Рішення

від 15.11.2017 по справі 695/3694/16-ц

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3694/16-ц

номер провадження 2/695/332/17

15 листопада 2017 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Причиною цього стало те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін по справі ОСОБА_3, після смерті якої залишився заповіт, де остання заповіла відповідачу ОСОБА_2 все своє майно. Після її смерті відкрилася спадщина: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2,9606га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Франківськї сільської ради Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл. Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, позивач по справі ОСОБА_1 прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Чорнобаївської державної нотаріальної контори. Оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, то вона має право на обов'язкову частку в спадковому майні. Однак, оскільки місцем смерті ОСОБА_3 являється х. Гришківка, а спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 до нотаріуса із відповідною заявою не звертався, натомість письмово відмовився від спадкування будинку в АДРЕСА_1, позивач вважає, що відкрилася спадщина за законом та вона являється єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори відмовив їй у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивач змушена звертатися до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_4 наполягали на задоволенні позовних вимог. При цьому позивач пояснила, що вона проживає у будинку в АДРЕСА_1, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 Її мати проживала у с. Бакаєве, Чорнобаївського р-ну Черкаської обл., а 31 липня 2011 року вона забрала матір до себе в м. Золотоноша, де вона і померла. Із заявою про відкриття спадщини вона звернулася до нотаріальної контори в смт. Чорнобай. Нотаріус їй не відмовляв у оформленні права власності та не надавав ніяких листів.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову та пояснив, що на момент своєї смерті мати жила в х. Гришківка. Він знав про наявність заповіту на його ім'я, однак нікуди не звертався. Із сестрою розмов про спадщину у нього не було. Він підписував заяву про те, що відмовляється від будинку в х. Гришківка.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи із наступних підстав.

Із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого 01.11.2011р. Відділом ДРАЦС Чорнобаївського РУЮ у Черкаській області, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в х. Гришківка Золотоніського р-ну, Черкської обл., про що складено відповідний актовий запис за № 120.

Із копії паспорта НОМЕР_2, виданого Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській області 22.06.1999р. вбачається, що місцем проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 являється с. Бакаєво, Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл.

Із заповіту, складеного 22.07.2005 року та посвідченого секретарем Франківської сільської ради Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл., зареєстрованого в реєстрі за № 43, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає за адресою: с. Бакаєво, Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл. заповіла ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті.

Згідно договору купівлі-продажу від 19.04.1996 року вбачається, що ОСОБА_3 купила житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований у БТІ в реєстрову книгу № 34 реєстр № 5229, 21.12.1999р.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 27.02.1952р. Бакаївською сільською радою Чорнобаївського р-ну, Полтавської обл., вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 3, та її батьками значаться ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Відповідно до даних свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4, виданого 15.03.1974р. відділом ЗАГС м. Золотоноша, Черкаської області, ОСОБА_1 15.03.1974 року уклала шлюб з ОСОБА_7, про в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний запис за № 47, після чого змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .

Із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 являється пенсіонером за віком довічно.

Із копії паспорта НОМЕР_6, виданого Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській області 29.09.2000р. вбачається, що місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 являється с. Бакаєво, Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл.

Згідно повідомлення Франківської сільської ради № 260 від 16.05.2017р. вбачається, що на день смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 був зареєстрований та проживав ОСОБА_2, який за даною адресою зареєстрований та проживає по цей час.

Із довідки голови квартального комітету № 24 від 09.07.2017р., виданої ОСОБА_1, проживаючій АДРЕСА_1, вбачається, що вона дійсно доглядала свою матір ОСОБА_3, 1925р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і на час смерті проживала разом з нею за адресою АДРЕСА_1.

Із копії спадкової справи № 188/2012 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, вбачається, що вона заведена Чорнобаївською державною нотаріальною конторою 03.04.2012р. на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

Рішенням Чорнобаївського районноо суду Черкаської області від 29.11.2013р. за позовом ОСОБА_1 до Франківської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, що набрало законної сили, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка постійно проживала у с. Франківка Чорнобаївського району.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця… спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово .

Згідно до абзацу 5 статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року N 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) в редакції за період з 11.12.03 року по 02.09.2014 р. місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік .

Згідно із п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5 Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути:… реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи… .

