Рішення

від 08.11.2017 по справі 911/2622/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 911/2622/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/2622/17

за позовом приватного підприємства Захід-Руно , смт. Млинів,

Млинівський район, Рівненська область

до приватного підприємства Торгова Компанія Зернотрейд ,

с. Козаровичі, Вишгородський район, Київська область

про стягнення 401 033,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 11/37 від 23.03.2017;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Захід-Руно (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства Торгова Компанія Зернотрейд (відповідач) про стягнення 401 033,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання умов Договору поставки № 22/04/16 від 22.04.2016 позивачем, в рахунок попередньої оплати перераховано на рахунок відповідача 1 190 000,00 грн., проте відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань поставку продукції не здійснив та лише частково повернув на рахунок позивача грошові кошти, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 307 550,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 34 383,10 грн. інфляційних втрат, 9 201,22 грн. 3 % річних та 49 898,94 грн. пені.

Ухвалою суду від 04.09.2017 порушено провадження у справі № 911/2622/17 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 11.10.2017.

Ухвалою суду від 11.10.2017 розгляд справи був відкладений на 25.10.2017.

Ухвалою суду від 25.10.2017 розгляд справи був відкладений на 08.11.2017.

В судові засіданні 11.10.2017 та 25.10.2017 представник позивача не з'явився. В судовому засіданні 08.11.2017 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 11.10.2017, 25.10.2017, 08.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень щодо ухвал суду. Вимоги ухвал суду від 04.09.2017, 11.10.2017, 25.10.2017 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 між приватним підприємством Захід-Руно (позивач, покупець) та приватним підприємством Торгова компанія Зернотрейд (відповідач, постачальник) укладений Договір поставки № 22/04/16, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію, зокрема, пшеницю в кількості 500 т та ячмінь, в кількості 500 т, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити таку продукцію на умовах, визначених в договорі.

Строки поставки продукції встановлені протягом 20 робочих днів, з моменту отримання попередньої оплати від покупця (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальна сума договору щодо поставки пшениці, включаючи ПДВ, становить 1 800 000,00 грн.

Пунктом 3.4 договору визначено, що загальна сума договору щодо поставки ячменю, включаючи ПДВ, становить 1 650 000,00 грн.

Покупець здійснює 100 % попередню оплату кожної партії продукції на підставі рахунку наданого постачальником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити рахунок протягом 3-х робочих днів з дати отримання такого рахунку (п. 3.5 договору).

Постачальник зобов'язується разом із продукцією передати покупцю видаткову накладну та товарно-транспортну накладну. Приймання-передача продукції проводиться уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної (п.п. 2.5, 4.1 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань. Строк дії договору може бути продовженим за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Так, позивачем згідно з платіжним дорученням № 943 від 11.05.2016 перераховано відповідачу грошові кошти, в сумі 1 190 000,00 грн., з призначенням платежу: за ячмінь по рах № 18 від 10.05.2016.

Однак, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань поставку продукції не здійснив, проте як здійснив часткове повернення коштів в сумі 882 450,00 грн. про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 36 від 13.05.2016.

Разом з тим, за твердженням позивача, відповідач усно проінформував позивача про відмову в поставці оплаченого позивачем товару.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із вимогою № 1, в якій вимагав від відповідача повернути кошти в сумі 307 550,00 грн. сплачені позивачем в рахунок попередньої оплати. Факт надіслання вказаної вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 27.05.2016.

Однак відповідач відповіді на вимогу не надав, повернення коштів не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Представник відповідача в судові засідання 11.10.2017, 25.10.2017, 08.11.2017 не з'явився, доказів поставки продукції або повернення суми попередньої оплати в сумі 307 550,00 грн. суду не надіслав, а отже факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки, на підставі Договору поставки № 22/04/16 від 22.04.2016, позивачем в рахунок попередньої оплати за продукцію, перераховано відповідачу 1 190 000,00 грн., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив поставку продукції та лише частково повернув грошові кошти, вимога позивача про стягнення з відповідача 307 550,00 грн. суми попередньої оплати визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим позивач, з посиланням на Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 49 898,94 грн. пені, нарахованої за період з 15.05.2016 по 12.11.2016.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача щодо несвоєчасної поставки продукції у вигляді пені або штрафу, з погодженням відповідного розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 49 898,94 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім того позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, просить суд стягнути з відповідача 9 201,22 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 13.05.2016 та 34 383,10 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: травень 2016 - березень 2017.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення суми попередньої оплати за поставку продукції.

Разом з тим, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата й не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Торгова Компанія Зернотрейд (07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Кірова, 2-Г, код ЄДРПОУ 38667883) на користь приватного підприємства Захід-Руно (35100, Рівненська область, Млинівський район, вул. Поліщука, 61, код ЄДРПОУ 31316414) 307 550 (триста сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. суму попередньої оплати та 4 613 (чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 25 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 21.11.2017.

Суддя О.О. Христенко