Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/15516/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/15516/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пропріо-Хрещатик

про стягнення 22950 дол. США, що еквівалентно 596899,73 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Головіна О.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - Гаращенко І.В. (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пропріо-Хрещатик про стягнення штрафних санкцій за Кредитним договором №27114К10 від 30.05.2014 в розмірі 22950 дол. США, що еквівалентно 596899,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30.05.2014 між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю Пропріо-Хрещатик було укладено Кредитний договір №27114К10 від 30.05.2014, відповідно до умов вказаного договору та додаткових угод до нього, позивач відкрив відповідачу невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 1500000 дол. США. За умовами п.9.2.23 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015) відповідач зобов'язався спрямовувати та підтримувати протягом строку дії договору чисті грошові надходження на рахунках, відкритих у позивача, починаючи з першого кварталу 2015 року в обсягах чистих грошових потоків не менше ніж 50%.

В подальшому, з метою перевірки виконання позичальником п.9.2.23 Кредитного договору банком було здійснено аналіз чистих грошових надходжень на поточні рахунки відкриті у позивача та встановлено порушення позивачем умов укладеного між сторонами договору. Зокрема відповідач не перевів на поточні рахунки банку 50% від чистих грошових потоків, оскільки частка останніх на рахунках відповідача відкритих у позивача у четвертому кварталі 2016 року і у першому та другому кварталах 2017 року становила 0%.

У зв'язку з цим, позивачем на підставі п.10.4 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015) нараховано відповідачеві штрафні санкції в розмірі 22950 дол. США, що станом на 12.09.2017 за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 596899,73 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції, оскільки відповідач в 4 кварталі 2016 року та в 1 і 2 кварталі 2017 року з рахунку відкритому у ПАТ Асвіо Банк перераховував на рахунок, відкритий у позивача грошові надходження пов'язані з основною діяльністю, що перевищують 50% від потоків товариства. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пропріо-Хрещатик (далі - позичальник, відповідач) був укладений Кредитний договір №27114К10 відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 1500000 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 28.05.2019 на рефінансування заборгованості позичальника перед ПАТ Фортуна-Банк за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 10.09.2013 №04КЛ/104/1935/ЮР у сумі не більше 600000 дол. США, а також на рефінансування частини заборгованості позичальника перед ПАТ АСВІО Банк за договором про надання відзивної відновлювальної кредитної лінії від 10.09.2013 №12-201/13К у сумі не більше 900000 дол. США. (п.п.2.3, 2.1, 2.5 Кредитного договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.6 Кредитного договору, позичальник взяв на себе зобов'язання повернути банку кредит, сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

Згідно з п.9.2.23 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди 27114К10-1 від 12.02.2015) позичальник зобов'язується спрямовувати та підтримувати протягом строку дії цього договору чисті грошові надходження на рахунках, відкритих у банку, починаючи з першого кварталу 2015 року в таких обсягах, щоб частка чистих грошових потоків на рахунках позичальника у банку за квартал, аналізується, була не менше, ніж 50 % (перерахування коштів з рахунків позичальника, відкритих в ПАТ Асвіо Банк , що надійшли від ПАТ КБ Хрещатик за послуги оренди, враховуються як чисті надходження). Перша оцінка виконання позичальником зобов'язань щодо переведення чистих грошових потоків здійснюється банком у квітні 2015 року за результатами першого звітного кварталу 2015 року та в подальшому здійснюється щоквартально.

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015 до Кредитного договору, чисті грошові потоки - всі надходження на поточні рахунки, пов'язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем продукції, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов'язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк також не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки, повторно не враховує надходження, пов'язані з купівлею, продажем, або обміном (конвертацією) валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

З метою перевірки виконання позичальником п.9.2.23 Кредитного договору сторони передбачили зобов'язання позичальника надавати банку у строк до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках (у розрізі валют), надані банками (п.9.2.28 Додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015 до Кредитного договору).

За умовами п.10.4 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди 27114К10-2 від 07.08.2015) сторони погодили, що за невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктами 9.2.23, 9.2.24.2, 9.2.24.3, 9.2.34, 9.2.36, 9.2.44, 9.2.46, 9.2.47 цього договору, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі, еквівалентному 2550 дол. США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату сплати, щомісячно в строки та у порядку, визначені цим договором, до повного виконання цього зобов'язання за кожен факт порушення виконання зобов'язання.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторонами зазначений кредитний договір виконувався, зокрема позивач надав відповідачу у користування кредитні кошти на суму 1500000 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №1 від 30.05.2014 на суму 600000 дол. США, №21512 від 02.06.2014 на суму 900000 дол. США та випискою з позичкового рахунку №206310003556580 від 07.09.2017.

Наразі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 22950 дол. США за невиконання відповідачем п.9.2.23 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015), оскільки відповідачем не направлялись чисті грошові надходження на рахунках відкритих у позивача у розмірі не менше 50% частки загальних грошових потоків.

При цьому відповідачем зазначається, що ним виконувались умови кредитного договору з урахуванням додаткових угод в частині направлення чистих грошових надходжень на рахунках, відкритих у позивача в розмірі не менше 50 % частки загальних грошових потоків, що підтверджується відповідними виписками з ПАТ Асвіо Банк .

Разом з тим, зазначені доводи відповідача не можуть бути прийняті судом як доказ належного виконання зазначеної умови кредитного договору, оскільки вказані надходження були перерахуванням відповідачем власних коштів з власного рахунку з однієї банківської установи на власні рахунки у позивача і не можуть вважатись виключно надходженнями на поточні рахунки, пов'язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем продукції, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов'язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги (у розумінні п.1.1 Додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015 до Кредитного договору), так як можуть включати і інші грошові кошти відповідача, які перебувають у нього на рахунках. Крім того про те, що під чистими платежами сторони при укладенні додаткової угоди до кредитного договору розуміли виключно надходження на поточні рахунки, пов'язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем продукції, наданням послуг тощо свідчить також положення пункту 9.2.23 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №27114К10-1 від 12.02.2015), якою сторони погодили виключення, надавши статус чистих надходжень перерахованим коштам з рахунків позичальника, відкритих в ПАТ Асвіо Банк , що надійшли від ПАТ КБ Хрещатик за послуги оренди.

Таким чином, грошові кошти, що перераховувались позивачем у спірний період з рахунків, відкритих у ПАТ Асвіо Банк на рахунок відкритий у позивача, не можуть бути прийняті судом як доказ належного виконання п.9.2.23 Кредитного договору, оскільки останнім не передбачено можливості зарахування таких платежів як чистих надходжень від інших контрагентів відповідача окрім ПАТ КБ Хрещатик .

Відтак, наявними в матеріалах справи документами, зокрема Довідками №06/1 від 04.01.2017, №05/1 від 04.01.2017, №658 від 05.04.2017, №1531 від 03.07.2017, №1532 від 03.07.2017 та виписками з поточних рахунків позичальника за період з 01.10.2016 по 30.06.2017, копії яких наявні в матеріалах справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за Кредитним договором №27114К10 від 30.05.2014 в частині переведення на поточні рахунки банку 50% від чистих грошових потоків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.10.4 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди 27114К10-2 від 07.08.2015) сторони погодили, що за невиконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктами 9.2.23, 9.2.24.2, 9.2.24.3, 9.2.34, 9.2.36, 9.2.44, 9.2.46, 9.2.47 цього договору, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі, еквівалентному 2550 дол. США за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату сплати, щомісячно в строки та у порядку, визначені цим договором, до повного виконання цього зобов'язання за кожен факт порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого сума штрафних санкцій становить 22950 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.09.2017 еквівалентно 596899,73 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пропріо-Хрещатик (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39; ідентифікаційний код 35575126) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) заборгованість в розмірі 22950 (двадцять двi тисячi дев'ятсот п'ятдесят) дол. США, що еквівалентно 596899 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8951 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 60 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення 21.11.2017

Суддя Я.В. Маринченко