Рішення

від 16.11.2017 по справі 909/814/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 р. Справа № 909/814/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л.М. , секретар судового засідання Конашенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ОСОБА_1 міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004;

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД", вул. Левинського, 3-а, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 12739 грн. 13 коп. збитків;

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, головний спеціаліст відділу представництва Департаменту правової політики ОСОБА_1 міської ради, довіреність (№ 2315/01-20/14в від 30.12.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність (№ б/н від 17.10.17).

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 міська рада звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" про стягнення 12739 грн. 13 коп. збитків.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо використання ним без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,0271 га по вул. Левинського, 3а в місті Івано-Франківську, на якій знаходиться нерухоме майно - будинок, що належить на праві приватної власності ТзОВ "Рембудком-ЛТД" та ТзОВ "Фірманн". Внаслідок вказаного, згідно з актом про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016 року, позивачем нараховано суму неодержавного територіальною громадою м.Івано-Франківська доходу у вигляді збитків, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки відповідачем за період з 29.11.13 по 29.11.16 в розмірі 12739 грн. 13 коп.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзивах на позов (вх.№16515/17 від 20.10.17, вх.№17585/17 від 07.11.17).

В обґрунтування заперечень зазначає про те, що ОСОБА_1 міською радою було самостійно прийнято рішення щодо вилучення у відповідача земельної ділянки, на якій розміщено приміщення, яке перебуває частково у його власності. Зважаючи на те, що на спірну земельну ділянку відповідач оформлював право користування ще в 1995 році (ОСОБА_4 акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ІФ №001715 від 17.05.1995 р.), а позивач своїм рішенням вилучив вказану ділянку у відповідача у 2008 році, жодної вини та неправомірної поведінки в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" немає.

Також зазначає, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу", підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є такі документи в їх сукупності: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. До матеріалів справи долучено тільки частину необхідних документів, а тому не існує жодних правових підстав для розрахунку розміру шкоди, заподіяної територіальній громаді.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" перебували адміністративно-виробничі приміщення по вул. Левинського, 3-а в м. Івано-Франківську. Земельна ділянка площею 1,56 га, на частині якої розміщені дані приміщення, була виділена в постійне користування відповідача ОСОБА_1 міською радою відповідно до рішення № 250 від 18 липня 1995 року. На підтвердження права користування вказаною земельною ділянкою, 17.08.1995 року ОСОБА_1 міською радою видано відповідачу ОСОБА_4 акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89.

22.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_5 укладено договір про поділ адміністративно-виробничих будівель в натурі та припинення спільної часткової власності.

Відповідно до вказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" набуло право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості - адміністративно-виробничі будівлі, що становить 11/100 ідеальних часток. ОСОБА_5 набув право власності на окремі індивідуально визначені об'єкти нерухомості - адміністративно-виробничі будівлі, що становить 44/100 ідеальних часток. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" набуло право власності на окремі індивідуально визначені об'єкти нерухомості - адміністративно-виробничі будівлі, що становить 45/100 ідеальних часток.

Таким чином, станом на час укладення даного договору від 22.05.2007 р., земельна ділянка під адміністративно-виробничою будівлею на вул. Левинського, 3-а перебувала у відповідача на праві постійного користування (ОСОБА_4 акт серії ІІ-ІФ №001716).

У зв'язку з укладенням договору про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_5, від 22.05.2007 року, ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення про вилучення та надання земельних ділянок.

Так, згідно п.1 рішення ОСОБА_1 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 року, вилучено за згодою ТзОВ "Ремонтно-будівельної фірми "Рембудком-ЛТД", частину земельних ділянок загальною площею 0.7729 га (ділянка № 1 - 0,5028 га, ділянка № 2 - 0,2711 га) на вул.Левинського, 3-а, (договір про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", ТзОВ транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_5, від 22.05.2007 року). Вирішено: ОСОБА_4 акт на право постійного користування землею від 17.05.1995 року, реєстраційний № 89, виданий РБФ "Рембудком ЛТД" анулювати в установленому порядку. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", (ідентифікаційний код 05475376) загальною площею 0.7729 га (ділянка № 1 - 0,5028 га, ділянка № 2 - 0,2711 га) на вул. Левинського 3-а, з передачею її в оренду, терміном на три роки для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Рембудком ЛТД" вул. Левинського, 3-а укласти договір оренди землі.

Згідно п. 3 рішення ОСОБА_1 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" вилучено за його згодою, частину земельної ділянки площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, (договір про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", ТзОВ транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_5, від 22.05.2007 року). Вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" (ідентифікаційний код 02139191) площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, з передачею її в оренду, терміном на три роки, для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" (юридична адреса: вул. Левинського, 3-а) укласти договір оренди землі.

Зміни до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716 були внесені на підставі рішення позивача від 06.09.12 за №855-29 "Про розгляд протесту прокуратури міста ОСОБА_1 на рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 10.07.2008 "про вилучення та надання земельних ділянок", про що зазначено в розділі "Зміни в землекористуванні" даного державного акту.

Відповідач у встановленому законом порядку оформив своє право користування земельними ділянками, які на підставі цього рішення були залишені в його користуванні.

Зокрема, у користуванні відповідача залишено дві земельні ділянки, право постійного користування якими зареєстровано 23.12.2013 року: № 1 площею 0,5039 га, кадастровий номер - 2610100000:20:009:0142; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 15201766 від 23.12.2013 р.; №2 площею 0,2712 га, кадастровий номер - 2610100000:20:009:0143; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 15242464 від 23.12.2013 р.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, адміністративно-виробничі будівлі на вул.Левинського, 3-а розміщені на спірній земельній ділянці (площею 0,0271 га згідно технічного паспорта; 0,0241 га згідно рішення про вилучення), яка була вилучена у відповідача на користь ТзОВ транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД".

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" право користування земельною ділянкою не переоформлено.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірманн" належні йому приміщення адміністративно-виробничої будівлі (на підставі протоколу загальних зборів від 14.02.14).

Господарським судом встановлено, що спірна земельна ділянка фактично не була вилучена у відповідача у встановлений законом спосіб і не передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД", адже, кожен із співвласників частини адміністративно-виробничих будівель по вул.Левинського, 3а в м.Івано-Франківську продовжував здійснювати право власності на свою частку нерухомості, та відповідно користування земельною ділянкою на якій знаходиться будівлі.

Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, в силу наведених обставин, вказана земельна ділянка не була самовільно зайнята відповідачем.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства України щодо використання ним земельної ділянки площею 0,0271 га по вул.Левинського, 3а в місті Івано-Франківську без правовстановлюючих документів.

05.10.2016 року інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. ОСОБА_6. 3-а в м. Івано-Франківську, на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановюючих документів на земельну ділянку.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження позивачем встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності, орієнтовна площа ділянки складає 0,027 га. Земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, відповідно відсутні дані на публічній кадастровій карті України. Площа забудови під будинком згідно технічного паспорту становить 0,0271 га.

Між ОСОБА_1 міською радою та ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" не укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 0271 га за адресою вул.Левинського 3-а у м. Івано-Франківську. Позивачем надсилалось відповідачу повідомлення від 19.01.2017 року №80/01-18/19-в з пропозицією відшкодувати ОСОБА_1 міській раді завдані збитки.

Рішенням Виконкому ОСОБА_1 міської ради від 12.01.2017 року № 17 затверджено Акт про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016 р.

Підставою для нарахування збитків, згідно акту, стало порушення вимог чинного законодавстві щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди.

Як вбачається із даного акту, комісією з визначення збитків власнику землі, складено акт про наступне. Нерухоме майно - двоповерховий адміністративний будинок, який знаходиться на земельній ділянці по вул. Левинського, 3а належить на праві власності ТОВ ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" та ТзОВ "Фірманн". Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адміністративно-виробничі будівлі належать ТОВ ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" з 22.05.2007р., ТзОВ "Фірманн" - з 25.02.2014 р. В Департаменті комунальних ресурсів ОСОБА_1 міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки. Земельна ділянка не сформована. Площа забудови під будинком згідно технічого паспорту становить 0,0271 га. Згідно наданої інформації ДПІ у м. Івано-Франківську ТзОВ ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" користується земельною ділянкою на вул. Левинського, 3 А протягом 2013-2016 року не декларує та не сплачує за користування.

Збитки, згідно даного акту, розраховані за період з 29.11.2013 року по 29.11.2016 р.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

При цьому, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох складових, якими є протиправна поведінка; збитки у потерпілої особи; безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони; вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції станом на дату прийняття рішення від 10.07.2008 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, право користування земельною ділянкою належало відповідачу на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716.

Згідно рішення ОСОБА_1 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" вилучено частину земельної ділянки площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, та вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" з передачею її в оренду, терміном на три роки, для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" укласти договір оренди землі.

Вказане свідчить про відсутність у діях відповідача вини, адже, саме за рішенням позивача, у відповідача вилучено спірну земельну ділянку та зобов'язано іншу особу укласти щодо неї договір оренди землі.

Також з огляду на рішення позивача вилучити у відповідача та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" земельну ділянку в оренду, відсутньою є протиправна поведінка відповідача, а також, відповідно і причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками.

За наведених обставин, у діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з п.3.8 постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.01.11 вирішуючи спори за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення ст.22, глави 82 ЦК України, частини другої ст. 224 ГК України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів спрямованих на встановлення орендних правовідносин з відповідачем, зокрема, таких як звернення з вимогою про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди.

Також, слід звернути увагу, на те, що акт обстеження земельної ділянки було складено 05.10.2016 р., тобто через 8 років після прийняття рішення ОСОБА_1 міською радою про вилучення у відповідача земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення.

Крім того, слід взяти до уваги, що згідно ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.

За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості (правова позиція ВСУ у справах №6-253цс16 від 13.04.16, №6-2225цс16 від 12.10.16).

При цьому, як вже зазначалось судом, станом на час укладення договору про поділ адміністративно-виробничих будівель від 22.05.2007 р., земельна ділянка під адміністративно-виробничою будівлею на вул. Левинського, 3-а перебувала у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" на праві постійного користування (ОСОБА_4 акт серії ІІ-ІФ №001716).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 22, 377, 614, 683, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 116, 120, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" про стягнення 12739 грн. 13 коп. збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.17

Суддя Неверовська Л.М.