Постанова

від 16.11.2017 по справі 922/4395/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року Справа № 922/4395/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі№ 922/4395/16 Господарського суду Харківської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" прозобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" про зобов'язання провести аудиторську перевірку фінансово-господарської діяльності товариства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.01.2017 у справі № 922/4395/16 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" на виконання рішення загальних зборів учасників товариства від 19.09.2016, що оформлене протоколом № 31 провести аудиторську перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" на користь ОСОБА_4 1378,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Рассолов В.В., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2017 у справі № 922/4395/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 922/4395/16 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2017 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом невірно застосовано ст. 146 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України, не взято до уваги порушення відповідачем строків початку проведення аудиторської перевірки, невідповідності мети перевірки інтересам учасників Товариства та недотримання вимог щодо проведення аудиту особою, не пов'язаною інтересами з товариством.

10.11.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно із п. 1.2 статті 1 Статуту "Оптор і К" (далі - Товариство), учасниками Товариства, є:

1) ОСОБА_5, яка має частку в статутному капіталі в розмірі 50% статутного капіталу;

2) ОСОБА_4, яка має частку в статутному капіталі в розмірі 20% статутного капіталу.

3) ОСОБА_6, який має частку в статутному капіталі в розмірі 20% статутного капіталу.

4) ОСОБА_7, яка має частку в статутному капіталі в розмірі 10% статутного капіталу.

19.09.2016 загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення (протокол № 31 від 19.09.2016) про проведення аудиторської перевірки господарської діяльності ТОВ "Оптор і К" за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, проведення якої вирішено почати з 01.11.2016. Рішення щодо затвердження аудиторської фірми, яка буде проводити аудиторську перевірку, не прийнято.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор і К" провести аудиторську перевірку фінансово-господарської діяльності товариства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на порушення директором Товариства його права на здійснення контролю діяльності виконавчого органу Товариства; вказує, що 26.10.2016 нею з ТОВ "Аудиторська фірма "Фосстіс-аудит" було укладено договір про проведення аудиту (аудиторської перевірки) Товариства, однак керівником Товариства було відмовлено у наданні доступу до документів аудитору без зазначення причин; зазначає, що 28.10.2016 загальними зборами учасників Товариства прийняте рішення (протокол № 32 від 28.10.2016 ) про не призначення ревізійної комісії; наголошує на тому, що перевірка проміжної фінансової звітності Товариства відповідно до Міжнародних стандартів аудиту за період з 01.10.2013 по 30.09.2016 не була проведена, що свідчить про порушення корпоративних прав позивача на здійснення контролю діяльності виконавчого органу Товариства.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що . директором Товариства в рамках прийнятого загальними зборами учасників рішення від 19.09.2016 щодо проведення аудиторської перевірки та строку її початку, аудиторська перевірка не була розпочата та не проведена, директор не здійснив організаційне забезпечення проведення аудиторської перевірки в строки, встановлені рішенням загальних зборів учасників товариства від 19.01.2016, а відповідач не надав суду аудиторського висновку щодо проведеної перевірки на Товаристві за період з 01.10.2013 по 30.09.2013.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення права позивача як учасника Товариства на здійснення контролю діяльності виконавчого органу Товариства, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновками місцевого господарського суду з тих підстав, що директором Товариства на виконання рішення загальних зборів від 19.09.2016 було укладено договір на проведення аудиторської перевірки з Приватним підприємством "Приватна аудиторська фірма "Євроаудит" від 15.12.2016; відповідно до довідки ПП "Приватна аудиторська фірма "Євроаудит" з 10.01.2017 проводиться документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з питань дотримання законодавства України за період з 01.10.2013 по 30.09.2016; повноваження щодо організаційного забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників (акціонерів), зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові відповідних документів та інше забезпечення роботи аудитора, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками (акціонерами) товариства, діючим законодавством України та Статутом Товариства позивачу, як учаснику товариства, не надано повноважень на укладення договору з аудитором на проведення аудиторської перевірки товариства; загальні збори Товариства не приймали рішення щодо затвердження ТОВ "Аудиторська фірма "Фосстіс-аудит", як особи, яка буде проводити аудиторську перевірку; посилання заінтересованість аудитора ОСОБА_8, що працює в ПП "Приватна аудиторська фірма "Євроаудит", відносно директора товариства є недоведеними

Враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що корпоративні права позивача не були порушені.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про господарські товариства" перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про господарські товариства" товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому законодавством. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

Як передбачено частинами 3, 4 статті 146 Цивільного кодексу України, для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів , а також в інших випадках , встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У розумінні ч.ч. 2 - 5 статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про аудиторську діяльність" проведення аудиту є обов'язковим для: 1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету; 2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 2.35, 2.36 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016 порядок пред'явлення учасниками вимоги про проведення аудиторської перевірки визначається статутом товариства.

За відсутності відповідних положень у статуті товариства господарські суди повинні брати до уваги, що організаційне забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників, зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові необхідних документів тощо, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками товариства.

Строки розгляду господарським товариством вимог його учасників про проведення аудиторської перевірки визначаються статутом товариства. Якщо у статуті відповідні положення відсутні, господарським судам слід виходити з розумних строків, необхідних для розгляду та виконання таких вимог.

Вимоги учасників (акціонерів) господарського товариства про надання їм документів, необхідних для проведення аудиторської перевірки, задоволенню не підлягають, оскільки статті 146 та 162 Цивільного кодексу України не наділяють учасників (акціонерів) господарського товариства таким правом.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства та встановивши, що Статут Товариства не містить інших додаткових положень щодо процедури та призначення аудиторських перевірок, крім встановлених у Цивільному кодексі України, Законі України "Про господарські товариства" та Законі України "Про аудиторську діяльність", врахувавши, що загальні збори Товариства не приймали рішення щодо затвердження обраного позивачем ТОВ "Аудиторська фірма "Фосстіс-аудит", як особи, яка буде проводити аудиторську перевірку, взявши до уваги, що директором в рамках наданих йому повноважень законодавством та статутом, на виконання рішення загальних зборів від 19.09.2016 було укладено договір на проведення аудиторської перевірки товариства з Приватним підприємством "Приватна аудиторська фірма "Євроаудит" від 15.12.2016 і за результатами даної перевірки складено звіт незалежного аудитора від 28.02.2017 щодо фінансової звітності Товариства, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність за таких обставин порушення корпоративних прав позивача .

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком апеляційного господарського суду, який відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків суду не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої ним оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені апеляційним судом, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Такі доводи скаржника були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Колегія суддів вважає, що з огляду на підстави позову у цій справі, посилання скаржника на порушення її права на управління Товариством ґрунтується на помилковому тлумаченні норми ст. 146 Цивільного кодексу України, якою передбачено крім аудиторської перевірки, призначеної за рішенням загальних зборів учасників Товариства, обов'язкове проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства також на вимогу учасника Товариства. Оскільки позивач обґрунтовувала свої вимоги невиконанням Товариством рішення загальних зборів учасників від 19.09.2016, суд апеляційної інстанції, встановивши, що до звернення позивача із позовом до суду у цій справі Товариством на виконання вказаного рішення загальних зборів вже було укладено договір про проведення аудиторської перевірки, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов'язання Товариства проводити перевірку фінансово-господарської діяльності товариства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016. Зазначене не виключає права позивача звернутися до Товариства з самостійною вимогою проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства відповідно до ч. 4 ст. 146 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі № 922/4395/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді Т. Барицька

Н. Губенко