Отже, основним способом підтвердження місця постійного проживання, згідно до цього Порядку, є відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання.

Судова практика ВСУ та правові позиції ВССУ є підтвердженням того, що відмітка в паспорті підтверджує факт постійного проживання.

Згідно до Ухвали ВССУ від 31.08.2011 року (ЄДРСРУ № 18177536), провадження № 19979св11, вбачається: Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. За змістом вказаної норми місцем проживання особи є її місце реєстрації за певною адресою.

Відповідно до пункту 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року за №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , суд роз'яснив: Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи . У випадках, якщо встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК, суди не повинні задовольняти вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Безумовний висновок з цього пункту визначає, що у разі, якщо у спадкоємця в паспорті є відмітка про місце реєстрації, він є таким, що прийняв спадщину, а отже й постійно проживав зі спадкодавцем на момент смерті.

Згідно до Ухвали ВССУ від 19.03.2014 року (ЄДРСРУ № 37800238, Провадження № 6-274св14) вбачається: Аналіз положень ст. 29 ЦК України та ст. ст. 3, 6, 11 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні свідчить, що постійним місцем проживання особи є зареєстроване з дотриманням установленого порядку реєстрації на території адміністративно-територіальної одиниці приміщення, зокрема квартира, у якій ця особа проживає понад 6 місяців протягом року .

Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини саме до Чорнобаївської державної нотаріальної контори, чим визнала, що останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 було с. Бакаєво, Чорнобаївського р-ну, Черкаської обл., що також стверджується рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.11.2013р.

Таким чином, із викладеного вбачається, що спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_2, оскільки проживав на день її смерті разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за однією адресою, що стверджується повідомленням № 260 від 16.05.2017р. та дочка ОСОБА_1, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини (обов'язкова частка).

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із повідомлення завідувача Чорнобаївської державної нотаріальної контори№ 821/01-16 від 06.07.2017р., після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, подана заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1, інші заяви, в тому числі від ОСОБА_2, до нотаріальної контори не надходили, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину не виносилися.

Таким чином, оскільки заяви про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 протягом шестимісячного терміну з дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в матеріалах спадкової справи не міститься, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не реалізував свого права на відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3

Суд критично розцінює та не визнає належним доказом відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 її сином ОСОБА_2 копію заяви, посвідченої секретарем Франківської сільської ради 22.11.2016р., оскільки її зміст не відповідає дійсності та спростовується іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, вказана заява, датована 22.11.2016р., тобто поза межами строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України та до нотаріальної контори не надходила.

Із повідомлення від 29 листопада 2016 року завідувача Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М., наданого на усний запит ОСОБА_1 щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться: АДРЕСА_1, вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, являються ОСОБА_1, яка подала до 6 місяців заяву до Чорнобаївської ДНК та ОСОБА_2, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 188/2012 після смерті ОСОБА_3, останній заповіт на все майно був зроблений на ім'я ОСОБА_2, а тому вона отримати свідоцтво про право на спадщину на весь житловий будинок, що знаходиться: АДРЕСА_1 не може.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК)) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику в справах про спадкування .

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Як у матеріалах справи, так і у копії спадкової справи № 188/2012 відсутня постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане у позові нерухоме майно. Як не мається і доказів звернення до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Натомість мається лише повідомлення завідувача Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. № 1975/02-16 від 29.11.2016р. на усний запит ОСОБА_1, про те, що за наявності спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину, їй неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на весь будинок.

Таким чином, із викладеного вбачається, що позивачем не дотримано процедуру нотаріального оформлення спадщини, а саме не була подана відповідна заява нотаріусу та відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За вказаних умов, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Суд також звертає увагу на позицію сторін по суті вимог позову, а саме визнання позову відповідачем.

Однак, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки в суду виникли сумніви після надання пояснень відповідачем особисто та дослідження усіх доказів по справі (матеріалів справи), то суд, знаходячись в нарадчій кімнаті при винесення рішення, дійшов висновку, що визнання позову відповідачем ОСОБА_2 суперечить закону із наведених вище підстав, і тому суд не приймає визнання відповідачем позову.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, до задоволення не підлягає, тому відмовляє в його задоволенні.

Керуючись вищевикладеним, ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 29, 1221, 1223, 1241, 1270, 1273 ЦК України та Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 20 листопада 2017 року.