Постанова

від 27.02.2018 по справі 910/17896/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа№ 910/17896/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Драчук Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.11.2017 (повний текст складено 17.11.2017)

у справі № 910/17896/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008

про стягнення 120 236, 32 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (далі - ТОВ Амальгама Люкс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 (далі - ТОВ Олімп-2008 , відповідач) про 120 236, 32 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №24112016 від 24.11.2016 щодо поставки товару та повернення сплачених позивачем грошових коштів, відтак просило стягнути з відповідача 67 824,00 грн. попередньої оплати, 47 136, 00 грн. збитків, 3 326, 16 грн. пені, 1 153, 00 грн. інфляційних втрат та 797, 16 грн. 3% річних.

01.11.2017 надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в яких зазначивши про сплату відповідачем попередньої оплати в розмірі 67 824,00 грн., позивач просив стягнути з відповідача 47 136, 00 грн. збитків, 3 326, 16 грн. пені, 1 153, 00 грн. інфляційних втрат та 797, 16 грн. 3% річних. Згадана заява прийнята судом до розгляду.

В наданому суду першої інстанції відзиві на позов відповідач підтвердив сплату попередньої оплати в розмірі 67 824,00 грн., а тому просив провадження в цій частині припинити, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/17896/17 позов ТОВ Амальгама Люкс задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Торгівельна компанія Олімп-2008 на користь ТОВ Амальгама Люкс збитки в розмірі 1 560, 00 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 291, 69 грн. та судовий збір в розмірі 47, 62 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. За твердженнями апелянта, відмовляючи в задоволенні решти суми заявлених до стягнення збитків в розмірі 45 576, 00 грн., суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення та не звернув уваги на умови п. 9.1 укладеного між сторонами Договору, відповідно до яких за порушення Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки у передбаченому законодавством порядку. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на правову позицію Верховного Суду України у справі № 3-90гс14 від 16.09.2014, суд не врахував, що зазначена правова позиція застосовується у випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, а у даній справі переданий відповідачем товар виявився неналежної якості, що й стало підставою для заявлення вимог про повернення попередньої оплати. На переконання апелянта, в зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором щодо поставки товару та відсутністю можливості виготовити якісний товар для заміни, у відповідача виникло саме грошове зобов'язання зі сплати позивачу раніше отриманих коштів, що не суперечить висновкам Верховного Суду України у вищезгаданій справі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 27.02.2017 представники сторін, які належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились, про причини своєї неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 24.11.2016 між ТОВ Амальгама Люкс (позивачем, покупцем за договором) та ТОВ Олімп-2008 (відповідачем, продавцем за договором) укладено Договір поставки №24112016 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця: ПЕТ-тару (товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Найменування товару: ПЕТ-пляшка узгодженої форми об'ємом 0,33 вагою 31 г (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару 1,76 грн. з ПДВ. Зміна ціни узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі та видатковій накладній. У разі запланованої зміни ціни продавець попереджує покупця у письмовому вигляді за 15 днів до запланованої дати зміни ціни.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 Договору вид розрахунків: безготівковий. Передоплата - 100%. Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця або інший рахунок продавця за умови повідомлення його покупцю, згідно з рахунком-фактурою.

Продавець зобов'язується на підставі п.4.1 Договору підготувати і відвантажити продукцію на протязі 10 робочих днів після отримання передплати від покупця.

Першу партію товару в розмірі 35 000 од. продавець зобов'язався підготувати і відвантажити на протязі 40 робочих днів після отримання передоплати від покупця (п. 4.3 Договору).

При виявленні товару неналежної якості продавець зобов'язався за свій рахунок та власними силами замінити покупцю на товар належної якості у відповідній кількості протягом 10 календарних днів з дати виявлення товару неналежної якості (п. 7.3 Договору).

За умовами п. 9.1 Договору за порушення його умов, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у передбаченому чинним законодавством порядку.

Договір згідно п. 8.1 набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2016. Датою підписання є дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки Договору.

У разі якщо за один місяць до закінчення дії Договору жодна зі сторін письмово не заявить про своє бажання припинити його дію, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах (п. 8.2 Договору).

Згідно Додаткової угоди № 1 від 08.02.2017 до Договору сторони погодили змінити п. 2.1 та викласти його в наступній редакції Ціна за одиницю товару 1,88 грн. з ПДВ. Зміна ціни узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі та видатковій накладній. У разі запланованої зміни ціни продавець попереджує покупця у письмовому вигляді за 15 днів до запланованої дати зміни ціни .

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, за умовами Договору відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактури №СФ-000015 від 08.02.2017 на суму 67 824,00 грн., який останнім було оплачено шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 67 824, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №195 від 09.02.2017.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 46 629,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 21 від 22.05.2017, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте, після прибуття цього товару, позивачем виявлено його невідповідність умовам укладеного Договору та нормативному документу на товар, а саме: ТУУ25.2-35759375-001:2010, в зв'язку з чим складено акт за формою № М-7, яким зафіксовано виявлені недоліки товару.

Згідно акту експертизи № 120-0684 від 10.05.2017, проведеною експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області в присутності представників позивача з метою встановлення якості товару та його пакування, поліетиленові пакети з упакованими в них флаконами ПЕТ АЛ-330 мають пошкодження цілісності з доступом до вмісту, згідно з результатами вимірювань № 271 від 10.05.2017, фактичне значення товщини поліетиленової плівки становить 0,032 мм, що не відповідає п. 5.8 Договору поставки; за результатами перевірки якості флаконів візуальним оглядом відповідно до вимог ТУ У 25.2-35759375-001: 2010 флакони ПЕТ АЛ-330 мають дефекти виробничого характеру, які за якісними показниками на поверхні і товщині не допускаються п.1.7.

За проведення згаданої експертизи товару на підставі рахунку № 120-0684 від 10.05.2017 позивачем сплачено 1 560,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 794 від 15.05.2017.

В зв'язку з виявленням невідповідності якості поставленого товару умовам Договору, позивач повернув відповідачу отриманий товар в повному обсязі, що підтверджується накладною повернення постачальнику № 50 від 22.05.2017 на суму 46 629,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України унормовано, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується й сторонами не заперечується факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе обов'язку з поставки товару, сплачені позивачем кошти в розмірі 67 824,00 грн. грн. підлягають поверненню відповідачем згідно ст. 693 ЦК України.

16.05.2017 позивач надіслав відповідачу претензію № 158, в якій просив замінити поставлений неякісний товар або повернути сплачені за нього кошти в розмірі 67 824,00 грн., а також відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з проведенням експертизи для встановлення якості товару в розмірі 1 560,00 грн.

У відповідь на згадану претензію відповідач листом від 02.06.2017 повідомив, що ним прийнято рішення виготовити нову партію товару та відшкодувати витрати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1 560,00 грн.

Однак, нового товару належної якості відповідач не поставив, сплаченої позивачем суми грошових коштів в якості попередньої оплати на момент звернення позивача до суду не повернув.

Разом з тим, під час розгляду справи місцевим судом позивач надав докази (платіжні доручення № 612 від 11.10.2012 на суму 22 608, 00 грн. та № 649 від 30.10.2017 на суму 45 216, 00 грн.) повернення відповідачем суми попередньої оплати в загальному розмірі 67 824,00 грн., відтак згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 47 136, 00 грн. збитків, 3 326, 16 грн. пені, 1 153, 00 грн. інфляційних втрат та 797, 16 грн. 3% річних.

Проте, приймаючи вищезгадану заяву до розгляду та ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд допустився помилки, адже за результатами розгляду справи щодо вимог про стягнення попередньої оплати не прийняв жодного рішення, спір розглянув лише в частині стягнення збитків, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (чинного на момент подання вказаної заяви та прийняття оскаржуваного рішення) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, в даному ж випадку згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом, позивачем не було зменшено кількісний показник заявленої в позові вимоги про стягнення попередньої оплати, її взагалі було виключено із заявлених позовних вимог у зв'язку з проведеною відповідачем сплатою, на що місцевий суд уваги не звернув та відповідно не прийняв рішення щодо цієї вимоги.

Так, судом першої інстанції не враховано, що повернення попередньої оплати згідно платіжного доручення № 612 від 11.10.2012 на суму 22 608, 00 грн. відповідачем здійснено до звернення позивача до суду з даним позовом (13.10.2017 згідно штампу канцелярії на першому аркуші позовної заяви), тобто предмет спору щодо цієї суми не існував на момент порушення провадження у справі, відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Оскільки решта суми попередньої оплати в розмірі 45 216, 00 грн. сплачена відповідачем згідно платіжного доручення № 649 від 30.10.2017 вже після порушення провадження у справі й до постановлення судового рішення, провадження у цій частині підлягало припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (чинного на момент звернення позивача до суду та прийняття оскаржуваного рішення).

З огляду на залишення вищенаведених обставин поза увагою місцевого господарського суду та в зв язку з набранням чинності новим ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), провадження у справі в частині стягнення 45 216, 00 грн. попередньої оплати підлягає закриттю згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 1 153, 00 грн. інфляційних втрат за червень - липень 2017 та 797, 16 грн. 3% річних за період з 21.05.2017 по 10.10.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена стаття розміщена в розділі І Загальні положення про зобов'язання кн. 5 ЦК України, тому в ній визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Таким чином, при застосуванні ст. 625 ЦК України слід враховувати: чи існує зобов'язання між сторонами; чи є це зобов'язання грошовим; чи доведена наявність прострочення виконання зобов'язання; чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст. 625 ЦК України.

Так, згідно Договору між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини й сторони зобов'язано: відповідача продати позивачу товар за Договором, а позивача - оплатити цей товар. Тобто, у відповідача за Договором виникло не грошове зобов'язання, оскільки таке зобов'язання виникло у позивача як покупця за Договором.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов'язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов'язанням.

Як визначено п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, серед іншого, і у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Разом з цим, положеннями ч. 3 ст. 693 ЦК України закріплено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти на підставі ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Дана норма є прямою вказівкою законодавця про можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів, передбачених ст. 536 ЦК України, тобто ч. 3 ст. 693 ЦК України є спеціально нормою, яка регулює відносини сторін у випадку порушення обов'язку з поставки товару, який вже оплачений покупцем, що виключає можливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплату, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, адже повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватись лише передбачені ст. 536 ЦК України проценти. Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду України в постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14. Відповідно доводи апелянта (позивача) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 153, 00 грн. інфляційних втрат та 797, 16 грн. 3% річних є необґрунтованими, відтак в задоволенні позову в цій частині правомірно відмовив.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 326, 16 грн. пені за період з 21.05.2017 по 10.10.2017.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Пенею згідно ст. 549 ЦК України є неустойка, яка обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а в даній справі, як вище згадувалось, прострочення обов'язку з повернення грошових коштів як передоплати не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні вищезгаданої норми закону, умовами Договору сторони не передбачили можливість застосування пені у разі порушення відповідачем зобов'язань з повернення сплаченої за товар попередньої оплати або ж порушення терміну поставки продукції тощо.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов вважав безпідставними та необґрунтованими заявлених позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 326, 16 грн. пені, отже в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Крім цього, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 47 136,00 грн. збитків, які є додатковими витратами позивача, здійсненими ним внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів на підставі ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Обґрунтовуючи наявність та розмір збитків позивач вказував, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивачем понесено додаткові витрати в розмірі 47 136,00 грн., з яких 1 560,00 грн. - витрати на проведення експертизи неякісного товару, 45 576,00 грн. - витрати на оплату вартості товару, який мав бути поставлений відповідачем, проте був придбаний позивачем у іншого суб'єкта господарювання за завищеною порівняно з умовами Договору ціною за одиницю товару.

