Постанова

від 15.01.2018 по справі 922/3014/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа №922/3014/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю №01.01.14/7662-17 від 29.12.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Харківводоканал" (вх.№3681Х/1-41 від 30.11.2017р.) на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2017р. (місто Харків, суддя Шарко Л.В., повний текст рішення складено 17.11.2017р.) по справі №922/3014/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс", м. Суми,

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

про стягнення 76041,78 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" (відповідача) 76041,78 грн. заборгованості за Договором №45/2-ПД-15 про надання послуг з ремонту від 16.02.2015р., з яких: 52432,24 грн. - основна заборгованість; 10361,77 грн. - пеня за період з 28.01.2016р. по 28.07.2016р., 2525,67 грн. - 3% річних за період з 28.01.2016р. по 05.09.2017р. та 10722,34 грн. - інфляційні втрати за період з 28.01.2016р. по 05.09.2017р. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2017р. по справі №922/3014/17 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" заборгованість в сумі 52432,00 грн.; пеню в сумі 10361,77 грн.; 3% річних у розмірі 2525,67 грн.; інфляційні втрати в сумі 10 659,44 грн., судовий збір в сумі 1537,12 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 62,90 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2017р. по справі №922/3014/17 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає, що суд не надав жодної оцінки доказам, що надав відповідач, зокрема вказує на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт по договору за підписом директора КП "Харківводоканал" датований 13.11.2017р. Тому саме вказаний акт є підставою для проведення остаточних розрахунків, у зв'язку з чим на дату звернення до суду із позовом строк виконання зобов'язання ще не настав.

По-друге, апелянт вважає, що рішення господарського суду Харківської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині нарахування заборгованості у вигляді пені. Обґрунтовує дану позицію тим, що позовна давність про стягнення пені, на момент звернення до суду позивачем сплила, у підтвердження цього посилається на ст. 256, 267, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2018р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.01.2017р., у зв'язку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/3014/17 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Слободіна М.М., судді Тихого П.В.

Колегія суддів, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та не те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

15.12.2017р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини спору.

16.02.2015р. між Комунальним підприємством "Харківводоканал" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" (Виконавець) було укладено договір № 45/2-ПД/15, відповідно до умов п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок про надання послуг по ремонту шнека декантера СВ-505-00-12 цеха механічного обезвоження опада і сушки опада КБО "Безлюдовський" (далі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги у відповідності до умов даного Договору.

Вартість послуг по даному Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору та складає 117432,00 грн. в т.ч. НДС 20 % - 19 572,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Умови оплати: попередня оплата в розмірі до 30% вартості послуг, остаточний розрахунок проводиться після підписання обома Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), що передбачено п. 2.2 Договору.

Згідно п. 3.7 Договору послуги передбачені договором вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Замовником з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт).

Надаючи правову кваліфікацію спірним відносинам, колегія суддів зазначає, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

В даних правовідносинах оплата повинна здійснюватися наступним чином: спочатку вноситься попередня оплата в розмірі 30% вартості послуг. Остаточний розрахунок здійснюється після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Тобто, подією, з якою пов'язуєтеся настання обов'язку відповідача сплатити остаточну, обумовлену договором суму є факт підписання акту здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), що передбачено пунктом 2.2. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, на підтвердження своїх вимог надано акт №Е-00000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписано 15.01.2016р. від виконавця договору - ТОВ "Енергомашсервіс" та від замовника - КБО "Безлюдівський "КП "Харківводоканал".

Також, в матеріалах справи наявні платіжні доручення, що підтверджують часткову оплату за договором, а саме: платіжне доручення №13457 від 19.10.2015р. на суму 15000,00 грн., платіжне доручення №13527 від 20.10.2015р. на суму 15000,00 грн., платіжне доручення №260 від 19.01.2016р. на суму 10000,00 грн., платіжне доручення №333 від 20.01.2016р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №363 від 21.01.2016р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №421 від 22.01.2016р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №521 від 26.01.2016р. на суму 5000,00 грн., платіжне доручення №549 від 27.01.2016р. на суму 5000,00.

Згідно вказаних платіжних доручень платником є КП "Харківводоканал" з призначенням платежу - за ремонт згідно договору №45/2-ПД/15 від 16.02.2015р.

Загальна сума проплат, що була здійснена відповідачем з 19.10.2015р. по 27.01.2016р. - 65000,00 грн., що є 55% від основної суми за договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості за договором в сумі 52432,00 грн.

