Рішення

від 20.11.2017 по справі 297/2130/17

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2130/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі Куні О. І.

з участю позивачки ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Боржавської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися в Берегівський районний суд з позовомдо Боржавської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку зазначивши, що 13.06.2016 року вони звернулися із заявами до Боржавської сільської ради про передачу їм у власність земельних ділянок по 0,65 га, як членам фермерського господарства та подали відповідні звернення. Рішеннями 7 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 08.07.2016 року № 99, 100, 101 позивачам протиправно, з порушенням вимог ст. 3, 12, 32, 118 ЗК України, ст. 7, 13 ЗУ Про фермерське господарство , ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відмовлено у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ Прогрес плюс та запропоновано викупити орендовану земельну ділянку. Дані рішення скасовані в судовому порядку та зобов'язано Боржавську сільську раду повторно розглянути заяви позивачів. Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 № 173 повторно відмовлено заявникам на підставі роз'яснення науково-експертного управління Апарату Верховної ради України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що Боржавською сільською радою в черговий раз неправомірно, без жодних законних підстав та обґрунтувань було відмовлено позивачам у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ Прогрес плюс та запропоновано викупити орендовану земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, згідно поданої заяви просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.

Представники Боржавської сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали підтримали подане письмове заперечення та ствердили що рішення прийняті згідно вимог законодавства, оскільки земельні ділянки передані в користування фермерському господарству, а не позивачам, дані земельні ділянки не мають кадастрових номерів, надання земельної ділянки є компетенцією органу місцевого самоврядування, а не суду, тому відповідно до листа науково-експертного управління Апарату Верховної ради України мають бути викупленими.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що за звернення позивачів, як старший державний інспектор сільського господарства Закарпатської області - заступник начальника відділу контролю за використанням та охороною земель Держінспекції склав довідку по дотриманню законодавства у питанні щодо виділення їм земельних ділянок, підтримав свій висновок та ствердив, що сільська рада неправомірно відмовила к надані земельних ділянок у власність.

Заслухавши пояснення сторін, свідка та перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Турані -ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є членами фермерського господарства Прогрес плюс , яке знаходиться за адресою с. Боржава, вул. Горького 145, Берегівського району.

Згідно договору оренди № 01-з/2012 від 15.03.2012 року Боржавською сільською радою на підставі рішення 17 сесії 6 скликання Боржавської сільської ради від 07.03.2013 року передано в платне користування ФГ Прогрес плюс земельну ділянку площею 1,3088 га. строком на 49 років, яка знаходиться за адресою с. Боржава, вул. Веркепарт, 12.

13.06.2016 року позивачі звернулися із заявами до Боржавської сільської ради про передачу їм у власність земельних ділянок по 0,65 га, як членам фермерського господарства та подали відповідні звернення.

Рішеннями 7 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 08.07.2016 року № 99, 100, 101 позивачам відмовлено у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ Прогрес плюс та запропоновано викупити орендовану земельну ділянку.

Дані рішення скасовані рішенням Берегівського райсуду від 20.12.2016 року та зобов'язано Боржавську сільську раду повторно розглянути наші заяви. Рішення суду набрало законної сили.

Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 № 173 повторно відмовлено заявникам на підставі роз'яснення науково-експертного управління Апарату Верховної ради України.

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів, суд констатує, що дані правовідносини врегульовані відповідними нормами земельного кодексу України, ЗУ України Про фермерське господарство та ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні .

Так, відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Права на отримання в користування чи у власність земельної ділянки є за своєю природою цивільними правами, та мають реалізовуватись особами, у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно пункту в) ч. 1 ст. 32 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, а відповідно до ч. 2 даної статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України

Стаття 13 Даного закону встановлено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради . Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Отже, відповідно до вищенаведених норм позивачі, як члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Твердження представників відповідача, що дані ділянки надані в оренду фермерському господарству, а не позивачам і дана обставина перешкоджає приватизації земельних ділянок протирічить ст. 32 ЗК України , і не може бути підставою для прийняття рішення про відмову.

Рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивовано. Підставами відмови відповідно до статті 118 Земельного кодексу України можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Рішення 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 № 173 в порушення даної статті не містить жодної із вищеперерахованих підстав, а лише посилання на роз'яснення науково-експертного управління Апарату Верховної ради України, яке носить характер рекомендації.

В той же час, згідно листа першого заступника Міністра юстиції України надано роз'яснення, що дійсно члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), а у разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 24 цього Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності. Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_8 і ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як члени фермерського господарства мають передбачене законом право на отримання у приватну власність земельних ділянок у передбачених законом розмірах.

Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради від 07.04.2017 № 173 їх право порушено.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав тощо.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Крім того, абзацом 4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р.) "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р.) "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів).

За таких обставин, оскільки Боржавська сільська рада безпідставно, незважаючи на рішення суду, відмовила у надані земельних ділянок у власність позивачам, суд вважає, що позов є підставним і підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 217, 376 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 118, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 13 ЗУ Про фермерське господарство , ст.ст. 24, 56 ЗУ Про місцеве самоврядування, суд -,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати право власності Турані -ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у розмірі земельної частки (паю) 0,65 га, кожній, які розташовані за адресою с. Боржава, вул. Веркепарт, 12, Берегівського району, як членам фермерського господарства Прогрес Плюс та які знаходиться у користуванні фермерського господарства згідно договору оренди земельної ділянки № 01-з/2012 від 15.03.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_9.