Постанова

від 06.02.2018 по справі 904/8346/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2018 року Справа № 904/8346/17

м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача ,

суддів: Кощеєва І.М., Кузнецова В.О.

за участю секретаря судового засідання : Ковзикова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик (м. Дніпро) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2017р, ухваленого суддею Воронько В.Д. в м. Дніпрі з оголошенням вступної і резолютивної частини рішення о 12:08, повний текст якого складено 22.11.2017р., у справі №904/8346/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Транспортир Форвардинг (м. Київ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик (м. Дніпро)

про: стягнення 306907,03 грн. за послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні за договором на транспортно-експедиційне обслуговування

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Транспортир Форвардинг (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик (м. Дніпро) складались зі стягнення 237001,01 грн. боргу за договором №01-3047-Т на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.09.2015р., 6565,00 грн. - 3% річних, 33761,30 грн. - інфляційних втрат і 29579,72 грн. - штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року у справі №904/8346/17 частково задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Транспортир Форвардинг до товариства з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик . З відповідача на користь позивача стягнуто 237001,01 грн. боргу, 6565,00 грн. - 3% річних, 33761,30 грн. інфляційних нарахувань і 4159,91 грн. витрат судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач, обґрунтовуючи подання апеляційної скарги, посилається на порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права. Товариство вважає, що висновки суду про надання позивачем послуг на суму 262001,01 грн. суперечать дійсним обставинам справи, оскільки послуги були надані лише за однією заявкою-договором №101-162911 від 22.09.2016р. на суму 55001,01 грн. Скаржник заперечує укладання і підписання інших заявок-договорів. На думку сторони, наявні товарно-транспортні накладні міжнародного зразка не є належними і допустимими доказами, оскільки в графі перевізник зазначені інші юридичні особи або фізичні особи-підприємці. Електронне листування, оригінали якого не досліджувались судом, також не є належним доказом надання послуг, а податкові накладні є формою звітності, яку складає платник податку із постачання товарів/послуг. Крім того, відповідач в тексті апеляційної скарги заявив клопотання про призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду. Аналогічне клопотання подавалося до місцевого суду і було відхилено господарським судом.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Транспортир Форвардинг у відзиві на апеляційну скаргу і представник позивача (адвокат) у судовому засіданні просили залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторона вважає, що надані послуги за договором на підставі спірних заявок-договорів підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.9 Перехідних положень нової редакції Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2018 року була оголошена перерва до 15.00 06 лютого 2018 року і направлено повідомлення директору ТОВ Вебтранс-Логістик про виклик у судове засідання для надання пояснень по справі.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представників сторін і пояснення директора ТОВ Вебтранс-Логістик ОСОБА_1, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик (Експедитор) і товариством з обмеженою відповідальністю Транспортир Форвардинг (Перевізник) 16.09.2015р. був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування №01-3047-Т. Предметом договору були взаємовідносини між Експедитором та Перевізником, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-договорах/Доповненнях до даного договору, і які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами пунктів 5.1.-5-5 договору вартість транспортно-експедиційного обслуговування та інших послуг встановлюється у окремих заявках-договорах, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата кожного окремого перевезення проводиться Експедитором в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі на підставі рахунку та доданого пакету документів таких як: акт виконаних робіт, податкова накладна, оригінал СМR, оригінал заявки-договору на перевезення.

Датою доставки (отримання) вважається дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт та/або дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем. Оплата вартості кожного ТЕО проводиться Експедитором протягом 14 банківських днів, які відраховуються з наступного дня після отримання Експедитором оригіналів документів передбачених пунктом 5.3. договору, якщо інше не зазначено в заявці-договорі.

Згідно п. 11.1. договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, цей договір вважається продовженим на тих же умовах та на такий же строк. Аналогічний механізм пролонгації діє на всі наступні роки.