Посилання апелянта на те, що зобов'язання з оплати ще не настали, оскільки акт №Е-00000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписано 15.01.2016р. є неналежним документом, в силу його підписання від замовника - КБО "Безлюдівський "КП "Харківводоканал" є необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, колегія суддів зазначає, що КБО "Безлюдівський "КП "Харківводоканал", який в подальшому було перейменовано є відокремленим структурним підрозділом відповідача. Вказані обставини не заперечувались представником відповідача в судовому засіданні в апеляційній інстанції.

По-друге, після підписання акту №Е-00000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.01.2016р. КП "Харківводоканал" здіснювало оплати за договором, що підтверджується платіжними дорученнями №260 від 19.01.2016р. на суму 10000,00 грн., №333 від 20.01.2016р. на суму 5000,00 грн., №363 від 21.01.2016р. на суму 5000,00 грн., №421 від 22.01.2016р. на суму 5000,00 грн., №521 від 26.01.2016р. на суму 5000,00 грн., №549 від 27.01.2016р. на суму 5000,00., а отже відповідач був обізнаний про здачу робіт виконавцем та обов'язок сплатити остаточну суму договору.

Твердження відповідача, що такі проплати здійснювались на виконання умови договору щодо сплати 30% від суми договору є безпідставними, оскільки загальна сума, що була сплачена КП "Харківводоканал" дорівнює 55% від всієї суми та частково була здійснена вже після підписання спірного акту здачі-приймання робіт.

По-третє, колегія суддів зазначає, що здійснення КП "Харківводоканал" проплат після дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт в розміру більшому ніж 30% від суми договору, фактично є схваленням КП "Харківводоканал" підписаного КБО "Безлюдівський КП "Харківводоканал" документу.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Як вже було зазначено вище та підтверджено матеріалами справи, КП "Харківводоканал" здійснювало проплати за спірним договором після підписання акту здачі-прийняття робіт та понад 30% від суми договору, що свідчить про прийняття зданих робіт виконавцем згідно підписаного акту від 15.01.2016р.

Отже, зважаючи на підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем по договору в сумі 52432,00 грн., колегія суддів погоджується в даній частині із задоволенням позовних вимог судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10722,34 грн. та 3% річних у розмірі 2525,67 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру інфляційних втрат з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9.3", встановила, що розрахунок інфляційних збитків, здійснений позивачем за період з лютого 2016 року по липень 2017 року є вірним, у зв'язку з чим загальна сума інфляційних втрат за договором складає 10722,34 грн. При цьому, перерахунок суду першої інстанції колегія суддів вважає невірним, оскільки сума, яку дійшов висновку стягнути суд першої інстанції обрахована з урахуванням серпня 2017 року, що є виходом за межі, заявлених позивачем вимог.

У зв'язку з чим, рішення в частині стягнення інфляційних втрат підлягає зміні, а саме розмір інфляційних підлягає стягненню у розмірі 10722,34 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів, за результатами перерахунку їх розміру з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9.3", встановила, що сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 28.01.2016р. по 05.09.2017р. становить 2525,67 грн., у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Крім того, у своїй позовній заяві, позивач, на підставі умов договору заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10361,77 грн.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.2 договору у випадку порушення строків розрахунків за надані послуги Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем вірно обраховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 10361,77 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Датою початку нарахування пені визначено позивачем - 28.01.2016р., нарахування здійснено на протязі 6 місяців, а саме до 28.07.2016р., датою звернення до суду першої інстанції з позовом є 06.08.2017р., у зв'язку з чим, строк позовної давності в один рік на момент звернення до суду першої інстанції вже сплив.

Таким чином, зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви про застосування строків позовної давності, в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 10361,77 грн. слід відмовити. Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаній заяві, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові в зазначеній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних вимог.

Згідно частині 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтею 129, 232, 269, п.2 ч.1 ст. 275, п.3 ч.1 ст. 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2017р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 10361,77 грн. та змінити рішення в частині стягнення інфляційних втрат.

Абзаци 2, 4 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2017р. викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" (40000, м. Суми, вул. Менжинського, 1 , код ЄДРПОУ 31849920) заборгованість в сумі 52432,00 грн.; 3% річних у розмірі 2525,67 грн.; інфляційні втрати в сумі 10722,34 грн., судовий збір в сумі 1381,92 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10361,77 грн. відмовити."

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2017р. у справі №922/3014/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашсервіс" (40000, м. Суми, вул. Менжинського, 1, код ЄДРПОУ 31849920) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715) 239,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 січня 2018 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін