Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/16042/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2017Справа №910/16042/17

За позовом Приватного підприємства Каралесс

до Дочірнього підприємства Аромат

про стягнення 356701,70 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Старик В.М. (представник за договором);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Приватне підприємство Каралесс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства Аромат про стягнення заборгованості за Договором поставки №003 від 01.01.2016 та Договором поставки №003 від 03.01.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 313509,93 грн.

Крім того, позивач просить стягнути, за порушення грошового зобов'язання, нараховані на вказану заборгованість пеню в розмірі 5807,44 грн., 3% річних в розмірі 7006,57 грн. та інфляційні втрати в сумі 10377, 76грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 313509,93 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2016 між Дочірнім підприємством Аромат (далі - відповідач, покупець) та Приватним підприємством Каралесс (далі - позивач, постачальник) укладено Договір постачання №003, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки товар (заквасочні культури прямого внесення, ферменти, стабілізатори, захисні культури, антимікробні препарати, каррагинан тощо) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність і сплатити за нього обумовлену зазначеним договором суму (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, кількість та асортимент кожної партії товару зазначаються в рахунку-фактурі, яка складається на підставі замовлення покупця, поданого відповідно до розділу 4 даного договору, та являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна за одиницю товару та загальна кількість товару, що поставляється, визначається на підставі рахунку - фактури.

Загальна вартість договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії договору (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару у наступному порядку:

- 20 відсотків загальної вартості товару,яка зазначена у рахунку - фактурі та видатковій накладній покупець зобов'язаний оплатити протягом 5 (календарних днів) з дати отримання товару.

- 80 відсотків загальної вартості товару, яка зазначена у рахунку - фактурі та видатковій накладній покупець зобов'язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п.5.1 Договору, сторони зобов'язані дотримуватися умов даного договору та належним чином виконувати свої обов'язки по даному договору у відповідності з діючим законодавством України.

Пунктом 5.3.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язаний у відповідності до договору та згідно замовлення забезпечити товаром покупця, а покупець своєчасно та у відповідності до договору проводити оплату товару (п.5.4.1. )

Відповідно до п.6.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.8.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Пункт 8.2 визначає, що якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до дати припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, то строк дії договору вважається пролонгованим на наступний рік.

Разом з тим, 03.01.2016 між Дочірнім підприємством Аромат (далі - відповідач, покупець) та Приватним підприємством Каралесс (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір постачання №003, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки Товар (заквасочні культури прямого внесення, ферменти, стабілізатори, захисні культури, антимікробні препарати, каррагинан тощо) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у власність і сплатити за нього обумовлену зазначеним договором суму (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору, кількість та асортимент кожної партії товару зазначаються в рахунку-фактурі, яка складається на підставі замовлення покупця, поданого відповідно до розділу 4 даного договору, та являється невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна за одиницю товару та загальна кількість товару, що поставляється, визначається на підставі рахунку - фактури.

Загальна вартість договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії договору (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару у наступному порядку:

- 20 відсотків загальної вартості товару,яка зазначена у рахунку - фактурі та видатковій накладній покупець зобов'язаний оплатити протягом 5 (календарних днів) з дати отримання товару.

- 80 відсотків загальної вартості товару, яка зазначена у рахунку - фактурі та видатковій накладній покупець зобов'язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п.5.1 Договору, сторони зобов'язані дотримуватися умов даного договору та належним чином виконувати свої обов'язки по даному договору у відповідності з діючим законодавством України.

Пунктом 5.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний у відповідності до договору та згідно замовлення забезпечити товаром покупця, а покупець своєчасно та у відповідності до договору проводити оплату товару (п.5.4.1. договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.8.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

Пункт 8.2 визначає, що якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до дати припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, не виявить бажання припинити дію договору, то строк дії договору вважається пролонгованим на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №003 від 01.01.2016 поставив відповідачеві товар, обумовлений договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №108 від 30.05.2016, №119 від 17.06.2017, №135 від 19.06.2016, №139 від 07.07.2016, №156 від 04.08.2016, №171 від 29.08.2016, №214 від 20.10.2016, №259 від 14.12.2016 та копіями рахунків №128 від 30.05.2016, №141 від 13.06.2017, №167 від 07.07.2016, №194 від 04.08.2016, №208 від 29.08.2016, №263 від 20.10.2016, №328 від 14.12.2016. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін, доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивач на виконання умов договору №003 від 03.01.2017 поставив відповідачеві товар, обумовлений договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №15 від 23.01.2017, №84 від 04.05.2017, №106 від 25.05.2017, №115 від 01.06.2017, №142 від 29.06.2017, №172 від 31.07.2017 та копіями рахунків №17 від 23.01.2017, №109 від 04.05.2017, №136 від 24.05.2017, №146 від 01.06.2017, №178 від 23.07.2017, №217 від 25.07.2017. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін, доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку позивача по розрахункам з відповідачем - Дочірнім підприємством Аромат у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 313509,93 грн.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт існування заборгованості в розмірі 313509,93 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи, зокрема наданими позивачем банківськими виписками по рахунку останнього.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 313509,93 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 7006,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10377,76 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до положень чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем сум.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5807,44 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За умовами п.6.1 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійснені вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки.

Так, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення суми пені, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 5546,30 грн. пені.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 10000 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 31.10.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату відповідачем послуг адвоката сумою у 5000 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 становить 1600 грн.

Враховуючи, що у розглядуваній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 336701,70 грн., за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 5050,53 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 5040,24 грн. покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Аромат (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; ідентифікаційний код 30737268) на користь Приватного підприємства Каралесс (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 55, літ. Б; ідентифікаційний код 32917100) 313509 (триста тринадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 93 коп. заборгованості, 7006 (сім тисяч шість) грн. 57 коп. 3% річних, 10377 (десять тисяч триста сімдесят сім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 5546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 30 коп. пені, 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору в сумі 5046 (п'ять тисяч сорок шість) грн. 61 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 20.11.2017

Суддя Я.В. Маринченко