Рішення

від 20.07.2010 по справі 2-4803/10

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

м. Бердянськ, вул. Консульська, 64, 71118, (06153) 3-56-34

Справа №2-4803/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 р. м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Білоусової О.М.,

при секретарі Кривцун О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянськ про визнання протиправною бездіяльність УПФУ, зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої пенсії дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльність УПФУ, зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої пенсії дітям війни в період з 01.01.2006 р. по день постановлення рішення суду та в подальшому.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона має статус дитини війни відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни і має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Позивач вказує, що вона звернулась до УПФУ в м. Бердянську Запорізької області щодо перерахунку їй пенсії відповідно до зазначеного Закону, але їй було відмовлено в перерахунку пенсії.

Просить задовольнити її позовні вимоги, вважаючи, що така бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що суперечить Конституції України, відмова відповідача щодо перерахунку та доплати до пенсії у встановленому Законом розмірі є незаконною та суперечить ст. 22 Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 та Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

В судове засідання позивач не з'явилася, надавши суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності (а.с.12,13).

Представник відповідача (за дорученням) у судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та надав письмові заперечення проти позову в яких просить в задоволені позову відмовити.

В запереченнях вказав, що з набранням чинності 01 січня 2006 р. Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дія ст. 6 цього Закону призупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік ", а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.

В 2007 році підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни у розмірі 50 % від розміру надбавки встановленої для учасників війни. Водночас дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення пункту 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007", яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік .

З 01.01.2008 р. механізм реалізації положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з якими дітям війни , крім тих, на кого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із ст. 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії, їх соціального захисту" учасникам війни пенсія підвищуються на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", зокрема в частині щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни .

З метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, Кабінет Міністрів України 18.05.2008 р. прийняв постанову № 530 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян , якою передбачалось виплата підвищення до пенсії дітям війни в розмірі: з 22.05.08 р. - 48,1 грн., з 01.07.08 р. - 48,2 грн., з 01.10.08 р. - 49,8 грн., тобто підвищення виплачувались відповідно чинному законодавству.

Представник відповідача посилається зокрема на принцип цільового використання бюджетних коштів, на невизначеність на законодавчому рівні механізму розрахунку підвищення пенсії. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 21).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 26.03.1941 р., та має статус дитини війни , що підтверджується копією паспорту, копією пенсійного посвідчення і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в М .Бердянськ Запорізької області (а.с.5,6), де отримує пенсію за віком, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 р.

Відповідно до ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.

В даному випадку мова йде про підвищення пенсії з виплати розмірів якого виник спір, та до даних правовідносин застосовуються норми ст.ст. 257, 267 ЦК України.

Законом України Про державний бюджет України на 2006 рік зупинено дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІV дію статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 р., а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

Проте, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалося, тобто ці пільги фактично запроваджені не були, а тому позовні вимоги щодо стягнення у 2006 р. 30% надбавки до пенсії не підлягають задоволенню.

Статтею 111 та п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік дія ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була призупинена.

Але, Рішенням Конституційного Суду України № 6-пр/2007 від 09.07.2007 р. положення Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни-визнанні неконституційними.

Законом України Про державний бюджет на 2008 рік ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладена в такій редакції Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 41 розд. 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- IV та пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Крім цього, судом враховується положення п.5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 про те, що Конституцією України у статті 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Вищевказаними Рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Статтею 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26 грудня 2008 року N 835-VІ встановлено, що Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України Про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

У 2009 році та по теперішній час дія ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не зупинена, є чинною, а Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 р. Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян є підзаконним нормативно правовим актом порівняно з Законом України Про соціальний захист дітей війни , тому застосування УПФУ розміру виплат підвищення до пенсії дітям війни згідно Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. порушує права та законні інтереси громадян, які мають статус дитина війни .

Отже, нарахування та виплата у 2009 році та з 01.01.2010 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Виходячи з зазначеного позивач, який є пенсіонером і має статус дитина війни , за 2009 рік та з 01.01.2010 р. має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається із заперечень представника відповідача, право позивача на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України про державний бюджет на 2007 р. дія правової норми про виплату дітям війни соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була зупинена, не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України Про державний бюджет на 2008 р встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни . Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які мають такий статус, на соціальний захист.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на Управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом Про соціальний захист дітей війни не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Крім того, відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005 року, що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Заперечення щодо невизначеності органу виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплати пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положень Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, нарахування та виплата доплати до пенсії позивача, передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому підвисити розмір пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та здійснити відповідний її перерахунок із дня постановлення судом рішення, не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України Про соціальний захист дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2007 р., 31 грудня 2008 р. та 31 грудня 2009 р., а з 01.01.2008 р., 01.01.2009 р., 01.01.2010 р. розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік.

За даних обставин, оцінюючи докази по справі, беручи до уваги, що спосіб захисту цивільних справ та інтересів не суперечить вимогам ст. 16 ЦК України, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та зобов'язати УПФУ нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., 01.01.2010 р. по 20.07.2010 р. з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.ст. 16, 257, 267 ЦК України, ст. ст.3 та 6 Законом України Про соціальний захист дітей війни , ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005 р., ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223, 256, 257 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянськ Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 20.07.2010 р., з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя О.М. Білоусова