Постанова

від 14.11.2017 по справі 910/19033/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 910/19033/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року у справі №910/19033/16 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС", третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву про зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Хурсевич С.В., дог. № 09/17 від 01.09.2017 року,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - ПАТ "Укралізниця", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" (далі - ТОВ "Трініті-БС", Відповдач) про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, загальною площею 250,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а, шляхом виселення Відповідача з такого приміщення і передачі цього нерухомого майна Позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, було залучено: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, Третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2017 року), позов ПАТ "Укрзалізниця" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Трініті-БС", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального, зокрема, ст.ст. 92, 203, 215, 241, 638, 639, 657 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника ТОВ "Трініті-БС", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вимогами ПАТ "Укрзалізниця" у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 391, 526, 530, 620, 629, 764, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також, на те, що термін дії договору оренди нерухомого майна № 953 від 02.09.2004 року закінчився 02.08.2016 року, однак Відповідач орендоване ним майно на вимогу Позивача не повернув та продовжує безпідставно ним користуватись, є зобов'язання ТОВ "Трініті-БС" усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном, загальною площею 250,1 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а, шляхом виселення Відповідача з такого приміщення і передачі цього нерухомого майна Позивачу.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 11, 525, 526, 626, 629, 638, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна № 953 від 02.09.2004 року і додаткових договорів до нього, та на представлені матеріали справи, встановивши, що у зв'язку зі створенням ПАТ "Укрзалізниця" і переходом права власності на спірне майно орендодавцем цього нерухомого майна стала його регіональна філія, з якою 03.03.2016 року Відповідач уклав додатковий договір і підписав Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, при цьому, між сторонами не укладались жодні договори щодо продовження строку оренди, тоді як 02.08.2016 року Позивач звернувся до Відповідача з листом про повернення орендованого нерухомого майна, тоді як останній, у свою чергу, орендоване майно не повернув, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог ПАТ "Укрзалізниця" та їх задоволення.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, вказаним вимогам судові рішення у даній справі у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України також передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поряд з цим, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Разом з тим, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Водночас, статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

У разі, коли підприємство не погоджується з пропозицією укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, можуть без згоди підприємства укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією.

Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Водночас, частинами 2, 3 ст. 17 згаданого Закону передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

При цьому, вказана норма кореспондується і з приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) (далі - РВ ФДМУ) і ТОВ "Трініті-БС" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 953 (надалі - Договір № 953), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), площею 599,91 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-а, що знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання Державного територіального-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.05.2004 року 481000,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення спортивного закладу.

Умовами Договору № 953 передбачалось (п. 2.1.), що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 2.4. Договору № 953, у разі припинення цього договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Водночас, в п.п. 10.1., 10.5. Договору № 953 сторони погодили, що його укладено строком на 11 місяців - з 02.09.2004 року до 02.08.2005 року включно. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Також, 02.09.2004 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, відповідно до якого Орендодавець, згідно з Договором № 953 передав, а Орендар прийняв в користування нерухоме майно, загальною площею 599,91 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 47-А.

Крім того, 03.07.2006 року між РВ ФДМУ і ТОВ "Трініті-БС" було укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 953 від 02.09.2004 року (далі - Додатковий договір № 1), відповідно до умов якого (п. 1.) Орендар повертає Орендодавцю частину орендованого майна загальною площею 349,81 кв.м. по Акту приймання-передачі.Додатковим

В наступному, Договором № 2, підписаним між РВ ФДМУ і ТОВ "Трініті-БС" було встановлено мету використання приміщення - для розміщення офісу.

Як вбачається також з матеріалів справи та було встановлено судами, у зв'язку із створенням ПАТ "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" № 4442-VI від 23.02.2014 року, Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" № 200 від 25.06.2014 року та ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", усі права та обов'язки орендодавця за спірним договором перейшло до регіонального філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Разом з цим, згідно матеріалів справи, 19.10.2015 року між РВ ФДМУ по м. Києву і ТОВ "Трініті-БС" було укладено договір № 953/05 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 02.09.2004 року № 953 (далі - Договір № 953/05), умовами якого передбачалось (п. 1.), що договір оренди № 953 від 02.09.2004 року було продовжено строком на 11 місяців - з 02.09.2015 року до 02.08.2016 року.

В наступному, 03.03.2016 року між ПАТ "Українська залізниця" в особі його регіональної філії і ТОВ "Трініті-БС" було укладено Додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 953 від 02.09.2004 року (далі - Додатковий договір від 03.03.2016 року), за умовами якого (п. 1.) Орендодавцем майна за Договором № 953 є ПАТ "Укрзалізниця".

Умовами Додаткового договору від 03.03.2016 року (п. 3.6.) передбачалось, що орендна плата у розмірі 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

При цьому, згідно п. 7. Додаткового договору від 03.03.2016 року, усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін.

Відповідно до п. 8. Додаткового договору від 03.03.2016 року, він набирає чинності з дня його підписання сторонами та у відносинах щодо терміну дії і розрахунків діє з 01.12.2015 року.

Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна від 03.03.2016 року ПАТ "Укрзалізниця" передало, а ТОВ "Трініті-БС" прийняло об'єкт оренди, який обліковується на балансі Виробничого підрозділу Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

В наступному, ПАТ "Укрзалізниця" звернулося до ТОВ "Трініті-БС" з листом № 30-06/8279 від 02.08.2016 року, у якому вказувало, що у зв'язку із належним виконанням умов Договору № 953 та відповідно до п. 10.4. цього договору, його регіональним відділенням було продовжено строк дії Договору № 953 строком на 11 місяців - до 02.07.2017 року.

Водночас, 02.08.2016 року між РВ ФДМУ по м. Києву і ТОВ "Трініті-БС" було укладено Додатковий договір № 953/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 953 від 02.09.2004 року (далі - Договір № 953/06), відповідно до умов якого (п. 1.), Договір № 953 було продовжено строком на 11 місяців, з терміном дії Договору - з 02.08.2016 року до 02.07.2017 року.

Разом з тим, ПАТ "Укрзалізниця" у своєму листі № КБМЕУ-6/1429 від 09.08.2016 року на адресу ТОВ "Трініті-БС" просило підписати акт приймання-передачі майна (з оренди) та повернути це майно його балансоутримувачу - Виробничому підрозділу Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Проте, така пропозиція-вимога Позивача залишилась Відповідачем без відповіді та реагування.

Як вказувалось вище, спір у даній справі виник саме з приводу неповернення ТОВ "Трініті-БС" орендованого майна на вимогу ПАТ "Укрзалізниця".

У зв'язку з цим, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції, встановивши вказані обставини справи посилаючись, зокрема, на те, що ПАТ "Укрзалізниця", як новий орендодавець, повідомило ТОВ "Трініті-БС" про закінчення терміну дії Договору № 953, та зобов'язало останнє повернути йому орендоване майно, що виконано не було, дійшов висновку про обґрунтованість позову.

При цьому, суд першої інстанції, в порушення вимог вказаної ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, так і не приділив належної уваги, як вищезазначеним положенням діючого законодавства стосовно оренди державного майна, так і не надав належної правової оцінки умовам самого Договору № 953, та його виконанню сторонами.

Зокрема, посилаючись тільки на те, що ПАТ "Укрзалізниця" є новим орендодавцем спірного мана, а ТОВ "Трініті-БС" - його орендарем, який не повернув орендованого майна на вимогу орендодавця, суд першої інстанції так і не визначив у повній мірі та належним чином - хто саме виступає орендодавцем спірного майна, оскільки зазначаючи про те, що 02.08.2016 року між РВ ФДМУ і ТОВ "Трініті-БС" було укладено Додатковий договір № 953/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 953 від 02.09.2004 року, за яким (п. 1.) Договір № 953 було продовжено строком на 11 місяців, з терміном його дії - з 02.08.2016 року до 02.07.2017 року, припустившись при цьому суперечливих висновків, як щодо визначення суб'єктного складу цього договору, так і щодо терміну його дії вказавши, що термін дії Договору № 953 закінчився 02.08.2016 року.

Також, приймаючи рішення про задоволення позову ПАТ "Укрзалізниця", суд першої інстанції вказував і на те, що право власності на спірне нерухоме орендоване майно, перейшло до ПАТ "Укрзалізниця" з моменту його державної реєстрації, тобто - з 21.10.2015 року. При цьому, судом першої інстанції належним чином так і не було з'ясовано обставини щодо переходу/або ж навпаки права власності на спірне нерухоме майно, саме до ПАТ "Укрзалізниця" в особі його регіональної філії.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на те, що розмір орендованого майна на момент переходу майна до ПАТ "Укрзалізниця" складає 250,1 кв.м., з урахуванням підписаного між сторонами Акту приймання-передачі майна від 02.09.2004 року розмір якого складає 599,91 кв.м. та повернутої ТОВ "Трініті-БС" орендодавцю частини орендованого майна загальною площею 349,81 кв.м., фактично так і не з'ясував належним чином, - яка саме площа нерухомого майна була передана ПАТ "Укрзалізниця", на підставі передавального акта, як і не було з'ясовано належним чином правового статусу майна, переданого ПАТ "Укрзалізниця" - як майна, що обліковується на балансі Позивача, чи як такого, що передано йому у власність.

З огляду на таке, місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позову у даній справі, в порушення вищезазначених вимог норм матеріального права та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не проаналізував належним чином та у повній мірі правовідносин, які склалися між сторонами, з приводу оренди державного майна, не з'ясувавши при цьому і дотримання сторонами порядку укладення договору оренди державного майна, з урахуванням вимог, встановлених згаданим вище Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і, зокрема, у випадку закінчення терміну дії такого договору та порядку його пролонгації на наступний строк.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, всупереч ч. 1 ст. 4 7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, також не приділив у повній мірі та належним чином уваги вищезазначеним обставинам справи, вимогам норм матеріального права та умовам укладеного між сторонами Договору оренди, а пославшись тільки на наявність підстав для задоволення позову про повернення майна та на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшов передчасних та неправильних висновків про залишення рішення суду першої інстанції без змін, припустившись цим самим, як і суд першої інстанції, порушень вищезгаданих норм матеріального та процесуального права.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, судові рішення про задоволення позову, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2017 року у справі № 910/19033/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Плюшко І.А.

Сибіга О.М.