Рішення

від 14.11.2017 по справі 916/2119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2017 р.Справа № 916/2119/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо ОСОБА_1";

до відповідача: Приватного підприємства "Інтермедика Одеса";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівамед";

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - керівник (виписка з ЄДР від 18.05.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н в від 01.09.2017р.;

від третьої особи : не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемо ОСОБА_1" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Інтермедика Одеса", в якій просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.04.2017р., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, посилаючись на норми ст.ст.203, 215 ЦК України, вказує на відсутність у ОСОБА_3, який підписав вищевказаний договір з боку ТОВ "Гемо ОСОБА_1", відповідних повноважень на його підписання, у зв'язку із чим вважає, що такий правочин має бути визнаний недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2017р. порушено провадження у справі №916/2119/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 20.09.2017р.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівамед".

Ухвалою суду від 20.09.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників відповідача та третьої особи, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 04.10.2017р.

У судовому засіданні 04.10.2017р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву (а.с.66-68), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що вказані у позов обставини не узгоджуються із приписами чинного законодавства, виданими наказами ТОВ „Гемо ОСОБА_1» та положеннями статуту вказаного товариства.

Так, вказує, що наказом від 15.12.2016р. за № 36-к ОСОБА_3 було призначено комерційним директором товариства. Наказом від 06.03.2017р. за № 2 ОСОБА_4, яка на момент видачі вказаного наказу була директором товариства, на період з 06.03.2017р. по 21.03.2017р. взяла відпустку без збереження заробітної плати з покладенням на ОСОБА_3 повноважень в.о. директора товариства.

Відповідач вказує, що з огляду на те, що ОСОБА_4 не повернулася з відпустки, ОСОБА_3, в якості виконуючого обов'язки директора ТОВ „Гемо ОСОБА_1» , було видано наказ від 22.03.2017р. за № 8-а про продовження виконання ним обов'язків директора до фактичного виходу з відпустки ОСОБА_5

Як зазначає відповідач, необхідність видання вищевказаного наказу №8-а було обумовлено безперервністю виробничого процесу та важливістю для життя і здоров'я клієнтів, виконання товариством лабораторних досліджень.

Відтак, відповідач вважає, що ОСОБА_3 на момент укладення спірного договору був наділений усіма правами та обов'язками директора.

При цьому зауважує, що статутом ТОВ „Гемо ОСОБА_1» не визначена процедура призначення в.о. директора та обсяг його прав у разі відсутності за будь-яких обставин фактичного директора підприємства.

Ухвалою суду від 04.10.2017р., з урахуванням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, нез'явлення в судове засідання представника третьої особи, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 23.10.2017р.

У судовому засіданні 23.10.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні, а також надав суду копію наказу №3 від 14.04.2017р. (а.с.105), згідно з яким, у зв'язку з відпусткою директора з 18.04.2017р. по 18.05.2017р. виконуючим обов'язки директора ТОВ "Гемо ОСОБА_1" було призначено ОСОБА_3

Ухвалою суду від 23.10.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника третьої особи, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконанням вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 06.11.2017р. Вказаною ухвалою відповідача було зобов'язано надати суду оригінал зазначеного наказу.

03.11.2017р. до канцелярії суду від третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівамед") надійшов відзив на позов (а.с.115-116), згідно якого останній просить суд задовольнити заявлені ТОВ "Гемо ОСОБА_1" вимоги.

В обґрунтування своєї позиції щодо спору зазначає, що згідно п. 9.4 договору про надання медичних послуг в галузі лабораторної діагностики №12 від 03.01.2014р., укладеного між ним та позивачем, визначено, що відступлення права вимоги (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Відтак, вважає, що позивач перед тим, як укласти оспорюваний договір про відступлення права вимоги, повинен був отримати письмову згоду на це від ТОВ "Вівамед", чого зроблено не було. Крім того, третя особа зазначає, що на її адресу від позивача надійшов лист, згідно якого останній повідомив про розірвання (недійсність) усіх договорів та угод, які між ними були укладені.

Ухвалою суду від 06.11.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників відповідача та третьої особи, від яких не надходило клопотань про розгляд справи за їх відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 14.11.2017р.

14.11.2017р. до канцелярії суду від третьої особи надійшла заява (а.с.123), згідно якої остання просила суд здійснити розгляд справи за її відсутності. Вказаною заявою ТОВ „Вівамед» заявлені позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 14.11.2017р. представники сторін повністю підтримали свої правові позиції, що були викладені ними раніше.

При цьому представник відповідача надав суду для огляду оригінал наказу ТОВ «Гемо ОСОБА_1» № 3 від 14.04.2017р., з яким в засіданні суду 14.11.2017р. було надано можливість ознайомитися представнику позивача.

З урахуванням з'ясування усіх обставин справи, позицій учасників процесу, а також з огляду на наявне в матеріалах справи клопотання третьої особи (ТОВ „Вівамед» ) про розгляд справи за її відсутності, суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході судового розгляду справи, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2014 р. між ТОВ «Вівамед» (Замовник) та ТОВ «Гемо ОСОБА_1» (Виконавець) було укладено договір про надання медичних послуг в галузі лабораторної діагностики № 12 (а.с.82-86), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати послуги по забезпеченню замовника медичними послугами у галузі лабораторної діагностики.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата проводиться Замовником на поточний рахунок Виконавця після підписання акту приймання-передачі послуг на підставі рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.3 договору розмір плати встановлюється виходячи з вартості послуг згідно з прейскурантом з урахуванням знижки виконавця (додаток №1).

За умовами п. 3.3 договору в обов'язки Замовника входить сплата наданих послуг, на умовах і в порядку, передбаченому п. 2 даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що усі правовідносини, що пов'язані із визначенням прав та обов'язків сторін за цим договором, дійсністю, виконанням та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, відступленням права вимоги та переведенням боргу у зв'язку із цим договором регламентуються цим договором та чинним матеріальним правом, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п.9.4 вказаного договору відступлення права вимоги або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2017 р. між ТОВ «Гемо ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_3 (Первісний кредитор), що діє на підставі статуту, та ПП «Інтермедика Одеса» в особі директора ОСОБА_6 (Новий кредитор), що діє на підставі статуту, було укладено договір про відступлення права вимоги (а.с.12-13), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає новому кредитору, а Новий кредитор набуває усі права та обов'язки первісного кредитора у зобов'язанні, які виникли на підставі укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Вівамед» (боржник) договору №12 від 3.01.2014р., у тому числі, але не виключно, право вимоги до боржника, що належало первісному кредитору та обліковувалась як заборгованість, станом на момент підписання цієї угоди або заборгованість боржника, яка виникне в майбутньому, на виконання новим кредитором та боржником умов договору № 12 від 03.01.2014 р. Розмір боргу розраховується з 1 квітня 2017 року.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків:

а) повної та своєчасної сплати заборгованості, що виникла між Первісним кредитором/Новим кредитором та Боржником на виконання договору №12 від 03.01.2014р.

Відповідно до положень п. 3 договору, право вимоги Первісного боржника засновано на дії умов договору № 12 від 03.01.2014р.

Згідно п. 6 договору, Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 30 днів з моменту набрання чинності цим договором.

Як встановлено судом, вищевказаний договір про відступлення права вимоги зі сторони ТОВ «Гемо ОСОБА_1» (Первісний кредитор) підписано виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3 та з боку ПП «Інтермедика Одеса» (Новий кредитор) директором ОСОБА_6 Підписи представників сторін на вказаному договорі скріплені печатками зазначених товариств.

Як встановлено судом, Приватне підприємство „Інтермедика Одеса» в рамках справи №916/1704/17, посилаючись на наявність договору про відступлення права вимоги від 20.04.2017р., звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вівамед» про стягнення заборгованості в сумі 136514,00 грн. за надані послуги згідно вищевказаного договору № 12 від 03.01.2014 р. про надання медичних послуг в галузі лабораторної діагностики. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ТОВ «Гемо ОСОБА_1» , яке, вважаючи договір про відступлення права вимоги від 20.04.2017р. недійсним у зв'язку із його підписанням зі сторони ТОВ «Гемо ОСОБА_1» неуповноваженою особою, і звернулося до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2017р. по вказаній справі (суддя Петров В.С.) (а.с.94-100), у задоволенні вказаного позову відмовлено. Як слідує з даних системи діловодства спеціалізованого суду, на теперішній час вказане рішення не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Виключне право визначати предмет позову та його підстави належить позивачу відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.04.2017р., а підставою - його підписання ОСОБА_3, який не був наділений повноваженнями на підписання спірного правочину.

Слід зазначити, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків.

Частиною ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як встановлено судом, спірний договір про відступлення права вимоги зі сторони ТОВ «Гемо ОСОБА_1» підписано виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3 (Первісний кредитор), що діє на підставі статуту, та з боку ПП «Інтермедика Одеса» директором ОСОБА_6 (Новий кредитор), що діє на підставі статуту . Підписи представників сторін на вказаному договорі скріплені печатками зазначених товариств.

Згідно п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно п. 10.1 статуту ТОВ «Гемо ОСОБА_1» в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору (а.с.14-27), виконавчим органом товариства, що здійснює управління поточною діяльністю товариства є директор.

Пунктом 10.4 визначено, що директор вирішує всі питання, пов'язані із діяльністю товариства, крім тих питань, які віднесено до виключної компетенції Зборів учасників.

Підпунктами г) та е) п. 10.7 вказаного статуту передбачено, що директор має, зокрема, право видавати доручення від імені товариства; приймати рішення, видавати накази і розпорядження, обов'язкові для всіх працівників товариства, приймати на роботу та звільняти з роботи працівників товариства, укладати з ними трудові угоди (контракти) за штатним розкладом, який був затверджений зборами, накладати стягнення.

Як вбачається з витягу з ЄДР стосовно ТОВ «Гемо ОСОБА_1» , сформованого станом на день укладення спірного договору (20.04.2017р.) (а.с.39-43), особою, уповноваженою представляти товариство та вчиняти дії від його імені без довіреності, у тому числі підписувати договори є керівник - ОСОБА_4.

Разом з тим, як встановлено судом, згідно з наказом директора ТОВ «Гемо ОСОБА_1» ОСОБА_4 № 2 від 06.03.2017р. (а.с.71), у зв'язку з перебуванням директора з 06.03.2017р. по 21.03.2017р. у відпустці без збереження заробітної плати, виконуючим обов'язки комерційного директора товариства призначено ОСОБА_3 з відповідною оплатою різниці в окладі.

В подальшому, згідно з наказом № 8-а від 22.03.2017р. (а.с.72), вказана особа продовжила виконання обов'язків директора до фактичного виходу з відпустки ОСОБА_4

При цьому, як встановлено судом, згідно з наказом директора ТОВ «Гемо ОСОБА_1» ОСОБА_4 № 3 від 14.04.2017р. (а.с.105), у зв'язку з перебуванням у щорічній черговій відпустці на період з 18.04.2017р. по 18.05.2017р . виконуючим обов'язки директора призначено комерційного директора ОСОБА_3 з оплатою різниці в окладі з правом укладення і розірвання договорів, внесення змін в договори з правом підпису банківських і фінансових документів.

Суд зауважує, що жодних доказів стосовно того, що вищевказаний наказ № 3 від 14.04.2017р. (а.с.105) є анульованим, недійсним або ж таким, що суперечить вимогам трудового законодавства, матеріали справи не містять.

Більш того, позивачем не заявлено жодних клопотань стосовно перевірки його дійсності, зокрема, шляхом призначення почеркознавчої експертизи, тощо, у зв'язку із чим суд приймає такий документ в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. 34 ГПК України.

Суд при цьому зазначає, що правовідносини, що стосуються повноважень виконуючого обов'язки керівника підприємства, регулюються як господарським та цивільним, так і трудовим законодавством, зокрема, положеннями ст. 32 Кодексу законів про працю, яка визначає можливість переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З урахуванням вищенаведених обставин, з огляду на те, що у статуті ТОВ «Гемо ОСОБА_1» відсутні спеціальні положення що регулюють правове становище виконуючого обов'язки директора товариства, до такої особи застосовуються положення статуту, що стосуються директора підприємства та обсягу його прав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що на момент укладання спірного договору (20.04.2017р.) ОСОБА_3 був призначений повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, у зв'язку з чим мав право на вчинення спірного правочину, який не належав до виключної компетенції зборів учасників (п.9.8 статуту).

За таких обставин, у задоволенні позову про визнання договору про відступлення права вимоги від 20.04.2017р. з підстав, що зазначені позивачем, слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а захист порушеного права має бути здійснено в найбільш ефективний спосіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подання даного позову спрямоване на унеможливлення стягнення Приватним підприємством „Інтермедика Одеса» на підставі спірного договору заборгованості, що виникла за договором про надання медичних послуг в галузі лабораторної діагностики № 12 від 03.01.2014р.

При цьому стягнення за цим договором було предметом спору у вищевказаній справі № 916/1704/17.

Як вбачається зі змісту відповідного рішення (а.с.94-100), розглядаючи зазначену справу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що по-перше, основним договором було передбачено необхідність наявності згоди сторони на передачу прав та обов'язків за договором №12. Крім того, суд, приймаючи це рішення, виходив з того, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги була відсутня дійсна вимога, про відступлення якої і було укладено договір від 20.04.2017р.

При цьому, встановивши, що вказаний договір суперечить чинному законодавству, суд зазначив про недоцільність застосування п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України щодо визнання недійсним договору, який пов'язаний з предметом спору, у зв'язку із наявністю окремого спору у справі № 916/2119/17.

Повністю погоджуючись з висновками суду, сформульованими у рішенні по справі № 916/1704/17, як щодо неможливості укладення зазначеного договору за відсутності згоди ТОВ „Вівамед» , так і щодо відсутності дійсної вимоги, суд зазначає, що з огляду на процитовані судом норми ст. 22 ГПК України щодо виключного права вибору підстав та предмету позову, суд в рамках даної справи позбавлений можливості визнати договір недійсним з інших підстав, ніж ті, що зазначені позивачем.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відмова у позові з огляду на недоведеність обставин, на які посилався позивач щодо підписання спірного договору неуповноваженою особою, не позбавляє ТОВ „Гемо ОСОБА_1» можливості захищати свої права як у справі № 916/1704/17 під час апеляційного перегляду, так і шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору з інших підстав.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20 листопада 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська