Рішення

від 15.11.2017 по справі 922/3014/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р.Справа № 922/3014/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс", м. Суми до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків простягнення 76 041,78 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № б/н від 12.10.17р. (в режимі відеоконференції);

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01.1-14/411-17 від 25.01.2017 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" (відповідача) 76 041,78 грн. заборгованості за Договором № 45/2-ПД-15 про надання послуг з ремонту від 16.02.2015 року, з яких: 52 432,24 грн. - основна заборгованість; 10 361,77 грн. - пеня за період з 28.01.2016 року по 28.07.2016 року, 2 525,67 грн. - 3% річних за період з 28.01.2016 року по 05.09.2017 року та 10 722,34 грн. - інфляційні втрати за період з 28.01.2016 року. по 05.09.2017 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2017 року за позовною заявою було порушено провадження у справі № 922/3014/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року розгляд справи було відкладено на 06 листопада 2017 року.

Позивач супровідним листом (вх. № 33732 та вх. № 33783 від 17.10.2017 року - після судового засідання) надав до суду оригінали документів в підтвердження позовних вимог.

30 жовтня 2017 року до суду також надійшли письмові пояснення позивача, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

06 листопада 2017 року відповідач подав до суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, які також були долучені судом до матеріалів справи.

Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про продовження строку вирішення вказаного спору за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на необхідність ознайомлення з додатковими поясненнями до відзиву відповідача на позовну заяву та також просив суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання КП "Харківводоканал" про продовження строку розгляду справи на 15 днів, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання та продовжив строк розгляду справи № 922/3014/17 поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів, про що було винесено відповідну ухвалу.

Також, керуючись ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 15 листопада 2017 року.

15 листопада 2017 року електронною поштою до суду надійшла скан-копія клопотання позивача про продовження строку вирішення вказаного спору за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, суд зазначає, що ухвалою господарського суду від 06.11.2017 року строк розгляду справи № 922/3014/17 вже було продовжено на 15 днів. Отже, враховуючи процесуальну неможливість повторного продовження строків розгляду справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про продовження строку розгляду справи.

До суду також надійшли письмові пояснення позивача з додатковими документами в обгрунтування правової позиції ТОВ "Енергомашсервіс" (вх. № 37763 від 17.11.2017 року, які також надійшли електронною поштою), які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач подав до суду клопотання про долучення додаткових доказів. Надані докази були долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 15.11.2017 року в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримував, просив суд позов задовольнити в повному обсязі та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні, а також в запереченнях, наданих до суду 17.10.2017 року, в задоволенні позову просив відмовити та зазначив, що відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору про надання послуг з ремонту, розрахунки по Договору здійснюється після підписання обома сторонами акту здачі-приймання виконаних послуг, а також після виставлення рахунку. Відсутність певного юридичного факту - направлення рахунку, на думку відповідача, тягне відсутність підстав виникнення у КП "Харківводоканал" зобов'язань по сплаті грошових коштів.

Крім того, за твердженням відповідача, акт здачі-приймаття робіт № Е-000000001 від 15.01.2016 року, який підписано КБО "Безлюдівський", не може вважатися підставою виникнення у відповідача зобов'язання щодо остаточного розрахунку по Договору, оскільки Структурний підрозділ КП "Харківводоканал" КБО "Безлюдівський", в особі його директора, не є стороною Договору та не наділений правом підпису договорів, актів звірок, актів виконаних робіт чи інших первинних, бухгалтерських, статистичних документів.

Також відповідач також просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені, оскільки такий строк сплив у липні 2016 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

16 лютого 2015 року між Комунальним підприємством "Харківводоканал" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" (Виконавець) було укладено договір № 45/2-ПД/15, відповідно до умов п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок про надання послуг по ремонту шнека декантера СВ-505-00-12 цеха механічного обезвоження опада і сушки опада КБО "Безлюдовський" (далі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги у відповідності до умов даного Договору.

Вартість послуг по даному Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору та складає 117 432,00 грн. в т.ч. НДС 20 % - 19 572,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Умови оплати: попередня оплата в розмірі до 30% вартості послуг, остаточний розрахунок проводиться після підписання обома Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), що передбачено п. 2.2 Договору.

Згідно п. 3.7 Договору послуги передбачені договором вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Замовником з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт).

Відповідач, порушуючи умови договору, здійснив часткову оплату виконаних робіт: сплативши лише 65000 грн., а саме: 15000 грн., згідно платіжного доручення № 13457 від 19.10.2015 р.; 15000 грн. згідно платіжного доручення платіжним дорученням № 13527 від 20.10.2015 р.; 10000 грн. згідно платіжного доручення № 260 від 19.01.2016 р.; 5000 грн. згідно платіжного доручення № 333 від 20.01.2016 р.; 5000 грн. згідно платіжного доручення платіжним дорученням № 363 від 21.01.2016 р.; 5000 грн. згідно платіжного доручення № 421 від 22.01.2016 р.; 5000 грн. згідно платіжного доручення № 521 від 26.01.2016 р.; 5000 грн. згідно платіжного доручення № 549 від 27.01.2016 р.

У зв'язку з частковим виконанням зобов'язання Відповідачем по договору, у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмір 52432,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 52432,00 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо того, що акт здачі-приймання робіт № Е-000000001 від 15.01.2016 року, який підписано КБО "Безлюдівський", не може вважатися підставою виникнення у відповідача зобов'язання щодо остаточного розрахунку по Договору, оскільки Структурний підрозділ КП "Харківводоканал" КБО "Безлюдівський", в особі його директора, не є стороною Договору та не наділений правом підпису договорів, актів звірок, актів виконаних робіт чи інших первинних, бухгалтерських, статистичних документів.

Доказів оскарження даного акту сторонами до суду надано не було, таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що строк оплати по договору не настав та вважає, що даний акт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання щодо остаточного розрахунку по Договору

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 52432,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору у випадку порушення строків розрахунків за надані послуги Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 10361,77 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 10361,77 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 45/2-ПД/15 від 16.02.2015 року, просить стягнути з останнього інфляційні втрати та 3% річних.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 28.01.2016 року по 05.09.2017 року в розмірі 2 525,67 та інфляційних втрат за період з 28.01.2016 року. по 05.09.2017 року в розмірі 10 722,34 грн., суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат визначено вірно, згідно діючого законодавства, однак при перевірці розрахунку за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ОСОБА_3 підприємство Версія 9.5.3", судом встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат становить 10 659,44 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2525,67 грн. та інфляційних втрат в розмірі 10659,44 грн. є обґрунтованим, правомірним та задовольняється судом.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 62,90 грн. інфляційних втрат суд відмовляє у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення (невірне проведення розрахунку при обчисленні суми боргу з урахуванням індексу інфляції за вказаний період).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню, судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 203, 216-218, 222, 224, 226, 229, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Харківводоканал (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомашсервіс (40000, м. Суми, вул. Менжинського, 1 , код ЄДРПОУ 31849920) заборгованість в сумі 52432,00 грн.; пеню в сумі 10361,77 грн.; 3% річних у розмірі 2525,67 грн.; інфляційні втрати в сумі 10 659,44 грн., судовий збір в сумі 1537,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 62,90 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_4