Ухвала

від 15.11.2017 по справі 810/1939/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1939/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Дорбудпроект на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Дорбудпроект до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Дорбудпроект (далі - Позивач, ПП Дорбудпроект ) звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Київській області) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2017 року № 0009391406.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 20.02.2017 по 24.02.2017 контролюючим органом на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2017 № 116 та направлень на перевірку від 20.02.2017 № 0885, № 0886 була проведена фактична перевірка каси, що розташована за адресою: вул. Корсунська, 10, м. Миронівка, Київська область, суб'єкта господарської діяльності ПП Дорбудпроект (код за ЄДРПОУ 36287069).

Перевірка проведена на підставі: статті 80 Податкового кодексу України, Законів України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , від 01.06.2000р. № 1775-III Про ліцензування певних видів господарської діяльності , від 19.12.1995р. № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

Перевірку було проведено у присутності головного бухгалтера ПП Дорбудпроект Бондаренко Оксани Вікторівни, за результатами якої 24.02.2017 складений акт фактичної перевірки № 0480/1000/14/36287069 (далі по тексту - акт перевірки).

Висновками акта перевірки було встановлено, порушення позивачем положень п. 2.6, п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями, у зв'язку з тим, що позивачем неоприбутковано готівкові коштів на загальну суму 17 728,00 грн., у касі підприємства у день їх надходження. Зокрема, при дослідженні чекової книжки (рахунок 26007311709) встановлено, що 25.01.2017 з розрахункового рахунку отримано готівкові кошти в сумі 7 728,00 грн. та 26.01.2017 готівкові кошти в сумі 10 000 грн. при цьому відповідні касові ордера не складались та не реєструвались, відповідні записи в касовій книзі не здійснювались.

Проведеною перевіркою встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства в розмірі 26 802,12 грн., а саме у видатковому касовому ордері № 837 за 07.11.2016 на суму 27 762,12 грн. виявлено відсутність підпису отримувача ОСОБА_3, залишок готівки на кінець дня 07.11.2016 0,00 грн., ліміт залишку готівки в касі ПП Добробудпроект встановлено наказом № 1 від 04.01.2016 в розмірі 960,00 грн.

16.03.2017 ГУ ДФС у Київській області на підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009391406, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 142 244,24 грн. (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було заповнено корінці чека та складено прибуткові касові ордери вже після перевірки, що свідчить про той факт, що станом на день перевірки зазначені кошти не були оприбутковані у визначеному законом порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка каси позивача відбулася на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2017 № 116 та направлень на перевірку від 20.02.2017 № 0885 та № 0886.

Як вбачається з вищезазначеного наказу, фактична перевірка суб'єктів господарювання згідно із додатком проведена на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Також, на підтвердження обґрунтування законності виданого наказу, відповідачем надано суду додаток до наказу, в переліку якого міститься ПП Дорбудпроект та лист ДФС України від 13.05.2016 № 16606/7/99-99-14-05-01-17 Про надання інформації .

Відповідно до змісту вказаного листа, державною фіскальною службою проведено аналіз інформації щодо виторгів, проведених через реєстратори розрахункових операцій у березні 2016 року, за результатом чого встановлено, що частина суб'єктів господарювання мають ризики порушення законодавства, зокрема реєстратори розрахункових операцій подавали звітність без виторгів, із нульовим значенням, у зв'язку з чим було доручено здійснювати постійний аналіз та контроль у розрізі викладеної інформації; організувати та провести контрольно - перевірочні заходи суб'єктів господарювання, які звітують про нереально низькі виторги.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 зазначеної статті).

Відповідно до 2 абзацу п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів (визначених в зазначеному пункті) або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічної правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року.

Між тим, позивач, під час пред'явлення контролюючим органом наказу та направлення на перевірку не знайшов в них порушень та допустив до перевірки останнього, а тому доводи апелянта про порушення порядку проведення перевірки не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Щодо порушення відповідачем строку складання акта перевірки та його зміст, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених ст. 80 цоьго Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Як вже зазначалось, перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.02.2017 № 116 та направлень на перевірку від 20.02.2017 № 0885, № 0886.

Відповідно до змісту направлень на перевірку, відповідач проводить фактичну перевірку з 20.02.2017 тривалістю 10 робочих днів.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевірка розпочалась 20.02.2017 о 15 годині 30 хвилин та закінчилась 24.02.2017 о 15 годині 00 хвилин.

Пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Враховуючи той факт, що датою складання акта перевірки є 24.02.2017, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що податковим органом не було порушено ані строків проведення перевірки, ані строків складання акта перевірки.

Крім того, перекреслення, які містяться в акті перевірки, не заважають зрозуміти зміст встановлених порушень, у зв'язку з чим, акт перевірки є належним доказом відповідно до положень адміністративного судочинства.

Щодо ненадіслання відповідачем розрахунку податкового зобов'язання відповідно до спірного податкового повідомлення - рішення, колегія суддів апеляційної інстнації зазначає наступне.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається в запереченнях на даний позов, відповідачем вказано, що спірним податковим повідомленням - рішенням, позивачу не визначалось податкове зобов'язання (його збільшення чи зменшення), а отже контролюючий орган не складав та не надсилав розрахунок податкового зобов'язання.

Таким чином, не надіславши позивачу розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення, податковий орган не порушив податкове законодавство України, оскільки вказаний розрахунок не приймався.

Так, 03.03.2017 позивачем були подані до ГУ ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки.

Листом від 06.03.2017 № 1089/10/10-36-14-06-20 контролюючий орган повідомив позивача про дату розгляду заперечення.

З інформації, що міститься на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відправлення за номером 0302001115266, вбачається, що 11.03.2017 воно не вручене під час доставки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті необхідні заходи для повідомлення позивача про дату розгляду заперечень, однак лист від 06.03.2017 № 1089/10/10-36-14-06-20 не був вручений позивачу до дати розгляду заперечень за обставин, які не залежали від відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права на захист, оскільки, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Щодо встановленого порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під час перевірки каси позивача, контролюючим органом встановлено неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 17 728,00 грн., у касі підприємства у день їх надходження, а саме при дослідженні чекової книжки (рахунок 26007311709) встановлено, що з розрахункового рахунку отримано 25.01.2017р. готівкові кошти в сумі 7728,00 грн. та 26.01.2017р. готівкові кошти в сумі 10 000 грн. при цьому відповідні касові ордера не складались та не реєструвались, відповідні записи в касовій книзі не здійснювались.

Відповідно до преамбули Положення № 637 це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України Про Національний банк України (679-14), визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У Пункті 1.2 глави 1 Положення № 637 зазначено, що у цьому Положенні нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Положеннями ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Тобто, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

У розумінні абз.3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Преамбулою даного Указу Президента визначена мета його постановлення: подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

При цьому ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995, який був чинним на час прийняття зазначеного Указу, визначено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.3 Положення № 637 Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Згідно з пунктом 3.7 Положення № 637 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Між тим, з наданої позивачем копії чекової книжки на 25 чеків для отримання готівки за №№ від МА 9500576 до 9500600 вбачається, що корінець чека МА 9500582 від 25.01.2017 на 7 728,00 грн. та корінець чека МА 9500583 від 26.01.2017 на 10 000,00 грн. заповнені належним чином.

Проте, під час проведення перевірки контролюючим органом, вищезазначені корінці чеків заповнені не були, що вказує на їх заповнення після проведеної перевірки податковим органом та на порушення вимог чинного законодавства (а.с.21 та 86; а.с.30 та 87 відповідно).

Крім того, під час перевірки бухгалтером позивача - Бондаренко О.В., були надані пояснення, що 25.01.2017 та 26.01.2017 прибуткові касові ордери за вказану дату та відповідні суми не складались в зв'язку з браком часу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 та застосовано за дане порушення штрафні санкції у відповідності до Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 (К/800/6243/16).

Стосовно встановленого порушення пункту 2.8 Положення № 637, олегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під час перевірки, контролюючим органом встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства в розмірі 26 802,12 грн., а саме у видатковому касовому ордері № 837 за 07.11.2016 на суму 27 762,12 грн. виявлено відсутність підпису отримувача ОСОБА_3, залишок готівки на кінець дня 07.11.2016 0,00 грн., ліміт залишку готівки в касі ПП Дорбудпроект встановлено наказом № 1 від 04.01.2016 в розмірі 960,00 грн.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення № 637 встановлено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 3.4 Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Згідно із положеннями пункту 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Відповідно до наказу № 1 від 04.01.2016 по ПП Дорбудпроект на 2016 рік встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 960,00 грн.

При досліджені наданої представником позивача копії видаткового касового ордеру від 07.11.2016 № 837 на суму 27 762,12 грн., судом встановлено, що даний ордер не містить підпису одержувача.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що прописаної суми в графі Одержав вказаного ордеру, достатньо для підтвердження отримання готівки з каси.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п. 2.8 Положення № 637 та застосовано за дане порушення штрафні санкції у відповідності до Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що в даному випадку податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Дорбудпроект - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова