Ухвала

від 21.11.2017 по справі 816/1638/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

21 листопада 2017 рокум.ПолтаваСправа № 816/1638/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про: визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5320284700:00:003:0159 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за ОСОБА_7 05 травня 2017 року (номер запису про право в державному реєстрі прав 20317758);

- земельну ділянку з кадастровим номером 5320284700:00:003:0157 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за ОСОБА_3 03 травня 2017 року (номер запису про право в державному реєстрі прав 20269026);

- земельну ділянку з кадастровим номером 5320284700:00:003:0156 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за ОСОБА_8 05 травня 2017 року (номер запису про право в державному реєстрі прав 20318216);

- земельну ділянку з кадастровим номером 5320284700:00:003:0155 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за ОСОБА_9 05 травня 2017 року (номер запису про право в державному реєстрі прав 20318958);

- земельну ділянку з кадастровим номером 5320284700:00:003:0154 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, розташовану на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за ОСОБА_10 15 травня 2017 року (номер запису про право в державному реєстрі прав 20427613).

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що на земельні ділянки, щодо яких нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, у позивачів наявний акт на постійне користування землею серії I-ПЛ №012605 від 03 вересня 1997 року. Крім того, рішенням Апеляційного суду Полтавської області по справі №525/1385/16-ц визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитнянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що була надана ОСОБА_11 для ведення селянського господарства рішенням 12 сесії 22 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області від 18 березня 1997 року, та яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії I-ПЛ №012605, виданого Великобагачанського районною радою народних депутатів Полтавської області 03 вересня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні - ОСОБА_11, який помер 25 листопада 2008 року. Таким чином, земельні ділянки, які передані у власність третім особам, входять у межі земельної ділянки, на яку за рішенням суду у позивачів, в порядку спадкування визнано право постійного користування.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, аргументуючи свою позицію правомірністю визнання за ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 права власності на спірні земельні ділянки. Зазначив, що за змістом статті 92 Земельного кодексу України передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена. Крім того, пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Зазначив, що реєстрація права власності на земельні ділянки за третіми особами відбулося задовго до винесення Апеляційним судом Полтавської області рішення про визнання за позивачами права постійного користування земельною ділянкою площею 49,1 га в порядку спадкування, при цьому, ні відповідач, ні треті особи, яким надано земельні ділянки у власність не були стороною під час розгляду даної справи.

Пояснював, що в силу пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, дійсно, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав повинен був запитувати в органах державної влади відповідну інформацію, разом з тим, у випадку проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за третіми особами, останні були сформовані у 2017 році, а вся необхідна інформація для проведення державної реєстрації містилася у витягах з Державного земельного кадастру, який сформований уповноваженим суб'єктом в сфері землеустрою.

Відповідач, крім іншого, наполягав на тому, що для надання оцінки правомірності реєстрації за третіми особами права власності на земельні ділянки, необхідно надати правову оцінку правомірності набуття зазначеними особами права власності на такі земельні ділянки.

В ході розгляду справи суддею поставлено на обговорення питання щодо підсудності даної справи адміністративному суду.

Представник ОСОБА_5 під час розгляду даного питання покладалася на розсуд суду.

Представник Приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6 зазначив, що дана справа не підсудна цьому суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 зазначив, що дана справа не підсудна цьому суду.

ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши думку представника ОСОБА_5, представника Приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справа не підсудна адміністративному суду, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано дозволи громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га кожному земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів.

У період квітень - травень 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області своїми наказами затвердило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок за вищевказаними громадянами для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Відповідно до пункту другого вищевказаних наказів надано у власність:

- ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5320284700:00:003:0155) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5320284700:00:003:0157) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- ОСОБА_10 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5320284700:00:003:0154) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5320284700:00:003:0156) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5320284700:00:003:0159) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області у 2017 році прийняло рішення, оформлені наказами, про надання у власність громадянам земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами.

У травні 2017 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6, на підставі вищевказаних наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, прийнято рішення про державну реєстрацію за громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 права власності на земельні ділянки.

В той же час рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 серпня 2017 року по справі №525/1385/16-ц визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитнянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що була надана ОСОБА_11 для ведення селянського господарства рішенням 12 сесії 22 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області від 18 березня 1997 року, та яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії I-ПЛ №012605, виданого Великобагачанського районною радою народних депутатів Полтавської області 03 вересня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні - ОСОБА_11, який помер 25 листопада 2008 року.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (частини друга - четверта статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частин першої та другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень статей 321, 386 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, у межах даної справи позивачі, вважаючи, що їх право постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування площею 49,1 га, яке визнане рішенням суду порушено, звернулися до адміністративного суду з позовом про скасування рішень про державну реєстрацію за громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 права власності на земельні ділянки площами по 2,0 га.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою указаної статті встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За визначенням статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України: справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, спір у справі, що розглядається, стосується захисту суб'єктивного цивільного права щодо користування земельною ділянкою, яке визнано за позивачами в порядку спадкування за законом рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 серпня 2017 року, однак, з оскаржуваною реєстрацією право власності на земельну ділянку виникло у інших фізичних осіб на підставі рішень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Поданий адміністративний позов про законність реєстраційних дій ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією права власності на землю.

Згідно з частиною першою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Позивачі звернулися до суду за захистом права на нерухоме майно, а тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивачі просять скасувати рішення про державну реєстрацію права власності з метою захисту своїх майнових прав та оспорюваних інтересів пов'язаних із користуванням земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а стосується оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, оскільки державна реєстрація права власності є фактично офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речового права на нерухоме майно, яке виникло на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності на нерухоме майно (в даній справі рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання у власність земельних ділянок, оформлені наказами), а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 23 листопада 2017 року

Суддя С.О. Удовіченко