Рішення

від 20.11.2017 по справі 916/2107/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2017 р.Справа № 916/2107/17

За позовом Одеська міська рада;

ддо відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М.С. ЛТД"

3-тя особа відповідача: ОСОБА_2;

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Асташенкова О.І. - за дорученням;

Від відповідача: - не з'явився;

Від третьої особи: ОСОБА_4 - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування з володіння.

Ухвалою суду від 29 серпня 2017 року порушено провадження у справі №916/2107/17 та призначено до розгляду в засіданні суду.

Разом з позовом було подано за вх. № ГСОО 2-4493/17 від 20.08.2017 року заяву про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які є предметом спору у даній справі. Вказане клопотання судом розглянуто та у задоволені відмовлено.

Представник позивача 23.10.2017 року звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України, вказане клопотання судом розглянуто та ухвалою суду від 23.10.2017 року строк розгляду справи було продовжено до 13 листопада 2017 року та відкладено розгляд справи.

Додатково представником Одеської міської ради залучено до матеріалів справи копії, завірені належним чином, рішень Суворовського районного суду м. Одеси по наступним справам: від 17.11.2010 р. № 2-3406/10, від 17.03.2011 р. № 2-2312, від 31.01.2011 р. № 2-618/11, від 18.04.2011 р. № 2-461/11, від 10.05.2011 р. № 2-2313/11, від 25.01.2011 р. № 2-462/11, від 18.08.2011 р. № 2-2311/1, від 22.12.2010 р. № 2-3403/10, від 22.12.2010 р. № 2-3399/10, вх. №ГСОО 22594/17 від 23.10.2017 року.

Представником третьої особи було подано клопотання в порядку ст. 69 ГПК України, в обґрунтування якого, третя особа зазначила, що недостатньо часу для ознайомлення з наданими до матеріалів справи доказів. Вказане клопотання судом розглянуто до ухвалою суду від 13.11.2017 року строк розгляду справи продовжено до 29.11.2017 року.

Крім того представником третьої особи було подано заяву про призначення справи №916/2107/17 до колегіального розгляду, вказане клопотанням судом відхилено.

Представник Одеської міської ради позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму № 18 від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України . За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З метою своєчасного та належного повідомлення відповідача - ТОВ Б.М.С. ЛТД про час та місце судових засідань, судом в у межах, передбачених ГПК України вжито усіх можливих та припустимих заходів. Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи Витягів з ЄДРЮОП відповідач своєю юридичною адресою має адресу - 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, б. 2-А, а тому суд вважає, що про час та місце судових засідань відповідач - ТОВ Б.М.С. ЛТД повідомлений належним чином.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважний представник позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, які надавали усні та письмові пояснення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові письмові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення їх представників, суд встановив:

Як зазначає представник позивача спірні земельні ділянки неправомірно вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі підробленої постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2007 р. у адміністративній справі № 2-А-2416/07, якою у повному обсязі були задоволені позовні вимоги гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах , управління земельних ресурсів у м. Одесі про визнання права власності на земельні ділянки, зобов'язання видати та підписати державні акти на землю.

В подальшому, на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2007 р. у адміністративній справі № 2-А-2416/07 вказаним вище громадянам були видані державні акти на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Після проведення прокуратурою Суворовського району м. Одеси комплексної перевірки було встановлено, що за алфавітним показником та статистичними картками Приморського районного суду м. Одеси відповідна постанова не значиться.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 04.08.2017 р.р. на підставі договорів купівлі-продажу від 05.05.2016 р., серія та номер: 171, 175, 179, 183, 187, 191, 195, 199, 203, товариство з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД є власником спірних земельних ділянок.

З огляду на наведене, прокуратурою Суворовського району м. Одеси порушено кримінальну справу за фактом підроблення офіційного документа, а згодом подані позовні заяви до гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, за результатами розгляду яких Суворовським районним судом м. Одеси були прийняті наступні рішення: від 17.11.2010 р. № 2-3406/10, від 17.03.2011 р. у справі № 2-2312, від 31.01.2011 р. у справі № 2-618/11, від 18.04.2011 р. у справі № 2-461/11, від 10.05.2011 р. у справі № 2-2313/11, від 25.01.2011 р. у справі № 2-462/11, від 18.08.2011 р. у справі № 2-2311/1, від 22.12.2010 р. № 2-3403/10, від 22.12.2010 р. № 2-3399/10. якими відповідні державні акти на земельні ділянки визнані недійсними та скасовані.

