Постанова

від 20.11.2017 по справі 910/12183/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа№ 910/12183/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Жук Г.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

від позивача не з'явився

від відповідача Коваль В. Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 по справі №910/12183/17 (суддя Мудрий С.М. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське"

про стягнення 564 540,32 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 по справі №910/12183/17 позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження по справі, в частині суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" основний борг в розмірі 465000 грн 00 коп, пеню в розмірі 84909 грн 13 коп та судовий збір в розмірі 8323 грн. 30 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сираївське" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 20.11.2017.

В судове засідання 20.11.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник позивача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника позивача.

Представник відповідача, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

21 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сираївське" (клієнт) укладено договір №21/10-2016-СИ на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору експедитор бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів ( надалі по тексту - "ватаж") зазначених клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за даним договором і погоджених із клієнтом.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що факт надання послуг експедитора і виконання їм своїх зобов'язань за договором підтверджується залізничною накладною та актом виконаних робіт/наданих послуг.

Згідно з п.3.1 Договору вартість (ціна) послуг за кожною заявкою клієнта визначається та фіксується сторонами в окремій додатковій угоді до договору, згідно з попередньо погодженими договірними тарифами та вказується в рахунках.

Відповідно до п.4.1 Договору порядок оплати послуг / робіт / витрат за даним договором здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку експедитором. Валюта розрахунків по данному договору - гривня. Допускається оплата по сканкопіях рахунків та додаткових угод до рахунків, переданих за допомогою засобів електронної пошти.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Після вступу договору в чинність всі попередні переговори, попередні документи і переписка по ньому вважаються недійсними.

21 жовтня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 21.10.2016 року відповідно до умов якої клієнт доручає, а експедитор зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом наступного вантажу, згідно з заявкою клієнта, а саме: кукурудзи (ЕТСНГ 015006), кількість вагонів: 12 вагонів зерновозів, загальна вага продукції: 798 тон, вид упаковки продукції: насипом, станція відправлення: Качанівка ПІВД. заліз., код станції 425904, пункт відвантаження: ТОВ "ПУЕІК", станція призначення: Жовтнева (експ.) ОД. залізниця , код станції: 418101. загальна сума наданих послуг становить 244986,00 грн.

Як зазначено позивачем, 01.11.2016 року останній направив на адресу відповідача додаткову угода №2, відповідно до умов якої клієнт доручає, а експедитор зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом наступного вантажу, згідно з заявкою клієнта, а саме: кукурудзи (ЕТСНГ 015006), кількість вагонів: 19 вагонів зерновозів, загальна вага продукції: 1262,70 тон, вид упаковки продукції: насипом, станція відправлення: Качанівка ПІВД. заліз., код станції 425904, пункт відвантаження: ТОВ "ПУЕІК", станція призначення: Чорноморська експ. для ТІС ОД. залізниця , код станції: 402003. загальна сума наданих послуг становить 473512,50 грн. Проте, зазначена додаткова угода не підписана відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надано послуги на загальну суму 718513,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт, № 1 від 03.11.2016 року на суму 245001,35 грн., № 2 від 03.01.2017 року на суму 473512,20 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за надані послуги в сумі 248513,85 грн, за період з 15.11.2016 року по 16.06.2017 року.

Відповідно до п.1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, після порушення провадження по даній справі, сплатив на користь позивача 5000,00 грн на виконання умов Договору.

Таким чином місцевий господарський суд обґрунтовано припинав провадження в частині стягнення 5000,00 грн основного боргу, на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 465 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за прострочення в оплаті рахунків експедитора по договору клієнт додатково оплачує штрафні санкції - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Штрафні санкції за не виконання грошових зобов'язань нараховуються протягом не більше 1 (одного року) з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені місцевого господарського суду, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Посилання апелянта на те, що між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору, згідно з якою визначено інший порядок сплати заборгованості, колегію суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 зазначено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання, з урахуванням конкретних обставин справи. і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції, згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт в апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин щодо строку погашення заборгованості за Договором, в зв'язку з укладанням 21.09.2017 Додаткової угоди №3.

Так, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач був обізнаний про час, дату та місце розгляду справи, зокрема приймав участь в судовому засіданні, подавав відзив та клопотання. Зокрема, 22.09.2017 тобто, після підписання Додаткової угоди №3 від 21.09.2017, подав пояснення про необхідність провести звірку розрахунків. Проте, саму Додаткову угоду №3 від 21.09.2017 до суду не подав.

Крім того, відповідач не був позбавлений права надіслати до суду копію Додаткової угоди №3 від 21.09.2017 до дати прийняття рішення місцевим господарським судом.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржником необґрунтовано належним чином неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 по справі №910/12183/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сираївське" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 по справі №910/12183/17 без змін.

2.Матеріали справи №910/12183/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Г.А. Жук