Постанова

від 05.02.2018 по справі 902/940/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Справа №902/940/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Миханюк М.В. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

за участю представників:

позивача: Васильєва К.О. (договір №1-18/Г від 12.01.2018 року)

відповідача: Болманенко О.О., (договір від 30.11.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН"

на рішення господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 року у справі №902/940/17 (суддя Нешик О.С.)

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕТТРЕЙД"

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН"

про стягнення 152 478,1 грн. збитків понесених у зв'язку із невиконанням договору на переробку жиру-сирцю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 р. у справі №902/940/17 задоволено позов ТОВ "ФЕТТРЕЙД", стягнуто з ТОВ "ЄВРО-ВІН" на користь ТОВ"ФЕТТРЕЙД" 152 478,10 грн. збитків, понесених в зв'язку з невиконанням договору на переробку жиру-сирцю та 2287,17 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач поніс збитки на суму 152478,10 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідача, визначених договором №09/01/17 на переробку жиру-сирцю від 09.01.2017.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 року у справі №902/940/17 та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕТТРЕЙД" - залишити без задоволення.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:

- місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права;

- суд першої інстанції стягнув з ТОВ "ЄВРО-ВІН" на користь ТОВ "ФЕТТРЕЙД" суму збитків, яка не була підтверджена належними доказами;

- матеріалами справи не доводиться факт понесення позивачем збитків;

- надані до суду договори купівлі-продажу та поставки тваринного жиру фіксують лише факт існування господарських взаємовідносин з іншими контрагентами, а видаткові накладні - факт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей;

- Договір №18 від 20.02.2017 року укладений з ПАТ "АГРО-ПРОДУКТ" та видаткова накладна від 10.02.2017 року №АП-000081 виданої ТОВ "Агропродукт" є неналежними доказами;

- Договір №64/05/17 від 25 квітня 2017 року укладений через два місяці після поставки жиру-сирцю - у лютому місяці 2017 року, а тому не може бути належним доказом:

- ТОВ "ЄВРО-ВІН" посилається на те, що умови договору на переробку жиру-сирцю ним були виконані, що 10 та 11 квітня 2017 року ТОВ "ЄВРО-ВІН" надано позивачу в двох примірниках супровідні документи на перероблену продукцію, а саме:

- рахунок-фактура №СФ0000009 від 13.02.2017 року на переробку жиру сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн. на загальну суму 23054,00 грн;

- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн. на загальну суму 23054,00 грн.;

- акт приймання-передачі (з переробки) №6 від 13.02.2017 року на 7021 кг.

- рахунок-фактура №СФ0000010 від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн. на загальну суму 18456,00 грн.;

- акт №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн. на загальну суму 18456,00 грн.;

- факт приймання-передачі (з переробки) №7 від 22.02.2017 року на 7644,00 кг.

Апелянт зазначає, що факт отримання вищезазначених документів не заперечується позивачем в претензії від 18.07.2017 року №18/07/17.

31.03.2017 року позивачем було сплачено на користь відповідача 5000 грн. за переробку згідно рахунку №9 від 13.02.2017 року, даний факт підтверджує оформлення рахунку-фактури №СФ0000009 від 13.02.2017 року та отримання даного рахунку позивачем;

Також вказані дії свідчать про те, що ТОВ "ЄВРО-ВІН" надав позивачу послуги по переробці жиру-сирцю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 року у справі №902/940/17 прийнято до провадження та її розгляд призначено на 15.01.2018 року.

15.01.2018 року на адресу суду від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, в зв'язку із тим, що ТОВ "ЄВРО-ВІН" не отримано ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду, що унеможливлює забезпечення явки в судове засідання уповноваженого представника.

Оскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року у справі №902/940/17 було відкрито апеляційне проводження та призначено справу до розгляду, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати справу зі стадії розгляду справи по суті спочатку.

Водночас, відповідно до вимог нової редакції Господарського процесуального кодексу всі заяви і клопотання учасників справи мають бути заявленими та вирішеними судом за новими правилами.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року розпочато розгляд справи по суті спочатку, засідання суду призначено на "05" лютого 2018 року, встановлено позивачу строк до 25 січня 2018 року для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також документально обгрунтований розрахунок збитків за договором №09/01/17 на переробку жиру-сирцю від 09.01.2017 року, встановлено апелянту строк до 25 січня 2018 року для подання письмових пояснень щодо виконання ним умов договору №09/01/17 на переробку жиру-сирцю від 09.01.2017 року з посиланням на відповідні документи, а саме: акти виконаних робіт по переробці жиру-сирцю, накладних на відвантаження готової продукції, податкових накладних ветеринарних свідоцтв, посвідчення про якість, декларації виробника, експертний висновок на кожну партію готової продукції, а також докази надсилання вищезазначених документів позивачу.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

25.01.2018 року від ТОВ "ФЕТТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обгрунтування відзиву ТОВ "ФЕТТРЕЙД" посилається на наступне:

- бездіяльність апелянта лягає у формі невиконання своїх договірних зобов'язань щодо здійснення робіт з переробки жиру-сирцю у жир топлений майже рік, станом на момент слухання справи в апеляційній інстанції, хоча за умовами договору передбачені чіткі терміни переробки сировини;

- відсутність будь-яких пропозицій, так і будь-якої реакції апелянта на письмові звернення позивача, а саме: претензію, повідомлення про розірвання спірного договору та відшкодування витрат, також підтверджують бездіяльність скаржника;

- факт порушення апелянтом своїх договірних зобов'язань перед позивачем за спірним договором повністю та всебічно доведений у суді першої інстанції;

- апелянтом не доведено факту поставки готової продукції позивачу первинними бухгалтерськими документами, підписаними з обох сторін та не надано доказів їх надсилання у належно оформленому вигляді (підписи та печатка) на адресу позивача;

- відсутні письмові повідомлення про готовність товару до відвантаження, як це передбачають умови договору та відповідно недоведеність цього факту письмовими доказами поштового відправлення на адресу позивача, тощо.

26.01.2018 року від ТОВ "ЄВРО-ВІН" надійшли письмові пояснення, в яких апелянт посилається на наступне:

- ТОВ "ЄВРО-ВІН" зареєстроване 17.12.2010 року, за юридичною адресою м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд.42 а., основні види діяльності: виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Асортимент продукції, що виготовляється підприємством: Жир топлений тваринний ГОСТ 1045-73. Код товару згідно ТН ВЕД 1502

Продукція виготовляється в цеху, що розташований в Вінницькій області, Тульчинському районі, село Кинашів, вул. Польова, 1а, Україна. ТОВ "ЄВРО-ВІН" має дозвіл на експорт кормових добавок, преміксів, кормів та субпродуктів нехарчових до країн ЄС.

ТОВ "ЄВРО-ВІН" уклав Договір на переробку жиру-сирцю №09/01/17 від 09.01.2017 року з ТОВ "ФЕТТРЕЙД", згідно цього Договору ТОВ "ЄВРО-ВІН" переробляло надану сировину у готову продукцію - жир тваринний топлений.

В подальшому ТОВ "ФЕТТРЕЙД" продавало жир тваринний топлений на території України і за межі території України.

Згідно цього Договору Позивач надав Відповідачу дві видаткові накладні

1. №10 від 10.02.2017 року на кількість 10030,00 кг

2. №12 від 21.02.2017 року на кількість 10920,00 кг.

Переробка жиру-сирцю була здійснена до 13.02.2017 року та 22.02.2017 року, після чого було оформлено відповідні документи, оригінали яких було передано представнику ТОВ "ФЕТТРЕЙД" Закусило Богдану в повному обсязі, але екземпляри, які мали б бути повернуті позивачем ТОВ "ЄВРО-ВІН" не отримано.

Товар - готову продукцію по цим операціям також було передано позивачу ТОВ "ФЕТТРЕЙД", що надалі був проданий до Словаччини (ЄС), що підтверджується оформленням ВМД Вінницькою митницею ДФС, а також іншими документами від відповідача як виробника даної продукції.

А тому, апелянт вважає, що його зобов'язання перед позивачем виконано в повному обсязі.

Також, 26.01.2018 року від апелянта надійшло клопотання про витребування доказів, а саме апелянт просить витребувати у Вінницького прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини Південно-Західної регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів документи, які були надані ТОВ "ФЕТТРЕЙД" для отримання ветеринарних сертифікатів:

- від 10 квітня 2017 року серія Щ 30 №0000330 на продукцію - жир тваринний топлений технічний у кількості 21040,00 юг., виробник продукції ТОВ "ЄВРО-ВІН";

- від 11 квітня 2017 року серія Щ 30 №006711 на продукцію - жир тваринний топлений технічний у кількості 21000,00 кг., виробник продукції ТОВ "ЄВРО-ВІН".

