Рішення

від 21.11.2017 по справі 922/2701/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р.Справа № 922/2701/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" м.Київ до 1-ого відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АПК "Україна Нова", с. Закутнівка, Харківська область , 2-ого відповідача ОСОБА_3 товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" с. Закутнівка, Харківська область про стягнення коштів Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції. Відеоматеріали засідання фіксуються на архівний диск DVDX-00558. за участю представників:

позивача - ОСОБА_4, довіреність № 0116-121 від 16.09.2016;

1-го відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.08.2017;

2-го відповідача - ОСОБА_5, довіреність № б/н від 01.06.2016.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АПК "Україна Нова" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 6875,44 грн, зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування у розмірі 6875,44 грн. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.08.2016р. за участю транспортного засобу "ВАЗ 2101", державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та транспортного засобу "САЗ 3507", державний реєстраційний № АХ 8946АТ, під керуванням водія ОСОБА_7. Витрати з оплати судового збору позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2017 об 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2017 відкладено розгляд справи на 27.09.2017 об 12:30 год. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості другого відповідача - СТОВ Агрофірма "Україна нова".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2017 задоволено клопотання ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" за (вх. № 1956) про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час розгляду господарським судом Харківської області справи № 922/2701/17. Цією ж ухвалою відкладено розгляд справи на 10.10.2017 о 9:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2017 відкладено розгляд справи на 07.11.2017 о 10:00.

12.10.2017 від позивача електронною поштою на адресу суду надійшли письмові пояснення за (вх. № 2119), відповідно до яких позивач наполягає, що належним відповідачем у даній справі є перший відповідач, оскільки саме ця юридична особа була страхувальником цивільно-правової відповідальності в позивача.

18.10.2017 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення за (вх. 34124). Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

06.11.2017 представником другого відповідача до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів за (вх.№ 36326). Подані до суду документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2017 року задоволено клопотання першого відповідача про продовження строку розгляду спору за (вх.№ 36610). Продовжити строк розгляду спору на 15 днів до 27.11.2017 р. Розгляд справи відкладено на "21" листопада 2017 р. об 14:00 .

16.11.2017 року від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АПК "Україна Нова"(першого відповідача), через канцелярію суду (вх.№37892) надійшли додаткові пояснення , в яких останній наполягав на тому, що а ні перший відповідач, а ні його співробітники, не володіли транспортним засобом на час скоєння ДТП, та не мають жодного відношення до заподіяння збитків, які виплатила страхова компанія, а тому ТОВ АПК Україна Нова відповідно до норм ст. 1172, ст.1187,ст.1191 ЦК України не є особою яка відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник першого відповідача у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник другого відповідача у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, просить суд залишити позов без розгляду, посилаючись на неотриманні від позивача копії позовної заяви.

Проте, за висновками суду, вказані твердження другого відповідача є юридично неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази в підтвердження направлення копії позовної заяви на адресу другого відповідача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідачів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 серпня 2016 року о 12 год. 00 хв. в с. Лозовенька Балаклійського району Харківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ВАЗ 2101", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8, та транспортного засобу "САЗ 3507", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ "АПК "Україна Нова" під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб "ВАЗ 2101", державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області по справі 610/3066/16-п від 09 вересня 2016 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_7 та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "САЗ 3507", державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Українська страхова група відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів (поліс АІ/8509213), який на момент ДТП був діючим.

13 вересня 2016 року потерпілий (ОСОБА_8) звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" на вимогу виконання умов полісу АІ/8509213, на підставі страхового акту №ПССЦВ-801 від 10 березня 2017 року, та розрахунку до нього, ремонтної калькуляції №ПССЦВ-801 від 20.09.2016 р. було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 6 875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 44 коп. яке було перераховано на рахунок визначений страхувальником, що підтверджується платіжним дорученням №4844 від 15 березня 2017 року.

В підтвердження заявлених вимог, позивач на підтвердження факту наявності трудових відносин між винуватцем ДТП та першим відповідачем посилається на Постанову Балаклійського районного суду Харківської області по справі 610/3066/16-п від 09 вересня 2016 року, в якій зазначено, що ОСОБА_7 працює у ТОВ "Україна -Нова"

Натомість , перший відповідач у своїх запереченнях, вказує на те, що винним у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_7 не був та не є працівником ТОВ АПК Україна Нова , також вказував на те, що перший відповідач - ТОВ АПК Україна Нова передав право володіння та користування транспортним засобом який потрапив у ДТП іншій юридичній особі - СТОВ Агрофірмі Україна Нова на підставі договору оренди № 01052015 УН-от 1 від 01.05.2015, також вказує на те, що він не є особою, яка володіла транспортним засобом на час скоєння ДТП, а тому не є особою на яка відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що саме перший відповідач (страхувальник) є власником транспортного засобу "САЗ 3507", державний номерний знак НОМЕР_2, а також ця юридична особа була страхувальником цивільно - правової відповідальності у позивача, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку із виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проаналізувавши норми діючого законодавства, суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

При цьому, виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок відповідача (страхувальника) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику відомості про ДТП, що відповідачем зроблено не було.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВГСУ від 26.12.12. у справі № 5011-22/10427-2012, від 22.04.13. у справі № 5011-12/15483-2012, від 28.06.13. у справі № 910/2041/13).

Стосовно доводів першого відповідача про необхідність позивачу звернутись з позовом до іншої особи, а не до першого відповідача, суд повторно відзначає, що приписи з п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №922/2701/17 позовні вимоги підлягають задоволенню та до стягнення з першого відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 6875,44 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на першого відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "АПК "Україна Нова" (64150, Харківська область, Первомайський район, с. Закутнівка, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 34756038) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) - суму страхового відшкодування у розмірі 6875,44 грн., суму судових витрат у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_9