Оскільки витрати позивача на проведення експертизи в розмірі 1 560,00 грн. були понесені позивачем внаслідок поставки відповідачем товару невідповідності якості, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що стало наслідком завдання позивачу збитків у зазначеному розмірі, які відповідач в свою чергу погодився відшкодувати (лист від 02.06.2017), відтак вимоги про стягнення збитків в цій частині підлягають задоволення.

З приводу решти вимог про стягнення збитків в розмірі 45 576,00 грн., слід зазначити, що рішення придбати товар, який мав бути поставлений відповідачем за Договором, у іншого суб'єкта господарювання за завищеною порівняно з умовами Договору ціною за одиницю товару, було власним рішенням позивача, вини відповідача у цьому немає, відсутній й зв'язок між діями відповідача і прийняттям позивачем рішення придбати товар у іншого продавця.

Таким чином позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 576,00 грн. збитків у вигляді витрат на придбання товару у іншого продавця, як недоведені належними та допустимими доказами не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта (позивача) з приводу порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 9 800, 00 грн. витрат на правову допомогу.

За приписами ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 на момент розгляду справи в суді першої інстанції підтверджуються договором про надання правової допомоги №ЮО-407 від 17.08.2017, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту, а саме, здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх видів власності, а також в судах усіх юрисдикцій, в тому числі, на стадії апеляційного та касаційного провадження (копія договору наявна в матеріалах справи).

До матеріалах справи долучено належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001081 від 07.03.2017, згідно якого ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю.

На виконання умов вищезгаданого договору позивачем сплачено гонорар адвокату за правову допомогу, який підтверджується видатковим касовим ордером від 31.10.2017 на суму 5 000,00 грн. та платіжним доручення № 1671 від 13.11.2017 на суму 4 800,00 грн.

Факт надання послуг зацим договором на правову допомогу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 31.10.2017 на суму 5 0000,00 грн. та № 2 від 13.11.2017 на суму 4 800,00 грн.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку щодо кваліфікації зазначених позивачем 9 800, 00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, як витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 129 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017).

Оскільки місцевим господарським судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та помилково не розглянуто позову в частині вимог про стягнення попередньої оплати, витрати на правову допомогу та судовий збір підлягають перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з первісного предмету позову та його ціни.

Оскільки задоволення позову в частині вимог про стягнення збитків в розмірі 1 560,00 грн. та закриття провадження в частині стягнення 45 216, 00 грн. попередньої оплати в зв'язку з ії сплатою після порушення провадження у справі, витрати на правову допомогу та судовий збір за подання позову в цій частині покладаються на відповідача й з нього на користь позивача підлягає стягненню 3 812, 20 грн. витрат на правову допомогу та 701, 58 грн. судового збору за подання позову, в іншій частині ці витрати покладаються на позивача в зв'язку з відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню, щодо повернення попередньої оплати: в частині стягнення 22 608,00 грн. як сплаченої відповідачем до порушення провадження у справі, в позові слід відмовити, в частині стягнення 45 216,00 грн. провадження належить закрити за відсутністю предмету спору, адже цю суму сплачено відповідачем до ухвалення судового рішення. Решта позовних вимог - щодо стягнення збитків, витрат на правову допомогу, судового збору позов підлягає задоволенню у вищенаведеному порядку від суми задоволених вимог, в решті позову - слід відмовити. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 129 ГПК України покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 129, 231, 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі № 910/17896/17 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

В задоволенні позову в частині стягнення 22 608, 00 грн. попередньої оплати відмовити.

Провадження в частині стягнення 45 216, 00 грн. попередньої оплати закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс до Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26, ідентифікаційний код 35759375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амальгама Люкс (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119, офіс 109, ідентифікаційний код 32719869) 1 560, 00 грн. збитків, 3 812, 20 грн. витрат на правову допомогу та 701, 58 грн. судового збору за подання позову.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та збитків відмовити. .

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/17896/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.02.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко