Постанова

від 30.01.2018 по справі 916/2255/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2255/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Колоколова С.І.; Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Іванов І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «ЛЕШНІВСЬКЕ»

на рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року (суддя Петренко Н.Д., ухвалене в господарському суді Одеської області, м. Одеса в 11-15 год., повний текст 20.11.2017 року)

у справі №916/2255/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВАГРО»

2) Фермерського господарства «ЛЕШНІВСЬКЕ»

про стягнення 5586,85 грн.,

за участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився,

Від відповідача -1 - не з'явився,

Від відповідача-2 - не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

13.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ «СОВАГРО» та фермерського господарства «ЛЕШНІВСЬКЕ» 569 грн. 34 коп. заборгованості, а саме: 126 грн. 23 коп. заборгованості у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці), 141 грн. 18 коп. штрафу, 171 грн. 93 коп. пені, 42 грн. 00 коп. 3% річних, 88 грн. 00 коп. інфляційних витрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.09.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

09.10.2017 позивачем по справі надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 2-5315/17), згідно якої ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просило суд солідарно стягнути з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257, 78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.08.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008; солідарно стягнути з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокатські витрати у розмірі 500,00 грн. згідно договору № 05-07/1-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012; солідарно стягнути із фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням ФГ "ЛЕШНІВСЬКЕ" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008р., у зв'язку з чим позивач вимагав стягнути з відповідача курсову різницю, штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року (суддя Петренко Н.Д., ухвалене в господарському суді Одеської області, м. Одеса в 11-15 год., повний текст 20.11.2017 року) у справі №916/2255/17 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» - задоволено, стягнуто солідарно з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ" та товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257,78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат згідно договору поруки № 01-08-2016 від 09.08.2016, на підставі угоди № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008; адвокатських витрат у розмірі 500,00 грн. згідно договору № 05-07/1-1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2012; 1600,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ні ФГ "ЛЕШНІВСЬКЕ", ні ТОВ "СОВАГРО" зобов'язання за договором № ЗУФ-72/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.04.2008, у зв'язку з чим і нараховані штрафні санкції, з огляду на що суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів з фермерського господарства "ЛЕШНІВСЬКЕ", товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" заявлених до стягнення коштів.

Не погоджуючись з даним рішенням, Фермерське господарство «ЛЕШНІВСЬКЕ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що у зв'язку із порушенням ФГ ЛЕШНІВСЬКЕ умов Договору № ЗУФ-72/04/08 від 25.04.2008 року, рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року у справі № 12/54, позовні вимоги ТзОВ ТРИДЕНТА АГРО задоволено частково, стягнуто з ФГ ЛЕШНІВСЬКЕ на користь ТзОВ ТРИДЕНТА АГРО 3 669,55 грн. курсової різниці, 1 527,30 грн. штрафу, 315,60 грн. інфляційних нарахувань, 26,35 грн. З % річних, 98,26 грн. -державного мита, 227,35 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 400,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У задоволенні решти позовних вимог стосовно стягнення пені відмовлено у зв'язку з тим, що неможливим є одночасне стягнення штрафу та пені, адже останні за своєю правовою природою є одним і тим ж видою юридичної відповідальності.

Рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року у справі № 12/54 набрало законної сили та не оскаржувалось сторонами. Тобто, факт здійснення ФГ ЛЕШНІВСЬКЕ оплат за Договором № ЗуФ-72/04/08 від 25.04.2008 року на загальну суму 13 762,00 грн. підтверджується матеріалами справ № 12/54 та № 916/2255/17 та визнаний сторонами справи № 12/54.

При цьому, апелянт звертає увагу колегії суду, що господарським судом Львівської області у справі № 12/54 встановлено заборгованість за Договором № Зуф-72/04/08 від 25.04.2008 року, в частині курсової різниці, яку відповідач-2 зобов'язаний сплатити ТзОВ ТРИДЕНТА АГРО у розмірі 3 669,55 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.03.2011 року постановою Відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції від 28.03.2011 року закінчено виконавче провадження № 21128978 з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року у справі № 12/54, у тому числі в частині погашення курсової різниці у розмірі З 669,55 грн. Тим самим, відповідач-2 повністю виконав зобов'язання за Договором № ЗуФ-72/04/08 від 25.04.2008 року.

