Ухвала

від 20.11.2017 по справі 308/9553/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9553/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Мацунича М.В.,

за участі секретаря - Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування рішення Ужгородської міської ради, державної реєстрації прав на земельну ділянку та витребування майна,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 оскаржив у апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12.09.2017, якою вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0270, та заборонено здійснювати будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна - до вирішення справи по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, у зв'язку з чим просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви керівника Ужгородської місцевої прокуратури про забезпечення позову - відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури просив ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши позицію представника прокуратури, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2016 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся в суд із даним позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2М, ОСОБА_1 посилаючись на те, що пунктом 2.26 рішення 23-ї сесії 6-го скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014 №1362 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів у м. Ужгороді по вул. 8-го Березня, площею 0,0098 га. У подальшому пунктом 1.25 рішення 27-ї сесії 6-го скликання Ужгородської міської ради від 19.11.2014 №1583 було затверджено проект землеустрою та передано таку ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0270 у власність ОСОБА_2 Після цього ОСОБА_2 продав дану земельну ділянку ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 16.03.2016. У свою чергу ОСОБА_1 було затверджено зміну цільового призначення такої земельної ділянки пунктом 1.21 рішення 2-ї сесії 7-го скликання Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №185.

Позивач вказував, що спірна земельну ділянку передано у власність незаконно, оскільки вона належить до земель санітарно-захисної зони, крім цього земельну ділянку фактично отримано для комерційного використання поза межами процедури проведення земельних торгів, що суперечить вимогам ст. 134 ЗК України.

Посилаючись на дані обставини просив скасувати вищевказані пункти рішень Ужгородської міської ради, скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0270 та витребувати її на користь територіальної громади міста Ужгорода.

У вересні 2017 року прокурор подав до суду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірну земельну ділянку. На обґрунтування такої заяви про керівник Ужгородської місцевої прокуратури зазначав, що після відкриття провадження у даній справі відповідач ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в іпотеку ОСОБА_3 для забезпечення виконання грошового зобов'язання боржника перед ОСОБА_3 у розмірі 50000,00 грн., такі дії вказують на достатні ризики можливого подальшого відчуження нерухомого майна третім особам, що фактично утруднить чи унеможливить виконання судового рішення про задоволення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд може за заявою позивача вжити заходів забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Оскільки у пред'явленому позові ставиться питання, зокрема, про скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:20:001:0270; та витребування її на користь територіальної громади міста Ужгорода, а відтак, між сторонами дійсно існує спір, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення позову та вважає правильним висновок місцевого суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Посилання скаржника на те, що позивач, обґрунтовуючи факт передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 в іпотеку ОСОБА_3, надав тільки витяг з реєстру прав власності та не надав самого договору іпотеки - не можуть бути взятими до уваги, оскільки подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу. При цьому, наявність актуального запису про іпотеку в реєстрі речових прав на нерухоме майно є достатнім підтвердженням обставини укладення іпотечного договору.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

В той же час, суд першої інстанції, крім забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, ще вжив і такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, хоча такого прохання у заяві прокурора про вжиття заходів забезпечення позову не містилось. Оскільки суд першої інстанції вирішив питання з порушенням норм процесуального права, судова колегія вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід змінити, виключивши з резолютивної частини ухвали суду слова заборонити здійснювати будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна .

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2017 року - змінити, виключивши з першого абзацу резолютивної частини ухвали слова заборонити здійснювати будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та, відповідно до положень ст. 324 ЦПК України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді: