Постанова

від 19.04.2010 по справі 2а-715/10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 2а-715/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 р. Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді П.С.Невойта

при секретарі с/з K.J1. Галоян

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -

установив:

24.02.2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу "дітям війни" за 2007- 2009 роки та за 2 місяці 2010 року сумі 5465 грн.00 коп., поновивши при цьому строк звернення до суду за 2007 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога з 2007 по 2010 рік позивачу виплачувалася не в повному обсязі. При цьому відповідач згідно ст.19, 22 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі та межах повноважень у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

В судове засідання позивач прибула та підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову і у судовому засіданні просила у позові відмовити, посилаючись на мотиви заперечення.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Позивач ОСОБА_1, яка народилась 25.02.1943 p., є дитиною війни (а.с. 4,6).

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Частина 2 ст. 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - всі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенси, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни .

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Статтею 71 Закону України Про Державний бюджет на 2009 рік Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни" Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з травня по грудень 2008р., за 2009 рік та з січня по лютий 2010 року виплачувалась не в повному обсязі, а тому слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати у 2008-2010 роках ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а позов в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року включно і з 01.01 по 28.02.2010 р. підлягає задоволенню.

Однак суд вважає, що вимоги позивача в частині нарахування та виплати за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В свою чергу у запереченнях поданих відповідачем містяться посилання на пропущенням позивачем строку звернення до суду, який передбачений ч.2 ст. 99 КАС України. А відтак, суд приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.. 99 КАС України та в задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійне:: зонду України у Залізничному районі м. Львова щодо несплати у 2008-2009 році та > січні 2010 року ОСОБА_1 місячного підвищення до пенсії, відлов ::шо ло ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Залізничному район: м.Львова здійснити донарахування та виплату з 22.05. по 31.12. 2008 року, з 01.01 по 31.12.2009 року включно і з 01.01. по 28.02.2010 року включно ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням виплачених коштів за даний період.

У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.04.2010 року.

Суддя ОСОБА_2