Рішення

від 20.11.2017 по справі 911/3061/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа № 911/3061/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КВС-Україна , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СКЛ Агро , с.Соколівка Васильківського району Київської області

про стягнення 156 677,70грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.10.2017);

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

12.10.2017 до Господарського суду Київської області (далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КВС-Україна (далі - позивач, ТОВ КВС-Україна ) до Товариства з обмеженою відповідальністю СКЛ Агро (далі-відповідач, ТОВ СКЛ Агро ), у якій просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 136 800,00грн, 3 747,95грн пеню, 13 680,00грн штраф, 449,75грн 3% річних, 2 000,00грн збитків, 2 350,17грн судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 173, 174, 193, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 509, 526, 611, 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на часткове виконання відповідачем умов договору поставки товару №49/2017GT від 13.03.2017 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 13.10.2017 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

30.10.2017 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у задоволенні якої судом відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу 30.10.2017.

На підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався. Черговий розгляд призначений на 20.11.2017.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлено суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ). За таких обставин, суд вважає представника відповідача належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 68-79).

До прийняття рішення у справі, процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

13.03.2017 між ТОВ КВС-Україна (продавець) та ТОВ СКЛ Агро (покупець) укладений договір поставки товару №49/2017GT (далі - Договір, а.с. 14-23), відповідно до п.2.1 якого, на умовах визначених цим Договором, продавець зобов'язується передати покупцю у власність товар, а саме: насіння ярого ячменю КВС Алісіана , базове, не протруєне, 2015 року врожаю: кількість, загальна ціна якого наведена в п. 3.1 даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Загальна ціна цього Договору становить 304 000,00грн та визначається як сума цін всіх поставлених партій за цим Договором, які визначаються у всіх, підписаних сторонами, видаткових накладних (п.п. 3.1, 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору, передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної партії в наступному порядку: 10% від ціни партії у якості завдатку протягом 3-ох робочих днів з дати виставлення продавцем рахунку-фактури на відповідну партію товару (пп. 3.4.1 Договору); решта ціни партії (90%) сплачується покупцем до 01.09.2017 (пп. 3.4.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, проте, у будь-яком разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (п. 11.1 Договору).

Так, на виконання умов зазначеного договору продавцем було поставлено товар на загальну вартість 152 000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №80676203 від 28.03.2017, атестатом на насіння №2 від 28.03.2017, сертифікатом на насіння від 28.03.2017 та товарно-транспортною накладною №1 від 28.03.2017 (а.с. 24, 51-55), а покупцем прийнято та оплачено вказаний товар лише на суму 15 200,00грн, що підтверджується випискою з рахунку (а.с. 27). Доказів протилежного сторонами суду надано не було.

Отже, за неналежне виконання умов Договору в частині оплати за поставлений товар у покупця виникла заборгованість, у розмірі 136 800,00грн (152 000-15 200=136 800). Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання в частині поставки товару, що підтверджується підписаною без зауважень видатковою накладною №80676203 від 28.03.2017, атестатом на насіння №2 від 28.03.2017, сертифікатом на насіння від 28.03.2017 та товарно-транспортною накладною №1 від 28.03.2017 (а.с. 24, 51-55).

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав лише частково, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 136 800,00грн.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 747,95грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку несплати платежів у встановлений Договором строк покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, а тому вимога позивача про стягнення з ТОВ СКЛ Агро пені підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.13) у розмірі 3 747,95грн за період з 01.09.2017-10.10.2017, вважає його правильним обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 10% штрафу у розмірі 13 680,00грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, п.8.3 Договору передбачено, що у разі прострочення сплати за більше ніж на 7 календарних днів покупець зобов'язується додатково виплатити продавцю, зокрема, штраф у розмірі 10% від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар понад 7 днів, а тому вимога позивача про стягнення з ТОВ СКЛ Агро штрафу у розмірі 13 680,00грн підлягає задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 449,75грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 449,75грн (а.с.4), за період 01.09.2017 по 10.10.2017 суд вважає його правильним обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 2000,00грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, пунктом 8.5 Договору визначено, що у випадку звернення стороною до суд внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за цим Договором, сторона, що ініціює судовий процес, має право додатково стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захистом законних інтересів (крім судових витрат) у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2 000,00грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 000,00грн підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СКЛ Агро (08666, Київська обл., Васильківський район, с. Соколівка, вул. Шевченка, 69, ідентифікаційний код 40741464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КВС-Україна (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 19, ідентифікаційний код 31189761) 136 800,00грн (сто тридцять шість тисяч вісімсот грн. 00 коп) - основного боргу, 3 747,95грн (три тисячі сімсот сорок сім грн. 95 коп) - пені, 13 680,00грн (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят грн. 00 коп) - штрафу, 449,75грн (чотириста сорок дев'ять грн. 75 коп) - 3% річних, 2 000,00грн (дві тисячі грн. 00 коп) - збитків, 2 350,17грн (дві тисячі триста п'ятдесят грн. 17коп) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.11.2017 .