Приймаючи зазначені рішення, Суворовський районний суд м. Одеси встановив, що зазначені державні акти було видано на підставі Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2007 р. у адміністративній справі № 2-А-2416/07. Вказане рішення суду не існує, що було становлено перевіркою прокуратури Суворовського району м. Одеси та за фактом підроблення судового документу порушено кримінальну справу. Також у вищевказаних рішеннях Суворовським районним судом м. Одеси було встановлено, що державні акти гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 отримані неправомірно, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а вищевказані земельні ділянки - звільненню та поверненню Одеській міській раді.

Крім того представник позивача зауважив на тому , що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на момент звернення до суду, зареєстровано договір іпотеки, серія номер: 1142 виданий 11.08.2016 року та договір про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер 146 виданий 10.02.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В., іпотекодержателем за договором є ОСОБА_15, а боржником ТОВ „Б.М.С. ЛТД" , предметом іпотеки є всі девять спірних земельних ділянок, площею 0,1 га (кожна) розташованих у АДРЕСА_1.

Але незважаючи на обтяження вказаних вище об'єктів права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради іпотечним договором, Одеська міська рада має всі законні підстави для витребування з незаконного володіння ТОВ Б.М.С. ЛТД земельних ділянок, площею 0,1 га (кожна) розташованих у АДРЕСА_1, у звязку з цим було подано позов.

Представник третьої особи, вимоги позивача не визнає та зазначає, що з 9 рішень Суворовського районного суду м. Одеси по спірним земельним ділянкам, наданих до позовної заяви не вбачається, що право власності осіб, які здійснили відчуження земельних ділянок у 2016 році на користь ТОВ Б.М.С.ЛТД припинено за рішенням суду.

Також представник третьої особи зазначає, що не ухвалювались рішення щодо припинення права власності фізичних осіб на спірні земельні ділянки на підставі статті 346 ЦК України. Не оскаржувались договори купівлі-продажу земельних ділянок, набутих ТОВ Б.М.С.ЛТД .

Крім того , згідно інформаційної довідки з Державного реєстру, наданої позивачем до позовної заяви - право власності ТОВ Б.М.С.ЛТД не скасоване, і земельні ділянки зареєстровані за ТОВ Б.М.С.ЛТД .

Звертає особливу увагу третя особа на той факт, що в ході розгляду справи представник позивача підтвердив, що Суворовського районного суду м. Одеси по спірним земельним ділянкам виконано не було. А від так, відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також третя особа обґрунтовує свої заперечення посилаючись на ст.ст 386, 387 та 388 ЦК України.Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У зв'язку з тим, на думку представника третьої особи, Одеська міська рада не є власником спірних земельних ділянок, вважаю, що у ОМР не має правових підстав для звернення із заявленим позовом, а відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення Одеської міської ради та представника третьої особи, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 ГПК України , господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Одеської міської ради направлені на захист майнових прав територіальної громади м. Одеси, шляхом витребування з чужого незаконного володіння комунального майна-земельних ділянок.

Оцінюючи заявлені Одеською міською радою позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння комунального майна-земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Крім того, у п. 12 Прикінцевих положень Земельного кодексу України зазначено, щодо розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Частиною 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 122 Земельного кодексу України встановлено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб та відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 04.08.2017 р.р. на підставі договорів купівлі-продажу від 05.05.2016 р., серія та номер: 171, 175, 179, 183, 187, 191, 195, 199, 203, товариство з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД є власником наступних земельних ділянок:

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 (колишній власник ОСОБА_6);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2 (колишній власник ОСОБА_7);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3 (колишній власник ОСОБА_8);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_4 (колишній власник ОСОБА_9);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_5 (колишній власник ОСОБА_12.);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_6, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_6 (колишній власник ОСОБА_10);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_7, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_7 (колишній власник ОСОБА_11);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_8, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_8 (колишній власник ОСОБА_13);

- площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_9, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_9 (колишній власник ОСОБА_5).

На підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2007 р, у адміністративній справі № 2-А-2416/07, позовні вимоги гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах , управління земельних ресурсів у м. Одесі про визнання права власності на земельні ділянки, зобов'язання видати та підписати державні акти на землю були задоволені та вказані земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Як було встановлено в ході розгляду справи, на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2007 р. у адміністративній справі № 2-А-2416/07 вказаним фізичним особам-громадянам були видані державні акти на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси було здійснено комплексну перевірку, яковою було встановлено, що за алфавітним показником та статистичними картками Приморського райсуду м. Одеси відповідна постанова не значиться. З огляду на наведене, прокуратурою Суворовського району м. Одеси порушено кримінальну справу за фактом підроблення офіційного документа, а згодом подані позовні заяви до гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, за результатами розгляду яких Суворовським районним судом м. Одеси були прийняті рішення: від 17.11.2010 р. № 2-3406/10, від 17.03.2011 р. у справі № 2-2312, від 31.01.2011 р. у справі № 2-618/11, від 18.04.2011 р. у справі № 2-461/11, від 10.05.2011 р. у справі № 2-2313/11, від 25.01.2011 р. у справі № 2-462/11, від 18.08.2011 р. у справі № 2-2311/1, від 22.12.2010 р. № 2-3403/10, від 22.12.2010 р. № 2-3399/10. якими відповідні державні акти на земельні ділянки визнані недійсними та скасовані.

Рішеннями Суворовського районного суду м. Одеси було встановлено, що зазначені державні акти було видано на підставі Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22.02.2007 р. у адміністративній справі № 2-А-2416/07, вказане рішення суду не існує, що було встановлено перевіркою прокуратури Суворовського району м. Одеси та за фактом підроблення судового документу порушено кримінальну справу. Також у вищевказаних рішеннях Суворовським районним судом м. Одеси було встановлено, що державні акти гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 отримані неправомірно, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а вищевказані земельні ділянки - звільненню та поверненню Одеській міській раді.

Таким чином, господарський суду доходить висновку, що зазначені земельні ділянки є об'єктами права власності територіальної громади в особі Одеської міської ради та вибули із законного володіння власника з незалежних від нього підстав.

Захист порушеного права особи, що вважає себе власником, яке було неодноразово відчужене, можливо шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Таким чином, предмет "віндикаційного" позову становить вимога не володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Верховним Судом України у справі № 3-103гс11 у постанові від 17.10.2011р. висловлена позиція стосовно того, що якщо набувач набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі то потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Так, стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України , можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація). Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07.11.2012р. у справі № 6-107цс14.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-1376ц16 від 29.06.2016 р. зроблені висновки, що до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність земель державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Також 02.11.2016 р., вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, що регулюють правові підстави для витребування майна його власником із чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-216цс16 вказали, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Слід також враховувати і судову практику, яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів, зокрема рішення Верховного Суду України у справі № 6-327цс15 від 23.12.2015 р. (№ в ЄДРСРУ 55159817), яке передбачає, що виходячи з положень закону, право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Постановою ВСУ від 17.12.2014 року по справі № 6-140цс14 (№ в ЄДРСРУ 42576425) передбачено, що за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Окремо суд зазначає, відповідно до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 04.08.2017 р. зареєстровано договір іпотеки, серія номер: 1142, виданий 11.08.2016 р. та договір про внесення змін до іпотечного договору, серія та номер: 146, виданий 10.02.2017 р.: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. Іпотекодержателем по даному договору є ОСОБА_16, а боржником ТОВ Б.М.С. ЛТД . Предметом іпотеки є всі дев'ять вищезазначених земельних ділянок, площею 0, 1 га (кожна) розташованих у АДРЕСА_1.

Таким чином, суд доходить висновку, що незважаючи на обтяження вказаних вище об'єктів права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради іпотечним договором, Одеська міська рада має всі законні підстави для витребування з незаконного володіння ТОВ Б.М.С. ЛТД земельних ділянок, площею 0,1 га (кожна) розташованих у АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про іпотеку визначено критерії, яким повинен відповідати предмет іпотеки на момент укладення іпотечного договору. Так, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1. ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, на момент звернення Одеської міської ради із позовом у даній справі іпотекодержатель ОСОБА_16 має право в разі невиконання ТОВ Б.М.С. ЛТД забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок спірних земельних ділянок переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України Про іпотеку .

Однак, проаналізувавши норми діючого законодавства України та документи наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки незаконно вибули із власності територіальної громади міста Одеси, а отже на них не може бути звернуто стягнення ОСОБА_16

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладеного, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що Одеської міської ради є законним, обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а тому таким що підлягає задоволенню повністю.

В силу приписів ст.ст. 44 , 49 ГПК України відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 14 400 гривень слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

3. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

4. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

5. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_4 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

6 Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_5 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

7. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_6, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_6 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

8. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, од ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_7, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_7 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

9. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_8, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_8 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

10. Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) земельну ділянку площею 0, 1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_9 на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691).

11. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю Б.М.С. ЛТД (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, Код ЄДРПОУ 31068451) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код 26597691) витрати по сплаті судового збору в сумі 14 400 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста гривень).

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України .

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України .

Повне рішення складено 23 листопада 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк