Рішення

від 14.11.2017 по справі 902/940/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2017 р. Справа № 902/940/17

Господарський суд Вінницької області в складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕТТРЕЙД", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН", м.Вінниця

про стягнення 152478,1 грн збитків, понесених в зв'язку з невиконанням договору про надання послуг

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №07/10-1 від 07.11.2017);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 08.11.2017)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕТТРЕЙД" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН" 152478,10 грн збитків, понесених в зв'язку з невиконанням договору про надання послуг №09/01/17 від 09.01.2017.

Ухвалою суду від 13.10.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/940/17; судове засідання призначено на 14.11.2017.

На визначену судом дати з'явились представники обох сторін.

Під час судового слухання представник позивача ОСОБА_1, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві №05/10 від 05.10.2017, позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Натомість, представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечила. На вимогу суду письмово виклала надані в судовому засіданні пояснення (вх. канц. №06-52/10816/17 від 14.11.2017), згідно яких: відповідно до договору №09/01/17 від 09.01.2017 Позивач надав Відповідачу дві видаткові накладні (у переробку) №10 від 10.02.2017 року на кількість 10030,00 кг, №12 від 21.02.2017 року на кількість 10920,00 кг.

Переробка жиру-сирцю була здійснена до 13.02.2017 року та 22.02.2017 року, після чого було оформлено документи, а саме:

- рахунок-фактура №СФ0000009 від 13.02.2017 року на переробку жиру сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн на загальну суму 23054,00 грн;

- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн на загальну суму 23054,00 грн;

- акт приймання-передачі (з переробки) №6 від 13.02.2017 року на 7021 кг.

- рахунок-фактура №СФ0000010 від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн на загальну суму 18456,00 грн;

- акт №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн на загальну суму 18456,00 грн;

- акт приймання-передачі (з переробки) № 7 від 22.02.2017 року на 7644,00 кг.

Відповідачем в поясненнях зазначено про те, що оригінали документів було передано представнику підприємства Позивача ОСОБА_3 в повному обсязі, але екземпляри, які мали бути повернуті Відповідачу повернуті не були.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності надані в справу докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

09.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ФЕТТРЕЙД (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО-ВІН (Виконавець) укладений договір N 09/01/17 на переробку жиру-сирцю (Договір) (а.с.11-13).

Згідно п.1.1. Договору Замовник доручає Виконавцю за плату здійснювати переробку жиру-сирцю (тваринного): яловичий 1 та 2 категорії, свинячий 1 та 2 категорії, жир курячий, жир технічний, що належить Замовнику, в готову продукцію - жир топлений.

Згідно п.1.4. Договору прийом - передача готової продукції, що вироблена із жиру - сирцю Замовника здійснюється від Виконавця до Замовника згідно акту виходу жиру.

Згідно п.4.1. Договору Виконавець зобов'язується приймати жир-сирець від Замовника по видатковій накладній (у переробку), підписаній обома Сторонами і за кожну переробку жиру-сирцю у жир топлений складати акт виконаних робіт, та забезпечувати його зберігання до моменту переробки в готову продукцію. Термін між днем прийняття Виконавцем жиру - сирцю Замовника та початком його переробки в готову продукцію не повинен перевищувати 3 (трьох) календарних днів, якщо більш довгий термін не встановлений додатково усною або письмовою домовленістю між Виконавцем та Замовником. Термін переробки жиру - сирцю встановлено з розрахунку 3 (три) тони на добу.

На виконання вимог вказаного договору сторонами було складено та підписано видаткові накладні (у переробку) № 10 від 10.02.2017 та № 12 від 21.02.2017 про передачу позивачем відповідачеві 10 030 кг та 10 920 кг жиру-сирцю відповідно.

З наведеного вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем було передано Відповідачеві у переробку жиру-сирцю загальною масою 20950 кг., що стверджується копіями вказаних видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи (а.с.14-15), та визнається сторонами.

Датою передачі жиру-сирцю за видатковою накладною №10 є 10.02.2017. Початок виконання робіт з переробки жиру-сирцю у готову продукцію з урахуванням трьох календарних днів, передбачених п.4.1. Договору, наступає з 14.02.2017 року. Обсяг жиру-сирцю 10 030 кг при переведенні в одиницю виміру тонна складає - 10.03 т. Приймаючи до уваги обов'язковий щоденний тоннаж готової продукції, який Сторони обумовили в Договорі (3 тони на добу), строк виготовлення готової продукції складає 4 (чотири) календарні дні.

Тобто, Відповідач зобов'язаний був здійснити переробку 10 030 кг жиру сирцю (10,03 т) в топлений жир у строк по 17.02.2017 включно.

Датою передачі жиру-сирцю за видатковою накладною №12 є 21.02.2017. Початок виконання робіт з переробки жиру - сирцю у готову продукцію, з урахуванням трьох календарних днів передбачених п.4.1. Договору, наступає з 27.02.2017 року, з урахуванням того, що початок робіт припадає на вихідний день. Обсяг жиру - сирцю 10920 кг при переведенні в одиницю виміру тонна складає - 10,92 т.

Приймаючи до уваги обов'язковий щоденний тоннаж готової продукції, який Сторони обумовили в Договорі (3 тони на добу), строк виготовлення готової продукції складає 4 (чотири) календарні дні.

Тобто, Відповідач зобов'язаний був здійснити переробку 10 920 кг жиру сирцю (10,92 т) в топлений жир у строк по 02.03.2017 року включно.

Проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що зміст договору, взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються главою 61 ЦК України "Підряд".

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із приписів ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач звернувся до відповідача із повідомленням №466 від 13.09.2017 про розірвання договору підряду №09/01/17 від 09.01.2017 в односторонньому порядку та з вимогою про відшкодування збитків на суму 152478,10 грн.

Вказана вимога залишена Відповідачем без реагування.

З урахуванням встановлених обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Виходячи з положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" №02-5/215 від 01.04.1994 зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або у утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під збитками розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Універсальність відшкодування збитків складається не тільки в тому, що збитки, як правило, не є економічна санкція заздалегідь встановленого розміру, а є об'єктивним зменшенням будь-яких майнових благ суб'єкта господарювання, що ущемляє його інтереси як учасника господарських правовідносин і виражається в зроблених ним витратах, які він отримав, якби не виникло протиправна дія відповідача. Тобто, збитки повинні бути визначені, як вартісне (грошове) визначення майнової шкоди, заподіяного протиправними діями (бездіяльністю) відповідача.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд критично оцінює заперечення Відповідача проти позову, з огляду на те, що Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б підтверджували обставини, на які посилається Відповідач у запереченнях проти позову. В тому рахунку Відповідачем не було надано суду належних доказів оформлення таких документів як:

- рахунок - фактура №СФ0000009 від 13.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн на загальну суму 23054,00 грн;

- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн на загальну суму 23054,00 грн;

- акт приймання-передачі (з переробки) №6 від 13.02.2017 року на 7021,00 кг.;

- рахунок - фактура №СФ0000010 від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн на загальну суму 18456,00 грн;

- акт №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн на загальну суму 18456,00 грн;

- акт приймання-передачі (з переробки) № 7 від 22.02.2017 року на 7644,00 кг.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б підтверджували його твердження про те, що оригінали документів було передано представнику підприємства позивача.

Враховуючи специфічність переданого на переробку Відповідачу товару (жир-сирець), з урахуванням тривалого терміну його перебування у Відповідача, малого терміну придатності товару, можливість його використання за цільовим призначенням для Позивача стала неможливою, у зв'язку з чим Позивач поніс реальні збитки на суму 152478,10 грн, що складаються з вартості самого майна - 146478,10 грн та витрат на транспортування товару до вказаного Відповідачем місця призначення - 6 000 грн.

Дослідивши надані Позивачем докази, господарський суд вважає, що в діях Відповідача наявний склад цивільного (господарського) правопорушення, а тому він зобов'язаний, згідно приписів вищенаведених статей ЦК України, відшкодувати позивачу доведений останнім розмір збитків в сумі 152478,10 грн, що виникли в зв'язку з невиконанням Відповідачем договору про надання послуг.

Так, понесення Позивачем збитків в сумі 146478,10 грн у розмірі вартості самого товару стверджується такими доказами як: договір купівлі-продажу №18 від 20.02.2017 укладений між Позивачем та ПрАТ "Агро-Продукт", договір поставки №4/05/17 від 25.04.2017 укладений між Позивачем та ПАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат", договір поставки № 51 від 26.07.2016 укладений між Позивачем та ТОВ "Еко-Бекон", копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.25-32); видатковими накладними № ЕБ-0000006 від 10.02.2017 на суму 43 242,58 грн, № АП-0000081 від 10.02.2017 на суму 28 181,14 грн, № 2199 від 20.02.2017 на суму 29 764,00 грн, № 5 від 20.02.2017 на суму 10 952,00 грн, № 432 від 20.02.2017 на суму 34 338,38 грн, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.53-56).

Понесення Позивачем збитків в сумі 6 000,00 грн - витрат на транспортування товару стверджується такими доказами, як товарно-транспортна накладна №РІ/08 від 20.02.2017 та акт виконаних робіт від 20.02.2017, підписаний директором Позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи (а.с.57-59).

З урахуванням зроблених висновків, судом вбачається, що Позивач поніс збитки на суму 152478,10 грн, що виникли внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань Відповідача, визначених договором №09/01/17 на переробку жиру-сирцю від 09.01.2017, а саме - порушення визначеного строку виконання робіт.

Станом на день розгляду справи Відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачу збитків, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при подачі позову до суду згідно платіжного доручення №932 від 29.09.2017 фактично сплатив 2291,22 грн судового збору із позовних вимог про стягнення 152478,10 грн.

Разом з тим, із позовних вимог про стягнення 152 478, 10 грн. згідно закону сплачується судовий збір в сумі 2287,17 грн, що на 4,05 грн менше, ніж сплачено позивачем при подачі позову.

Тобто переплата позивачем судового збору при зверненні останнього з позовом складає 4,05 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", станом на 07.11.2017, суд не вирішує питання про повернення позивачу сплаченого судового збору із державного бюджету.

За таких обставин, питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 4,05 грн буде розглянуто судом у разі звернення позивача до суду із відповідною заявою.

В зв'язку із задоволенням позову, судові витрати на судовий збір в сумі 2 287,17 грн. на підставі ст.49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН" (21007, м.Вінниця, вул.Фрунзе, 42-А; код ЄДРПОУ 37424354) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕТТРЕЙД" (01601, м.Київ, Печерський узвіз, 5, каб.7; код ЄДРПОУ 37771001) 152478,10 грн збитків, понесених в зв'язку з невиконанням договору про надання послуг та 2287,17 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 листопада 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи