Постанова

від 03.06.2020 по справі 297/2130/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 297 /2130/17

провадження № 61-21094св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Боржавська сільська рада Берегівського району Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на земельну ділянку.

На обгрунтування позовних вимог зазначали, що вони є членами Фермерського господарства Прогрес плюс (далі - ФГ Прогрес плюс ), розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

15 березня 2012 рокуна підставі рішення 17 сесії шостого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області

від 07 березня 2012 року № 171, між Боржавською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та ФГ Прогрес плюс укладений договір оренди землі № 01-з/2012, за умовами якого ФГ Прогрес плюс у платне користування для ведення фермерського господарства передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3088 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , строком на 49 років.

Рішенням голови ФГ Прогрес плюс від 29 квітня 2016 року їм надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,3088 га, переданої фермерському господарству в оренду, з огляду на, що

13 червня 2016 року вони звернулися до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області із заявою про передачу їм у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок площею по 0,65 га кожній.

Рішенням 7 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 08 липня 2016 року № 99, 100, 101, їм відмовлено у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ Прогрес плюс та запропоновано викупити орендовану земельну ділянку.

Вказане рішення Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області скасовано рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року, яким також зобов`язано відповідача повторно розглянути на сесії сільської ради питання щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 07 квітня 2017 року № 173, їм повторно відмовлено у безоплатній передачі у власність земельної ділянки площею

1,3088 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , з посиланням на роз 'яснення Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Посилаючись на те, що положеннями статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не передбачено такої правової підстави для відмови у передачі земельної ділянки у власність, як роз 'яснення Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, яке у частині застосування положень земельного законодавства має виключно рекомендаційний характер, позивачі просили визнати за ними, як за членами

ФГ Прогрес плюс право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у розмірі земельної частки (паю), по 0,65 га за кожною, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2012 року № 01-з/2012, перебувають у користуванні

ФГ Прогрес плюс .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як за членами ФГ Прогрес плюс , право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у розмірі земельної частки (паю), по 0,65 за кожною, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2012 року

№ 01-з/2012, перебувають у користуванні ФГ Прогрес плюс .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , як члени фермерського господарства, мають право на отримання у приватну власність земельних ділянок у передбачених законом розмірах. Оскільки рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської областізазначене право позивачів порушено, вони мають право на його захист у судовому порядку, у спосіб визнання за кожним, як за членами фермерського господарства, права власності на земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) площею 0,65 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області задоволено, рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що обраний позивачами спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права, оскільки за змістом частини десятої статті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду, їх рішення можуть бути оскаржені до суду у передбаченому законом порядку. Задовольняючи вимоги про визнання за

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на дві земельні ділянки площею по 0,65 га кожна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , суд першої інстанції не врахував, що такі земельні ділянки не сформовані, оскільки проекти землеустрою щодо їх відведення не розроблялися і не присвоювалися кадастрові номери, тоді як згідно з договором оренди землі від 15 березня

2012 року № 01-з/2012, у користуванні ФГ Прогрес плюс на умовах оренди перебуває земельна ділянка площею 1,3088 га, кадастровий номер 2120481701:00:000:0156.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій вони, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2017 року змінити, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як за членами ФГ Прогрес плюс , право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 1,3088 га, кадастровий номер 2120481701:00:000:0156, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , яка відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2012 року

№ 01-з/2012 перебуває у користуванні ФГ Прогрес плюс .

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що передані їм у власність земельні ділянки не сформовані, оскільки не звернув увагу, що при укладенні договору оренди спірної земельної ділянки між Боржавською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та ФГ Прогрес плюс було виготовлено технічну документацію та присвоєно зазначеній земельній ділянці кадастровий номер.

Зважаючи на те, що відповідно до пункту б частини другої статті 89 ЗК України земельні ділянки можуть перебувати у спільній сумісній власності членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними, заявники просили змінити рішення суду першої інстанції, визнавши за ними, як за членами ФГ Прогрес плюс , право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 1,3088 га, кадастровий номер 2120481701:00:000:0156, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , яка відповідно до договору оренди земельної ділянки

від 15 березня 2012 року № 01-з/2012, перебуває у користуванні ФГ Прогрес плюс .

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області на касаційну скаргу, у якому відповідач просив касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Закарпатської області

від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований безпідставністю посилань позивачів на порушення їх прав на спірну земельну ділянку, оскільки у розумінні статті 152 ЗК України вони не власниками чи користувачами земельної ділянки площею 1,3088 га, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки спірна земельна ділянка на правах оренди перебуває у користуванні ФГ Прогрес плюс , а не її членів. У касаційній скарзі позивачі фактично порушують питання про зміну позовних вимог з визнання за кожним з позивачів права власності на земельну ділянку площею по 0,65 га на визнання за ними права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 1,3088 га, що є недопустимим на стадії касаційного перегляду справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріалис прави.

07 серпня 2018 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами ФГ Прогрес плюс , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення 17 сесії шостого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області

від 07 березня 2012 року № 171, між Боржавською сільською радою Берегівського району Закарпатської області та ФГ Прогрес плюс укладений договір оренди землі № 01-з/2012, за умовами якого орендарю у платне користування для ведення фермерського господарства передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,3088 га строком на

49 років, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням голови ФГ Прогрес плюс від 29 квітня 2016 року надано дозвіл членам фермерського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,3088 га, що перебуває у користуванні фермерського господарства на правах оренди.

13 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області із заявою про передачу їм у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок по 0,65 га кожній, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що перебуває у користуванні ФГ Прогрес плюс на підставі договору оренди.

Рішенням 7 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 08 липня 2016 року № 99, 100, 101, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, які перебувають в оренді ФГ Прогрес плюс та запропоновано викупити орендовану земельну ділянку.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 20 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 11 січня 2017 року, визнано неправомірним та скасовано рішення 7 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 08 липня

2016 року № 99, 100, 101, щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приватизацію земельних ділянок по 0,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як членам ФГ Прогрес Плюс , та зобов`язано Боржавську сільську раду Берегівського району Закарпатської області повторно розглянути на сесії сільської ради питання щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2

27 січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно звернулися до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області із заявою про безоплатну передачу їм у спільну сумісну власність у розмірі середньої частки (паю) земельної ділянки площею 1,3088 га, кадастровий номер 2120481701:00:000:0156, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням 14 сесії сьомого скликання Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 07 квітня 2017 року № 173, відмовлено у безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,3088 га, кадастровий номер 2120481701:00:000:0156, нормативна грошова оцінка на 01 січня 2017 року - 1 215 482,56 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у користуванні ФГ Прогрес Плюс відповідно до договору оренди землі від 15 березня 2012 року № 01-3/2012.

Відмовляючи у безоплатній передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки, Боржавська сільська рада Берегівського району Закарпатської області керувалася статтями 7, 13 Закону України Про фермерське господарство , статтям 12, 31 32, 89, 118, 120, 121 ЗК України, статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування та взяла до уваги роз 'яснення Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України від 09 березня

2017 року № 16/5-8 (56437) щодо застосування статей 7, 13 Закону України Про фермерське господарство та статей 12, 32, 116, 118, 120 та 121 ЗК України.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 32 ЗК України передбачено що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічні положення закріплено у статті 13 Закону України Про фермерське господарство , відповідно до якої члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Законом України Про внесення змін до Закону України Про фермерське господарство щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств від 31 березня 2016 року № 1067-VIII, який набрав чинності 1 травня 2016 року, викладено статтю 7 Закону України Про фермерські господарства у новій редакції, згідно з якою надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Порядок приватизації земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Так, відповідно до частин шостої-дев`ятої зазначеної статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Таким чином, реалізація громадянами права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності пов`язана з дотриманням встановленого законом механізму, що включає обов 'язок зацікавленої особи вчинити ряд визначених законом дій.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про захист порушеного права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, без дотримання установленого законом порядку, оскільки рішення про надання дозволу на проведення приватизації земель, що перебувають у користування ФГ Прогрес Плюс на умовах оренди, та передачу цих земель безоплатно у власність членів господарства їх розпорядником - Боржавською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, не приймалося, проект землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) не розроблявся та не погоджувався у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України. Ураховуючи недотримання визначеної законом процедури та порядку приватизації земельної ділянки членами

ФГ Прогрес плюс , суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання за позивачами права власності на спірну земельну ділянку.

Частиною першою статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до пункту б частини першої статті 80 цього Кодексу суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, питання щодо відведення земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності та надання її у власність громадянину належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування (у даній справі - Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області), а тому судове рішення не може підміняти собою рішення органу місцевого самоврядування та бути підставою для відведення земельної ділянки в натурі і видачі документа, що посвідчує право власності.

З огляду на наведене, посилання заявників на те, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, у разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи користування) суд, якщо це відповідає закону, вирішує спірні питання по суті, не грунтуються на положеннях чинного законодавства.

Вирішуючи спір у межах заявлених у суді першої інстанції позовних вимог, апеляційний суд правильно зазначив, що земельні ділянки площею по 0,65 га кожна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на які позивачі просили право власності у судовому порядку, в розумінні статті 79-1 ЗК України не сформовані, їм не присвоєно кадастрові номери, а тому не є об`єктами цивільних прав.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість судових рішень лише в межах позовних вимог заявлених у суді першої інстанції, а тому вимоги касаційної скарги про зміну рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачами, як за членами ФГ Прогрес плюс , права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 1.3088 га, кадастровий номер 2120481701:00:000:0156, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , яка відповідно до договору оренди земельної ділянки

від 15 березня 2012 року № 01-з/2012, перебуває у користуванні ФГ Прогрес плюс , не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак