Рішення

від 13.11.2017 по справі 916/2255/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2017 р.справа № 916/2255/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО»

фермерського господарства «ЛЕШНІВСЬКЕ»

про стягнення 569 грн. 34 коп.

Суддя Петренко Н.Д.

при секретарі Арзуманяні В.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 02.06.2016р.

від відповідачів: не з`явились, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

СУТЬ СПОРУ : позивач - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ «СОВАГРО» та фермерського господарства (далі - ФГ) «ЛЕШНІВСЬКЕ» 569 грн. 34 коп. заборгованості, а саме: 126 грн. 23 коп. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), 141 грн. 18 коп. штрафу, 171 грн. 93 коп. пені, 42 грн. 00 коп. 3% річних, 88 грн. 00 коп. інфляційних витрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.09.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2017 порушено провадження у справі № 916/2255/17.

У відзиві відповідач по справі заперечував з підстав, викладених у відзиві.

09.10.2017 позивачем по справі надано заяву про більшення позовних вимог (вх. № 2-5315/17), згідно якої ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просило суд солідарно стягнути з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257, 78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.08.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008; солідарно стягнути з фермерського господраства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на користь товариства з обеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокатські витрати у розмірі 500,00 грн. згідно договору № 05-07/1-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012; солідарно стягнути із фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.04.2008р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) та ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008р. відповідно до умов якого визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (п. 1.1. договору), які належать продавцю на момент укладення договору або будуть набуті продавцем у майбутньому (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна засобів захисту рослин (товару) визначаються у додатках до цього договору та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору товар може передаватись покупцю партіями та вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно з умовами договору ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» поставив ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» товар на загальну суму 13762 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-ЛВ00144 від 29.04.2008 на суму 30039 грн. 00 коп., № РН-ЛВ00175 від 08.05.2008 на суму 7272 грн. 00 коп., № РН-ЛВ00238 від 22.05.2008 на суму 544 грн., № РН-ЛВ00248 від 23.05.2008.

Пунктом 5.3. договору передбачений такий порядок розрахунків:

- 20% вартості товару оплачується покупцем в строк до 05.05.2008;

- 80% вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2008.

Відповідно до п. 11.1. договір діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Проте, ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» здійснюючи розрахунки за договором порушило його умови, оскільки здійснило перерахування грошових коштів у сумі 2580 грн. 00 коп. від 22.05.2008, у сумі 1000 грн. 00 коп. від 18.11.2008, у сумі 3000 грн. 00 коп. від 10.12.2008, 1500 грн. 00 коп. від 09.01.2009, у сумі 5682 грн. 00 коп. від 02.02.2009, що підтверджується банківськими виписками.

Сторонами у договорі погоджено у розділі 8 умови відповідальності сторін. Пунктом 8.1 зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Пунктом 8.2 передбачено, що за просрочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пунктом 8.3 вказано, що Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій щодо прострочення виконання зобов`язань за договором, здійснюється без обмеження строку. Пунктом 8.4 передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

У пункті 8.5 вказано, що покупець зобов`язаний відшкодувати продавцю у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесені продавцем при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем умов даного договору. Відповідно до п.2 ст.232 ГК України, сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.

Пунктом 8.6 зазначено, що за грубе порушення умов дговору однією із сторін, інша сторона може відмовитися від виконання умов договору та розірвати договір в односторонньому порядку із проведенням всіх розрахунків за фактично отриманий товар.

Також у договорі п.8.7 передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 5.3 даного договору продавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та не поставляти товар.

У зв'язку з неналежним виконанням ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» взятих на себе грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» 18.03.2010 звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» суми заборгованості та штрафних санкцій за період з 02.12.2008 по 18.03.2010, згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі №12/54, позовні вимоги ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» задоволено частково, стягнуто з ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» 3669 грн. 55 коп. курсової різниці, 1527 грн. 30 коп. штрафу, 315 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 26 грн. 35 коп. 3% річних, 98 грн. 26 коп. державного мита, 227 грн. 35 коп. витрат на ІТЗ, 400 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою ВДВС Бродовського РУЮ від 28.03.2011 закінчено виконавче провадження щодо рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі № 12/54, у тому числі й в частині погашення боргу у сумі 3669 грн. 55 коп.

За замістом положень ст. 35 Господарського процесуального коедксу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Положеннми ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008р.

Частина 2 ст.524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відомості про офіційний курс Національного банку України, взятий з офіційного сайту (порталу) Національного банку України. Відповідно до листа НБУ № 24-211/113 від 23.03.1999 щодо курсу гривні до іноземних валют, Національний банк України повідомив всіх користувачів що актуальну інформацію про курс гривні до іноземних валют можна отримати в мережі Інтернет.

У додатку № 1 до договору курс долара США до гривні на день укладання та підписання договору становив: 5,05 грн./дол.США.

Як вказано в примітці до даного додатку, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S-ціна на момент оплати; В-ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Верховний суд України у постановах від 04.07.2011 по справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 по справі № 3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, прийшов до висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний засіб платежу на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а такж на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Фактично сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладання договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного Кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, що вказує на принцип свободи договору.

За інформацією, що міститься на офіційному сайті НБУ, офіційний курс долара США до гривні на день належного проведення розрахунку за отриманий товар становив: 21.11.2008 - 7,79 грн./дол. США, 29.01.2009 та 06.02.2009 відповідно 7,70 грн./дол. США.

Отже, розмір курсової різниці становить 5329,16 грн., а з урахуванням рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі 12/54 вже було стягнуто частину загального та законодавчо можливого розміру курсової різниці як складової боргу у сумі 3669,55 грн., то розмір визначеної позивачем позовної вимоги у виді заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у відповідності до ст.524,533,562 ЦК України та договору № ЗУФ-72/04/09 купівлі-продажу товару від 25.04.2008 складає 1659,61 грн. (формула розрахунку міститься в таблиці, а.с. 84).

Відповідно до п. 11.1 Договору, Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками сторін до повного виконання сторонами обов'язків до Договору.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст.229 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В п.8.3 Договору, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п.8.4 Договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості несплаченого товару.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

У зв'язку з викладеним у ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат згідно умов договору купівлі-продажу № ЗУФ-72/04/08 товару на умовах від 25.04.2008 за період існування заборгованості, за виключенням періодів, які були охоплені рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі № 12/54.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплати.

Частина 1 ст.513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно приписів ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.515 ЦК України).

31.03.2011 між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» (первісний кредитор) та ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» (новий кредитор) було укладено угоду №НЮК-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), згідно з умовами п.1.1. якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32704171), що іменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором у зв'язку із неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Відповідно до п.1.2. угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3%-річних та інфляційних витрат, за весь період існування заборгованості (прострочення боржником грошового зобов'язання) відповідно до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Пунктом 2.1. угоди встановлено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить 1008,13 грн., проте не обмежується цією сумою.

Зі змісту п.2.2. угоди вбачається, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п.2.1., що відступається згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, є загальною сумою (розміром) пені, 3% річних та інфляційних витрат, котрі нараховані за період із 19.03.2010 по 27.03.2011 відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

За приписами п.3.2. угоди новий кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступки права вимоги за цією угодою (п.4.3 угоди).

У відповідності до п.6.1. угоди ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На підставі акту прийому-передачі документів від 31.03.2011 первісний кредитор передав новому кредитору документи за вищенаведеною угодою.

Повідомленням від 31.03.2011 ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» повідомило ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» про заміну кредитора у зобов'язанні.

02.07.2012 між ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду №377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.512-519 ЦК України) згідно умов п.1.1. якого, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32704171), що іменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Відповідно до п.1.2. угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3%-річних та інфляційних витрат, за весь період існування заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Пунктом 2.1. угоди встановлено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 5000 грн. 00 коп., проте не обмежується цією сумою.

Окрім цього, з моменту укладання цієї угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають відповідно до умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3%-річних та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008 (п. 2.2. угоди).

Пунктом 2.3. угоди передбачено, що з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Відповідно до п. 4.3. угоди сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статті 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.

На підставі акту прийому-передачі документів від 02.07.2012 первісний кредитор передав новому кредитору документи за вищенаведеною угодою.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 між ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ „СОВАГРО» (поручитель) було укладено договір поруки №01-08-2016 від 09.08.2016, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32704171) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст.2 цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, а саме:

Пункт 3.1. договору закріплює, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у вигляді дооцінки товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних витрат в розмірі 20000 грн. 00 коп.

У відповідності до п.4.1. у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Позивач додатково звернувся до ТОВ „СОВАГРО» із вимогою вих. №24-17/09 від 24.09.2016, котра була одержана ТОВ „СОВАГРО» 20.10.2016, проте до сьогодні не виконана. На адресу позивача надійшов лист від 21.11.2016 за вих №311 згідно з яким ТОВ „СОВАГРО» повідомило позивача про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки №01-08-2016 від 09.08.2016 в зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

З врахуванням вищенаведеного та виходячи з того, що відповідачі не сплатили заборгованість, що виникла на підставі угоди №377/07-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладеної на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому в обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст.ст. 6,11,509,512-519,526,533,536,610,612,625-629,655,692-694 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173,193,202 Господарського кодексу України.

28.09.2017 до господарського суду Одеської області надійшов відзив ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» на позовну заяву ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» , відповідно до якого ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» зазначає, що заперечує проти заявленого на нього позову у повному обсязі, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі № 12/54 вже стягнуто з ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» 3669 грн. 55 коп. курсової різниці, 1527 грн. 30 коп. штрафу, 315 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 26 грн. 35 коп. 3% річних, 98 грн. 26 коп. державного мита, 227 грн. 35 коп. витрат на ІТЗ, 400 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, що також підтверджується Постановою ВДВС Бродовського РУЮ від 28.03.2011.

Окрім того, ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» зазначає, що несвоєчасно проведені ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» платежі по договору, сплата яких фактично мала місце 10.12.2008, 09.01.2009, 02.02.2009, в порядку ч. 1 ст. 264 ЦК України, перервали позовну давність, у зв'язку з чим, трирічний строк останнього розпочався заново, відповідно сплив - 03.02.2011. Якщо відраховувати строк позовної давності з дати закриття виконавчого провадження - 28.03.2011, то трирічний строк сплив 01.04.2014.

Зважаючи на вищезазначене, ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» просить господарський суд застосувати сплив позовної давності до заявлених вимог ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» про стягнення боргу у сумі 569 грн. 34 коп. та відмовити ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» у задоволенні позову повністю.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (п.4.1 Договору).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Доводи, викладені у відзиві, спростовуються поданими позивачем доказами. Клопотання, викладене у відзиві про застосування позовної давності не може бути задоволено судом з огляду на положення умов п. 8.3. договору № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008.

З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ні ФГ "ЛЕШНІВСЬКЕ", ні ТОВ "СОВАГРО" зобов'язання за договором № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008, у зв'язку з чим і нараховані штрафні санкції, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ", товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257,78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.08.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008 підтверджені відповідними доказами з боку позивача, і підлягають задоволенню судом.

Звертаючись до господарського суду із позовом до ТОВ „СОВАГРО» та ФГ "ЛЕШНІВСЬКЕ", ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було заявлено вимогу про стягнення із відповідачів витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 500,00 грн. з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) від 11 липня 2013 року N 6-рп/2013 1129 зазначається, Конституційний Суд України вважає, що в господарському судочинстві не передбачено відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права. Однак це не виключає можливості законодавчого врегулювання питання про відшкодування вказаних витрат суб'єкту права на звернення до господарського суду на послуги, надані йому таким фахівцем.

Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 (з наступними змінами доповненнями) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 05-07/1-1 від 05.07.2012 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до умов якого ОСОБА_1 здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення донарахованого розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних втрат, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № ЗУФ-72/04/08 від 25.04.2008, угоди №377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору поруки № 01-08-2016 від 09.08.2016. Платіжним дорученням № 55 від 05.07.2012 підтверджується сплата понесених адсокатських витрат ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС". Також позивачем в обґрунтування стягнення із відповідачів витрат на правову допомогу було надано суду також, зокрема, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 05.07.2012, додаткову угоду від 15.12.2016, акт прийому-передачі документів від 15.12.2016, акт здачі-прийому виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.09.2017, копію свідоцтва ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888.

У п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено наступне. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Господарський суд визнає розмір витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 500,00 грн., які були фактично понесені позивачем, розумно необхідним розміром витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим, за правилами ст.ст. 44, 49 ГПК України вказані витрати слід покласти на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підставі для стягнення із ТОВ „СОВАГРО» та ФГ „ЛЕШНІВСЬКЕ» на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. ст. 44 - 49; 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» - задовольнити.

2. Стягнути солідарно з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" (80613, Львівська область, Бродівський район, с. Лешнів, код ЄДРПОУ 32704171) та товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 2-А код ЄДРПОУ 33494460) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257,78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.08.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008; адвокатських витрат у розмірі 500,00 грн. згідно договору № 05-07/1-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012; 1600,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 листопада 2017 р.

Суддя Н.Д. Петренко