Постанова

від 21.11.2017 по справі 908/3107/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року Справа № 908/3107/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Могил С.К., Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.07.17 у справі№908/3107/16 господарського судуЗапорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-Інжинірінг" простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідачаКурило Ю.В. (ордер від 21.11.17) В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-Інжинірінг" про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію за договором від 30.01.13 №14/1 у розмірі 9 547 936,92 грн., інфляційних у розмірі 8 101 424,48 грн. за період квітень 2014 року-вересень 2016 року та 3% річних у розмірі 741 600,03 грн. за період 01.04.2014 року-01.11.2016 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.17 у справі №908/3107/16 (суддя Зінченко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто суму невикористаного авансового платежу в розмірі 9 547 936,92 грн., 3% річних у розмірі 648 342,01 грн., інфляційні в розмірі 6683898,74грн. Рішення місцевого суду, щодо стягнення частини невикористаного авансу мотивоване погодження сторонами дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, шляхом підписання угоду від 04.11.16 №1 про зарахування однорідних вимог та протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.16 №1-5.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді: Бонк Т.Б., Матущак О.І.) рішення місцевого суду у задоволеній частині скасоване. А саме: щодо відмови у стягненні невикористаного авансового платежу в розмірі 9 547 936,92 грн., оскільки намагаючись здійснити зарахування зобов'язань з непогашеного авансового платежу за угодою про зарахування однорідних вимог, сторони мали за мету здійснити взаємозалік грошового та не грошового зобов'язання. Проте, передоплата не може бути розцінена в якості грошового зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК України. Щодо відмови у стягнення частково інфляційних і пені, то зважаючи на їх похідний характер від основного зобов'язання - нарахування і стягнення цих коштів також є необґрунтованим, а тому апеляційною інстанцією відмовлено у їх задоволенні.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач просив касаційний суд її скасувати, рішення місцевого суду залишити в силі. Скарга мотивована тим, що судом другої інстанції зроблені невірні висновки про недоведеність позивачем зазначеної в позові заборгованості, оскільки не врахована угода та протоколи до неї про зарахування однорідних вимог.

Крім того, на думку скаржника, не правомірно суд визначив як непоставлену, частину продукції в межах договору за актами приймання-передачі від 03.11.14 №№29-31 та від 02.12.14 №32, - отже відсутності вини відповідача в простроченні поставки, та, відповідно, помилково вважаючи, що зазначений факт преюдиційно встановлений в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.15 під час розгляду справи №908/3344/15.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.01.13 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-Інжинірінг" укладено договір про закупівлю (поставку) товарів №14/1, за яким постачальник має поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець - прийняти та оплатити її (п.1.1., 1.2.).

Пунктом 1.3 договору №14/1 передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Постачальник протягом 60-ти днів з дня надходження коштів як попередньої оплати (в разі, якщо такий порядок розрахунків передбачений договором) підтверджує їх використання за призначенням згідно з акта приймання-передачі продукції або проміжного акта-звіту про використання коштів за призначенням (п.2.6.).

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. У разі якщо фактична передача продукції та дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання (п.5.3.).

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент підписання акту приймання-передачі продукції (п.5.5.).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30-ть днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3% річних (п.9.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного у додатку до договору (п.12.1.).

Невід'ємною частиною договору є додатки №№1,2,3 (п.14.1.).

У додатку №1 до договору сторони узгодили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції.

Ціною договору є загальна вартість продукції, що поставляється за даним договором та складає 169 290 000,00 грн., у тому числі ПДВ. Акредитив - безвідкличний документальний акредитив у сумі 26 352 000,00грн., у тому числі ПДВ. Ціна договору за вирахуванням акредитиву - значення, що отримується шляхом відрахування із ціни договору суми акредитиву, та складає 142 938 000,00грн., у тому числі ПДВ.

При цьому, попередня оплата у розмірі 50% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, у загальному розмірі 71 469 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем поетапно різними платежами та здійснюється на підставі рахунків постачальника протягом 15-ти календарних днів з дати отримання даного рахунку постачальника. Поетапна оплата за поставлену продукцію у розмірі 44% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 62 892 720,00 грн. у тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем поетапно різними платежами протягом 15 календарних днів з дати підписання відповідного акту прийому-передачі продукції, що фактично поставлена на склад покупця на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату (крім акту прийому-передачі продукції, зазначеної в таблиці цього пункту додатку №1 до договору, оплата якої здійснюється покупцем за умовами відкритого за цим договором акредитиву). Акредитив, платіж за певні позиції продукції, поставлені згідно цього договору, а саме каркас дротяний 145х7250, на суму 26 352 000,00 грн. має бути здійснений у гривні з безвідкличного документарного покритого акредитива, відкритого за дорученням покупця на користь постачальника банком постачальника або банком-кореспондентом банку постачальника і авізованого через банк постачальника. Покупець проводить розрахунки до досягнення загального рівня оплати 94% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву. Оплата 6% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 8 576 280,00 грн. у тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем протягом 15-ти календарних днів з дати підписання останнього акту прийому-передачі продукції на підставі рахунку постачальника (п.3.).

Строк дії договору: до 31.12.14 включно, а в частині зобов'язань сторін, що не виконані станом на 31.12.14 - до повного їх виконання (п.9.).

У додатку №3 до договору передбачено календарний графік поставки продукції.

Матеріалами справи підтверджено часткове виконання сторонами зобов'язань за договором, зокрема, позивачем сплачено відповідачу попередню оплату в розмірі 71 469 000,00 грн. наступними платіжними дорученнями: від 10.04.13 №958 на суму 12 840 000,00 грн.; від 21.06.13 №1613 на суму 12 840 000,00 грн.; від 08.08.13 №2132 на суму 10 000 000,00 грн.; від 27.08.13 №2307 на суму 10 000 000,00 грн.; від 17.12.13 №3633 на суму 15 000 000,00 грн.; від 01.04.14 №826 на суму 10 789 000,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з виписки банку по рахунку відповідача, 11.09.15 останнім повернуто позивачу 110 000,00 грн. передплати за договором від 30.01.13 №14/1.

Крім попередньої оплати, позивачем здійснено оплату за отриману від відповідача продукцію платіжними дорученнями: від 07.04.14 №990 на суму 5 086 905,43 грн.; від 29.05.14 №1440 на суму 1 097 006,99 грн.; від 30.05.14 №1440 на суму 900 000,00 грн.; від 04.06.14 №1558 на суму 5 994 024,96 грн.; від 30.07.14 №1847 на суму 3 170 971,03 грн.; від 23.07.14 №2060 на суму 3 257 694,63 грн.; від 05.09.14 №2261 на суму 1 524 062,39 грн.; від 11.09.14 №2607 на суму 9 986 556,32 грн.; від 29.10.14 №2999 на суму 422 332,97 грн.; від 29.10.14 №3165 на суму 4 306 334,67 грн. Акредитив банку - 26 352 000,00 грн.

Отже, всього позивачем з урахуванням розміру акредитиву та враховуючи повернення частини попередньої оплати сплачено на виконання умов договору 133 456 889,39 грн.

У свою чергу відповідачем частково здійснено поставку продукції за період з 24.03.14 по 28.12.15 на загальну суму 127 423 870,31 грн. згідно відповідних актів приймання-передачі та видаткових накладних, з урахуванням продукції (каркас дротяний), за яку розрахунок здійснений акредитивом у сумі 26 352 000,00 грн.

За твердженнями позивача, в межах договору відповідачем не поставлено продукцію на суму попередньої оплати в розмірі 9 547 936,92 грн., а саме: силос СаО - сталеві конструкції; металоконструкції та обладнання корпусу фільтра рукавного, нитки 1, 2; кришку ізольовану; надбудову фільтру; клапани: брудного газу, електромагнітні, дискові; систему стисненого повітря; вібратори; талі електричні та ручні; електросилову частину; реактор-сталеві конструкції-нитки 2; компенсатори, майданчик, драбину; реактор-технологію-нитки 1, 2; сталеві конструкції силосу схову кінцевого продукту-нитки 2; ліфт з вантажопідіймальним обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.16 сторонами у справі укладено угоду №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, сторони визначили, що відповідач за договором від 30.01.13 №14/1 винен позивачеві 2 082 3064,85 грн. непогашеного авансового платежу, що підтверджується даними бухгалтерського обліку Трипільської теплової електростанції станом на 01.08.16, а позивач є боржником перед відповідачем за вказаним договором за поставлену продукцію на суму 8 725 733,55 грн., що складає 44% від загальної вартості продукції (п.п.1.1., 1.2.).

З моменту набрання чинності угоди заборгованість відповідача перед позивачем по виконанню договору на суму 20 823 064,85 грн. погашається частково у розмірі 11 275 127,93 грн. та після укладання цієї угоди дебіторська заборгованість становитиме 9 547 936,92 грн. Крім того, зазначено, що заборгованість позивача перед відповідачем погашається повністю в сумі 8 725 733,55 грн. (п.2.3).

При цьому, сторони визнали, що після підписання угоди вони не матимуть один до одного жодних претензій за договорами від 30.01.13№14/1, від 20.11.13 №17/31, від 18.04.14 №18-1/04-14, від 24.05.13 №17/10, у частині виконання зобов'язань позивача щодо сплати вищезазначеної заборгованості, у тому числі з нарахування інфляційних, 3% річних та неустойки (штрафу і пені) (п.3.).

На виконання цієї угоди сторонами складені протоколи про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.16 №1-5.

Непогашення відповідачем дебіторської заборгованості в сумі 9 547 936,92 грн. та неналежного виконання взятих зобов'язань, що спричинило нарахування штрафних (фінансових) санкцій, стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення переплати за вказаним договором, місцевий суд зазначив, що з підписанням угоди від 04.11.16 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог та протоколів до неї, відповідач визнав наявність заборгованості за договором від 30.01.13 №14/1 перед позивачем з авансового платежу в сумі 9 547 936,92 грн. та підтвердив відсутність у нього заперечень відносно суми та характеру заборгованості. У зв'язку із чим наявні підстави для стягнення коштів за невиконане авансування та відповідне задоволення позовних вимог у цій частині.

Що ж до вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, то сума вказаних нарахувань, будучи похідною від основного зобов'язання також підлягає задоволенню, але частково, зважаючи не вірність обрахунку, виконаного позивачем за оскаржуваний період.

Скасовуючи рішення місцевого суду у задоволеній частині, суд апеляційної інстанції вказав на те, що угода від 04.11.16 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути застосована до спірних правовідносин сторін, оскільки її предметом є зарахування зобов'язань з непогашеного авансового платежу, яке за своєю суттю не є грошовим, що суперечить вимогам ст.625 ЦК України.

Відсутність підстав для стягнення авансового платежу, як основного зобов'язання, виключає можливість для стягнення зобов'язань зі сплати інфляційних та 3% річних, як похідних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційної інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

Щодо вимог про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію за договором від 30.01.13 №14/1 у розмірі 9 547 936,92 грн.

Як вірно встановлено попередніми інстанціями, договором від 30.01.13 №14/1 та додатковою угодою до нього від 30.12.13 №3, сторонами визначний прядок здійснення позивачем розрахунків за поставкою, а саме: попередня оплата у розмірі 50% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, у загальному розмірі 71 469 000 грн., у тому числі ПДВ 20%; поетапна оплата за поставлену продукцію у розмірі 44% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 62 892 720,00 грн. у тому числі ПДВ 20%; акредитив, на суму 26 352 000,00 грн.; оплата 6% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 8 576 280,00 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Судами зазначено, що позивачем сплачено відповідачу попередню оплату в розмірі 71 359 000,00 грн. (враховуючи поверненню передплату в розмірі 110 000,00 грн.). Крім позивачем внесений аванс за отриману від відповідача продукцію на загальну суму 35 745 889,39 грн. Акредитив банку - 26 352 000,00 грн. Всього позивачем з урахуванням розміру акредитиву та враховуючи повернення частини попередньої оплати сплачено на виконання умов договору 133 456 889,39 грн.