Перевізник посилається на той факт, що надав Експедитору послуги з перевезення вантажу у 2016р. на загальну суму 262001,01 грн. і на підтвердження надав наступні копії документів:

заявка-договір №04-162663 від 31.08.2016 по перевезенню вантажу за маршрутом Ліврон-Сюр-Дром, Франція-Дергачі, Україна, СМR № 137334, рахунок на оплату послуг №137334 від 06.09.2016р. на суму 61000,00 грн. і підписаний без будь-яких застережень обома сторонами договору акт надання послуг №137334 від 13.09.2016р.(а.с.29-32 т.1);

заявка-договір №03-162663 від 13.09.2016 по перевезенню вантажу за маршрутом Ліврон-Сюр-Дром, Франція-Дергачі, Україна, СМR №138542, рахунок на оплату послуг №138542 від 16.09.2016р. на суму 62000,00 грн. і підписаний без будь-яких застережень обома сторонами договору акт надання послуг №138542 від 16.09.2016р.(а.с.33-36 т.1);

заявка-договір №03-163663 від 03.10.2016 по перевезенню вантажу за маршрутом Ліврон-Сюр-Дром, Франція-Дергачі, Україна, СМR №138545, рахунок на оплату послуг №138545 від 16.09.2016р. на суму 62000,00 грн. і підписаний без будь-яких застережень обома сторонами договору акт надання послуг №138545 від 16.09.2016р.(а.с.37-40 т.1);

заявка-договір від 21.09.2016 по перевезенню вантажу за маршрутом Лінчопінг, Швеція- Дергачі, Україна , рахунок на оплату послуг №140561 від 05.10.2016р. на суму 14500,00 грн. і акт надання послуг №140561 від 05.10.2016р. не підписаний Замовником (а.с.41-43 т.1);

заявка-договір №1699-1 від 22.09.2016 по перевезенню вантажу за маршрутом Буков, Польща-Дергачі, Україна, СМR №140322, рахунок на оплату послуг №140322 від 05.10.2016р. на суму 7500,00 грн. і підписаний без будь-яких застережень обома сторонами договору акт надання послуг №140322 від 05.10.2016р.(а.с.44-47 т.1);

заявка-договір №101-162911 від 22.09.2016 по перевезенню вантажу за маршрутом Кабесо де Торрес, Іспанія - Смолигів, Україна, СМR №140537, рахунок на оплату послуг №140537 від 08.11.2016р. на суму 55001,00 грн. і підписаний без будь-яких застережень обома сторонами договору акт надання послуг №140537 від 08.11.2016р.(а.с.44-51 т.1).

Вказані послуги були оплачені Експедитором частково у сумі 25000,00 грн., у зв'язку з чим Перевізник у поданому позові просив стягнути з відповідача 237001,01 грн. заборгованості.

За п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу .

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України .

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 2.2. і 2.3. укладеного договору сторони погодили, що організація кожного міжнародного перевезення в межах даного договору, оформлюється окремою заявкою-договором на конкретне перевезення, що надсилається Експедитором Перевізнику відразу по узгодженню. Доповнення та заявка-договір є невід'ємною частиною договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками.

За умовами п.4.2. договору Експедитор надає Перевізнику заявку-договір на перевезення не пізніше, ніж за 24 години до запланованої дати завантаження, в якій має бути вказана вся необхідна інформація щодо перевезення (місце завантаження/розвантаження, місце митного оформлення/розмитнення, найменування вантажу, вага, габарити, кількість місць, дата та час завантаження, строки доставки, вартість фрахту за перевезення, прізвища та телефони контактних осіб з боку вантажовідправника/вантажоодержувача, додаткові умови по перевезенню).

Крім того, відповідно до п.4.3. на Експедитора покладено обов'язок підготувати вантаж та правильно оформити супроводжувальні документи (інвойси, сертифікати походження та інше).

Тобто, послуги з перевезення не можливо б було здійснити без наданих Експедитором заявок-договорів із необхідною інформацією і підготовленого до перевезення Експедитором вантажу.

Пунктом 4.9. договору на Експедитора покладено обов'язок виконати всі розрахунки з Перевізником у строк, передбачений умовами договору.

Натомість, відповідач погоджується із фактом надання позивачем послуг лише за заявкою - договором 101-162911 від 22.09.2016р. ТОВ Вебтранс-Логістик посилається на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних міжнародного зразка СМR.

Сторонами в п. 2.1. договору визначено, що міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення ( Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів зі змінами внесеними Протоколом від 05 липня 1978р., Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), діючих на території України нормативних актів, а також відповідно до даного договору.

Згідно ч.1. ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. (ст..4 Конвенції).

Посилання відповідача на зазначення в товарно-транспортних накладних у графі перевізник різних юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців не спростовують факту надання позивачем транспортно-експедиційних послуг.

В якості доказів підтвердження обставини надання позивачем послуг за договором від 16.09.2015р. №01-3047-Т на транспортно-експедиційне обслуговування судом першої інстанції обґрунтовано було також прийнято і електронне листування між сторонами. З наданого листування вбачається направлення позивачем відповідачу податкових накладних за вищенаведеними заявками-договорами, які також були прийняті і зареєстровані в ДПС України. До податкових накладних додані також квитанції про прийняття податкових накладних ТОВ Вебтранс-Логістик з проставленням електронної печатки і підпису бухгалтера (а.с.156-181 т.1).

Крім того, електронною поштою відповідачем на адресу позивача було перенаправлено лист, яким відповідач гарантував засновнику ТОВ Транспортир Груп оплату боргу, зокрема і за номерами виставлених позивачем до оплати рахунків №№137334, 138542, 138545, 140322, 140537,140561 (а.с. 188-189 т.1).

Частиною 1 ст.96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Передбачено ч. 3 ст. 96 ГПК України право учасників справи подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно ч.5 цієї статті якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Твердження відповідача про недопустимість електронного листування в якості доказів надання послуг позивачем, оскільки судом не досліджувались оригінали такого листування не можуть бути прийняті до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи вищенаведені електронні докази в паперових копіях були подані позивачем 18.10.2017р., з чим був обізнаний адвокат відповідача у судовому засіданні (протокол судового засідання від 18.10.2017р. а. с. 190 т.1). Ухвалою суду від 18.10.2017р. і у подальшому ухвалою суду від 02.11.2017р. (а.с. 191, 239 т. 1) відповідач зобов'язаний був подати письмові пояснення щодо наданих позивачем додаткових документів та, зокрема, відповісти чи мало місце подання будь-яких заперечень щодо здійсненої позивачем реєстрації податкових накладних. Натомість відповідач вимоги, викладені в ухвалах не виконав, подані електронні докази сумніву не піддавав, клопотання про витребування оригіналів електронних доказів не подавав.

Крім того, надання позивачем послуг за договором підтверджує і безпосередній отримувач вантажу вказаний у СМR №№137334,138542,138545 - UBC KHOLOD LTD, який надав докази договірних відносин з відповідачем по транспортно-експедиційному обслуговуванню спірних вантажів: договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні від 23.02.2016р. №01-1214-С, заявки на перевозку №2016-037Х від 31.08.2016р, №2016-038Х від 06.09.2016р., №2016-039Х від 06.09.2016р., СМR №№137334,138542,138545, підписані акти виконаних робіт №04-1738/162750 від 16.09.2016р., №04-1737/162749 від 14.09.2016р, №04-1680/162663 від 13.09.2016р. (а.с.20-32 т. 2).

06.02.2018 року від позивача надійшла заява, у якій останній більш детально виклав обставини перевезення вантажу по кожній заявці і надав копії документів, які підтверджують ці перевезення.

Колегія суддів відхилила подане в апеляційній скарзі клопотання про призначення експертизи, яке обґрунтовано тими обставинами, що належність доказів - заявок-договорів і актів надання послуг, які відповідач вважає фальсифікованими може бути підтверджена і встановлена виключно шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи з тих підстав, що сукупність наданих до справи документів і пояснення сторін не унеможливлюють прийняття судового рішення по справі за обов'язкової умови проведення судової експертизи . Про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи була винесена відповідна ухвала суду.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 237001,01 грн. заборгованості обґрунтовані позивачем належними і допустимими доказами, які відповідно до ст. 79 ГПК України є достатніми, оскільки у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність у відповідача заборгованості за наданими позивачем послугами за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 16.09.2015р. №01-3047-Т.

За приписами ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно пунктів 6.1., 6.2. укладеного договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по даному договору. Взаємна відповідальність сторін регулюється законодавством України та даним договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних послуг, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача крім суми заборгованості 3 % річних у сумі 6565,00 грн. і інфляційних втрат у сумі 33761,30 грн.

Позивачем також були заявлені позовні вимоги про стягнення 29579,72 грн. штрафних санкцій на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

З огляду на приписи частин 1-4 ГК України і ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір штрафних санкцій визначається законом або договором.

Враховуючи, що цей вид відповідальності за прострочення оплати наданих транспортно-експедиційних послуг не передбачений ні чинним законодавством, ні умовами укладеного договору, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

Отже, рішення місцевого господарського суду є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вебтранс-Логістик (м. Дніпро) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року у справі №904/8346/17 залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів в порядку, встановленому ст. 288 ГПК України.

(постанова складена у повному обсязі 07.02.2018 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: І.М.Кощеєв

В.О.Кузнецов