Постанова

від 31.03.2010 по справі 4-20/10

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№4-20/10

ПОСТАНОВА

31.03.2010р. м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В.,

з участю представника заявника - адвоката ОСОБА_1, прокурора Тимченко С.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого прокуратури м. Вільногірська Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 23.10.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи,

ВСТАНОВИВ:

До суду із скаргою звернувся заявник ОСОБА_2 на постанову слідчого прокуратури м. Вільногірська Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 23.10.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 та посадових осіб філії Вільногірський ГМК ЗАТ Кримський титан , в якій зазначає наступне.

19.01.2007р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ Кримський титан в особі філії Вільногірський ГМК про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, яким суд зобов'язав відповідача передати позивачу ОСОБА_2 орендну плату - рутиловий концентрат у кількості 243.108т. На виконання даного рішення було видано виконавчий лист №2-43/07, який 28.02.2008р. було передано на виконання до ВДВС Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

25.03.2008р. виконавче провадження по примусовому стягненню з відповідача орендної плати передано на виконання до підрозділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області. 28.03.2008р. згадане виконавче провадження прийняв до виконання головний державний виконавець підрозділу ОСОБА_4Є, про що виніс постанову.

В зв'язку з тим, що державний виконавець на протязі майже півтора року не вживав заходів примусового виконання рішення суду, а відповідач взагалі його ігнорував, 28.07.2009р. він (ОСОБА_2Г.) звернувся з заявою до прокуратури Дніпропетровської області з проханням порушити кримінальну справу відносно посадових осіб ВДВС та ВГМК.

Після отримання відповіді з прокуратури, яка його не влаштовувала, він звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області порушити кримінальну справу за фактом невиконання рішення суду, встановити винних в цьому осіб та притягнути їх до кримінальної відповідальності.

Його заява була передана для виконання до прокуратури м. Вільногірська.

19.10.2009р. він та його представник ОСОБА_1 викликались до слідчого прокуратури м.Вільногірська ОСОБА_3, де він пояснював свої вимоги щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у невиконанні рішення суду. Однак, на протязі тривалого часу після неодноразових телефонних дзвінків до слідчого прокуратури відповіді від нього щодо стану розгляду його заяви він не почув, в зв'язку з чим він змушений 19.01.2010р. письмово звернутись до прокуратури м. Вільногірська.

Заявник вказує, що після цього 23.02.2010р. він отримав постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.6 п.2 КПК України від 23.10.2009р. з супровідним листом від 23.10.2009р., це відправлення було йому направлено відповідно до поштового і^темпелю тільки 18.02.2010р., майже через 4 місяці після винесення постанови.

Заявник вважає цю постанову слідчого прокуратури незаконною з наступних підстав. Державний виконавець грубо ігнорував законодавство, яким він повинен керуватись в своїй діяльності, не виконав рішення суду у термін 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, який встановлений законодавством.

Однак, слідчий при цьому зазначає, що в діях державного виконавця відсутня об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.382 КК України, тому що він здійснював і здійснює дії,спрямовані на реальне виконання рішення суду, при цьому він (заявник) стверджує протилежне.

Так, державний виконавець грубо порушив виконання такої процесуальної дії, як арешт майна відповідача, постанову про що він сам виніс.

Також він своєю постановою від 07.04.2008р. незаконно зупинив виконавче провадження до 16.05.2008р.

Постановою від 10.09.2008р. державним виконавцем виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду протиправно було закінчено.

Ухвалою суду від 23.12.2008р. ця постанова та дії державного виконавця були визнані неправомірними, його зобов'язано усунути порушення шляхом відновлення виконавчого провадження по виконанню рішення суду та вжити заходів для примусового виконання рішення суду.

Однак, державний виконавець ухвалу суду про відновлення виконавчого провадження не виконав, а більш ніж через півроку з дня постановлення ухвали суду для прикриття своєї бездіяльності відкрив нове виконавче провадження, замість того, щоб відновити вищевказане виконавче провадження.

Заявник в скарзі зазначає, що державний виконавець і в подальшому не докладав заходів для примусового виконання рішення суду, не перевіряв особисто наявність у боржника майна, а обмежувався лише листуванням з ним. Він не здійснював жодних виконавчих дій, а намагався створювати вигляд їх проведення. Він не перевірив наявність на комбінаті продукції, необхідної для передачі стягувачеві, обмежився складанням акту, послугами спеціаліста аудитора не скористався.

Присвоївши собі функцію суду, державний виконавець надав боржнику чергову відстрочку по виконанню рішення суду.

В подальшому ухвалою суду від 03.12.2009р. ці дії державного виконавця були визнані неправомірними.

Слідчий, перевіряючи заяву про порушення кримінальної справи відносно державного виконавця, обмежився лише бесідою з останнім, передані ним відомості не перевірив, ніякі документи від боржника не витребував та не вивчив. Тому слідчий використовує неправдиві пояснення державного виконавця, вказуючи на те, що він звертався до суду з метою зміни способу та порядку виконання рішення суду. В дійсності, державний виконавець звертався до суду лише за роз'ясненням рішення суду, що є надуманим. Адже, виходить, що лише через півтора роки державному виконавцю стало незрозумілим рішення суду.

Державний виконавець ухвалу суду не виконує, а слідчий прокуратури його в цьому навіть підтримує і ігнорує рішення суду.

Слідчий не надав оцінки твердженням державного виконавця, який в свій час виносив постанову про арешт майна боржника, а згодом звертається за роз'ясненням рішення суду. Все це є надуманим та незаконним, оскільки при примусовому виконанні рішення суду з немайнових спорів накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження чинним законодавством не передбачено. Таким чином, є очевидним, що з моменту прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець знав про те, що взаємовідносини між сторонами є майновими.

Заявник ОСОБА_2 в своїй скарзі зазначає, що висновок слідчого про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочинів, передбачених ст.ст.364,367,382 КК України, так як у його діях відсутня об'єктивна сторона складу злочину та не встановлено неналежного' виконання ним своїх посадових обов'язків не відповідає дійсності, тому що він явно використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, здійснює ці дії в інтересах боржника, надаючи йому можливість тривалий час не виконувати рішення суду, своїми діями він наносить суттєвих збитків стягувачу, між посадовим становищем державного виконавця та його поведінкою, що полягає у бездіяльності, є взаємозв'язок. Державний виконавець тривалий час необгрунтовано ухиляється від виконання своїх посадових обов'язків, суд двічі визнавав незаконними дії державного виконавця, що свідчить про те, що він заважає нормальній діяльності органів правосуддя.

Заявник також зазначає, що органи прокуратури повинні здійснювати свої повноваження на підставі Конституції України та чинних законів, повинні захищати права і свободи громадян. Вживати заходів до усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

В даному випадку слідчий прокуратури не звертає уваги на наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, не має наміру вживати заходів для усунення порушень закону і притягувати кого-небудь з цього приводу до кримінальної відповідальності.

Заявник ОСОБА_2 просить скасувати вищевказану постанову слідчого прокуратури м. Вільногірська та порушити кримінальну справу відносно головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 та посадових осіб філії Вільногірський ГМК ЗАТ Кримський титан по факту невиконання ними рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.01.2007р. про зобов'язання відповідача виконати умови договору оренди земельної ділянки та передати ОСОБА_2 рутиловий концентрат у кількості 234.108т.

Заявник ОСОБА_2, який приймав участь в першому судовому засіданні, та його представник підтримали скаргу в повному обсязі. Зокрема, представник заявника ОСОБА_1 пояснив, що він підтверджує всі доводи, викладені в скарзі його довірителем. На його думку, є цілком очевидним, що державний виконавець на протязі тривалого періоду часу не виконує рішення суду, вишукуючи різні причини в обгрунтування своєї повної бездіяльності. Слідчий прокуратури при цьому не вбачає в його діях злочину. Також слідчий в своїй постанові нічого не згадує про посадових осіб боржника і також не вбачає в їх діях провини в тому, що рішення суду до теперішнього часу залишається невиконаним.

Представник заявника просить задовольнити скаргу, скасувати постанову слідчого прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи відносно вказаних осіб, також він просить суд порушити кримінальну справу відносно них. На його думку, вони з заявником надали суду достатньо доказів того, що державний виконавець Куліковський зовсім нічого не робив для виконання рішення суду і своєю бездіяльністю він порушує інтереси не тільки заявника ОСОБА_2, але і держави. Налице службові злочини, є як об'єктивна, так і суб'єктивна сторона складу цих злочинів, але державний виконавець не виконує свої обов'язки, а слідчий підтримує його бездіяльність і відмовляє в порушенні кримінальної справи.

Слідчий не з'ясував жодного питання, яке має важливе значення. Так, він не з'ясував, - чому державний виконавець відкрив нове виконавче провадження, а не відновив те провадження, яке було ним зупинено, він відкрито займається підлогом документів, зфабрикував документи, а слідчий нічого не перевірив, прокуратура повинна реагувати на дії, в яких містяться ознаки злочину. Є заява ОСОБА_2 до прокуратури, де він просить притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника, але слідчий на це не реагує, він захищає права боржника та державного виконавця і це в той час, коли є можливість виконати рішення суду. Боржник говорить про відсутність продукції для проведення розрахунків із стягувачем, однак вказана кількість продукції, яка необхідна для проведення розрахунків із заявником, може бути вироблена на підприємстві відповідача за два дні його роботи, але слідчий ці обставини не перевіряв.

Прокурор Тимченко С.М., який приймав участь в розгляді даної справи, суду пояснив, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, тому що відмовний матеріал спростовує все сказане представником заявника. Він вважає, що слідчий прокуратури діяв у чіткій відповідності із КПК України і прийняв вірне рішення по скарзі. По всім переліченим статтям КК України він відмовив в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця, оскільки в його діях була відсутня об'єктивна сторона вказаних злочинів, а за ст.282 КК України він відмовив у порушенні кримінальної справи, тому що державний виконавець приймав усі заходи для того, щоби рішення суду було виконано. З наведених підстав він вважає, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали скарги та відмовного матеріалу, суд приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно вказаних осіб слідчим не були виконані вимоги ст.99 КПК України, а саме не перевірено належним чином відсутність підстав для порушення кримінальної справи.

Так, слідчий прокуратури, погодившись з доводами державного виконавця про відсутність рутилового концентрату на підприємстві відповідача у тій кількості, яка необхідна для проведення розрахунків із стягувачем, повністю прийняв його сторону і не перевірив наведені ним доводи. Не перевірено, - з яких міркувань державний виконавець дійшов до висновку, що для накопичення необхідної кількості вказаного концентрату необхідний строк 1 місяць.

Слідчим не допитані особи, які підписали акт про відсутність цього концентрату на підприємстві відповідача (ОСОБА_5, ОСОБА_6, Труш 1.1.), також державним виконавцем не допущено до участі у проведенні виконавчих дій стягувача, його представника і спеціаліста аудитора, послуги якого було оплачено стягувачем, вказаний спеціаліст також не був допитаний слідчим, при винесенні оскаржуваної постанови слідчим ці обставини не були прийняті до уваги.

Державний виконавець, прибувши на підприємство боржника для примусового виконання рішення суду, що є його прямим обов'язком, жодної дії для цього не виконав, а слідчий при цьому не надав належної оцінки такій бездіяльності державного виконавця.

Слідчим не надана правова оцінка переважній кількості документів, з яких складається виконавче провадження, в тому числі довідці про відсутність у боржника рутилового концентрату. Також ним не врахована та обставина, що ухвалами Вільногірського міського суду Дніпропетровської області неодноразово дії названого державного виконавця були визнані незаконними, його було зобов'язано до виконання певних дій, які він і по цей час не виконав, що послужило підставою для нових звернень стягувача із заявами та скаргами.

Слідчим прокуратури в оскаржуваній постанові не надана оцінка діям державного виконавця щодо законності відкриття нового виконавчого провадження в той час, коли попереднє виконавче провадження було ним зупинено. Не взято до уваги незаконність застосування державним виконавцем дій, на виконання яких він не має повноважень. Так, він надав боржнику фактично відстрочку виконання рішення суду на 1 місяць, в той час, коли це можливо здійснювати лише за ухвалою суду після звернення з відповідним клопотанням. Більш того, в свій час боржник з таким клопотанням звертався до суду (про надання відстрочки строком на 3 місяці), і ухвалою суду була надана відстрочка на 1 рік 6 міс., але ще з того часу рішення суду все ще залишається не виконаним і ця обставина слідчим не взята до уваги та не оцінена як негативна. В тому числі слідчим не прийнято до уваги відсутність будь-якого наміру виконувати рішення суду посадовими особами підприємства боржника, хоча з цього приводу були звернення ОСОБА_2 до прокуратури.

Таким чином, слідчим ігноровано вимоги ст.22 КПК України, не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, тобто перевірка заяви ОСОБА_2 здійснена не в повному обсязі, не всі з перелічених в заяві доводи заявника знайшли своє відображення в постанові слідчого і не всім документам надана належна правова оцінка.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про задоволення скарги частково, в частині скасування оскаржуваної постанови.

Стосовно вимоги заявника про порушення судом кримінальної справи по факту невиконання рішення Вільногірського міського суду від 19.01.2007р. суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги в цій частині, оскільки це виходить за межі компетенції суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-1, 236-2 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого прокуратури м. Вільногірська Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 23.10.2009р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 та посадових осіб філії Вільногірський ГМК ЗАТ Кримський титан задовольнити частково, скасувавши зазначену постанову.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляція в апеляційний суд Дніпропетровської області прокурором або особою, що подала скаргу на протязі 7-ми діб з дня її винесення.

Суддя Р .А. Литвинова