Скаржник зазначає, що висновок суду про стягнення курсової різниці та штрафу є безпідставним, оскільки згідно із угодою про заміну кредитора у зобов'язанні № НЮК-22ТА від 31.03.2011 року, ТзОВ НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ отримало право вимагати від ФГ ЛЕШНІВСЬКЕ виключно суму грошових коштів, яка становить пеню, 3% річних, інфляційні втрати, що визначаються із заборгованості за Договором № ЗуФ-72/04/08 від 25.04.2008 року. Тобто, право на стягнення дооцінки вартості товару (курсової різниці) та штрафу не передбачено.

Також апелянт вважає незаконним і таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права є одночасне стягнення на користь позивача суми грошових коштів, яка становить пеню та штраф.

Крім того, апелянт вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується матеріалами справи здійснений позивачем розрахунок заборгованості у позовній заяві, який покладено судом в основу оскаржуваного рішення. Так, у позовній заяві при розрахунку курсової різниці за формулою, наведеною у примітках Додатків до Договору № ЗУФ-72/04/08 від 25.04.2008 року, міститься такі дати належного проведення розрахунку за товар, як 21.11.2008 року, 29.01.2009 року та 06.02.2009 року. Згадані дати не мають жодного правового стосунку до матеріалів справи, оскільки матеріалами справи та рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року встановлено, що датами розрахунку ФГ ЛЕШНІВСЬКЕ за таким договором є 22.05.2008 року, 18.11.2008 року, 10.12.2008 року, 09.01.2009 року та 02.01.2009 року. Також, з незрозумілих причин, при визначенні розміру курсової різниці, як суму, на яку така курсова різниця нараховується, зазначено грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., оскільки платежу на таку суму відповідач-2 не здійснював.

Водночас, судом безпідставно покладено в основу розрахунку курсової різниці, курс (НБУ) долара США станом на 21.11.2008 року у розмірі 7,79 грн, адже як вбачається із інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Національного банку України станом на 21.11.2008 року курс гривні до долара США становив 5,99 грн.

Разом з цим, скаржник звертає увагу, що судом визначено, як базу нарахування штрафу, пені та 3% річних, суму грошових коштів у розмірі 3 669,55 грн., проте, база нарахування інфляційних втрат чомусь складає 4 512,00 грн.

Також, позивачем, а відтак і судом, неправомірно визначено період, з якого можуть нараховуватись штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати на суму курсової різниці. Тобто, право на стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційні втрат виникає в особи лише з моменту коли зобов'язання стало простроченим, на суму такого прострочення. Однак, судом в основу оскаржуваного рішення, безпідставно покладено наведений у позовній заяві період з якого можуть нараховуватись штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати, а саме з 08.06.2009 року.

Також апелянт вважає незаконною, безпідставною та такою, що суперечить нормам матеріального права відмову суду у задоволенні клопотання відповідача-2 про застосування спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог у даній справі. Апелянт вважає, що сторони Договору № ЗуФ-72/04/08 від 25.04.2008 року не збільшили позовну давність щодо стягнення штрафних санкцій, адже у договорі, в супереч прямій вказівці закону, вказано на подію, яка має юридичне значення, а саме на повне виконання зобов'язань, яка є терміном. Відтак, позовна давність за вимогою щодо стягнення штрафу та пені становить один рік, та станом на момент звернення до суду сплила. Водночас, навіть у випадку, якщо б таке збільшення позовної давності щодо штрафних санкцій було правомірним, то судом не надано належної правової оцінку тому факту, що 28.03.2011 року відповідач-2 остаточно виконав зобов'язання за Договором № ЗУФ-72/04/08 від 25.04.2008 року, а відтак, з урахування вищезгаданого п. 8.3 такого договору, позовна давність щодо сплати штрафу відраховуватиметься із вказаного моменту та станом на момент звернення до суду із позовом сплила.

Крім того, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій.

Також скаржник звертає увагу суду на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, зокрема, те, що позивач не надіслав відповідачу-2 копії заяви про збільшення розміру позовних вимог, однак суд прийняв таку заяву.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС апеляційну скаргу не визнає, вважає її необґрунтованою, а рішення законним та правомірним, та просить залишити його без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду колегією суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2; ОСОБА_3

Ухвалою від 16.01.18 року судове засідання 30.01.2018 року призначене в режимі відеоконференції, забезпечення проведення судового засідання по даній справі у режимі відеоконференції суд доручив господарському суду Львівської області, в приміщенні цього суду.

