Рішення

від 17.11.2017 по справі 352/923/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/923/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1594/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Максюта

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представників апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Підлузької сільської ради, ОСОБА_5 про визнання рішень сільської ради недійсними та скасування записів у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 14 вересня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Підлузької сільської ради, ОСОБА_5 з урахуванням заяви про виправлення описки у позовній заяві (уточнення позовних вимог) (а.с.106) про визнання рішень сільської ради недійсними та скасування записів у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що оскаржувані рішення сільської ради про надання відповідачу ОСОБА_5 дозводу на складання проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с.Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625884201:01:002:0598, порушують права позивача на земельну ділянку, виділену йому та підлягають визнанню судом недійсними. Суміжна межа із ОСОБА_3 погоджена у встановленому порядку не була. А оскільки позивач і відповідач ОСОБА_5 є суміжними землекористувачами, то однією із умов складання і затвердження Підлузькою сільською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,0780 га є наявність юридичного факту погодження ОСОБА_3 суміжної межі. Тому просив визнати недійсними рішення сільської ради, які створюють перешкоди у виготовленні проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки та скасувати записи у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_5, кадастровий номер 2625884201:01:002:0598 та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку, реєстраційний номер 902901726258.

Рішенням Тисменицького районного суду від 14 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсними рішення сесії Підлузької сільської ради від 06.12.2011 року № 229-7/2011 про надання ОСОБА_5 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с.Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області та рішення сесії Підлузької сільської ради від 31.03.2016 року № 175-5/2016 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 кадастровий номер 2625884201:01:002:0598, реєстраційний номер об єкту нерухомого майна 902901726258.

Скасовано відповідні записи у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_5 кадастровий номер 2625884201:01:002:0598 площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку, реєстраційний номер 902901726258, площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625884201:01:002:0598.

Не погодившись з даним рішенням, представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що воно є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначив, що позивач не надав доказів накладення земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,078 га на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 0,09 га, також не додано експлікації земель з описом меж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,09 га та план-схеми земельної ділянки, виділеної позивачу. Не погоджується з думкою позивача про те, що вони є суміжними користувачами, так як згідно експлікації земель з описом меж земельна ділянка ОСОБА_5 площею 0,078 га межує із землями запасу сільської ради (пасовище) та земельною ділянкою ОСОБА_6 Вважає, що якщо позивач не може виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,09 га у зв'язку з тим, що фактична площа земельної ділянки менша, ніж 0,09 га, то він може переоформити право власності на земельну ділянку меншого розміру чи іншої конфігурації.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників апелянта, позивача та його представника, доповідь судді, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, в силу ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень п.18 ч.1 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , встановивши, що позивач є суб'єктом права на відведення йому органами місцевого самоврядування земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва у першочерговому порядку, а оскаржувані рішення сесії Підлузької сільської ради від 06.12.2011 року та від 31.03.2016 року, а також чинність права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0780 га унеможливлюють реалізацію права позивача на відведення йому земельної ділянки площею 0,06 га по вул. Незалежності у с. Підлужжя Тисменицького району, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними даних рішень та скасування відповідних записів у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки і Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Судом встановлено, що позивач має статус інваліда війни 1 групи, що підтверджується посвідченням, виданим Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради серії Б № 074362 від 11.06.2014 року та згідно із п.18 ч.1 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту є суб'єктом права на відведення йому органами місцевого самоврядування земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва у першочерговому порядку (а.с.6).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 року, яка набрала законної сили, у справі №36284/10/9104 за позовом ОСОБА_3 до Підлузької сільської ради про визнання дій неправомірними задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 та зобов'язано голову Підлузької сільської ради винести на розгляд чергової сесії Підлузької сільської ради заяву ОСОБА_3 про надання йому дозволу на відведення земельної ділянки площею 0,25 га на території Підлузьскої сільської ради (а.с.7-9).

У подальшому на виконання зазначеної постанови, за заявою позивача рішенням сесії Підлузької сільської ради від 06.12.2011 року №245-7/2011 надано ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд площею 0,09 га по вул. Незалежності в с. Підлужжя, Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.10).

Крім того, того ж дня, тобто 06.12.2011 року, рішенням сесії Підлузької сільської ради від №229-7/2011 відповідачу ОСОБА_5 теж надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.20).

21 грудня 2011р. відповідач ОСОБА_7 звернулася до проектної організації - ДП Івано-Франківський інститут землеустрою із заявою та завданням на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки площею 0,0780 га по вул.Незалежності в с.Підлужжя та між нею і директором вказаної організації 06 квітня 2012 року погоджено завдання на виконання робіт (а.с.18-15).

Позивач 24 травня 2012 року на виконання рішення сесії Підлузької сільської ради від 06.12.2011 року звернувся до проектної організації - ДП Івано-Франківський інститут землеустрою із заявою та завданням на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,09 га по вул.Незалежності в с.Підлужжя та перенесення в натуру меж цієї земельної ділянки (а.с.11).

На наявному у матеріалах справи викопіюванні з генплану с.Підлужжя та детальному плані території (а.с.13) позначено фактичні залишкові межі земельної ділянки, наданої позивачу з прив'язкою їх до місцевості та схематично умовно зображено можливу форму забудови. За результатами геодезичних вишукувань, у процесі складання експлікації земель та кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_8 виявлено, що можливо сформувати земельну ділянку ОСОБА_8 трикутною за формою та площею 0,6614 га, у тому числі площею забудови 0,1985 га, оскільки повз його земельну ділянку проходить канава.

Проте цей детальний план території позивачем не подано на затвердження сесії сільської ради у зв язку з його незгодою щодо можливої площі земельної ділянки.

31.03.2016 року сесією Підлузькою сільською радою прийнято рішення №175-5/2016 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,0780 га ,кадастровий номер 2625884201:01:002:0598 по вул. Незалежності в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.77).

У судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки площею 0,078 га та 0,09 га належали до земель запасу сільської ради і використовувалися як пасовище. Сторони по справі не були користувачами земельних ділянок на час прийняття рішеннь сесії Підлузької сільської ради від 06.12.2011 року про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідачу ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.12.2010р. належала суміжна земельна ділянка площею 0,0286 га, на якій був розташований об єкт незавершеного будівництва (а.с. 31-37, 26-30).

Свідок ОСОБА_9, яка працювала сільським головою на час винесення рішень сільською радою, у судовому засіданні пояснила, що позивачу даний дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,09 га на виконання рішення суду, оскільки більшої площі землі у селі під забудову не було. Це питання узгоджувалося як і з позивачем, так і з відповідачем ОСОБА_5, оскільки конфігурація придбаної нею за договором купівлі-продажу земельної ділянки змінювалася в результаті підбору та надання земельної ділянки позивачу. Сторони погодилися з місцем розташування та площею земельних ділянок. Однак при виході на місце перед винесенням рішень сільською радою під час обміру земельної ділянки, виділеної позивачу, була допущена помилка у площі, оскільки заміри здійснювалися впритул до канави, що є недопустимим згідно вимог землевпорядкування. Тому з урахуванням уточнення площ проектною організацією, площа земельної ділянки є меншою.

Відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, зазначає, що нею були дотримані всі умови при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво, площею 0,0780 га. В тому числі і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками, яким є ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_3 не є суміжним власником, оскільки не надав документів, які посвідчують право користування суміжною земельною ділянкою.

Дотримання вимог щодо складання проекту землеустрою та отримання відповідачем ОСОБА_5 земельної ділянки у власність в порядку, встановленому законом підтверджуються наявними доказами у матеріалах справи (а.с. 14-52, 77).

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм Земельного кодексу України свідчить про те, що у випадку передачі земельної ділянки у власність особі, в якої ця земельна ділянка не перебувала у користуванні, така передача здійснюється на підставі погодженого та затвердженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Порядок надання дозволу на розробку проекту відведення, його погодження та затвердження встановлено частинами 6 - 11 статті 118 Земельного кодексу України.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У відповідності до ст.50 Закону України Про землеустрій у разі формування нових земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Такі проекти, зокрема, включають матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

За змістом ст.41 Конституції України, ст. 90 ЗК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власники земельних ділянок мають право продавати, іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, самостійно господарювати на своїй землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Згідно зі ст.ст. 152,153,155 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими Законами України. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосуванням інших, передбачених Законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.1. ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зазначені ці норми матеріального права, однак судом вони неправильно застосовані.

Враховуючи те, що положення ст.41 Конституції України, ст.ст. 90, 152,153,155 ЗК України, ст. 321 ЦК України спрямовані на захист права власності, а позивач ОСОБА_11 не набув у встановленому порядку права власності на земельну ділянку, тому суд невірно застосував вказані норми, визнавши його право власності порушеним.

Натомість, права власності на земельну ділянку, яка межує із земельною ділянкою, виділеною позивачу, у встановленому законом порядку набула відповідач ОСОБА_5

Судом правильно встановлено, що Підлузькою сільською радою при наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу не враховано розмірів земельної ділянки у сукупності із площею земельної ділянки, наданої відповідачу ОСОБА_5, в результаті чого порушено право позивача, яке відповідно до практики ЄСПЛ визначається як право очікування.

Однак, колегія суддів дійшла висновку про неможливість захисту порушеного права очікування, належного відповідачу, на земельну ділянку за рахунок позбавлення права власності відповідача на земельну ділянку, набутого у встановленому законом порядку.

При тому позивач не позбавлений можливості обрати інший спосіб захисту свого права, не пов язаний з позбавленням права власності відповідача на землю.

Таким чином, позов є необґрунтованим, тому у його задоволенні слід відмовити.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 14 вересня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Підлузької сільської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішеннь сесії Підлузької сільської ради від 06.12.2011 року № 229-7/2011 про надання ОСОБА_5 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та від 31.03.2016 року № 175-5/2016 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с.Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області, скасування записів у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_5, кадастровий номер 2625884201:01:002:0598 та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку, реєстраційний номер 902901726258, площею 0,0780 га по вул. Незалежності в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_12

ОСОБА_13