Рішення

від 20.11.2017 по справі 904/8346/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2017 Справа № 904/8346/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик", м. Дніпро

про стягнення 306907,03 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №1 від 28.08.2017;

від відповідача: адвокат ОСОБА_2, довіреність від 01.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (відповідач) про стягнення 237001,01 грн боргу за послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, 6565,00 грн 3% річних, 33761,30 грн інфляційних нарахувань, 29579,72 грн штрафних санкцій.

Відповідач 25.09.2017 подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що отримав послуги з перевезення лише за однією заявкою-договором від 22.09.2016 на суму 55001,01 грн, решта заявок директором підприємства не підписувались та печаткою підприємства не скріплені.

Крім того, 25.09.2017 відповідачем подано до суду клопотання про призначення комплексної судової експертизи. В обгрунтування цієї заяви відповідач посилається на те, що належність доказів - заявок-договорів та актів надання послуг, на які посилається позивач, з урахуванням доводів відповідача про їх фальсифікацію, може бути підтверджена та встановлена виключно шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи, основним завданням якої є ідентифікація виконавця підпису.

В судовому засіданні 26.09.2017 оголошено перерву до 18.10.2017.

18.10.2017 позивач надав додаткові документи на підтвердження своїх позовних вимог.

На виконання ухвали суду від 02.11.2017 ТОВ "ЮБС Холод" 13.11.2017 на електронну скриньку суду та 17.11.2017 поштою надіслало до суду пояснення, у яких зазначило наступне.

23.02.2017 між ТОВ "ЮБС Холод" та ТОВ "Вебтранс Логістик" був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

ТОВ "ЮБС Холод", як клієнт за цим договором, замовив у ТОВ "Вебтранс Логістик" перевезення вантажів з м. Ліврон сюр Дром (Франція) до м. Харкова згідно заявок:

- №2016-037Х від 31.08.2016, за якою вантаж ТОВ "ЮБС Холод" отримано 13.09.2016, про що зроблена відповідна відмітка в СМR №137334 та складено акт виконаних робіт №04-1680/162663 від 13.09.2016. Вартість виконаних робіт, вказаних в акті сплачено ТОВ "ЮБС Холод" в повному обсязі.

- №2016-038Х від 06.09.2016, за якою вантаж отримано ТОВ "ЮБС Холод" 16.09.2016, про що зроблена відповідна відмітка в СМR №138542 та складено акт виконаних робіт №04-1737/162749 від 14.09.2016. Вартість виконаних робіт, вказаних в акті сплачено ТОВ "ЮБС Холод" в повному обсязі.

- №2016-039Х від 06.09.2016, за якою вантаж отримано ТОВ "ЮБС ХОЛОД" 16.09.2016, про що зроблена відповідна відмітка в СМR №138545 та складено акт виконаних робіт №04-1738/162750 від 16.09.2016. Вартість виконаних робіт, вказаних в акті сплачено ТОВ "ЮБС Холод" в повному обсязі.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду від 14.11.2017 оголошено перерву до 20.11.2017.

В ході судового засідання, призначеного на 20.11.2017, суд, розглянувши заяву відповідача, подану до суду 25.09.2017, про призначення почеркознавчої експертизи, не знайшов підстав для її задоволення, оскільки сукупність наявних в матеріалах справи доказів дає підставу останньому вирішити спір по суті без проведення експертизи.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2015 між ТОВ "Транспортир Форвардинг" (далі - позивач, перевізник) та ТОВ "Вебтранс-Логістик" (далі - відповідач, експедитор) було укладено договір № 01-3047-Т на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого врегульовано взаємовідносини між експедитором та первізником, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-договорах/Доповненнях до даного Договору, і які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.9. договору до обов'язків експедитора належить виконати всі розрахунки з перевізником у строк, передбачений умовами договору.

Пунктом 5.1. договору було визначено, що вартість товарно-експедиційного обслуговування та інших послуг встановлюються у окремих заявках-договорах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 5.3 договору оплата кожного окремого перевезення проводиться експедитором в національній грошовій одиниці України у безготівковій формі на підставі рахунку та доданого пакету документів таких як: акт виконаних робіт, податкова накладна, оригінал СМК, оригінал заявки-договору на перевезення.

