Рішення

від 14.11.2017 по справі 921/498/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2017 рокуСправа № 921/498/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" , вул. 22 Січня, 7а, Підволочиськ, Тернопільська область, 47801

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-Б, Тернопіль, 46027

про cтягнення заборгованості в сумі 2 848 078, 90 грн.

За участі представників сторін:

позивач: Щербатюк Олег Дмитрович, довіреність № 02/10 від 02.10.18 р.

відповідача: Апаріна Тетяна Володимирівна, довіреність № б/н від 06.09.17 р.;

Кубрак Жанна Борисівна, довіреність № 16/08/17 від 16.08.17 р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" про cтягнення заборгованості в сумі 2 848 078, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду від 23 серпня 2017 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.09.2017, з подальшим відкладенням розгляду справи, востаннє на 09.11.2017.

Уповноваженим представником позивача в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

В судовому засіданні 21.09.2017 представник відповідача підтримав поданий ним 28.09.2017 відзив на позов б/н від 28.09.2017, у якому з позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що :

- у відповідності до п. 2.6 Договору, ТОВ Агроцентр-Галичина повинен був провести оплату вартості Товару до 30.10.2015 року, і так як товариство у вказаний строк оплату одержаного Товару не здійснило, сторони узгодили суму заборгованості за Товар в розмірі 1 100 000,00 грн. та зафіксували її у акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016 року. І так як жодних поставок Товару чи оплати заборгованості в період з 31.03.2016 року до моменту подання позову не здійснювалось, тому відповідач вважає, що фактичний стан взаєморозрахунків не змінився, а сума заборгованості за отриманий ТОВ Агроцентр - Галичина Товар залишилася в узгодженому розмірі - 1 100 000,00 грн, а отже розрахунок позивачем суми заборгованості станом на 30.10.2015 року є безпідставним. Окрім того, позивачем здійснено перерахунок вартості вже оплаченого товару, що є недопустимим;

- щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина інфляційних нарахувань, відповідач зазначає, що вона є незаконною, оскільки він просить стягнути інфляційні втрати, нараховані на визначену ним суму боргу в гривневому еквіваленті до долару США, тоді як норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях, а не у гривневому еквіваленті до долара США;

- з приводу стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України, відповідач стверджує, що сума розрахована невірно, оскільки нарахована на суму заборгованості завищену на 159 585,16 грн;

- сума ж штрафу, у відповідності до п. 5.6 Договору, становить 50% від суми грошової заборгованості. Таким чином, на думку позивача сума штрафу, з урахуванням умов Договору, повинна становити 831 528,00 грн.

11.10.2017 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 18508 від 11.10.2017 ), підтримані його представником у судовому засіданні.

12.10.2017 позивачем подано письмові пояснення (вх. № 18542 від 12.10.2017), у яких він, заперечуючи проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов б/н від 28.09.2017, надає наступні пояснення:

- остаточна вартість товару розрахована за формулою та у порядку, визначеному сторонами у Договорі №ТР-20/2015 (п. 2.6 Договору), який підписано уповноваженими представниками сторін та завірено їх печатками;

- щодо посилання представника відповідача на звірку взаєморозрахунків між за І квартал 2016 р., як на документ, яким сторони узгодили суму заборгованості за Товар в розмірі 1 100 000,00 грн. та зафіксували її у акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016 року, позивач вважає, що такий акт не вважається документом, що підтверджує здійснення господарських операцій між сторонами чи наявність зобов'язань за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів. Крім того, зазначений акт звірки взаємних розрахунків не містить жодної інформації про те, що він складений на виконання п. 2.14 Договору №ТР-20/2015 з метою кінцевого уточнення розміру загальної суми зазначеного Договору, а лише підтверджує факт звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату, а тому, згідно ст. 32 ГПК України, він не є належним доказом;

- твердження ж відповідача про незаконність нарахування інфляційних витрат на суму заборгованості не відповідає нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, а саме п. 8.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , яким визначено, що якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання. І так як грошове зобов'язання відповідача у гривневому еквіваленті до долара США, згідно умов п.п. 2.6, 2.1 Договору №ТР-20/2015, перерахувалося у гривню станом на 30 жовтня 2015 року і в подальшому не змінювалося, тому розрахунок втрат від інфляції позивачем проводився за період з моменту перерахунку (з 01.11.2015 року до 31.07.2017 року), тобто розраховувалися інфляційні втрати на незмінне грошове зобов'язання відповідача, визначене у національній грошовій одиниці України.