У свою чергу відповідачем частково здійснено поставку продукції за період з 24.03.14 по 28.12.15 на загальну суму 127 423 870,31 грн. згідно відповідних актів приймання-передачі та видаткових накладних, з урахуванням продукції (каркас дротяний), за яку розрахунок здійснений акредитивом на суму 26 352 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 9 547 936,92 грн., суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом безпідставно у переліку недопоставленої продукції, за яку позивач просить повернути аванс, зазначена та частина продукції, яка не викладена позивачем у позові, а саме: сегмент камери чистого газу; сегмент каналу чистого газу; майданчики обслуговування фільтру; накопичувачі стисненого повітря DN300; накопичувачі стисненого повітря DN200; КВП і А.

До того ж у межах спірного договору фактична заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить різницю між загальною сумою фактично сплачених позивачем відповідачу в рамках спірного договору коштів та загальною вартістю фактично поставленої продукції, тобто, 133 456 889,39 грн. (сума фактичної оплати) - 127 423 870,31 грн. (сума фактично поставленого обладнання) = 6 033 019,08 грн., що є меншим від заявленого позивачем розміру стягнення (9 547 936,92 грн.).

При цьому, позивач зазначив, що продукція в межах договору поставлена, зокрема і за актами приймання-передачі від 03.11.14 №№29-31 та від 02.12.14 №32. Однак, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.15 по справі №908/3344/15, доказів оплати вказаних актів позивачем надано, що преюдиційно встановлено підчас розгляду зазначеної справи, а тому не потребує повторного доведення, в силу приписів ст.35 ГПК України.

Підсумовуючи зазначене, суд касаційної інстанції зауважує, що в супереч вимог господарського процесуального законодавства, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не доведено належними та допустимими доказами переліку продукції, яка не була поставлена саме на суму виконаної попередньої оплати за договором та відповідних розрахунків за періодами та об'ємом авансових платежів.

Тому, колегія суддів вважає, що постанова у частині нарахувань попередньої оплати за непоставлену продукцію на суму 9 547 936,92 грн. підлягає залишенню без змін.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на попередню оплату за непоставлену продукцію.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Проаналізувавши норми ст.ст.524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Отже, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до змісту угоди №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.16 та протоколів до неї, до якої апелює позивач, відповідач визнав наявність заборгованості за договором від 30.01.13 №14/1 перед позивачем з авансового платежу на суму 9 547 936,92 грн. та підтвердив відсутність у нього заперечень щодо суми та характеру заборгованості.

Однак, відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Тому припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін.

Наразі, вказаною угодою №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.11.16 визначено, що ТОВ "ДЕМЗ-Інжинірінг" є боржником, а ПАТ "Центренерго" є кредитором по виконанню договору від 30.01.13 №14/1 на закупівлю (поставку) товарів грошового зобов'язання на суму 20 823 064,85 грн. не погашеного ТОВ "ДЕМЗ-Інжинірінг" авансового платежу, що підтверджується даними бухгалтерського обліку Трипільської теплової електростанції станом на 01.08.16. А п.1.2 угоди передбачено, що ПАТ "Центренерго" є боржником перед ТОВ "ДЕМЗ-Інжинірінг", як кредитором по виконанню договору від 30.01.13 №14/1 на закупівлю (поставку) товарів грошового зобов'язання за поставлену продукцію, що утворилася на підставі підписаних актів прийому-передачі продукції на суму 8 725 733,55 грн., що складає 44% від 19 831 212,61 грн. вартості продукції відповідно до зазначених актів.

Отже, зміст вказаної угоди прямо суперечить вимогам ст.601 ЦК України щодо однорідності зустрічних вимог сторін, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати у вигляді авансового платежу за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, тому що відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання у розумінні ст.625 ЦК України, що узгоджується з правовою позицією ВСУ, викладеною у постанові від 01.07.15 у справі №910/14120/14

Зважаючи на вказане, позиція суду апеляційної інстанції про безпідставність застосування до спірних правовідносин угоди від 04.11.16 №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, є обґрунтовано-вірною, оскільки нею передбачено зарахування зобов'язань з непогашеного авансового платежу. Проте, авансовий платіж за своєю суттю не є грошовим у контексті вимог ст.625 ЦК України.

А тому, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.17 у справі №908/3107/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. К. Могил

В. В. Палій