Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/17896/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/17896/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Олімп-2008 простягнення 120 236,32 грн

Представники:

від Позивача: Фігель С.І. (представник за довіреністю)

від Відповідача: Гузєєв О.О. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Олімп-2008 (надалі також - Відповідач ) про стягнення 120 236,32 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 24.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (Покупець) було укладено Договір поставки №24112016, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця: ПЕТ-тару (товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він перерахував грошові кошти у загальному розмірі 67 824,00 грн., проте Відповідачем всупереч умовам Договору не було поставлено товар та не повернуто сплачені за нього грошові кошти. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 67 824,00 грн. Оскільки в ході розгляду справи Відповідачем сплачено вказану суму передоплати, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 3 326,16 грн, інфляційні в розмірі 1 153,00 грн, 3% річних у розмірі 797,16 грн, а також 47 136,00 грн збитків згідно з заявою про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/17896/17, судове засідання призначено на 01.11.2017 року.

30.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.10.2017 року.

01.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" 47 136,00 грн. збитків, 3 326,16 грн. пені, 1 153,00 грн. збитків від інфляції, 797,16 грн. 3% річних та судові витрати.

01.11.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 67 824,00 грн., а в іншій частині позову відмовити.

Щодо заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, Суд зазначив наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд прийняв заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2017 відкладено розгляд справи на 15.11.2017 у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

13.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви.

15.11.2017 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до справи додаткових доказів.

В судовому засіданні 15.11.2017 представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Представник Відповідача надав додаткові пояснення до відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15.11.2017, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

24.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (Покупець) було укладено Договір поставки №24112016, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця: ПЕТ-тару (товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Найменування товару: ПЕТ-пляшка узгодженої форми об'ємом 0,33 вагою 31 г (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за одиницю товару 1,76 грн з ПДВ.

За приписами пунктів 3.1, 3.2 Договору, вид розрахунків: безготівковий. Передоплата - 100%. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений у цьому договорі, або інший рахунок продавця за умови повідомлення його покупцю, згідно з рахунком-фактурою.

Згідно з п. 4.1 Договору, продавець зобов'язується підготувати і відвантажити продукцію на протязі 10 робочих днів після отримання передплати від покупця.

Відповідно до п. 4.3 Договору, першу партію товару у розмірі 35 000 од. продавець зобов'язується підготувати і відвантажити на протязі 40 робочих днів після отримання передоплати від покупця.

При виявленні товару неналежної якості продавець зобов'язується за свій рахунок та власними силами замінити покупцю на товар належної якості у відповідній кількості протягом 10 календарних днів з дати виявлення товару неналежної якості (п. 7.3 Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору, за порушення умов даного договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у порядку передбаченому чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №24112016 від 24.11.2016 Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок - фактура №СФ-000015 від 08.02.2017 на суму 67 824,00 грн, а останнім в свою чергу був сплачений вказаний рахунок шляхом перерахування Відповідачу грошових коштів у розмірі 67 824, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №195 від 09.02.2017.

На виконання умов Договору Позивач поставив товар на суму 46 629,00 грн, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 21 від 22.05.2017.

Після прибуття вказаного товару, Позивачем було виявлено його невідповідність умовам укладеного договору та нормативному документу на товар, а саме: ТУУ25.2-35759375-001:2010, та складено акт за формою № М-7, яким зафіксовано недоліки товару.

На замовлення Позивача 10.05.2017 експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області у присутності представників Позивача була проведена експертиза отриманого товару з метою встановлення якості товару та його пакування, за результатами якої складено акт експертизи № 120-0684 від 10.05.2017.

Як вбачається з висновків експерта, поліетиленові пакети з упакованими в них флаконами ПЕТ АЛ-330 мають пошкодження цілісності з доступом до вмісту, згідно з результатами вимірювань № 271 від 10.05.2017, фактичне значення товщини поліетиленової плівки становить 0,032 мм, що не відповідає п. 5.8 Договору поставки; в результаті перевірки якості флаконів візуальним оглядом відповідно до вимог ТУ У 25.2-35759375-001: 2010 флакони ПЕТ АЛ-330 мають дефекти виробничого характеру, які за якісними показниками на поверхні і товщині не допускаються п.1.7.

За проведення вказаної експертизи товару на підставі рахунку № 120-0684 від 10.05.2017 Позивачем сплачено 1 560,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 794 від 15.05.2017 на суму 1 560,00 грн.

У зв'язку з виявленням невідповідності якості поставленого товару умовам Договору, Позивач повернув Відповідачу товар у повному обсязі, що підтверджується накладною повернення постачальнику № 50 від 22.05.2017 на суму 46 629,00 грн.

16.05.2017 Позивач направив Відповідачу претензію № 158, у якій просив замінити поставлений неякісний товар або повернути сплачені за нього кошти у розмірі 67 824,00 грн, а також відшкодувати витрати Позивачу пов'язані з проведенням експертизи для встановлення якості товару у розмірі 1 560,00 грн.

У відповідь на вказану претензію Відповідач повідомив Позивача, що ним прийнято рішення виготовити нову партію товару та відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1 560,00 грн. (лист від 02.06.2017).

Проте, Відповідач новий товар належної якості не поставив, натомість повернув Позивачу суму попередньої оплати в розмірі 67 824,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 612 від 11.10.2017 на суму 22 608,00 грн та № 649 від 30.10.2017 на суму 45 216,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань з повернення сплачених за товар грошових коштів Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 пеню у розмірі 3 326,16 грн, інфляційні в розмірі 1 153,00 грн, 3% річних у розмірі 797,16 грн. Окрім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 47 136,00 грн збитків, завданих поставкою товару неналежної якості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № 24112016 від 24.11.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №24112016 від 24.11.2016 Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок - фактура №СФ-000015 від 08.02.2017 на суму в розмірі 67 824,00 грн, а останнім в свою чергу був сплачений вказаний рахунок шляхом перерахування Відповідачу грошових коштів у розмірі 67 824, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №195 від 09.02.2017.

На виконання умов Договору Позивач поставив товар на суму 46 629,00 грн, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 21 від 22.05.2017.

У зв'язку з виявленням невідповідності якості поставленого товару умовам Договору, Позивач повернув Відповідачу товар у повному обсязі, що підтверджується накладною повернення постачальнику № 50 від 22.05.2017 на суму 46 629,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

У зв'язку з виявленими недоліками товару, Позивач направив Відповідачу претензію № 158 від 16.05.2017, у якій просив замінити поставлений неякісний товар або повернути сплачені за нього кошти у розмірі 67 824,00 грн, а також відшкодувати витрати Позивачу пов'язані з проведенням експертизи для встановлення якості товару у розмірі 1 560,00 грн.

У відповідь на вказану претензію Відповідач повідомив Позивача, що ним прийнято рішення виготовити нову партію товару та відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1 560,00 грн.

Проте, Відповідач новий товар належної якості не поставив, натомість повернув Позивачу суму попередньої оплати в розмірі 67 824,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 612 від 11.10.2017 на суму 22 608,00 грн та № 649 від 30.10.2017 на суму 45 216,00 грн.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки повернення Відповідачем сплачених за товар грошових коштів з 21.05.2017 по 10.10.2017 у розмірі 797,16 грн та інфляційні за загальний період прострочення червень 2017- липень 2017 у розмірі 1 153,00 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року по справі №3-90гс14.

За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс до Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 про стягнення 3% річних за загальний період прострочки повернення Відповідачем сплачених за товар грошових коштів з 21.05.2017 по 10.10.2017 у розмірі 797,16 грн та інфляційних за загальний період прострочення червень 2017- липень 2017 у розмірі 1 153,00 грн., задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки повернення Відповідачем сплачених за товар грошових коштів із 21.05.2017 по 10.10.2017 у розмірі 3 326,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Суд, з'ясувавши правомірність нарахування пені за загальний період прострочки повернення Відповідачем сплачених за товар грошових коштів за загальний період з 21.05.2017 по 10.10.2017 у розмірі 3 326,16 грн., вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки сторони умовами Договору не передбачили можливість застосування пені у разі порушення Відповідачем зобов'язання з повернення сплаченої за товар попередньої оплати або ж порушення терміну поставки продукції.

Окрім того, Позивач просить Суд стягнути з Відповідача 47 136,00 грн збитків, що є додатковими витратами Позивача, здійсненими останнім внаслідок порушення зобов'язання Відповідачем, а саме, 1 560,00 грн - витрати на проведення експертизи неякісного товару, 45 576,00 грн - витрати на оплату вартості товару, який мав бути поставлений Відповідачем, проте придбаний Позивачем у іншого суб'єкта господарювання за завищеною порівняно з умовами Договору поставки № 24112016 ціною за одиницю товару.

Що стосується вказаних позовних вимог, Суд зазначає таке.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Збитки це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настала, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що стало наслідком завданню Позивачу збитків у розмірі 1 560,00 грн - суми здійснених Позивачем витрат за проведення експертизи для встановлення якості поставленого товару. Більше того, Відповідач погодився відшкодувати вказану суму збитків у листі від 02.06.2017 та не навів заперечень проти їх стягнення у відзиві на позов.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 1 560,00 грн збитків підлягають задоволенню.

Також Суд зазначає, що Позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, факту завдання збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та понесеними Позивачем збитками у розмірі 45 576,00 грн., оскільки в матеріли справи не подано належних доказів того, що здійснені Позивачем витрати на покупку товару за договором поставки товару № 54 від 17.12.2004 у Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ Реафарм спричинені саме невиконанням договірних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 , а не є черговою покупкою товару на виконання господарських зобов'язань між сторонами, зважаючи на те, що договір укладено між вказаними особами ще у 2004 році.

Таким чином, оскільки Позивачем не було доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, позовні вимоги в частині стягнення 45 576,00 грн збитків не підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс у розмірі 1 560,00 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 витрат на правову допомогу в розмірі 9 800,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2017 між Адвокатом Фігелем Сергієм Івановичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №ЮО-407, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту, а саме, здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх видів власності, а також в судах усіх юрисдикцій, в тому числі, на стадії апеляційного та касаційного провадження (копія договору наявна в матеріалах справи).

На підтвердження надання юридичних послуг за вказаним договором у справі № 910/17896/17 Позивачем надано суду в копіях: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001081, ордер на надання правової допомоги серії МК № 82103, акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 31.10.2017 за договором про надання правової допомоги № ЮО-407 від 17.08.2017 на суму 5 0000,00 грн, видатковий касовий ордер від 31.10.2017 на суму 5000,00 грн, акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 13.11.2017 за договором про надання правової допомоги № ЮО-407 від 17.08.2017 на суму 4 800,00 грн, платіжне доручення № 1671 від 13.11.2017 на суму 4 800,00 грн.

Заперечення Відповідача проти вказаних витрат з підстав перебування Фігеля С.І на посаді начальника юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс Судом розглянуті та відхилені як необґрунтовані.

Як встановлено приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, в порядку наведених приписів законодавства, витрати Позивача на оплату судового збору та послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, Суд звертає увагу, що Позивач не позбавлений права на повернення судового збору з Державного бюджету за його клопотанням у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Олімп-2008 (01010, м.Київ, вул. Івана Мазепи, 26, Ідентифікаційний код юридичної особи 35759375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119, оф. 109, Ідентифікаційний код юридичної особи 32719869) збитки у розмірі 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 47 (сорок сім) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 листопада 2017 року

Суддя О.В. Чинчин