В судове засідання 30.01.18 року, призначене в режимі відеоконференції, не з'явились представники сторін, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Від представника ФГ Лешнівське надійшло клопотання про відкладення судового засідання та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, мотивоване неможливістю явки до господарського суду Львівської області, який забезпечує проведення судового засідання в режимі відеоконференції, через зайнятість в іншому судовому процесі.

Судова колегія відхиляє зазначене клопотання, оскільки відповідно до ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвали про відкриття провадження та призначення судового засідання направлялись рекомендованою кореспонденцією, що свідчить про належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін

Відповідно до вимог ст.ст.240, 283 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.04.2008р. між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) та ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08, відповідно до умов якого визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (п. 1.1. договору), які належать продавцю на момент укладення договору або будуть набуті продавцем у майбутньому (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачений такий порядок розрахунків:

- 20% вартості товару оплачується покупцем в строк до 05.05.2008;

- 80% вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2008.

Відповідно до п. 11.1. договір діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Сторонами у договорі погоджено у розділі 8 умови відповідальність сторін.

Пунктом 8.1 зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Пунктом 8.2 передбачено, що за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3 вказано, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій щодо прострочення виконання зобов`язань за договором, здійснюється без обмеження строку.

Пунктом 8.4 передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з умовами договору ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» поставив ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» товар на загальну суму 13762,00 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-ЛВ00144 від 29.04.2008 на суму 3039,00 коп., №РН-ЛВ00175 від 08.05.2008 на суму 7272,00 грн., № РН-ЛВ00238 від 22.05.2008 на суму 544,00 грн., № РН-ЛВ00248 від 23.05.2008р. на суму 2907,00 грн.

Судом встановлено, що ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» порушило умови договору в частині своєчасних розрахунків за товар, оскільки здійснило перерахування грошових коштів на загальну суму 13762 грн. з порушенням строків, встановлених договором :

- 2580 грн. 00 коп. оплачено 22.05.2008 (встановлено судовим рішенням у справі №12/54 господарського суду Львівської області),

- 1000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №185 від 18.11.2008,

- 3000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №189 від 10.12.2008 ,

- 1500 грн. 00 коп. платіжним дорученням №1 від 09.01.2009,

- 5682 грн. 00 коп. платіжним дорученням №21 від 02.02.2009.

З копії позовної заяви, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» 18.03.2010 року звернулось до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» суми курсової різниці, пені, інфляції, 3% річних, штрафу за період з 02.12.2008 по 18.03.2010, згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008. (а.с.32-40).

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі №12/54, позовні вимоги ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» задоволено частково, стягнуто з ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» на користь ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» 3669 грн. 55 коп. курсової різниці, 1527 грн. 30 коп. штрафу, 315 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 26 грн. 35 коп. 3% річних, 98 грн. 26 коп. державного мита, 227 грн. 35 коп. витрат на ІТЗ, 400 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою ВДВС Бродівського РУЮ від 28.03.2011 закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі № 12/54.

31.03.2011 між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» (первісний кредитор) та ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» (новий кредитор) було укладено угоду №НЮК-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), згідно з умовами п.1.1. якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32704171), що іменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором у зв'язку із неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Відповідно до п.1.2. угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3%-річних та інфляційних витрат, за весь період існування заборгованості (прострочення боржником грошового зобов'язання) відповідно до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Пунктом 2.1. угоди встановлено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою, становить 1008,13 грн., проте не обмежується цією сумою.

Згідно п.2.2. угоди, первісним кредитором нараховано, а Новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, - пеня у розмірі 639,06 грн. за період з 19.03.2010 року по 07.06.2010 року, 3% річних 112,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 256,87 грн., нараховані на суму заборгованості 3669,55 грн. за період з 19.03.2010 року по 27.03.2011 року.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступки права вимоги за цією угодою (п.4.3 угоди).

На підставі акту прийому-передачі документів від 31.03.2011 первісний кредитор передав новому кредитору документи за вищенаведеною угодою.

Повідомленням від 31.03.2011, яке направлено на адресу ФГ Лешнівське 17.05.2014 року згідно копії квитанції та опису (а.с.51), ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» повідомило ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» про заміну кредитора у зобов'язанні.

В подальшому, 02.07.2012 між ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду №377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.512-519 ЦК України) згідно умов п.1.1. якого, Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32704171), що іменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Відповідно до п.1.2. угоди, за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару(курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних витрат, за період існування заборгованості боржника відповідно до договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Пунктом 2.1. угоди встановлено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 5000 грн. 00 коп., проте не обмежується цією сумою.

