Рішення

від 14.11.2017 по справі 916/1513/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2017 р.Справа № 916/1513/17

За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Грін - Порт"

про стягнення 109 865,49 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Оборотова О.Ю.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін - Порт" 88 569,09 грн. боргу та збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2017р. позовну заяву (вх.№1612/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1513/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

17.07.2017р. позивач звернувся до суду із уточнення позовних вимог (вх.№2-3830/17), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 109 865,49 грн., де 88 569,09 грн. - заборгованість з погашення матеріального збитку та 21 296,40 грн. - 20% ПДВ.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Письмове клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4249/17 від 10.08.2017р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. справу №916/1513/17 було призначено до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.09.2017р. справу №916/1513/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Літвінов С.В., Оборотова О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2017р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Літвінов С.В., Оборотова О.Ю. прийняла справу №916/1513/17 до свого провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5476/17 від 17.10.2017р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.10.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.10.2003 р. між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Порт" (Орендар), було укладено договір оренди державного рухомого майна №КД-4602, згідно до умов п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно (далі - Майно) згідно до Додатку №1 до цього Договору, що знаходиться на балансі Орендодавця.

31.08.2016 р. між Орендодавцем та Орендарем укладено Додаткову угоду №КД-4602/12 до договору оренди державного рухомого майна (далі-Додаткова угода).

У відповідності до п.1 Додаткової угоди Сторони домовились розірвати Договір оренди державного рухомого майна №КД-4602 від 01 жовтня 2003 р.

Згідно до п.2 Додаткової угоди Орендар зобов'язується в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладання цієї Додаткової угоди здійснити наступні дії:

передати Орендодавцю підписаний акт приймання-передачі (повернення) майна (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди, що є невід'ємною частиною); передати майно, приналежності та документи до нього;

- підготувати та привести майно у чистий, придатний для експлуатації стан, не гірший, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу. Якщо на момент повернення майна згідно Акту приймання-передачі (повернення) майна, Орендодавець виявить технічно-несправне майно, Орендар зобов'язується компенсувати Орендодавцю витрати на виконання робіт, пов'язаних з відновленням та приведенням такого майна в технічно-справний стан. Сума відшкодування збитків визначається на підставі висновків, наданих незалежними експертами;

- сплатити заборгованість з орендної плати за фактичний час користування майном до моменту його повернення Орендодавцю та підписання акту приймання-передачі (повернення) майна на підставі виставлених Орендодавцем рахунків впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди.

У Акті приймання-передачі (повернення) майна (Додаток №1 до Додаткової угоди, що є невід'ємною частиною) зазначено, що Майно за інв. №008508, 023030, 023031, 038605, 038608, 060042, 063038, 063039, 063047, 068776 технічно несправне.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" на замовлення Орендодавця було проведено незалежну експертну оцінку величини матеріального збитку, нанесеного рухомому майну, в кількості 10-ти інвентарних одиниць (інв. №008508, 023030, 023031, 038605, 038608, 060042, 063038, 063039, 063047, 068776), що знаходяться на балансі ДП "Одеський порт".

У відповідності до Звіту № 2046/16 про незалежну оцінку величини матеріального збитку, нанесеного рухомому майну, в кількості 10-ти інвентарних одиниць, що знаходяться на балансі ДП "Одеський порт" величина матеріального збитку складає 106 482,00 грн. без ПДВ.

З урахуванням витрат Орендодавця на проведення вищезазначеної незалежної оцінки - 10 000, 00 грн., загальна сума понесених Орендодавцем збитків внаслідок повернення орендованого майна в несправному стані Орендарем становить:

106 482,00 грн. + 10 000,00 грн. = 116 482,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, Позивач був змушений направити претензію за №20/1-1577 від 04.10.16 р. на суму 184 069,09 грн. про стягнення наступних сум:

суми матеріального збитку, нанесеного рухомому майну, в кількості 10-ти інвентарних одиниць, що знаходяться на балансі ДП "Одеський порт" у розмірі 106 482,00 грн.;

суми витрат ДП "Одеський порт" на проведення ТОВ Консалтингова компанія "Бюро оцінки Стефанович" оцінки величини матеріального збитку.

нанесеного рухомому майну, в кількості 10-ти інвентарних одиниць, що знаходяться і балансі ДП "Одеський порт" у розмірі 10 000,00 грн.;

суми заборгованості за Договором №КД-4602 від 01.10.03 р. по рахункам №250038 від 09.02.16 р. на суму 8 241,80 грн., №250143 від 10.03.16 р. на суму 8 208,84 грн., №250252 від 11.04.16 р. на суму 8 290,93 грн., №250358 від 10.05.16 р. на суму 8 581,12 грн., №250464 від 09.06.16 р. на суму 8 589,70 грн., №250572 від 11.07.16 р. на суму 8 572,51 грн., №250673 від 09.08.16 р. на суму 8 563,94 грн., №250821 від 08.09.16 р. на суму 8 538,25 грн. у розмірі 67 587,09 грн. (8 241,80 грн. +8 208,84 грн. +8 290,93 грн. -8 581,12 грн. + 8 589,70 грн. + 8 572,51 грн. + 8 563,94 грн. + 8 538,25 грн.).

Для обліку операцій претензійного порядку призначено рахунок 37 "Розрахунки з різними дебіторами", субрахунок 374 "Розрахунки за претензіями , який застосовується до всіх видів діяльності. Суми пред'явлених претензій обліковується на цьому рахунку доти, поки не будуть погашені. Враховуючи зазначене, бухгалтерією позивача було перенесено суму заборгованості по рахункам за № 250038 від 09.02.16 р., 250143 від 10.03.16 р., 250252 від 11.04.16 р., 250358 від 10.05.16 р., 250464 від 09.06.16 р., 250572 від 11.07.16 р., 250673 від 09.08.16 р. та 250821 від 08.09.16 р. у розмірі 67 587,09 грн. та суму понесених позивачем збитків у розмірі 116 482,00 грн. на рахунок 3740, як вбачається з Оборотно-сальдових відомостей по рахунку 37735 за період з 07.11.2016 - 07.11.2016 та з

08.11.2016 - 08.11.2016, з Оборотно-сальдових відомостей по рахунку 3740 за період з -08Д1.2016 - 08.11.2016, з 09.11.2016 - 01.12.2016, з 02.12.2016 - 23.12.2016, з 24.12.16 -08.02.2017 та з 09.02.2017-31.05.2017.

Підставою для записів операцій на субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями" є: акти приймання вантажів, рішення господарських судів, письмова згода постачальників на задоволення претензій, а також виписки банків на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.

Орендарем сплачено претензію за №20/1 -1577 від 04.10.16 р. частково, а саме:

08.11.16р. у розмірі 37 500,00 грн., що підтверджується Банківською випискою, що сформована бухгалтерією ДП "Одеський порт", за №БВ00002992 за 08.11.16р.;

- 01.12.16р. у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується Банківською випискою, що сформована бухгалтерією ДП "Одеський порт", за №БВ00003100 за 01.12.16р.;

- 23.12.16р. у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується Банківською випискою, що сформована бухгалтерією ДП "Одеський порт", за №БВ00003340 за 23.12.16р.;

08.02.17р. у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується Банківською випискою, що сформована бухгалтерією ДП "Одеський порт", за №БВ00000396 за 08.02.17р.;

02.03.17р. у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується Банківською випискою, що сформована бухгалтерією ДП "Одеський порт", за №БВ00000642 за 02.03.17р.

ДП "Одеський порт" є платником ПДВ.

Відповідно до Листа ДФС від 30.12.16р. №28710/6/99-99-15-03-02-15 кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.

Отже, ДП "Одеський порт" змушений нарахувати на суму матеріального збитку ПДВ, що складає: 106 482,00 грн. х 20% ПДВ/100% = 21 296,40 грн.

Витрати Позивача на проведення вищезазначеної незалежної оцінки становлять 10 000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №КД-9588/75 від 23.08.16 р. до Договору №КД-9588 від 09.10.06 р. на виконання робіт з незалежної оцінки майна від 23.08.16 р., Акт від 05.09.16 р. до додаткової угоди №КД-9588/75 від 23.08.16 р. до Договору №КД-9588 від 09.10.06 р. на виконання робіт з незалежної оцінки майна від 23.08.16 р. та Платіжне доручення за №2721 від 29.09.16р.

З урахуванням витрат Орендодавця на проведення вищезазначеної незалежної оцінки -10 000, 00 грн., загальна сума понесених Орендодавцем збитків внаслідок повернення орендованого майна в несправному стані Орендарем з урахуванням ПДВ становить 109 865,49 грн.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з розрахунку збитку приведеного позивачем в позовній заяві, позивач за претензією просив стягнути з відповідача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№2-3830/17) 109 865,49 грн., що складається з матеріального збитку в сумі 88 569,09 грн. та ПДВ в сумі 21 296,40 грн.

Щодо заявленого до стягнення матеріального збитку в сумі 88 569,09 грн. суд зазначає наступне:

Зі змісту висновку про незалежну оцінку величини матеріального збитку, завданому державному підприємству, в кількості 10-ти інвентарних одиниць, що знаходяться на балансі ДП "Одеський порт" №2046/16 вбачається, що матеріальний збиток складає 106 482,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до листа ДФС №28710/6/99-99-15-03-02-15 від 30.12.2016р., кошти що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включається до бази оподаткування ПДВ.

З врахуванням наведеного суд дійшов про правомірність нарахування на суму матеріального збитку в розмірі 106 482,00 грн. податку на додану вартість у розмірі 20%, що становить 21 296,40 грн.

При цьому, судом враховується часткове погашення відповідачем суми матеріального збитку в сумі 38 000,00 з ПДВ згідно наступних оплат:

01.12.2016р. на суму 20 000,00 грн. з ПДВ;

23.12.2016р. на суму 18 000,00 грн. з ПДВ.

Крім того, судом враховано погашення матеріального збитку в сумі 20 000,00 грн., згідно наступних оплат:

08.02.2017р. на суму 10 000,00 грн. без ПДВ;

02.03.2017р. на суму 10 000,00 грн. без ПДВ.

З врахуванням вищенаведеного, за розрахунком суду несплаченим матеріальний збиток залишився в сумі 69 778,40 грн. згідно наступного розрахунку:

106 482,00 грн. (матеріальний збиток без ПДВ) Х 20% = 21 296,40 грн.

106 482,00 грн. + 21 296,40 грн. = 127 778,40 грн. (матеріальний збиток з ПДВ).

127 778,40 грн. - 20 000,00 грн. - 18 000,00 грн. - 10 000,00 грн. - 10 000,00 грн. = 69 778,40 грн.

У зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає матеріальний збиток, встановлений судом в розмірі 69 778,40 грн.

Крім того, судом підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. збитку, що зазнав позивач на проведення ТОВ "Консалтингова "Бюро оцінки Стефанович".

Пунктом 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 1.07.2003р. №37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду.

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 р.).

А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 79 778,40 грн. збитку.

В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 196,60 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грін - Порт" (65029, м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. №30-А, код ЄДРЮОФОПГФ 30747669) на користь державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 01125666) матеріальні збитки в сумі 69 778 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 196 (одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 60 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 20 листопада 2017 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Суддя С.В. Літвінов

Суддя О.Ю. Оборотова