Ухвала

від 26.10.2017 по справі 804/2463/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2017 рокусправа № 804/2463/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Партс" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000301510 від 05.04.2017 р., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбас-Партс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.04.2017 р. просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2017 р. №0000301510.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 14.11.2016р. по 22.11.2016р.на підставі наказу від 14.11.2016р. №783, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2016 р. по справі № 200/18260/16-к в рамках кримінального провадження № 42016040000000794, Криворізькою північною ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кривбас-Партс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 20.10.2016 р., за результатами якої складено акт від 29.11.2016 р. № 1888/04-83-14-01/38658922.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Кривбас-Партс", зокрема, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 145691 грн., в тому числі: квітень 2016 року - 81667 грн., жовтень 2016 року - 64024 грн.

За результатами виявлених порушень податковим органом на підставі акту перевірки від 29.11.2016 р. № 1888/04-83-14-01/38658922 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000921401 від 22.12.2016 р., яким ТОВ "Кривбас-Партс"збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 145691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36422,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000931401 від 22.12.2016 р., яким ТОВ "Кривбас-Партс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 496800,00 грн.(том 1 а.с. 140, 141).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарги до податкового органу вищого рівня. Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.02.2017 р. № 3120/1004-36-10-01-00 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ № 0000921401 від 22.12.2016 р. Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.03.2017 р. № 5877/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.12.2016 р. № 0000921401 та № 0000931401 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за рахунок зменшення перевіркою витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Апорт Плюс", ТОВ "Агро-Індастрі", ТОВ "Джоук Транс", а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Також, у зв'язку з отриманням скарги ТОВ "Кривбас-Партс" на податкові повідомлення рішення від 22.12.2016 р. № 0000921401 та № 0000931401, на підставі наказу № 591 від 06.02.2017 р., у період з 08.02.2017 р. по 14.02.2017 р.,відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, Криворізькою північною ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кривбас-Партс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 20.10.2016 р., за результатами якої складено акт від 21.02.2017 р. № 1021/04-36-14-03/38658922.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Кривбас-Партс", зокрема, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 145691 грн., в тому числі: квітень 2016 року - 33334 грн., травень 2016 року - 48333 грн.,жовтень 2016 року - 64024 грн.

На підставі актів від 29.11.2016 р. № 1888/04-83-14-01/38658922 та від 21.02.2017 р. № 1021/04-36-14-03/38658922, рішення ДФС України від 23.03.2017 р. № 5877/6/99-99-11-01-01-25 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000301510 від 05.04.2017 р., яким ТОВ "Кривбас-Партс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 38428,00 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями - 9607,00 грн.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Кривбас-Партс" (покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Строй.Ка" (постачальник) було укладено договір поставки № 26092019 від 26.09.2016 р., предметом якого є постачання продукції за асортиментом, кількістю та ціною, зазначеною в рахунках і/або накладних. Постачання здійснює на умовах СРТ - склад продавця Київська обл., Вишневе, вул. В.Черновола, 46а.

На підставі вказаного договору ТОВ "Будівельна компанія "Строй.Ка" складено повідомлення від 07.10.2016 р. про готовність партії продукції (пневморесори в асортименті).

Товар, що постачався супроводжувався паспортом якості на продукцію від 11.01.2016 року.

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачем первинними документами: видатковою накладною № 157 від 10.10.2016 р., видатковою накладною № 158 від 11.10.2016 р., видатковою накладною № 159 від 11.10.2016 р., податковими накладними від 10.10.2016 р., від 11.10.2016 р., рахунками на оплату.

До вказаного договору складено додаткову угоду № 1 від 01.11.2016 р., якою погоджено відстрочку сплати за отриману продукцію на підставі видаткової накладної № 157 від 10.10.2016 р., видаткової накладної № 158 від 11.10.2016 р., видаткової накладної № 159 від 11.10.2016 р. до 1 червня 2017 року.

Податкові накладні від 10.10.2016 р. та від 11.10.2016 р. зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та ПДВ за операціями з ТОВ "Будівельна компанія "Строй.Ка" в сумі 38428 включена до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду - жовтня 2016 року.

Колегія суддів звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 р. залишити - без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з момету постановлення, оскарженню не підлягає .

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.М. Лукманова