Постанова

від 16.01.2018 по справі 916/2119/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуСправа № 916/2119/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

ОСОБА_1

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо ОСОБА_4"

на рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2017 року, суддя в І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст якого було складено 20.11.2017 року в м. Одесі

у справі № 916/2119/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо ОСОБА_4"

до відповідача: Приватного підприємства "Інтермедика Одеса"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівамед"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гемо ОСОБА_4" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Інтермедика Одеса", в якому просило визнати недійсним повністю на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України договір про відступлення права вимоги від 20.04.2017р., укладений між сторонами.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що особа, яка від імені ТОВ "Гемо ОСОБА_4" підписала оспорюваний договір не була наділена відповідними повноваженнями підписувати договір, не мала права діяти від імені товариства, а останнє в свою чергу не мало необхідного обсягу дієздатності (ч. 1 ст. 92 ЦК України) та волі відповідного органу через який воно діє, для вчинення правочину.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівамед".

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 листопада 2017 року (суддя - Щавинська Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що на момент укладання спірного договору від 20.04.2017р. ОСОБА_5 був призначений повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, у зв'язку з чим мав право на вчинення спірного правочину, який не належав до виключної компетенції зборів учасників товариства.

В апеляційній скарзі ТОВ "Гемо ОСОБА_4" просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та мотивована посиланнями на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте третя особа не скористалася наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. Нез'явлення представника вказаної особи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 269 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.01.2014 року між ТОВ «Вівамед» (замовник) та ТОВ «Гемо ОСОБА_4» (виконавець) було укладено договір № 12 про надання медичних послуг в галузі лабораторної діагностики, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника надати послуги по забезпеченню замовника медичними послугами у галузі лабораторної діагностики.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору передбачено, що оплата проводиться замовником на поточний рахунок виконавця після підписання акту приймання-передачі послуг на підставі рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору; розмір плати встановлюється виходячи з вартості послуг згідно з прейскурантом з урахуванням знижки виконавця (додаток №1).

За умовами п. 3.3 договору в обов'язки замовника входить сплата наданих послуг, на умовах і в порядку, передбаченому п. 2 даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що усі правовідносини, що пов'язані із визначенням прав та обов'язків сторін за цим договором, дійсністю, виконанням та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, відступленням права вимоги та переведенням боргу у зв'язку із цим договором регламентуються цим договором та чинним матеріальним правом, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 7.1 договору та закінчується 31.12.2014р. Договір вважається продовженим на наступний рік якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку договору не заявить про його розірвання.

20.04.2017 року між ТОВ «Гемо ОСОБА_4» в особі в.о. директора ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ПП «Інтермедика Одеса» в особі директора ОСОБА_6 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває усі права та обов'язки первісного кредитора у зобов'язанні, які виникли на підставі укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Вівамед» (боржник) договору №12 від 3.01.2014р., у тому числі, але не виключно, право вимоги до боржника, що належало первісному кредитору та обліковувалась як заборгованість, станом на момент підписання цієї угоди або заборгованість боржника, яка виникне в майбутньому, на виконання новим кредитором та боржником умов договору № 12 від 03.01.2014р. Розмір боргу розраховується з 1 квітня 2017 року.

Пунктом 2 даного договору передбачено, що новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків:

а) повної та своєчасної сплати заборгованості, що виникла між первісним кредитором/новим кредитором та боржником на виконання договору №12 від 03.01.2014р.

Відповідно до п. 3 договору, право вимоги первісного боржника засновано на дії умов договору № 12 від 03.01.2014р.

Копії документів, вказаних у п. 3 цього договору, передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання договору.

Згідно з п. 6 договору, первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 30 днів з моменту набрання чинності цим договором

Зазначений договір про відступлення права вимоги від імені ТОВ «Гемо ОСОБА_4» (первісний кредитор) підписаний виконуючим обов'язки директора ОСОБА_5 та від імені ПП «Інтермедика Одеса» (новий кредитор) директором ОСОБА_6 і скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога ТОВ «Гемо ОСОБА_4» до ПП «Інтермедика Одеса» визнати недійсним повністю на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України договір про відступлення права вимоги від 20.04.2017р., укладений між сторонами. Підставами для визнання оспорюваного договору недійсним позивач вказує наступні обставини: в.о. директора ОСОБА_5, який від імені ТОВ "Гемо ОСОБА_4" підписав договір, не був наділений відповідними повноваженнями підписувати договір, не мав права діяти від імені товариства, а останнє в свою чергу не мало необхідного обсягу дієздатності (ч. 1 ст. 92 ЦК України) та волі відповідного органу через який воно діє, для вчинення правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався приписами ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 207, ч. 3 ст. 92 ЦК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що згідно з наказом директора ТОВ «Гемо ОСОБА_4» ОСОБА_7 № 3 від 14.04.2017р., у зв'язку з перебуванням у щорічній черговій відпустці на період з 18.04.2017р. по 18.05.2017р. виконуючим обов'язки директора товариства призначено комерційного директора ОСОБА_5, з оплатою різниці в окладі, з правом укладення і розірвання договорів, внесення змін в договори, з правом підпису банківських і фінансових документів. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення спірного договору від 20.04.2017р. ОСОБА_5 був призначений повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, у зв'язку з чим мав право на вчинення спірного правочину, який не належав до виключної компетенції зборів учасників (п.9.8 статуту).

Колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, з огляду на таке.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ч.3 ст. 215 ЦК України).

Окрім того, частиною 1 статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абзацу 1 частин 1, 3 статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з вимогами частини 3 статті 237 цього ж Кодексу представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання вищевказаного договору недійсним, місцевий суд виходив із того, що на момент укладання спірного договору від 20.04.2017р. ОСОБА_5 був призначений повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, у зв'язку з чим мав право на вчинення спірного правочину, який не належав до виключної компетенції зборів учасників.

Згідно приписів статей 2, 80, 91, 92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) вбачається, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

При цьому частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення спірного договору, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"№ 11 від 29.05.2013р., у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно з п. 10.1 статуту ТОВ «Гемо ОСОБА_4» виконавчим органом товариства, що здійснює управління поточною діяльністю товариства, є директор.

Пунктом 10.4 статуту визначено, що директор вирішує всі питання, пов'язані із діяльністю товариства, крім тих питань, які віднесено до виключної компетенції Зборів учасників.

Підпунктами в, г та е п. 10.7 вказаного статуту передбачено, що директор має право, зокрема, укладати та підписувати від імені товариства угоди, договори, контракти, які не суперечать компетенції Зборів учасників; видавати доручення від імені товариства; приймати рішення, видавати накази і розпорядження, обов'язкові для всіх працівників товариства, приймати на роботу та звільняти з роботи працівників товариства, укладати з ними трудові угоди (контракти) за штатним розкладом, який був затверджений Зборами, накладати стягнення.

Разом з тим, із встановлених судом обставин справи вбачається, що спірний договір про відступлення права вимоги від імені ТОВ «Гемо ОСОБА_4» (первісний кредитор) підписаний виконуючим обов'язки директора ОСОБА_5 та від імені ПП «Інтермедика Одеса» (новий кредитор) директором ОСОБА_6 і скріплений печатками сторін.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «Гемо ОСОБА_4» , сформованого станом на день укладення спірного договору (20.04.2017р.), особою, уповноваженою представляти товариство та вчиняти дії від його імені без довіреності, у тому числі підписувати договори є керівник - ОСОБА_7.

Наказом директора ТОВ «Гемо ОСОБА_4» ОСОБА_7 № 2 від 06.03.2017р., у зв'язку з вибуттям директора у відпустку без збереження заробітної плати з 06.03.2017р. по 21.03.2017р. включно, виконуючим обов'язки директора ТОВ «Гемо ОСОБА_4» призначено комерційного директора товариства ОСОБА_5 з виплатою різниці в окладі.

У наступному, наказом № 8-а від 22.03.2017р., у зв'язку з невиходом на роботу директора ОСОБА_7 із відпустки без збереження заробітної плати та безперервністю виробничого процесу вказана особа продовжила виконання обов'язків директора до фактичного виходу з відпустки ОСОБА_7

Згодом, наказом директора ТОВ «Гемо ОСОБА_4» ОСОБА_7 № 3 від 14.04.2017р., у зв'язку з вибуттям директора у щорічну відпустку на період з 18.04.2017р. по 18.05.2017р. виконуючим обов'язки директора товариства призначено комерційного директора ОСОБА_5 з виплатою різниці в окладі та з правом укладення і розірвання договорів, внесення змін в договори, з правом підпису банківських і фінансових документів.

Вищевказаний наказ № 3 від 14.04.2017р. не скасовувався та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, що підтвердив представник позивача в засіданні суду.

Судом враховано, що правовідносини, які стосуються повноважень виконуючого обов'язки керівника підприємства, регулюються як господарським та цивільним, так і трудовим законодавством, зокрема, положеннями ст. 32 Кодексу законів про працю України, яка визначає можливість переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З урахуванням вищенаведених обставин та з огляду на те, що у статуті ТОВ «Гемо ОСОБА_4» відсутні спеціальні положення, що регулюють правовий статус виконуючого обов'язки директора товариства, до такої особи слід застосовувати положення статуту, які стосуються директора підприємства та обсягу його прав.

Враховуючи викладене, правильним є висновок місцевого суду про те, що оскільки на момент укладання спірного договору від 20.04.2017р. ОСОБА_5 був призначений повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, тому він мав право на вчинення спірного правочину, який не належав до виключної компетенції зборів учасників (п.9.8 статуту), а товариство в свою чергу мало необхідний обсяг цивільної дієздатності та волю відповідного органу через який воно діяло, для його вчинення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 ГПК України, у редакції чинній на момент вирішення даного спору судом першої інстанції). Статтею 34 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, всупереч вказаним приписам процесуального права, позивач не надав суду доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання спірного договору недійсним, а тому, виходячи зі здійсненого аналізу матеріалів справи та з урахуванням наведених правових положень і встановлених обставин даної справи, колегія суддів за результатами дослідження оспорюваного договору дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору про відступлення права вимоги від 20.04.2017р., з підстав зазначених позивачем, відсутні і господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків місцевого суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається.

З огляду на приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 14 листопада 2017 року у справі № 916/2119/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гемо ОСОБА_4" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1