Окрім цього, пунктом 2.2. угоди сторони погодили, що з моменту укладання цієї угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають відповідно до умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3%-річних та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Пунктом 2.3. угоди передбачено, що з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Відповідно до п. 4.3. угоди сповіщення боржника про поступку права вимоги за цією угодою первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статті 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.

На підставі акту прийому-передачі документів від 02.07.2012 первісний кредитор передав новому кредитору документи за вищенаведеною угодою.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, між ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ „СОВАГРО» (поручитель) було укладено договір поруки №01-08-2016 від 09.08.2016, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32704171) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст.2 цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють Угоду № 377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, а саме:

Пункт 3.1. договору закріплює, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості у вигляді дооцінки товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних витрат в розмірі 20000 грн. 00 коп.

У відповідності до п.4.1. у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Позивач додатково звернувся до ТОВ „СОВАГРО» із вимогою вих. №24-17/09 від 24.09.2016, котра була одержана ТОВ „СОВАГРО» 20.10.2016, проте до сьогодні не виконана. На адресу позивача надійшов лист від 21.11.2016 за вих №311 згідно з яким ТОВ „СОВАГРО» повідомило позивача про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки №01-08-2016 від 09.08.2016 в зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

З врахуванням вищенаведеного та виходячи з того, що відповідачі не сплатили заборгованість, що виникла на підставі угоди №377/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладеної на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257, 78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат, адвокатські витрати у розмірі 500,00 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 09.10.2017).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на їх помилковість та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно приписів ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, ТОВ Тридента Агро поставило, а ФГ Лешнівське прийняло товар за договором від 25.04.2008р. № ЗУФ- 72/04/08 на суму 13762,00 коп., що підтверджується видатковими накладними.

Згідно умов п.5.3 договору, ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» повинно було оплатити 2752,40 грн до 05.05.2008 року, 11009,60 грн. в строк до 01.12.2008 року.

ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» порушило умови договору в частині своєчасних розрахунків за товар, оскільки здійснило перерахування грошових коштів на загальну суму 13762 грн. з порушенням строків, встановлених договором:

- 2580 грн. 00 коп. оплачено 22.05.2008 (встановлено судовим рішенням у справі №12/54 господарського суду Львівської області),

- 1000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №185 від 18.11.2008,

- 3000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №189 від 10.12.2008 ,

- 1500 грн. 00 коп. платіжним дорученням №1 від 09.01.2009,

- 5682 грн. 00 коп. платіжним дорученням №21 від 02.02.2009.

Також судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі №12/54 стягнуто з ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» на користь ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» 3669 грн. 55 коп. курсової різниці, 1527 грн. 30 коп. штрафу, 315 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 26 грн. 35 коп. 3% річних за період з 02.12.2008 по 18.03.2010.

Разом з тим, у даній справі ТОВ Компанія Ніко-тайс просить стягнути з відповідачів 1659,61 грн. заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 963,29 грн. штрафу, 1719,98 грн. пені, 257, 78 грн. - трьох відсотків річних, 986,19 грн. інфляційних втрат за період існування заборгованості за виключенням періодів, котрі були охоплені рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 року у справі №12/54.

Із заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивач розмежовує дві вимоги -

1) вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення ФГ Лешнівське ч.1 п.5.3 договору за період з 06.05.2008 року по 21.05.2008 року

2) вимога про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 3669,55 грн., котра встановлена та підтверджена судом у справі №12/54 за період з 01.12.2008 року по 28.03.2011 року.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне дослідити наявність права у позивача на заявлення відповідних позовних вимог.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія роз'яснює, що у разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо ) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в угоді №НЮК-22-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 31.03.2011 ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО» відступило на користь ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» право вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі пені, 3%-річних та інфляційних витрат, набуте первісним кредитором у зв'язку із неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Проте, в порушення положень ст.514 ЦК України, в угоді №377/07-12 від 02.07.2012 ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» право вимоги від ФГ «ЛЕШНІВСЬКЕ» заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), пені, 3%-річних, штрафу та інфляційних витрат , набутих первісним кредитором у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання боржником грошового зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до приписів ст.514 ЦК України, ТОВ НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ не отримувало від ТОВ Тридента Агро право на стягнення дооцінки вартості товару (курсової різниці) та штрафу, а тому не могло відступати ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» право вимоги в обсязі більшому, ніж було передане ТОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ» від ТОВ Тридента Агро , чого не було враховано судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність у ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» права вимоги від ФГ Лешнівське та ТОВ Совагро заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) та штрафу згідно з договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про стягнення курсової різниці та штрафу є безпідставним.

Що стосується вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів також не може погодитись з висновками суду про їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п.3.1, 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, пунктом 8.3 договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008 сторони передбачили, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій щодо прострочення виконання зобов`язань за договором, здійснюється без обмеження строку.

Отже, судова колегія зауважує, що сторони збільшили строк позовної давності та строк нарахування саме штрафних санкцій, до яких не відносяться 3% річних та інфляційні втрати.

Тому строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційні втрати слід розраховувати відповідно до положень ст.ст.256-258 ЦК України.

Згідно приписів ст.ст. 256-261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255, 264 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, колегія суддів доходить висновку про те, що перебіг позовної давності для вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочену суму платежу згідно ч.1 п.5.3 договору за період з 06.05.2008 року по 21.05.2008 року (2752,40 грн.), розпочався 06.05.2008 року, перервався сплатою заборгованості 22.05.2008 року, розпочав перебіг заново з 23.05.2008 року та закінчився відповідно 23.05.2011 року.

Разом з тим, позов подано до суду 12.09.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву ФГ Лешнівське заявило про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, отже за наявності заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочену суму платежу згідно ч.1 п.5.3 договору слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 3669,55 грн., яка по суті є курсовою різницею, котра встановлена та підтверджена судом у справі №12/54 за період з 01.12.2008 року по 28.03.2011 року, судова колегія доходить наступних висновків.

У п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова), індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, в постанові від 23.07.2009 у справі №15/351-08 Вищий господарський суд України наголосив на тому, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

Відповідно до п. 8.1. Постанови, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом НБУ на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію НБУ). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

З огляду на наведене, взявши до уваги той факт, що сторонами при укладанні договору передбачено відшкодування курсової різниці, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат, чого також не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Факт порушення відповідачем строків розрахунків, передбачених договором, є доведеним рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2010 у справі №12/54. Зазначеним рішенням також стягнуто з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов'язання.

Однак, позивачем здійснений розрахунок пені не на вартість товару, який підлягав сплаті відповідно до п.5.3 Договору, а з урахуванням змін, передбачених додатками №1 та №2 до договору, в примітках яких вказано, що якщо курс долар США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони погодили оплату покупцем курсової різниці.

Тобто, позивачем нараховано пеню на збільшену суму в залежності від зміни міжбанківського курсу долару США до гривні, яка фактично є інфляційними втратами.

Однак, це суперечить приписам ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, і розраховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На момент прострочення грошового зобов'язання відповідачем-2 за п.5.3 договору, заборгованості у вигляді курсової різниці в розмірі 3669,55 грн. ще не існувало, оскільки ця сума заявлена позивачем при зверненні до господарського суду Львівської області та встановлена рішенням цього суду від 15.06.2010 у справі №12/54.

За таких обставин, пеня, нарахована на курсову різницю, не підлягає до стягнення з відповідачів. З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних, оскільки на момент порушення відповідачем-2 зобов'язання за договором № ЗУФ- 72/04/08 від 25.04.2008 суми заборгованості у вигляді курсової різниці 3669,55 грн. не існувало.

Зазначені обставини не були досліджені та враховані судом першої інстанції, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

У зв'язку з викладеним, з огляду на відсутність у ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» права вимоги від ФГ Лешнівське та ТОВ Совагро заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) та штрафу , спливу строку позовної давності для вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочену суму платежу згідно ч.1 п.5.3 договору, а також неправомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на курсову різницю, судова колегія доходить висновку про скасування рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року у справі №916/2255/17, з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» в повному обсязі.

Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції, судові витрати покладаються на позивача у справі. Витрати позивача на судовий збір та адвокатські витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст.277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ЛЕШНІВСЬКЕ» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2017 року у справі №916/2255/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 оф.23, код ЄДРПОУ 38039872, р/р №26002210355671 в АТ ПроКредит Банк , МФО 320984) на користь Фермерського господарства «ЛЕШНІВСЬКЕ» (80613, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Лешнів, код ЄДРПОУ 32704171) 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. судового збору за апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.02.2018 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М ОСОБА_3