Відповідно до п. 5.4. договору датою доставки (отримання) вважається дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та/або дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажоодержувачем.

Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата вартості кожного ТЕО проводиться експедитором протягом 14 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після отримання експедитором оригіналів документів, передбачених пунктом 5.3. договору, якщо інше не зазначено в заявці-договорі.

Протягом 2016 року позивачем були надані відповідачу послуги ТЕО, передбачені договором, за заявками-договорами, а саме:

- за заявкою-договором від 31.08.2016 № 04-162663 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Ліврон-Сюр-Дром, Франція-Блонє, Польща та Блонє, Польща-Ягодин, Україна. Надання послуг підтверджується СМR № 137334, яка містить відмітки про проходження митного контролю. Згідно рахунку на оплату № 137334 від 06.09.2016 вартість наданих послуг склала 61000,00 грн. 13.09.2016 відповідачем було прийнято надані позивачем послуги без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), що підтверджується актом надання послуг № 137334 від 13.09.2016;

- за заявкою-договором від 13.09.2016 № 03-162663 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Ліврон-Сюр-Дром, Франція-Блонє, Польща та Блонє, Польща- Ягодин, Україна, Ягодин, Україна - Харків, Україна. Надання послуг підтверджується СМR № 138542, яка містить відмітки про проходження митного контролю. Згідно рахунку на оплату № 138542 від 16.09.2016 вартість наданих послуг склала 62000,00 грн. 16.09.2016 відповідачем було прийнято надані позивачем послуги без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), що підтверджується актом надання послуг № 138542 від 16.09.2016;

- за заявкою-договором від 03.10.2016 № 03-163663 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Ліврон-Сюр-Дром, Франція-Блонє, Польща та Блонє, Польща- Ягодин, Україна, Ягодин, Україна - Харків, Україна. Надання послуг підтверджується СМR № 138545, яка містить відмітки про проходження митного контролю. Згідно рахунку на оплату № 138545 від 16.09.2016 вартість наданих послуг склала 62000,00 грн. 16.09.2016 відповідачем було прийнято надані позивачем послуги без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), що підтверджується актом надання послуг № 138545 від 16.09.2016;

- за заявкою-договором від 21.09.2016 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Лінчопінг, Швеція-Блонє, Польща та Блонє, Польща- Ягодин, Україна, Ягодин, Україна - с. Дергачі, Україна. Згідно рахунку на оплату № 1405661 від 05.10.2016 вартість наданих послуг склала 14500,00 грн. 05.10.2016 відповідачем було прийнято надані позивачем послуги без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), що підтверджується актом надання послуг № 140561 від 05.10.2016;

- за заявкою-договором № 1699-1 від 22.09.2016 позивач надав відповідачу транспартно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Буков, Польща-Блонє, Польща, Блонє, Польща - Ягодин, Україна, Ягодин, Україна - с. Дергачі, Україна. Надання послуг підтверджується СМR № 140322, яка містить відмітки про проходження митного контролю. Згідно рахунку на оплату № 140322 від 05.10.2016 вартість наданих послуг склала 7500,00 грн. 05.10.2016 відповідачем було прийнято надані позивачем послуги без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), що підтверджується актом надання послуг № 140322 від 05.10.2016.

- за заявкою-договором № 101-162911 від 22.09.2016 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Кабесо де Торрес, Іспанія - Блонє, Польща, Блонє, Польща - Ягодин, Україна, Ягодин, Україна - с. Смолигів, Україна. Надання послуг підтверджується СМR № 140537, яка містить відмітки про проходження митного контролю. Згідно рахунку на оплату № 140537 від 08.11.2016 вартість наданих послуг склала 55001,01 грн. 08.11.2016 відповідачем було прийнято надані позивачем послуги без претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), що підтверджується актом надання послуг № 140537 від 08.11.2016.

Всього позивачем було надано послуг на суму 262001,01 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не були повністю оплачені надані позивачем послуги. Так, за період з 16.09.2015 по 27.07.2017 відповідачем було частково оплачено рахунок № 140537 від 08.11.2016 платіжними дорученнями: від 30.01.2017 на суму 10000,00 грн, від 15.02.2017 на суму 5000,00 грн та від 27.03.2017 на суму 10000,00 грн, - а всього сплачено за договором 25000,00 грн, що підтверджується довідкою ПАТ Ощадбанк від 09.08.2017 № 11-1/2843 з додатком № 1 "Інформація про надходження коштів на рахунок ТОВ "Транспортир Форвардинг", яка наявна в матеріалах справи.

В результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 237001,01 грн, яка і стала причиною спору, на яку також нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 6565,00 грн, інфляційні нарахування у сумі 33761,30 грн та пеню у сумі 29579,72 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг відповідач визнав частково, а саме лише за однією заявкою-договором № 101-162911 від 22.09.2016 на суму 55001,01 грн.

Матеріалами справи підтверджена часткова оплата відповідачем наданим йому послуг на суму 25000,00 грн.

Заперечуючи проти позову в іншій частині, відповідач зазначив, що всі інші заявки-договори та акти надання послуг, надані позивачем в обгрунтування суми заборгованості є сфальсифікованими, оскільки останні відповідачем ніколи не укладались та не підписувались.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Вивчивши надані позивачем докази у їх сукупності, зокрема, заявки-договори, СМR, які містить відмітки про проходження митного контролю, акти виконаних робіт, а також доводи відповідача, суд дійшов наступного.

В своєму відзиві відповідач посилається про те, що підписи на заявках-договорах та на актах надання послуг не належать директору ТОВ "Вебтранс-логістик", крім того, відбиток печатки на вказаних актах має ознаки подібності, але не є відбитком печатки підприємства відповідача. Як зазначено у відзиві, порівнюючи підпис директора ТОВ "Вебтранс-логістик", який міститься на договорі № 01-3047-Т від 16.09.2015 з підписом, який міститься на заявках-договорах та актах надання послуг, неозброєним оком вбачається, що підпис виконаний з наслідуванням підпису директора ТОВ "Вебтранс-логістик", але не ідентичний йому.

Заперечуючи підписання заявок-договорів та актів надання послуг директором як представником відповідача, відповідач водночас визнає підписання заявки-договору № 101-162911 від 22.09.2016 на суму 55001,01 грн, яку було частково ним оплачено на суму 25000,00 грн та яка містить таку саму печатку й підпис, як і ті заявки-договори, що відповідачем не визнаються.

Однак, слід зауважити, що ані в своєму відзиві, ані в своєму клопотанні про призначення комплексної судової експертизи відповідач не оспорює підписання його уповноваженим представником заявки-договору № 101-162911 від 22.09.2016 та акту надання послуг № 140537, підписи та печатки на яких також відрізняються від печатки на договорі № 01-3047-Т від 16.09.2015.

На підтвердження того, що позивачем були надані послуги за договором від № 01-3047-Т від 16.09.2015 на підставі заявок-договорів: від 31.08.2016 № 04-162663, від 13.09.2016 № 03-162663, від 03.10.2016 № 03-163663, від 21.09.2016 б/н - та заявки-договору від 22.09.2016 № 1699-1 в матеріалах справи містяться податкові накладні з доказами їх прийняття та реєстрації в ДПС України, а також направлення та прийняття бухгалтером ТОВ "Вебтранс-Логістик" ОСОБА_3, а саме:

- податкова накладна від 13.09.2016 № 29 за заявкою-договором № 04-162663 від 31.08.2016 (рахунок № 137334);

- податкова накладна від 16.09.2016 № 39 за заявкою-договором № 03-162663 від 13.09.2016 (рахунок № 138542);

- податкова накладна від 16.09.2016 № 40 за заявкою-договором № 03-163663 від 03.10.2016 (рахунок № 138545);

- податкова накладна від 05.10.2016 № 16 за заявкою-договором № 1699-1 від 22.09.2016 (рахунок № 140561);

- податкова накладна від 05.10.2016 № 17 за заявкою-договором від 21.09.2016 (рахунок № 140322);

- податкова накладна від 08.11.2016 № 12 за заявкою-договором № 101-162911 від 22.09.2016 (рахунок № 140537).

До кожної з вищевказаних податкових накладних додається: квитанція про прийняття податкової накладної в автоматизованій системі "Єдине вікно подання електронної звітності" ДПС України; квитанція про направляння одержувачу ТОВ "Вебтранс-Логістик"; квитанція про прийняття податкової накладної одержувачу ТОВ "Вебтранс-Логістик", з проставленням електронної печатки та підпису бухгалтера ТОВ "Вебтранс-Логістик" ОСОБА_3

Доводи відповідача щодо його необізнаності стосовно наявності заявок-договорів також спростовуються наданими позивачем роздруківками електронного листування між сторонами щодо надання послуг, такими як:

- електронний лист від 06.09.2016 від Evgeny Webtrans Logistics "CMR № 137334 Ceca S.A. (с корректировкой)";

- електронний лист від 16.09.2016 від Evgeny Webtrans Logistics "Акт приёма товара по CMR 138542", до якого додано акт № 7 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 16.09.2016;

- електронний лист від 20.10.2016 від Petrenko Tatiana "претензия вебтранс 137334", до якого додано претензію ТОВ "Вебтранс логістик" вих. № 04-162663 від 15.09.2016 щодо здійснення перевезення за договором заявкою на перевезення № 04-162663 від 31.08.2016;

- електронний лист від 03.11.2016 від ОСОБА_4 "письмо с бухгалтером свереное", до якого додано лист ТОВ "Вебтранс-Логістик" про надання гарантій по оплаті заборгованості на суму 561534 грн, в тому числі за рахунками № 137334, 138542, 138545, 140561, 140322, 140537, які є предметом даного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладені докази щодо реєстрації податкових накладних та їх одержання відповідачем, який не заявив та жодним чином не фіксував безпідставність реєстрації податкових накладних на його ім'я, з врахуванням того, що відповідач визнає одну з заявок-договорів, яка містить таку саму печатку відповідача як і заявки-договори та акти про надання послуг, які не визнаються відповідачем і оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні від 25.09.2017, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні достатні докази для спростування тверджень відповідача про ненадання йому послуг за договором стосовно доставки вантажу.

Також позовні вимоги підтверджуються інформацією товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Холод" від 13.11.2017, яке повідомило, що замовляло у відповідача послуги з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, отримало такі послуги та сплатило відповідачу їх вартість. Вантажі йому доставлені на підставі трьох накладних CMR.

При порівнянні цих накладних вбачається, що вони ідентичні тим, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви.

З огляду на викладене судом встановлено, що зазначені у цьому рішенні обставини та надані до справи докази у своїй сукупності вказують на той факт, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги за актами надання послуг № 137334 від 13.09.2016, № 138542 від 16.09.2016, № 138545 від 16.09.2016, № 140561 від 05.10.2016, № 140322 від 05.10.2016. Акт надання послуг № 140561 від 05.10.2017 відповідачем не підписаний, але суд вважає, що надання цих послуг підтверджується іншими доказами, у тому числі накладною СМR 140561. А отже відповідач порушив обумовлені договором строки та не здійснив оплату отриманих послуг, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 237001,01 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладені правові норми, суд не вбачає підстав для задоволення штрафних санкцій у вигляді пені нарахованої позивачем у сумі 29579,72 грн, оскільки такий вид відповідальності за невиконання відповідачем свого зобов'язання сторони не визначили умовами договору чи заявками-договорами, а отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заявленої пені є безпідставними та недоведеними.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за за кожним актом окремо за загальний період з 04.10.2016 по 21.08.2017 включно у сумі 6565,00 грн та інфляційних втрат за аналогічний період у сумі 33761,30 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та про те, що вони заявлені в межах їх можливого нарахування, а тому 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню у зазначених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі у сумі 237001,01 грн, 3% річних у сумі 6565,00 грн та інфляційних нарахувань у сумі 33761,30 грн з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні; в решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір, пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4159,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (м. Дніпро, вул. Старокозацька (Комсомольська), буд. 40-Б; ідентифікаційний код 36365560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортир Форвардинг" (м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 1п; ідентифікаційний код 36558274) основний борг у сумі 237001,01 грн, 3% річних у сумі 6565,00 грн та інфляційних нарахувань у сумі 33761,30 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 4159,91 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.11.2017.

Суддя ОСОБА_5