Постанова

від 24.01.2018 по справі 909/814/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа № 909/814/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кобзар О.

з участю представників:

від скаржника - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради, м. Івано-Франківськ, вх. №01-05/5826/17 від 11.12.2017 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017 року (час проголошення об 12 год. 20 хв., м.Івано-Франківськ, суддя Неверовська Л.М., повний текст складено 22.11.2017 року)

у справі №909/814/17

за позовом: ОСОБА_2 міської ради, м. Івано-Франківськ;

до відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД", м. Івано-Франківськ;

про: стягнення 12739 грн. 13 коп. збитків;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017 року у справі №909/814/17 у позовних вимогах ОСОБА_2 міської ради, до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД", про стягнення 12739 грн. 13 коп. збитків - відмовлено повністю.

Вищенаведене рішення суду від 16.11.2017 року мотивоване тим, що право користування земельною ділянкою належало відповідачу на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716. Згідно рішення ОСОБА_2 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 року у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" вилучено частину земельної ділянки площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, та вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" з передачею її в оренду, терміном на три роки, для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" укласти договір оренди землі.

Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що вищенаведене свідчить про відсутність у діях відповідача вини, адже, саме за рішенням позивача, у відповідача вилучено спірну земельну ділянку та зобов'язано іншу особу укласти щодо неї договір оренди землі.

Також з огляду на рішення позивача вилучити у відповідача та надати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" земельну ділянку в оренду, відсутньою є протиправна поведінка відповідача, а також, відповідно і причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками. За наведених обставин, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов висловку, що у діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - ОСОБА_2 міська рада подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що судовим рішенням підтверджується використання відповідачем земельної ділянки та помилково стверджується про вилучення у відповідача усієї земельної ділянки. Згідно із ст. 377 ЦК України, наявність у власності особи нерухомого майна є підставою для виникнення у такої особи права на земельну ділянку, оскільки остання слідує юридичній долі нерухомості, а це у свою чергу тягне обов'язок платного її використання. Тому доводи відповідача, на які посилається суд про автоматичний перехід права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено приміщення, вважає такими, що не відповідають законодавству, оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності та не передавалась ОСОБА_2 міською радою.

За змістом норми ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2017, а апеляційну скаргу позивача без задоволення та зазначає про безпідставність доводів скаржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2017р. справу № 909/814/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., та ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.01.2018р..

03.01.2018 року ухвалою суду внесено зміни у резолютивну частину ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.17 р. замість дати призначення справи до розгляду на « 16» січня 2018 року об 10 год.40 хв. слід читати « 24» січня 2018 року о 10 год.40 хв.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. № 2147-VIII, у відповідності до якого Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Представники сторін в судове засідання 24.01.2018 року не з'явилися, причин неявки суду не доповіли, хоч були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 24.01.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, у власності ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" перебували адміністративно-виробничі приміщення по вул. Левинського, 3-а в м. Івано-Франківську. Земельна ділянка площею 1,56 га, на частині якої розміщені дані приміщення, була виділена в постійне користування відповідача ОСОБА_2 міською радою відповідно до рішення № 250 від 18.07.1995 р.. На підтвердження права користування вказаною земельною ділянкою, 17.08.1995 р. ОСОБА_2 міською радою видано відповідачу ОСОБА_5 акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89.

22.05.2007 року між ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД", ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_6 укладено договір про поділ адміністративно-виробничих будівель в натурі та припинення спільної часткової власності.

Відповідно до вказаного договору, ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" набуло право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості - адміністративно-виробничі будівлі, що становить 11/100 ідеальних часток. ОСОБА_6 набув право власності на окремі індивідуально визначені об'єкти нерухомості - адміністративно-виробничі будівлі, що становить 44/100 ідеальних часток. ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" набуло право власності на окремі індивідуально визначені об'єкти нерухомості - адміністративно-виробничі будівлі, що становить 45/100 ідеальних часток.

Таким чином, станом на час укладення договору від 22.05.2007 р., земельна ділянка під адміністративно-виробничою будівлею на вул. Левинського, 3-а перебувала у відповідача на праві постійного користування (ОСОБА_5 акт серії ІІ-ІФ №001716). У зв'язку з укладенням договору про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_6, від 22.05.2007 року, ОСОБА_2 міською радою прийнято рішення про вилучення та надання земельних ділянок.

Згідно із п.1 рішення ОСОБА_2 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 р., вилучено за згодою ТзОВ "Ремонтно-будівельної фірми "Рембудком-ЛТД", частину земельних ділянок загальною площею 0,7729 га (ділянка № 1 - 0,5028 га, ділянка № 2 - 0,2711 га) на вул.Левинського, 3-а, (договір про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", ТзОВ транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_6, від 22.05.2007 р.). Вирішено: ОСОБА_5 акт на право постійного користування землею від 17.05.1995 р., реєстраційний № 89, виданий РБФ "Рембудком ЛТД" анулювати в установленому порядку. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", (ідентифікаційний код 05475376) загальною площею 0,7729 га (ділянка № 1 - 0,5028 га, ділянка № 2 - 0,2711 га) на вул. Левинського 3-а, з передачею її в оренду, терміном на три роки для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Рембудком ЛТД" вул. Левинського, 3-а укласти договір оренди землі.

Згідно із п. 3 рішення ОСОБА_2 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 р. у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" вилучено за його згодою, частину земельної ділянки площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, (договір про поділ адміністративно-виробничих будівель ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком ЛТД", ТзОВ транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" та ОСОБА_6, від 22.05.2007 р.). Вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" (ідентифікаційний код 02139191) площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, з передачею її в оренду, терміном на три роки, для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" (юридична адреса: вул. Левинського, 3-а) укласти договір оренди землі.

Зміни до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716 були внесені на підставі рішення позивача від 06.09.12 року за №855-29 "Про розгляд протесту прокуратури міста ОСОБА_2 на рішення сесії ОСОБА_2 міської ради від 10.07.2008 "про вилучення та надання земельних ділянок", про що зазначено в розділі "Зміни в землекористуванні" даного державного акту.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались та були правильно встановлені судом першої інстанції.

Відповідач у встановленому законом порядку оформив своє право користування земельними ділянками, які на підставі цього рішення були залишені в його користуванні. Зокрема, у користуванні відповідача залишено дві земельні ділянки, право постійного користування якими зареєстровано 23.12.2013 року: № 1 площею 0,5039 га, кадастровий номер - 2610100000:20:009:0142; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 15201766 від 23.12.2013 р.; №2 площею 0,2712 га, кадастровий номер - 2610100000:20:009:0143; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 15242464 від 23.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративно-виробничі будівлі на вул.Левинського, 3-а розміщені на спірній земельній ділянці (площею 0,0271 га згідно технічного паспорта; 0,0241 га згідно рішення про вилучення), яка була вилучена у відповідача на користь ТзОВ транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД". Посилання апелянта на ст. 377 ЦК України, згідно із якою до відповідача, як власника об'єкта нерухомості у будь-якому випадку переходить відповідне право на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, не спростовує факту прийняття та змісту зазначеного рішення ОСОБА_2 міської ради, яке недійсним не визнавалось.

При цьому, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" право користування земельною ділянкою не переоформлено. В подальшому, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" внесено до статутного капіталу ТзОВ "Фірманн" належні йому приміщення адміністративно-виробничої будівлі (на підставі протоколу загальних зборів від 14.02.14).

Спірна земельна ділянка фактично не була вилучена у відповідача у встановлений законом спосіб і не передана ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД", кожен із співвласників частини адміністративно-виробничих будівель по вул.Левинського, 3а в м.Івано-Франківську продовжував здійснювати право власності на свою частку нерухомості, та відповідно користування земельною ділянкою на якій знаходиться будівлі.

Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Таким чином, в силу наведених обставин, вказана земельна ділянка не була самовільно зайнята відповідачем. Цей висновок суду першої інстанції не спростований доводами апеляційної скарги.