01.11.2017 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 19624 від 01.11.2017 ), у яких він щодо позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- як передбачено п.2.13 Договору купівлі-продажу №ТР-20/2015 від 25.05.2015 року, загальну суму договору становить сума товару, вказана у видаткових накладних. У відповідності до п.2.14 Договору розмір загальної суми Договору підлягає кінцевому уточненню Сторонами шляхом складення та підписання акта взаємозвірки. І так як кінцева сума заборгованості в сумі 1 100 000,00 грн була узгоджена сторонами станом на 31.03.2016 року шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків, а тому розраховувати інфляційні втрати, пеню, 3% річних необхідно, починаючи з 01.04.2016 року. Таким чином, згідно розрахунку відповідача, загальна сума заборгованості станом на день заявлення позову повинна становити: боргу - 1100000 грн, інфляційні втрати - 217 104,80 грн, пеня - 192 454,78 грн, 3% річних - 45 386,30 грн, штраф - 550 000 грн;

- крім того, відповідач просить суд з огляду на норми ч.1 ст. 233 ГК України, зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

09.11.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 20087 від 09.11.2017), підтримані ним у судовому засіданні, у яких не погоджується із твердженнями відповідача, викладених у письмових поясненнях (вх. № 19624 від 01.11.2017). Так, зокрема, вважає, що підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків не змінює обов'язку Покупця по оплаті Товару у строк, визначений п. 2.6 Договору. Крім того зазначає, що здійснюючи власний перерахунок інфляційних втрат, 3% річних та неустойки, відповідач самостійно в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язання по оплаті Товару з 30.10.2015 (п. 2.6 Договору) на 01.04.2016, а також при визначенні суми боргу не врахував вимог п.п. 2.1, 2.6 Договору. Щодо клопотання відповідача про зменшення судом розміру штрафних санкцій на 50% у відповідності до ч.1 ст. 233 ГК України, позивач просить відмовити у його задоволенні з врахуванням того, що відповідачем не наведено жодних доказів винятковості випадку з невиконанням ТОВ Агроцентр-Галичина своїх зобов'язань перед СГ ТОВ Терра та незадовільного майнового стану товариства.

В судовому засіданні, що відбулося 14.11.2017, представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, а також просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення судом розміру штрафних санкцій на 50% у відповідності до ч.1 ст. 233 ГК України, так як вважає, що скрутне фінансове становище підприємства не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Представник відповідача через канцелярію суду подав додаткові пояснення (вх. № 20270 від 14.11.2017), підтримані його представником в судовому засіданні, у яких в якості обґрунтування підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій на 50% в порядку ст. 233 ГК України зазначає, що товариство не могло виконати зобов'язання з оплати заборгованості за Договором №ТР-20/2015 від 25.05.2015 у строк до жовтня 2017, як було обіцяно у листі від 05.04.2017 за № 77, оскільки 23.05.2017 державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС на рахунки ТзОВ "Агроцентр-Галичина" було накладено арешт під час здійснення виконавчого провадження по виконанню наказу №921/767/16-г/10 від 22.03.2017, що позбавило його можливості здійснювати будь-які платежі.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви (востаннє на 09.11.2017) для надання можливості сторонам подати додаткові докази на підтвердження заявлених ними вимог та заперечень.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено:

25 травня 2015 між СГ ТОВ Терра (надалі іменується - Постачальник ) та ТОВ Агроцентр-Галичина (надалі за текстом - Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу №ТР-20/2015 (надалі іменується - Договір №ТР-20/2015), згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця - сою врожаю 2014 року (надалі - Товар ), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити її.

Згідно п. 2.1. Договору ціна 1 (однієї) тони сої становить гривневий еквівалент 546,00 (п'ятсот сорок шість) Доларів США, що підлягає сплаті за офіційним курсом Національного банку України станом на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, збільшений на 15 (п'ятнадцять) %.

Загальна вартість Договору становить 1 783 056грн та є орієнтованою та складається із суми вартості кожної партії Товару, визначеної у відповідних видаткових накладних в порядку, передбаченому п.2.1 цього Договору. Остаточна ціна цього Договору визначається в залежності від кількості поставленого Товару.

У пункті 2.14. Договори Сторони узгодили, що розмір загальної суми Договору підлягає кінцевому уточненню Сторонами шляхом складання та підписання сторонами акта взаємозвірки, виходячи з фактично поставленої Покупцю кількості Товару, вартість (ціна) якої відображається в Актах прийому-передачі Товару та/або накладних (податкових накладних, видаткових накладних, товаротранспортних накладних тощо), що складаються сторонами по кожному факту поставки партії Товару.

Відповідно до п. 2.6. Договору, повна оплата вартості Товару проводиться Покупцем за весь поставлений та одержаний ним Товар до 30 жовтня 2015 року. В разі неоплати Покупцем поставленого Товару до вказаної дати, станом на цю дату розраховується остаточна вартість Товару згідно п. 2.1 цього Договору.

Сторони дійшли згоди, що у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.6 Договору, Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 4.2.2. цього Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми грошової заборгованості за поставлений Товар.

У п. 4.2.2 Договору вказано, що Покупець зобов'язаний оплатити Продукцію за цінами і в строк, обумовленими в цьому Договорі та/або Додатках та відповідно до умов даного Договору.

У випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Товару, визначених умовами цього Договору та додатків до нього, Покупець в'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання) ( п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 5.8 Договору строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки (штрафу, пені), встановлюється тривалістю у три роки.

Так, на виконання умов Договору №ТР-20/2015 від 26 травня 2015 року СГ ТОВ "Терра" поставило, а ТОВ "Агроцентр-Галичина" в особі представника Бець І. Б. по довіреності № 176 від 26.05.2015 отримало:

26.05.2015 - 58170 кг сої, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000033 від 26.05.2015р.;

27.05.2015 - 25240 кг сої, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000034 від 27.05.2015р.;

28.05.2015 - 51670 кг сої, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000035 від 28 05 2015р.

Також на підтвердження факту здійснення Продавцем поставки Товару ним до матеріалів справи долучено: товарно-транспортні накладні №ТР-0000045 від 26.05.2015, №ТР-0000046 від 26.05.2015, №ТР-0000047 від 27.05.2015, №ТР-0000048 від 28.05.2015, №ТР-000049 від 28.05.2015 та податкові накладні №11/2 від 26.05.2015, №12/2 від 27.05.2015, №13/2 від 28.05.2015.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивачем за період з 26.05.2015 по 28.05.2015 поставлено Покупцю Товар в кількості 135080 кг.

26 червня 2015 року ТОВ Агроцентр-Галичина з метою виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті Товару, з дотриманням строків, встановлених Договором, СГ ТОВ Терра перерахувало позивачу 120 000,00 грн. в якості оплати за сою.

І оскільки до 30 жовтня 2015 року, що є кінцевою датою розрахунків згідно 2.6. Договору, ТОВ "Агроцентр-Галичина" своїх зобов'язань по Договору №ТР-20/2015 належним чином не виконало, усієї вартості Товару не оплатило, остаточна вартість Товару була розрахована позивачем станом на 30 жовтня 2015 року, з врахуванням курсу валют станом на 30 жовтня 2015 року офіційний курс Національного банку України гривні до долара США, що становив 2 290,3985 грн за 100 доларів США, за формулою, визначеною у п. 2.1. Договору, і становила 1 942 641,16 грн.

13 листопада 2015 року ТОВ Агроцентр-Галичина з порушенням строків, встановлених п. 2.6. Договору №ТР-20/2015, перерахувало СГ ТОВ Терра в якості оплати за сою 200 000,00 грн., 27 листопада 2015 р. - 200 000,00 грн. та 30 листопада 2015 р. - 163 056,00 грн. На підтвердження факту оплати цих сум позивачем долучено до матеріалів справи виписку по банківському рахунку ТзОВ Терра , видану ПАТ КБ Хрещатик .

Отже, згідно розрахунку позивача, заборгованість ТОВ "Агроцентр-Галичина перед СГ ТОВ "Терра" згідно Договору поставки №ТР-20/2015 від 25.05.2015р., з урахуванням усіх здійснених оплат, станом на день заявлення позову (28.08.2017) становила 1 259 585,16 грн.

13 березня 2017 року СГ ТОВ "Терра" звернулося до ТОВ "Агроцентр-Галичина" з претензією №09/03-17 про сплату заборгованості за договором, в якій просило терміново перерахувати 2 432 463,51 грн., в тому числі: 1 259 585,16 грн. заборгованості за зобов'язаннями, 210 104,58 грн. втрат від інфляції, 51 453,19 грн. три проценти за користування коштами та 911 320,58 грн. штрафу. ТОВ "Агроцентр-Галичина", розглянувши вказану претензію, просило відстрочити термін остаточного розрахунку за Товар до жовтня місяця поточного року із частковими платежами у вказаний період ( лист ТОВ "Агроцентр-Галичина" №77 від 05.04.2017), однак жодних коштів у зазначений період СГ ТОВ Терра не перерахувало .

Таким чином, з огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору купівлі-продажу №ТР-20/2015 від 25.05.2015 Товару виконав частково, суму боргу в розмірі 1259585,16 грн позивачу не повернув, СГ ТОВ Терра звернулося до Господарського суду з позовом про їх стягнення з ТОВ Агроцентр-Галичина в примусовому порядку, а також про стягнення: 314 410,96 грн. - втрати від інфляції, 69 019,95 грн. - 3 % процентів річних, 911 320,58 грн штрафу та 293 742,25 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між СГ ТОВ "Терра" та ТОВ "Агроцентр-Галичина" виникли зобов'язання, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу №ТР-20/2015 від 25.05.2015 є таким, що відбувся, оскільки предмет його є чітко визначеним, що дає змогу зрозуміти, що саме розраховував отримати за цим договором Покупець і планує надати йому Продавець, окрім того даний договір станом на час розгляду справи не є зміненим чи розірваним.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. І оскільки у відповідності до п. 2.6. Договору повна оплата вартості Товару проводиться Покупцем за весь поставлений та одержаний ним Товар до 30 жовтня 2015 року, а тому слід вважати, що обов'язок відповідача оплатити Товар виник 30.10.2015р.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в особі представника Бець І. Б. по довіреності № 176 від 26.05.2015 товар і товаророзпорядчі документи отримав без заперечень, про що свідчать його підписи та відтиски печаток Товариства на видаткових накладних:

№ТР-0000033 від 26.05.2015р. - 58170 кг сої загальною вартістю 767 844 грн;

№ТР-0000034 від 27.05.2015р. - 25240 кг сої загальною вартістю 333 168 грн;

№ТР-0000035 від 28 05 2015р. - 51670 кг сої загальною вартістю 682 044 грн.

Отже, позивачем на виконання умов укладеного Договору за період з 26.05.2015 по 28.05.2015 поставлено Покупцю Товар в кількості 135080 кг, про що не заперечував представник відповідача в судових засіданнях.

З огляду на те, що Покупцем порушено встановлений Договором (п. 2.6.) строк оплати одержаного Товару та станом на 30.10.2015 оплачено лише 120 000 грн, тому суд вважає, що Позивачем при здійсненні розрахунку залишкової вартості Товару правомірно застосовано формулу, узгоджену сторонами у п. 2.1 Договору, згідно з якою (з врахуванням курсу валют станом на 30 жовтня 2015 року офіційний курс Національного банку України гривні до долара США, що становив 2 290,3985 грн за 100 доларів США) загальна вартість поставленого Товару склала 1 942 641,16 грн.

13 листопада 2015 року ТОВ Агроцентр-Галичина з порушенням строків, встановлених Договором №ТР-20/2015, перерахувало СГ ТОВ Терра 200 000,00 грн. в якості оплати за сою, 27 листопада 2015 - 200 000,00 грн. та 30 листопада 2015 - 163 056,00 грн. відповідно , у зв'язку з чим станом на 28.08.2017 (дата звернення до суду) його заборгованість перед позивачем становить 1 259 585,16 грн.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення наявної заборгованості, більше того відповідач визнав та підтвердив ( зокрема у своєму листі - відповіді на претензію №77 від 05.04.2017) заявлену позивачем суму боргу та зобов'язався виконати договірні зобов'язання у повній мірі, а тому, згідно вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 1 259 585,16 грн за поставлений Товар.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Як вказано у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем строки, встановлені у п. 2.6. Договору, порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 5.7 Договору, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання), що згідно розрахунку позивача за період з 30.10.2015 по 30.04.2016 становить 293 742,25 грн.

Також, згідно з п. 5.6 Договору №ТР-20/2015 від 25.05.2015, Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 4.2.2. цього Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми грошової заборгованості за поставлений Товар.

У п. 4.2.2 Договору №ТР-20/2015 від 25.05.2015 вказано, що Покупець зобов'язаний оплатити Продукцію за цінами і в строк, обумовленими в цьому Договорі та/або Додатках та відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору №ТР-20/2015 від 25.05.2015, повна оплата вартості Товару проводиться Покупцем за весь поставлений та одержаний ним Товар до 30 жовтня 2015 року. В разі неоплати Покупцем поставленого Товару до вказаної дати, станом на цю дату розраховується остаточна вартість Товару згідно п. 2.1 цього Договору.

І оскільки Покупець свій обов'язок по оплаті одержаного Товару, передбачений у п. 4.2.2. Договору, виконав частково, тому станом на 30.10.2015 у нього виникла заборгованість перед Постачальником в сумі 1 822 641,16 грн, а отже розмір штрафу становить 911 320,58 грн.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови договору № ТР-20/2015 від 25.05.2015 та матеріали справи, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу), дійшов висновку про обґрунтованість, підставність нарахування та заявлення до стягнення 293 742,25 грн пені та 911 320,58 грн штрафу.

Правовідносини, що виникли по договору купівлі-продажу, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на їх юридичну природу, до них застосовується ст.625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір втрат від інфляції за період з 01.11.2015 по 31.07.2017 становить 314 410,96 грн, а розмір 3% річних за період з 30.10.2015 по 15.08.2017. складає 69 019,95 грн.

У п. 8.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що у разі, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Згідно п. 2.1. Договору ціна 1 (однієї) тони сої становить гривневий еквівалент 546,00 (п'ятсот сорок шість) Доларів США, що підлягає сплаті за офіційним курсом Національного банку України станом на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, збільшений на 15 (п'ятнадцять) %.

Аналіз здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань свідчить, що для їх обчислення застосовано суму боргу у гривні, перерахунок якої здійснено ним (позивачем) станом на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання (30.10.2015) за зазначеною у п. 2.1. Договору формулою.

Враховуючи зазначені норми законодавства, оцінивши поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох відсотків річних , суд, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, вважає заявлені вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, а тому задовольняються судом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги СГ ТОВ "Терра" про стягнення в примусовому порядку з ТОВ Агроцентр-Галичина 2 848 078,90 грн , з яких: 1259585,16 грн боргу, 314 410,96 грн. - втрати від інфляції, 69 019,95 грн. - 3 % процентів річних, 911 320,58 грн штрафу та 293 742,25 грн пені, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50% суд відхиляє з огляду на таке:

- відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Як роз'яснено в п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.т

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, питання щодо меж зменшення неустойки повинно розглядатися із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Звертаючись до суду із вказаним клопотанням, відповідач в якості обґрунтування посилається на важкий фінансовий стан товариства (доказів на підтвердження чого ним суду не подано), а також на те, що накладення 23.05.2017 державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС на рахунки ТзОВ "Агроцентр-Галичина" арешту під час здійснення виконавчого провадження по виконанню наказу №921/767/16-г/10 від 22.03.2017 позбавило його можливості здійснити розрахунки з позивачем.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, на підставі аналізу поданих відповідачем доказів на обґрунтування заявленого ним клопотання, а також враховуючи заперечення позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що у даному випадку, ТОВ Агроцентр-Галичина не довів суду належними і допустимими доказами винятковість випадку щодо обставин тривалого прострочення оплати одержаного товару та застосування цивільно-правової відповідальності, з урахуванням яких, приймаючи рішення у даній справі, суд би міг скористатися своїм правом, передбаченим п. 3 ст. 83 ГПК України.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов б/н від 28.09.2017 та додаткових письмових поясненнях (вх. № 18508 від 11.10.2017, вх. № 19624 від 01.11.2017), а також наведені його представниками в судових засіданнях, судом не приймаються до уваги як такі, що не відповідають встановленим обставинам та матеріалам справи.

Так, зокрема, судом не взято до уваги його твердження про те, що кінцева сума боргу за отриманий ТОВ Агроцентр - Галичина Товар у розмірі 1 100 000,00 грн узгоджена сторонами шляхом складання та підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016, як це передбачено умовами п. 2.14 Договору, оскільки за час розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження того, що станом на час проведення звірки взаємних розрахунків його кредиторська заборгованість перед СГ ТОВ Терра становила саме визначену у акті суму (зокрема, доказів здійснення ним оплат за період з 30.10.2015 (дата останньої оплати, зазначена позивачем та підтверджена матеріалами справи) і до 28.08.2017 (дата звернення до господарського суду)). Таким чином, твердження відповідача про здійснення позивачем перерахунку вартості вже оплаченого товару не знайшло свого документального підтвердження, у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір", покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр - Галичина" (вул. Кривоноса, 2-Б, Тернопіль, 46027, ідент. код 37556849) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вул. 22 Січня, 7а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, ідент. код 30915955) 2 848 078 ( два мільйони вісімсот сорок вісім тисяч сімдесят вісім) грн 90 коп., з яких: 1 259 585 (один мільйон двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 16 коп. боргу, 314 410 (триста чотирнадцять тисяч чотириста десять) грн 96 коп. інфляційних нарахувань, 69 019 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять) грн 95 коп. 3 % річних, 911 320 (дев'ятсот одинадцять тисяч триста двадцять) грн 58 коп. штрафу, 293 742 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот сорок дві) грн 25 коп. пені та 42 721 (сорок дві тисячі сімсот двадцять одну тисячу сімсот двадцять одну) грн 18 коп. в повернення сплаченого судового збору .

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 21.11.2017р.

Суддя Н.М. Бурда