Витребувати у Вінницької митниці ДФС України (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, код 39510664, тел. (0432) 61-82-95) документи, які ТОВ "ФЕТТРЕЙД" (код 37771001) надавало до Вінницької митниці ДФС України, для митного оформлення, з метою подальшого експорту, жиру тваринного топленого технічного у держави ЄС (Словаччину) в період з лютого по квітень (включно) 2017 року виробник продукції ТОВ "ЄВРО-ВІН".

Витребувати ДПІ у Печерському району ГУ ДФС м. Києва (01011, м. Київ, вул. Лескова, 4, код ЄДРПОУ 39669867, тел. (044) 201-13-81) інформацію чи відображені в податковій звітності ТОВ "ФЕТТРЕЙД" (код 37771001) господарські операції по Договору на переробку жиру-сирцю № 09/01/17 від 09.01.2017 року, за період лютий - квітень 2017 року, та належним чином засвідчені копії даної податкової звітності та при наявності докази сплати ТОВ "ФЕТТРЕЙД" (код 37771001) податків і обов'язкових платежів, згідно господарських операцій по Договору на переробку жиру-сирцю №09/01/17 від 09.01.2017 року.

Розглянувши подане ТОВ "ЄВРО-ВІН" клопотання колегія суддів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "ЄВРО-ВІН" не зверталось з клопотанням про витребування доказів та останні не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Окрім того, відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів вважає, що докази, які просить витребувати відповідач не можуть бути належними доказами на підставі яких можна встановити факт виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

А тому, клопотання апелянта про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Заслухавши в судовому засіданні 05.02.2017 року пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписів ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.01.2017 між ТОВ "ФЕТТРЕЙД" (Замовник) та ТОВ "ЄВРО-ВІН" (Виконавець) укладено договір №09/01/17 на переробку жиру-сирцю (далі - Договір) (а.с.11-13).

Згідно п.1.1. Договору Замовник доручає Виконавцю за плату здійснювати переробку жиру-сирцю (тваринного): яловичий 1 та 2 категорії, свинячий 1 та 2 категорії, жир курячий, жир технічний, що належить Замовнику, в готову продукцію - жир топлений.

Згідно п.1.4. Договору прийом - передача готової продукції, що вироблена із жиру - сирцю Замовника здійснюється від Виконавця до Замовника згідно акту виходу жиру.

Згідно п.4.1. Договору Виконавець зобов'язується приймати жир-сирець від Замовника по видатковій накладній (у переробку), підписаній обома Сторонами і за кожну переробку жиру-сирцю у жир топлений складати акт виконаних робіт, та забезпечувати його зберігання до моменту переробки в готову продукцію. Термін між днем прийняття Виконавцем жиру - сирцю Замовника та початком його переробки в готову продукцію не повинен перевищувати 3 (трьох) календарних днів, якщо більш довгий термін не встановлений додатково усною або письмовою домовленістю між Виконавцем та Замовником. Термін переробки жиру - сирцю встановлено з розрахунку 3 (три) тони на добу.

Місцевим судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано видаткові накладні (у переробку) №10 від 10.02.2017 та №12 від 21.02.2017 про передачу позивачем відповідачеві 10030 кг та 10 920 кг жиру-сирцю відповідно.

Позивачем, на виконання умов Договору було передано Відповідачу на переробку жир-сирець загальною масою 20950 кг., що підтверджується копіями вище зазначених видаткових накладних, (а.с.14-15).

Датою передачі жиру-сирцю за видатковою накладною №10 є 10.02.2017 року.

Початок виконання робіт з переробки жиру-сирцю у готову продукцію з урахуванням трьох календарних днів, передбачених п.4.1. Договору, наступає з 14.02.2017 року.

Обсяг жиру-сирцю 10 030 кг при переведенні в одиницю виміру тонна складає - 10.03 т.

Приймаючи до уваги обов'язковий щоденний тоннаж готової продукції, який Сторони обумовили в Договорі (3 тони на добу), строк виготовлення готової продукції складає 4 (чотири) календарні дні.

Тобто, Відповідач зобов'язаний був здійснити переробку 10 030 кг жиру сирцю (10,03 т) в топлений жир у строк по 17.02.2017 включно.

Датою передачі жиру-сирцю за видатковою накладною №12 є 21.02.2017. Початок виконання робіт з переробки жиру - сирцю у готову продукцію, з урахуванням трьох календарних днів передбачених п.4.1. Договору, наступає з 27.02.2017 року, з урахуванням того, що початок робіт припадає на вихідний день. Обсяг жиру - сирцю 10 920 кг при переведенні в одиницю виміру тонна складає - 10,92 т.

Приймаючи до уваги обов'язковий щоденний тоннаж готової продукції, який Сторони обумовили в Договорі (3 тони на добу), строк виготовлення готової продукції складає 4 (чотири) календарні дні.

Тобто, Відповідач зобов'язаний був здійснити переробку 10 920 кг жиру сирцю (10,92 т) в топлений жир у строк по 02.03.2017 року включно.

Однак, взяті на себе зобов'язання за договором ТОВ "ЄВРО-ВІН" не виконав, готову продукцію та документи на неї, у строки визначені договором

позивачу не передав.

Як свідчать матеріали справи 18.07.2017 року ТОВ "ФЕТТРЕЙД" направлено ТОВ "ЄВРО-ВІН" претензію №18/07/17, за якою позивач повідомляє відповідача про нарахування йому 58 343,90 грн. штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а також просив у 7-ми денний строк відвантажити ТОВ "ФЕТТРЕЙД" готову продукцію, що виготовлена із сировини, наданої за видатковими накладними №10 та №12 (а.с. 16).

Окрім того, в вищезазначеній претензії позивач вимагав у ТОВ "ЄВРО-ВІН" надати для належного ведення бухгалтерського обліку та підтвердження в майбутньому господарської операції в податковому обліку - оригінали Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ - 0000007 від 13.02.2017 року на суму 23 054 грн. з ПДВ та №ОУ - №0000008 від 22.02.2017 року на суму 18 456 грн., а також просив надати обгрунтовану відповідь щодо невиконання договірних зобов'язань з передачі готової продукції ТОВ "ФЕТТРЕЙД".

Також, позивач звернувся до відповідача із повідомленням №466 від 13.09.2017 року про розірвання договору підряду №09/01/17 від 09.01.2017 в односторонньому порядку та з вимогою про відшкодування збитків на суму 152 78,10 грн. (а.с. 19 - 24).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів які б підтверджували обставини виконання ним умов договору та оформлення таких документів як:

- рахунок - фактура №СФ0000009 від 13.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн. на загальну суму 23054,00 грн.;

- акт №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10030,00 кг по ціні 2,30 грн. на загальну суму 23054,00 грн.;

- акт приймання-передачі (з переробки) №6 від 13.02.2017 року на 7021,00 кг.;

- рахунок - фактура №СФ0000010 від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн. на загальну суму 18456,00 грн.;

- акт №ОУ-0000008 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2017 року на переробку жиру-сирцю 10920,00 кг по ціні 1,70 грн. на загальну суму 18456,00 грн.;

- акт приймання-передачі (з переробки) № 7 від 22.02.2017 року на 7644,00 кг.

Також, відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б підтверджували його твердження про те, що оригінали документів було передано представнику підприємства позивача.

Як вбачається з умов договору, сторони погодили, що приймання-передача готової продукції, що вироблена із жиру-сирцю замовника здійснюється від виконавця до замовника згідно акту виходу жиру. (п.1.4 договору).

