Постанова

від 20.11.2017 по справі 908/2884/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017                                                                                справа № 908/2884/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:

ОСОБА_4, довіреність б/н від 22.09.2017р. ОСОБА_5, довіреність №1 від 01.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс», с.Кам’янське Запорізької області

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.)

у справі

№ 908/2884/16 (суддя Дроздова С.С.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест», м.Запоріжжя

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс», с.Кам’янське Запорізької області

про

стягнення 679794,16грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест», м.Запоріжжя, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс», с.Кам’янське Запорізької області про стягнення 679794,16грн., які складаються з 604628,96грн. основного боргу, 56222,51грн. інфляційних та 18942,69грн. 3% річних.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 586628,96грн. основного боргу, 123475,02грн. інфляційних та 29074,30грн. 3% річних. Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд Запорізької області прийняв вказану заяву та розглядав збільшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.) у справі №908/2884/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» 586628,96грн. основного боргу, 123475,02грн. інфляційних та 6022,12грн. 3% річних. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. у частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, а також наявністю недоліків у розрахунках позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/2884/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказує, що заявлена до стягнення сума основного боргу по договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р., на яку відповідно нараховані інфляційні та 3% річних, сплачена відповідачем у повному розмірі, про що свідчать відповідні виписки банків, які не були проаналізовані судом першої інстанції.

Апелянт звертає увагу, що господарським судом Запорізької області не надано правової оцінки заявленому відповідачем про факт зарахування однорідних грошових вимог, які виникли між сторонами внаслідок реалізації прав та обов’язків відповідно до договору про переведення боргу від 28.08.2015р., який укладено між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс».

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, рішення прийняте без обґрунтування позивачем заявленої в позові суми часткової оплати за договором.

У резолютивній частині апеляційної скарги міститься клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме, виписок банків та рахунків позивача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2017р. (головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Чернота Л.Ф.) було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 19.09.2017р.

У судовому засіданні 19.09.2017р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду – без змін. Представники сторін у судовому засіданні пояснили, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалася як на підставі договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р., так і поза межами зазначеного договору.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, яке судовою колегією розглянуто та задоволено.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові пояснення, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції на 10.10.2017р. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.09.2017р. зобов’язано сторін надати визначені судом документи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Невіс”, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 19.09.2017р., надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 10.10.2017р. представник відповідача заявив клопотання не здійснювати технічну фіксацію судового процесу, яке судовою колегією розглянуто та задоволено, а також підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні. Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У зв’язку з неявкою представника позивача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 19.09.2017р., судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання на 12.10.2017р. Зобов’язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 19.09.2017р.

У зв’язку із перебуванням у відпустці судді – члена колегії Черноти Л.Ф. на дату слухання справи, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Стойка О.В.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги.

У судове засідання 12.10.2017р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, матерали справи свідчать про належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

У зв’язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 19.09.2017р., неявкою представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відкладення судового засідання на 14.11.2017р. Повторно зобов’язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 19.09.2017р.

Разом з тим, 14.11.2017р. у зв'язку зі здійсненням спеціалістами слідчо-оперативної групи, експертами-вибухотехніками, кінологами Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області в будівлі Донецького апеляційного господарського суду дій щодо перевірки анонімного повідомлення про замінування, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Невіс” на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.) у справі №908/2884/16 був неможливим.

Враховуючи неможливість проведення судового засідання, керуючись ст.77 ГПК України, судова колегія відклала судове засідання на 20.11.2017р.

На електронну адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі, які судовою колегією розглянуті та долучені до матеріалів справи.

У зв’язку із перебуванням у відпустці судді – члена колегії Марченко О.А. на дату слухання справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 20.11.2017р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, пояснення по справі, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

22.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» (далі - покупець) укладено договір №22/09/14-1 (далі – договір).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити нафтопродукти (далі - товар) у кількості, асортименті, по цінам, у терміни, відповідно до умов договору і додатків (специфікацій) до нього, що є невід'ємними частинами цього договору (далі - додатки).

За результатами поставки товару сторонами підписується видаткова накладна та/або акт прийому-передачі товару (п.6.4).

Порядок розрахунків узгоджений сторонами в розділі 7 договору. Так, пунктом 7.1 передбачено, що покупець зобов’язується оплатити товар, зокрема, у разі поставки товару автомобільним транспортом протягом одного банківського дня з дати отримання товару за видатковою накладною та/або в терміни і на умовах згідно до додатків і специфікацій до договору.

Пунктом 12.6 зазначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлення печаток сторін та діє до кінця календарного року, у якому було підписано договір.

Цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини (п.12.6.1).

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств. Доказів відмови жодної зі сторін від продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

За твердженнями позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Невіс» товар загальною вартістю 5790246,88грн.

Разом з тим, на підставі аналізу матеріалів справи, судова колегія вважає зазначений висновок хибним і зазначає, що у період з 02.10.2014р. по 30.09.2015р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 5616339,24грн., про що свідчать наявні в матеріалах справ видаткові накладні, які містять посилання на договір №22/09/14-1 від 22.09.2014р.

При цьому судова колегія звертає увагу, що господарським судом Запорізької області помилково зазначено, що поставка товару за видатковими накладними №000000028 від 29.10.2014р. на суму 61189,84грн., №000000007 від 22.01.2015р. на суму 70759,80грн. та №000000065 від 14.05.2015р. на суму 41958,00грн. здійснювалася на виконання умов договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. з огляду на наступне. Перші дві видаткові накладні не містять посилання на жодний з договорів, а зазначені в них замовлення, які б дозволили ідентифікувати їх належність до спірного договору, в матеріалах справи відсутні. Видаткова накладна №000000065 від 14.05.2015р. містить посилання на договір поставки №32404 від 24.04.2015р. При цьому, судова колегія приймає до уваги пояснення представників сторін щодо наявності між сторонами декількох договорів поставки та здійснення поставок без підписання відповідних договорів, що позбавляє суд можливості віднесення зазначених видаткових накладних до спірного договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р.

Як встановлено в рішенні місцевого господарського суду, в порушення умов договору відповідач розрахувався за отриманий товар частково в розмірі 5203617,92грн., у результаті чого сума заборгованості склала 586628,96грн. При цьому судом не зазначеного, на підставі яких саме документів здійснено відповідний висновок. У рішенні суду відсутні посилання на докази (розрахункові документи), які підтверджують або спростовують зазначений позивачем розмір часткової оплати за договором.

Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» на підтвердження здійснення оплат за поставлений в межах договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. товар було надано відповідні банківські виписки, проте господарським судом Запорізької області не надано оцінки зазначеним випискам.

У резолютивній частині апеляційної скарги міститься клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме, виписок банків та рахунків позивача.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не обмежений у праві збирати докази, зокрема, витребувати їх у сторін та інших учасників провадження, а також будь-яких інших осіб незалежно від їх участі у справі. З метою правильного вирішення спору апеляційний господарський суд зобов'язаний витребувати необхідні для вирішення спору докази.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.10.2004р. по справі №25/176-03-5423 зазначається, що апеляційний господарський суд не має права відмовляти у позові лише з тієї підстави, що зібрані та оцінені судом першої інстанції докази є недостатніми для прийняття рішення про задоволення позову, а наведені в апеляційній скарзі посилання не дають можливості суду надати правову оцінку наявності чи відсутності порушень чинного законодавства відповідачем, оскільки ці посилання суперечать повноваженням суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неповне встановлення судом обставин справи, неналежне дослідження судом фактичних розрахунків між сторонами за договором, судова колегія дійшла висновку про задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи виписки банку по рахунку відповідача, судова колегія дійшла висновку, що на виконання умов договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» 5392462,32грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (далі - первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» (далі – новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» (далі – кредитор) на підставі ст.520-523 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) укладено договір про переведення боргу.

Відповідно до п.1 цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у окремій частині зобов’язань, що виникають із договору №11/01-14-2 від 01.11.2014р., укладеного між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір).

Первісний боржник підтверджує загальну суму зобов’язань у розмірі 442107,80грн. з ПДВ, що виникли за фактично поставлений товар згідно умов основного договору та оформлених сторонами видаткових накладних №РН-0000036 від 29.12.2014р. (на суму 255000,00грн. з ПДВ), №РН-0000010 від 18.02.2015р. (на суму 15066,00грн. з ПДВ) та №РН-0000020 від 27.08.2015р. (на суму 172041,80грн. з ПДВ). Загальна сума грошового зобов'язання підтверджується актом звірки взаємних заборгованостей, складеного 28.08.2015р. між первісним боржником та кредитором (додаток №1 до договору) (п.2).

Пунктом 3 сторони узгодили, що новий боржник підтверджує наявність перед первісним боржником грошових зобов'язань у розмірі 458286,95грн. з ПДВ, що підтверджується актом звірки взаємних заборгованостей, складеного 15.08.2015р. між первісним боржником та новим боржником (додаток №2 до договору).

У межах загальної заборгованості, зазначеної в п.3 цього договору, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 442107,80грн. з ПДВ, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання (п.4).

Згідно з п.5 кредитор не заперечує проти заміни зобов'язань первісного боржника за основним договором відповідними зобов'язаннями нового боржника, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Новий боржник признає всі умови основного договору і підтверджує, що не має будь-яких заперечень, проти вимог кредитора, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором (п.6).

Відповідно до п.7 новий боржник сплачує борг (грошове зобов'язання) первісного боржника у розмірі 442107,80грн. з ПДВ на банківський рахунок кредитора за реквізитами, вказаними у п.14 цього договору.

Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором (п.8).

За умовами пункту 10 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

19.12.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1912161/1-1 від 19.12.2016р. За змістом зазначеної заяви, з огляду на сплату відповідачем боргу позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» у сумі 442107,80грн. у рахунок погашення боргу за договором №22/09/14-1 від 22.09.2014р., між позивачем та відповідачем виникли однорідні грошові зобов’язання. Названою заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. (повний текст підписано 21.03.2017р.) у справі №908/22/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» та до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» про визнання недійсним договору про переведення боргу від 28.08.2015р. (з підстав перевищення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» повноважень під час підписання договору), яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому у рішенні зазначено, що під час підписання оспорюваної угоди директор діяв у межах наданих йому Статутом повноважень, сторони в подальшому вчинили дії, які свідчать про схвалення цієї угоди (часткове погашення заборгованості новим кредитором), а тому відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, зі змісту рішення вбачається, що Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Синтез - ОСОБА_5 - Фінанси» на підставі договору №42/2017 від 06.03.2017р. проведена аудиторська експертиза господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» (далі - продавець) та стану розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (далі - покупець) за договором поставки №11/01-14-2 від 01.11.2014р., за результатами якої складено експертний висновок щодо стану розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест». Відповідно до зазначеного висновку, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» відповідно договору поставки №11/01-14-2 від 01.11.2014р. Усього по договору поставки було поставлено товар на суму 672351,60грн. Оплата за товар здійснювалась частково на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» у сумі 230439,80грн. Заборгованість за поставлений товар Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» перед Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» на 27.08.2015р. складає 442107,80грн. 28.08.2015р. було укладено договір про переведення боргу в сумі 442107,80грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» перерахувало кошти частково у розмірі 165407,80грн. Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» на 01.01.2017р. складає 276700,00грн. Дані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку та звітності Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» у повному обсязі.

Предметом спору у справі №908/2884/16 є стягнення з відповідача заборгованості за договором №22/09/14-1 від 22.09.2014р. у розмірі 586628,96грн., інфляційних у сумі 123475,02грн. та 29074,30грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.          

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося раніше, матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 5616339,24грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (підписані та скріплені печатками обох сторін), які містять посилання на договір №22/09/14-1 від 22.09.2014р.

За своїми ознаками видаткові накладні є первинними документами, які підтверджують факт передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару, виходячи з приписів ст.664 ЦК України. Крім того, факт отримання товару відповідачем не спростовується.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 7.1 договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. покупець зобов’язується оплатити товар, зокрема, у разі поставки товару автомобільним транспортом протягом одного банківського дня з дати отримання товару за видатковою накладною та/або в терміни і на умовах згідно до додатків і специфікацій до договору.

Оскільки матеріали справи не містять додатків і специфікацій до договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. і сторони не посилаються на їх наявність, судова колегія виходить з того, що строк оплати товару - протягом одного банківського дня з дати отримання товару за видатковою накладною.

Матеріалами справи підтверджено перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» на виконання умов договору №22/09/14-1 від 22.09.2014р. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» 5392462,32грн.

На підтвердження факту належного виконання зобов’язань за договором №22/09/14-1 від 22.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька зовнішньоторгова фірма «Ферроекс» (кредитор) договору про переведення боргу від 28.08.2015р.

За змістом ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що в межах договору переведення боргу від 28.08.2015р. позивачем було передано не активи підприємства, а зобов’язання (пасиви) у вигляді своєї заборгованості, жодним чином не впливають на спірні правовідносини та не спростовують встановленої в рішенні господарського суду Запорізької області від 17.03.2017р. у справі №908/22/17 обставини правомірності договору про переведення боргу.

Разом з тим, проаналізувавши умови зазначеного договору, зокрема пункту 3 та 4, а також акт звірки взаємних розрахунків від 15.08.2015р., судова колегія наголошує, що не вбачається можливим встановити, у межах якого саме договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» підтверджує наявність перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» грошових зобов'язань у розмірі 458286,95грн. і, відповідно, у межах заборгованості за яким саме договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» борг (грошове зобов'язання) у розмірі 442107,80грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1912161/1-1 від 19.12.2016р.

За приписами статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З огляду на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції щодо переведення боргу в межах договору від 15.08.2015р., на підставі аналізу змісту заяви №1912161/1-1 від 19.12.2016р., судова колегія не вбачає правових підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України.

На підставі аналізу матеріалів справи, судова колегія вважає обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача сума боргу в розмірі 223876,92грн.

Позивачем з посиланням на приписи ст.625 ЦК України також заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» 123475,02грн. інфляційних, нарахованих за період 01.11.2015р. – 07.06.2017р., та 3% річних у розмірі 29074,30грн., нарахованих за період 13.10.2015р. – 07.06.2017р.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, судова колегія зазначає, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» підлягають 3% річних у розмірі 11095,71грн., нараховані за період 13.10.2015р. – 07.06.2017р. відносно суми заборгованості 223876,92грн.

Щодо нарахування інфляційних, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Здійснивши власний розрахунок інфляційних, судова колегія зазначає, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» підлягають інфляційні у розмірі 50645,12грн., нараховані за період листопад 2015р. – травень 2017р. відносно суми заборгованості 223876,92грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16000,00грн. судових витрат, пов’язаних з наданням послуг адвоката.

В якості доказів отримання послуг адвоката позивачем до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії: договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №19/08/16-1 від 19.08.2016р.; рахунку на оплату адвокатських послуг №01 від 19.08.2016р. на суму 16000,00грн.; платіжного доручення №216 від 26.10.2016р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.08.2014р. серії ДП №2835; акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг від 22.12.2016р.; оригінал ордеру серії ДП №1391/000013 від 19.08.2016р.

Враховуючи вимоги ст.33, 34 ГПК України, зміст поданого позову, кількість підготовлених адвокатським бюро документів та кількість судових засідань, у яких приймав участь адвокат як представник позивача, а також те, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 16000,00грн. є значно завищеними та неспіврозмірними порівняно з ціною позову, допущені адвокатом помилки в частині наданого розрахунку суми позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обмеження розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача, до 5000,00грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.) у справі №908/2884/16 підлягає зміні в частині визначення розміру основного боргу, інфляційних та 3% річних, які підлягають стягненню, зі здійсненням нового розподілу судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс», с.Кам’янське Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.) у справі №908/2884/16 – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.) у справі №908/2884/16 - змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» (71612, Запорізька область, Василівський район, c.Кам’янське, вул.Центральна, 35А; код ЄДРПОУ 25223540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (69005, м.Запоріжжя, бул.Центральний, 21; код ЄДРПОУ 39245205) 223876,92грн. основного боргу, 50645,12грн. інфляційних, 11095,71грн. 3% річних, 4284,26грн. судового збору, 5000,00грн. витрат за послуги адвоката».

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017р. (повний текст підписано 27.06.2017р.) у справі №908/2884/16 – залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (69005, м.Запоріжжя, бул.Центральний, 21; код ЄДРПОУ 39245205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» (71612, Запорізька область, Василівський район, c.Кам’янське, вул.Центральна, 35А; код ЄДРПОУ 25223540) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7483,75грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий          І.В. Зубченко

Судді:          О.В. Стойка

          ОСОБА_3

                                                                                                     Надруковано 6 примірників: 2 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСЗО