Постанова

від 24.01.2018 по справі 921/498/17-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа № 921/498/17-г/4

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі судового засідання Кобзар О.

з участю представників :

від скаржника - не з явився

від позивача - не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина , м.Тернопіль, вх.№ 01-05/5889/17 від 12.12.2017р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017р. (час проголошення об 15 год. 20 хв. в м.Тернопіль, суддя - Бурда Н.М., повний текст рішення складений 21.11.2017р.)

у справі № 921/498/17-г/4

за позовом сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Терра , смт. Підволочиськ, Тернопільської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина , м.Тернопіль

про стягнення 2 848 078,90 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017р. у справі № 921/498/17-г/4 (суддя Бурда Н.М.) задоволено позов сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповіальністю Терра , смт.Підволочиськ Тернопільської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина , м.Тернопіль, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 848 078 ( два мільйони вісімсот сорок вісім тисяч сімдесят вісім) грн 90 коп., з яких: 1 259 585 (один мільйон двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 16 коп. боргу, 314 410 (триста чотирнадцять тисяч чотириста десять) грн 96 коп. інфляційних нарахувань, 69 019 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятнадцять) грн 95 коп. 3 % річних, 911 320 (дев'ятсот одинадцять тисяч триста двадцять) грн 58 коп. штрафу, 293 742 (двісті дев'яносто три тисячі сімсот сорок дві) грн 25 коп. пені та 42 721 (сорок дві тисячі сімсот двадцять одну тисячу сімсот двадцять одну) грн 18 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач в особі представника Бець І. Б. по довіреності № 176 від 26.05.2015 товар і товаророзпорядчі документи отримав без заперечень, про що свідчать його підписи та відтиски печаток Товариства на видаткових накладних:

№ТР-0000033 від 26.05.2015р. - 58170 кг сої загальною вартістю 767 844 грн;

№ТР-0000034 від 27.05.2015р. - 25240 кг сої загальною вартістю 333 168 грн;

№ТР-0000035 від 28 05 2015р. - 51670 кг сої загальною вартістю 682 044 грн.

Отже, позивачем на виконання умов укладеного Договору за період з 26.05.2015 по 28.05.2015 поставлено Покупцю товар в кількості 135080 кг. З огляду на те, що Покупцем порушено встановлений Договором (п. 2.6.) строк оплати одержаного товару та станом на 30.10.2015 оплачено лише 120 000 грн, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем при здійсненні розрахунку залишкової вартості товару правомірно застосовано формулу, узгоджену сторонами у п. 2.1 Договору, згідно з якою (з врахуванням курсу валют станом на 30 жовтня 2015 року офіційний курс Національного банку України гривні до долара США, що становив 2 290,3985 грн за 100 доларів США) загальна вартість поставленого товару склала 1 942 641,16 грн.

13 листопада 2015 року ТОВ "Агроцентр-Галичина" з порушенням строків, встановлених Договором №ТР-20/2015, перерахувало СГ ТОВ "Терра" 200 000,00 грн. в якості оплати за сою, 27 листопада 2015 - 200 000,00 грн. та 30 листопада 2015 - 163 056,00 грн. відповідно, у зв'язку з чим станом на 28.08.2017 (дата звернення до суду) його заборгованість перед позивачем становить 1 259 585,16 грн.

Окрім того, позивачем, на думку суду першої інстанції, правомірно нараховано відповідачу пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 100 000,00 грн. боргу, 217 104,80 грн. інфляційних нарахувань, 45 386,30 грн. 3% річних, 55000,00 грн. штрафу та 92 454,78 грн. пені посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що під час розгляду справи судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина звертало увагу суду на те, що фактична заборгованість по договору купівлі-продажу № ТР-20/2015 від 25.05.2015р. становить 1 100 000,00 грн. На підтвердження своїх доводів відповідач посилався на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016р., підписаний позивачем, та який міститься в матеріалах справи. Як передбачено п.2.13 договору загальна сума договору становить сума товару, вказана у видаткових накладних. У відповідності до п.2.14 договору розмір загальної суми договору підлягає кінцевому уточненню сторонами шляхом складення та підписання акта взаєморозрахунків. Як зазначає скаржник, остаточна сума заборгованості була узгоджена сторонами станом на 31.03.2016р., між ними був складений акт звірки взаєморозрахунків, в якому і була остаточно визначена сума боргу за договором купівлі-продажу в розмірі 1 100 000,00 грн. Натомість, як зазначає скаржник, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи позивача про те, що фактична сума заборгованості становить 1 259 585,16 грн., оскільки умовами договору передбачено в п.2.1, що ціна 1 тонни сої становить гривневий ексвівалент 546,00 доларів США, що підлягає сплаті за офіційним курсом НБУ станом на день, що передує дню перерахування коштів по даному договору, збільшений на 15%. Водночас, судом не було прийнято до уваги зауваження відповідача про те, що в жодних товарно-транспортних документах не зазначений доларовий еквівалент вартості поставки, а позивачем не надано суду жодного доказу або розрахунку, за яку саме кількість товару розрахувався відповідач, а яка кількість товару залишилась неоплаченою, для перерахування суми боргу у зв язку зі збільшенням курсу долара США. Окрім того, на думку скаржника, позивачем невірно розраховано суми штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2017р. справу № 921/498/17-г/4 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., Желіку М.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.01.2017р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.01.2018р. внесено зміни у резолютивну частину ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. в частині призначення справи до розгляду та визначено дату судового засідання 24.01.2018р.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. № 2147-VIII, у відповідності до якого Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

В судове засідання 24.01.2018р. повноважні представники сторін не з явились, причин неявки суду не повідомили.

У відповідності до п.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 24.01.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як встановлено судом, 25 травня 2015 між СГ ТОВ "Терра" (надалі іменується - "Постачальник") та ТОВ "Агроцентр-Галичина" (надалі за текстом - "Покупець") укладено Договір купівлі-продажу №ТР-20/2015 (надалі іменується - Договір №ТР-20/2015), згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця - сою врожаю 2014 року (надалі - "Товар"), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити її.

Згідно п. 2.1. Договору ціна 1 (однієї) тони сої становить гривневий еквівалент 546,00 (п'ятсот сорок шість) Доларів США, що підлягає сплаті за офіційним курсом Національного банку України станом на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, збільшений на 15 (п'ятнадцять) %.

Загальна вартість Договору становить 1 783 056грн та є орієнтованою та складається із суми вартості кожної партії Товару, визначеної у відповідних видаткових накладних в порядку, передбаченому п.2.1 цього Договору. Остаточна ціна цього Договору визначається в залежності від кількості поставленого Товару.

У пункті 2.14. Договори Сторони узгодили, що розмір загальної суми Договору підлягає кінцевому уточненню Сторонами шляхом складання та підписання сторонами акта взаємозвірки, виходячи з фактично поставленої Покупцю кількості Товару, вартість (ціна) якої відображається в Актах прийому-передачі Товару та/або накладних (податкових накладних, видаткових накладних, товаротранспортних накладних тощо), що складаються сторонами по кожному факту поставки партії Товару.

Відповідно до п. 2.6. Договору, повна оплата вартості Товару проводиться Покупцем за весь поставлений та одержаний ним Товар до 30 жовтня 2015 року. В разі неоплати Покупцем поставленого Товару до вказаної дати, станом на цю дату розраховується остаточна вартість Товару згідно п. 2.1 цього Договору.

Сторони дійшли згоди, що у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.6 Договору, Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 4.2.2. цього Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми грошової заборгованості за поставлений Товар.

У п. 4.2.2 Договору вказано, що Покупець зобов'язаний оплатити Продукцію за цінами і в строк, обумовленими в цьому Договорі та/або Додатках та відповідно до умов даного Договору.

У випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Товару, визначених умовами цього Договору та додатків до нього, Покупець в'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання) ( п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 5.8 Договору строк позовної давності за цим договором, в тому числі по стягненню неустойки (штрафу, пені), встановлюється тривалістю у три роки.

Так, на виконання умов Договору №ТР-20/2015 від 26 травня 2015 року СГ ТОВ "Терра" поставило, а ТОВ "Агроцентр-Галичина" в особі представника Бець І. Б. по довіреності № 176 від 26.05.2015 отримало:

26.05.2015 - 58170 кг сої, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000033 від 26.05.2015р.;

27.05.2015 - 25240 кг сої, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000034 від 27.05.2015р.;

28.05.2015 - 51670 кг сої, що підтверджується видатковою накладною №ТР-0000035 від 28 05 2015р.

Також на підтвердження факту здійснення Продавцем поставки Товару ним до матеріалів справи долучено: товарно-транспортні накладні №ТР-0000045 від 26.05.2015, №ТР-0000046 від 26.05.2015, №ТР-0000047 від 27.05.2015, №ТР-0000048 від 28.05.2015, №ТР-000049 від 28.05.2015 та податкові накладні №11/2 від 26.05.2015, №12/2 від 27.05.2015, №13/2 від 28.05.2015.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивачем за період з 26.05.2015 по 28.05.2015 поставлено Покупцю Товар в кількості 135080 кг.

26 червня 2015 року ТОВ "Агроцентр-Галичина" з метою виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті Товару, з дотриманням строків, встановлених Договором, СГ ТОВ "Терра" перерахувало позивачу 120 000,00 грн. в якості оплати за сою.

І оскільки до 30 жовтня 2015 року, що є кінцевою датою розрахунків згідно 2.6. Договору, ТОВ "Агроцентр-Галичина" своїх зобов'язань по Договору №ТР-20/2015 належним чином не виконало, усієї вартості Товару не оплатило, остаточна вартість Товару була розрахована позивачем станом на 30 жовтня 2015 року, з врахуванням курсу валют станом на 30 жовтня 2015 року офіційний курс Національного банку України гривні до долара США, що становив 2 290,3985 грн за 100 доларів США, за формулою, визначеною у п. 2.1. Договору, і становила 1 942 641,16 грн.

13 листопада 2015 року ТОВ "Агроцентр-Галичина" з порушенням строків, встановлених п. 2.6. Договору №ТР-20/2015, перерахувало СГ ТОВ "Терра" в якості оплати за сою 200 000,00 грн., 27 листопада 2015 р. - 200 000,00 грн. та 30 листопада 2015 р. - 163 056,00 грн. На підтвердження факту оплати цих сум позивачем долучено до матеріалів справи виписку по банківському рахунку ТзОВ "Терра", видану ПАТ КБ "Хрещатик".

Отже, згідно розрахунку позивача, заборгованість ТОВ "Агроцентр-Галичина перед СГ ТОВ "Терра" згідно Договору поставки №ТР-20/2015 від 25.05.2015р., з урахуванням усіх здійснених оплат, станом на день заявлення позову (28.08.2017) становила 1 259 585,16 грн.

13 березня 2017 року СГ ТОВ "Терра" звернулося до ТОВ "Агроцентр-Галичина" з претензією №09/03-17 про сплату заборгованості за договором, в якій просило терміново перерахувати 2 432 463,51 грн., в тому числі: 1 259 585,16 грн. заборгованості за зобов'язаннями, 210 104,58 грн. втрат від інфляції, 51 453,19 грн. три проценти за користування коштами та 911 320,58 грн. штрафу. ТОВ "Агроцентр-Галичина", розглянувши вказану претензію, просило відстрочити термін остаточного розрахунку за Товар до жовтня місяця поточного року із частковими платежами у вказаний період ( лист ТОВ "Агроцентр-Галичина" №77 від 05.04.2017), однак жодних коштів у зазначений період СГ ТОВ "Терра" не перерахувало .

Таким чином, з огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору купівлі-продажу №ТР-20/2015 від 25.05.2015 Товару виконав частково, суму боргу в розмірі 1259585,16 грн позивачу не повернув, СГ ТОВ "Терра" звернулося до Господарського суду з позовом про їх стягнення з ТОВ "Агроцентр-Галичина" в примусовому порядку, а також про стягнення: 314 410,96 грн. - втрати від інфляції, 69 019,95 грн. - 3 % процентів річних, 911 320,58 грн штрафу та 293 742,25 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між СГ ТОВ "Терра" та ТОВ "Агроцентр-Галичина" виникли зобов'язання, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу №ТР-20/2015 від 25.05.2015 є таким, що відбувся, оскільки предмет його є чітко визначеним, що дає змогу зрозуміти, що саме розраховував отримати за цим договором Покупець і планує надати йому Продавець, окрім того даний договір станом на час розгляду справи не є зміненим чи розірваним.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. І оскільки у відповідності до п. 2.6. Договору повна оплата вартості Товару проводиться Покупцем за весь поставлений та одержаний ним Товар до 30 жовтня 2015 року, а тому слід вважати, що обов'язок відповідача оплатити Товар виник 30.10.2015р.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення наявної заборгованості, більше того відповідач визнав та підтвердив ( зокрема у своєму листі - відповіді на претензію №77 від 05.04.2017) заявлену позивачем суму боргу та зобов'язався виконати договірні зобов'язання у повній мірі, а тому, слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 1 259 585,16 грн за поставлений Товар.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Як вказано у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем строки, встановлені у п. 2.6. Договору, порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 5.7 Договору, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання), що згідно розрахунку позивача за період з 30.10.2015 по 30.04.2016 становить 293 742,25 грн.

Також, згідно з п. 5.6 Договору №ТР-20/2015 від 25.05.2015, Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 4.2.2. цього Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми грошової заборгованості за поставлений Товар.

У п. 4.2.2 Договору №ТР-20/2015 від 25.05.2015 вказано, що Покупець зобов'язаний оплатити Продукцію за цінами і в строк, обумовленими в цьому Договорі та/або Додатках та відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору №ТР-20/2015 від 25.05.2015, повна оплата вартості Товару проводиться Покупцем за весь поставлений та одержаний ним Товар до 30 жовтня 2015 року. В разі неоплати Покупцем поставленого Товару до вказаної дати, станом на цю дату розраховується остаточна вартість Товару згідно п. 2.1 цього Договору.

І оскільки Покупець свій обов'язок по оплаті одержаного Товару, передбачений у п. 4.2.2. Договору, виконав частково, тому станом на 30.10.2015 у нього виникла заборгованість перед Постачальником в сумі 1 822 641,16 грн, а отже розмір штрафу становить 911 320,58 грн.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови договору № ТР-20/2015 від 25.05.2015 та матеріали справи, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу), дійшов вірного висновку про обґрунтованість, підставність нарахування та заявлення до стягнення 293 742,25 грн пені та 911 320,58 грн штрафу.

Правовідносини, що виникли по договору купівлі-продажу, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на їх юридичну природу, до них застосовується ст.625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, розмір втрат від інфляції за період з 01.11.2015 по 31.07.2017 становить 314 410,96 грн, а розмір 3% річних за період з 30.10.2015 по 15.08.2017. складає 69 019,95 грн.

У п. 8.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що у разі, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Згідно п. 2.1. Договору ціна 1 (однієї) тони сої становить гривневий еквівалент 546,00 (п'ятсот сорок шість) Доларів США, що підлягає сплаті за офіційним курсом Національного банку України станом на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, збільшений на 15 (п'ятнадцять) %.

Аналіз здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань свідчить, що для їх обчислення застосовано суму боргу у гривні, перерахунок якої здійснено ним (позивачем) станом на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання (30.10.2015) за зазначеною у п. 2.1. Договору формулою.

Враховуючи зазначені норми законодавства, оцінивши поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох відсотків річних , суд, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, підставно визнав заявлені вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору.

Окрім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції підставно не взято до уваги твердження відповідача про те, що кінцева сума боргу за отриманий ТОВ "Агроцентр - Галичина" товар у розмірі 1 100 000,00 грн узгоджена сторонами шляхом складання та підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016, як це передбачено умовами п. 2.14 Договору, оскільки за час розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження того, що станом на час проведення звірки взаємних розрахунків його кредиторська заборгованість перед СГ ТОВ "Терра" становила саме визначену у акті суму (зокрема, доказів здійснення ним оплат за період з 30.10.2015 (дата останньої оплати, зазначена позивачем та підтверджена матеріалами справи) і до 28.08.2017 (дата звернення до господарського суду)). Таким чином, твердження відповідача про здійснення позивачем перерахунку вартості вже оплаченого товару не знайшло свого документального підтвердження.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об єктивних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. задоволено клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі. Відтак, судовий збір за перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина , м.Тернопіль, вх.№ 01-05/5889/17 від 12.12.2017р. - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017р. у справі № 921/498/17-г/4 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр - Галичина" (вул.Кривоноса, 2-Б, Тернопіль, 46027, ідент. код 37556849) в дохід бюджету 46993,30 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Тернопільської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 29 січня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.