05.10.2016 р. інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Левинського, 3-а в м. Івано-Франківську щодо дотримання земельного законодавства - наявності правовстановюючих документів на земельну ділянку. В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності, орієнтовна площа якої становить 0,027 га, не сформована, кадастровий номер не присвоєно, відповідно відсутні дані на публічній кадастровій карті України. Площа забудови під будинком згідно технічного паспорту становить 0,0271 га.

Між ОСОБА_2 міською радою та ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" не укладено договір оренди земельної ділянки площею 0, 0271 га за адресою вул.Левинського 3-а у м. Івано-Франківську. Позивачем надсилалось відповідачу повідомлення від 19.01.2017 р. №80/01-18/19-в з пропозицією відшкодувати ОСОБА_2 міській раді завдані збитки.

Рішенням Виконкому ОСОБА_2 міської ради від 12.01.2017 р. № 17 затверджено Акт про визначення збитків власнику землі від 29.11.2016 р. Підставою для нарахування збитків визначено порушення вимог чинного законодавства щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди. Як вбачається із даного акту, комісією з визначення збитків власнику землі, складено акт про наступне. Нерухоме майно - двоповерховий адміністративний будинок, який знаходиться на земельній ділянці по вул. Левинського, 3а належить на праві власності ТОВ ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" та ТзОВ "Фірманн". Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адміністративно-виробничі будівлі належать ТОВ ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" з 22.05.2007р., ТзОВ "Фірманн" - з 25.02.2014 р. В Департаменті комунальних ресурсів ОСОБА_2 міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки. Земельна ділянка не сформована. Площа забудови під будинком згідно технічого паспорту становить 0,0271 га. Згідно наданої інформації ДПІ у м. Івано-Франківську ТзОВ ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" користується земельною ділянкою на вул. Левинського, 3а протягом 2013-2016 р.р. не декларує та не сплачує за користування. Збитки, згідно даного акту, розраховані за період з 29.11.2013 р. по 29.11.2016 р.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції станом на дату прийняття рішення від 10.07.2008 р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою належало відповідачу на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ІФ №001716. Згідно рішення ОСОБА_2 міської ради "Про вилучення та надання земельних ділянок" від 10.07.2008 р. у ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" вилучено частину земельної ділянки площею 0,0241 га на вул. Левинського, 3-а, та вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" з передачею її в оренду, терміном на три роки, для обслуговування виробничих приміщень. Зобов'язано ТзОВ "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" укласти договір оренди землі.

Вищевказане свідчить про відсутність у діях відповідача вини, адже, саме за рішенням позивача, у відповідача вилучено спірну земельну ділянку та зобов'язано іншу особу укласти щодо неї договір оренди землі. Також з огляду на рішення позивача вилучити у відповідача та надати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Транспортно-виробнича фірма "АвтоКом-ЛТД" земельну ділянку в оренду, відсутньою є протиправна поведінка відповідача, а також, відповідно і причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками. За наведених обставин, у діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення.

Частиною 4 статті 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Згідно з п.3.8 постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.01.11 року вирішуючи спори за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення ст.22, глави 82 ЦК України, частини другої ст. 224 ГК України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів спрямованих на встановлення орендних правовідносин з відповідачем, зокрема, таких як звернення з вимогою про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди. Акт обстеження земельної ділянки було складено 05.10.2016 р., тобто через 8 років після прийняття рішення ОСОБА_2 міською радою про вилучення у відповідача земельної ділянки.

Крім того, слід взяти до уваги, що згідно ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст. 120 ЗК України (в редакції станом на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості (правова позиція ВСУ у справах №6-253цс16 від 13.04.16, №6-2225цс16 від 12.10.16).

При цьому, як вже зазначалось судом, станом на час укладення договору про поділ адміністративно-виробничих будівель від 22.05.2007 р., земельна ділянка під адміністративно-виробничою будівлею на вул. Левинського, 3-а перебувала у ТзОВ "Ремонтно-будівельна фірма "Рембудком-ЛТД" на праві постійного користування (ОСОБА_5 акт ІІ-ІФ №001716).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради, м. Івано-Франківськ, вх. №01-05/5826/17 від 11.12.2017 року- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2017р. у справі № 909/814/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 29 січня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.