Згідно п. 4.3. договору виконавець - ТОВ "ЄВРО-ВІН" зобов'язується забезпечувати підготовку та надання замовнику відповідних документів (актів виконаних робіт по переробці жиру-сирцю, накладних на відвантаження готової продукції, податкових накладних ветеринарних свідоцтв, посвідчення про якість, декларації виробника, експертний висновок) на кожну партію готової продукції, що відвантажується.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарської операції щодо передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами, які містять відомості про господарську операцію.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року у справі №902/940/17 апелянта було зобов'язано в строк до 25.01.2018 року подати письмові пояснення щодо виконання ним умов договору №09/01/17 на переробку жиру-сирцю від 09.01.2017 року з посиланням на відповідні документи, а саме: акти виконаних робіт по переробці жиру-сирцю, накладних на відвантаження готової продукції, податкових накладних ветеринарних свідоцтв, посвідчення про якість, декларації виробника, експертний висновок на кожну партію готової продукції, а також докази надсилання вищезазначених документів позивачу.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали апелянтом було надано лише письмові пояснення, суть яких зводилась до того, що переробка жиру-сирцю була здійснена до 13.02.2017 року та 22.02.2017 року, після чого було оформлено відповідні документи, оригінали яких було передано представнику позивача в повному обсязі, що товар - готову продукцію по цим операціям також було передано позивачу ТОВ "ФЕТТРЕЙД", що надалі був проданий до Словаччини (ЄС), що підтверджується оформленням ВМД Вінницькою митницею ДФС, а також іншими документами від відповідача як виробника даної продукції.

Однак, всупереч вимогам ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року апелянтом не надано жодних доказів в підтвердження належного виконання ним умов договору №09/01/17 від 09.01.2017 року,

Також, апелянтом не надано жодних доказів, які підтверджують факт передачі оригіналів документів за вищезазначеним договором представнику позивача.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, скаржник не надав.

Щодо завданих позивачу збитків понесених у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору на переробку жиру-сирцю колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Виходячи з положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" №02-5/215 від 01.04.1994 зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або у утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під збитками розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Понесення позивачем збитків в сумі 146 478,10 грн. у розмірі вартості самого товару підтверджується такими доказами як: договір купівлі-продажу №18 від 20.02.2017 укладений між Позивачем та ПрАТ "Агро-Продукт", договір поставки №51 від 26.07.2016 укладений між Позивачем та ТОВ "Еко-Бекон", копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.25-32); видатковими накладними № ЕБ-0000006 від 10.02.2017 на суму 43 242,58 гр. № АП-0000081 від 10.02.2017 на суму 28 181,14 грн. №2199 від 20.02.2017 на суму 29 764,00 грн. №5 від 20.02.2017 на суму 10 952,00 грн. №432 від 20.02.2017 на суму 34 338,38 грн. копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.53-56).

Понесення позивачем збитків в сумі 6 000 грн. - витрат на транспортування товару підтверджується такими доказами, як товарно-транспортна накладна №РІ/08 від 20.02.2017 та акт виконаних робіт від 20.02.2017 року, підписаний директором позивача та фізичною особою-підприємцем Алексюком В.В. (а.с.57-59).

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, обов'язок відшкодувати збитки настає, зокрема, у разі невиконання господарського зобов'язання, яким згідно з ст.173 Господарського кодексу України є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку існує причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю апелянта за спірним договором №09/01/17 від 09.01.2017 року та розміром заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ФЕТТРЕЙД" понесено збитки на суму 152 478,10 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання ТОВ "ЄВРО-ВІН" зобов'язань, визначених договором №09/01/17 на переробку жиру-сирцю від 09.01.2017 року.

Щодо посилань апелянта на те, що надані договори купівлі-продажу та поставки тваринного жиру фіксують лише факт існування господарських взаємовідносин з іншими контрагентами, а видаткові накладні - факт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також, що позивачем не надано жодних розрахункових документів, що підтверджують оплату ним грошових коштів на придбання тваринного жиру, колегія суддів вважає колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2017 року позивачем було долучено банківські виписки, що засвідчують факт проведення розрахункових операцій з перерахування грошових коштів за отриманий ТОВ "ФЕТТРЕЙД" тваринний жир в рамках договорів купівлі-продажу та поставки (а.с. 106 - 135).

Банківська виписка - це зведений документ, що складається з платіжних доручень за певний період.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, якій містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача, зокрема, постачальників тваринного жиру.

Виписки з особових рахунків клієнтів (банківські виписки) є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином факт здійснення розрахунків за придбаний тваринний жир та за послуги транспортування цього жиру є підтвердженим належними та допустимими доказами.

А тому, посилання апелянта про відсутність будь-яких розрахункових документів, що засвідчують факт оплати придбаного тваринного жиру ТОВ "ФЕТТРЕЙД" у відповідних суб'єктів господарювання, колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання апелянта на те, що Договір №18 від 20.02.2017 року, укладений між позивачем та ПАТ "АГРО-ПРОДУКТ" та видаткова накладна від 10.02.2017 року №АП-000081, видана ТОВ "Агропродукт" є неналежним доказом, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки апелянт помилково вважає договір №18 від 20.02.2017 року та видаткову накладну №АП-000081 від 10.02.2017 року, як документи за однією господарською операцією.

Так, ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ" (код ЄРДПОУ 25347839) та ТОВ "Агропродукт" (код ЄДРПОУ 31650272) є різними юридичними особами, які мають схоже найменування, але різні коди ЄДРПОУ, організаційно-правові форми, юридичні адреси, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ" договір №18 від 20.02.2017 року (а.с. 25 - 29), відповідно до якого останній зобов'язався поставити жир сирець, а позивач прийняти його відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору і оплатити продукцію.

Факт оплати за цим договором підтверджується наведеними вище банківськими виписками, а факт приймання жиру сирцю від ПрАТ "АГРО :ПРОДУКТ" підтверджується видатковою накладною №432 від 20 лютого 2017 року на суму з ПДВ 34 338,38 грн. (а.с. 56).

Підтвердженням прийняття замовлень до виконання є здійснення особою дій на виконання умов певної домовленості, зокрема, таке підтвердження може здійснюватись як шляхом направлення відповідного підтверджуючого повідомлення про прийняття такого замовлення, так і шляхом здійснення поставки товару, виконання певних робіт, надання послуг, вчинення інших дій, що свідчать про волю особи, спрямовану на виконання договору.

Вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами. При поставці товарів постачальник передає, а покупець приймає цей товар, що підтверджується видатковою накладною з відміткою про отримання товару покупцем.

В даному випадку, видатковою накладною №АП-0000081 від 10 лютого 2017 року на суму з ПДВ 28 181,14 грн. (а.с.. 107 - 108).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на вище викладене, договір купівлі-продажу №18 від 20 лютого 2017 року укладений між позивачем та ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ" та видаткова накладна №432 від 20 лютого 2017 року з ПрАТ "АГРО-ПРОДУКТ", а також видаткова накладна №АП-0000081 від 10 лютого 2017 року з ТОВ "Агропродукт" є належними доказами факту поставки ТОВ "ФЕТТРЕЙД" тваринного жиру.

Доводи апелянта про те, що договір №64/05/17 від 25 квітня 2017 року, який укладений, через два місяці після поставки жиру-сирцю у лютому місяці 2017 року, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки у лютому 2017 року поставка жиру-сирцю згідно видаткової накладної №2199 від 20.02.2017 року на суму з ПДВ 29 764,00 грн., здійснювалась за договором №МПК-01/031 від 03 січня 2017 року.

Вказана у видатковій накладній №2199 від 20 лютого 2017 року дата договору від 08.01.2013 року є технічною помилкою постачальника при складенні вказаного первинного документа (а.с. 55).

Технічна помилка, не несе в собі такі юридичні наслідки, як недійсність видаткової накладної №2199 або невідповідність її формі первинного документу, з огляду на той факт, що видаткова накладна виписана за вихідним номером 2199 датованим 20 лютого 2017 року.

Тобто, жир - сирець яловичий, оформлений видатковою накладною №2199 від 20 лютого 2017 року, поставлений за договором №МКП-01/031 від 03 січня 2017 року.

Видаткова накладна оформлена у відповідності із вимогами та наявність всіх обов'язкових реквізитів, котрі прописані в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує приймання-передачу товару від ПАТ "Івано-Франківський м'ясокомбінат".

Окрім того, доказом транспортування товару є товарно-транспортні накладні: №274 від 20.02.2017 року, №6 від 10.02.2017 року, №АП-0000081 від 10.02.2017 року (а.с. 107 - 112), №рі/08 від 20.02.2017 року та Акт виконаних робіт з перевезення вантажу (а.с. 57, 58 - 59).

Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що факт порушення апелянтом своїх договірних зобов'язань перед позивачем за спірним договором №09/01/17 від 09.01.2017 року, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Окрім того, бездіяльність "ЄВРО-ВІН" також підтверджується відсутністю будь-яких пропозицій щодо виконання умов договору, а також відсутністю відповіді на претензію та повідомлення про розірвання спірного договору та відшкодування витрат.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі - відсутні.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 року у справі №902/940/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-ВІН" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст.ст. 286-291 ГПК України.

3. Справу №902/940/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.