Постанова

від 16.05.2018 по справі 908/2884/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2884/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферроекс Інвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферроекс Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс" про стягнення 679 794,16 грн,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферроекс інвест" (далі - ТОВ "Ферроекс інвест") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс" (далі - ТОВ "Невіс") про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 586 628,96 грн основного боргу, 123 475,02 грн інфляційних втрат та 29 074,30 грн 3% річних.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.09.2014 № 22/09/14-1.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2017 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Невіс" на користь ТОВ "Ферроекс інвест" 586 628,96 грн основного боргу, 123 475,02 грн інфляційних втрат та 6 022,12 грн 3% річних. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору № 22/09/14-1 від 22.09.2014 у частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, а також наявністю недоліків у розрахунках позивача.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у складі: Зубченко І.В., Стойка О.В., Чернота Л.Ф. рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ТОВ "Невіс" на користь ТОВ "Ферроекс інвест" 223 876,92 грн основного боргу, 50 645,12 грн інфляційних втрат, 11 095,71грн 3% річних, в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017 залишено без змін.

Постанова мотивована доведеністю позовних вимог щодо заборгованості відповідача перед позивачем на суму 223 876, 92 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Ферроекс інвест" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправомірним взяттям до уваги в якості доказів оплати поставленого товару банківські виписки за період 26.09.2014 - 10.10.2014, які не були предметом позову і вимога про стягнення заборгованості за якими не заявлялась.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Невіс" відзив не надало.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами при розгляді справи встановлено, що 22.09.2014 між ТОВ "Ферроекс інвест" (постачальник) та ТОВ "Невіс" (покупець) укладено договір № 22/09/14-1, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити нафтопродукти (далі - товар) у кількості, асортименті, по цінам, у терміни, відповідно до умов договору і додатків (специфікацій) до нього, що є невід'ємними частинами цього договору (далі - додатки).

За результатами поставки товару сторонами підписується видаткова накладна та/або акт прийому-передачі товару (п. 6.4).

Порядок розрахунків узгоджений сторонами в розділі 7 договору. Так, пунктом 7.1 передбачено, що покупець зобов'язується оплатити товар, зокрема, у разі поставки товару автомобільним транспортом протягом одного банківського дня з дати отримання товару за видатковою накладною та/або в терміни і на умовах згідно до додатків і специфікацій до договору.

Пунктом 12.6 зазначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлення печаток сторін та діє до кінця календарного року, у якому було підписано договір.

Цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини (п.12.6.1).

Договір підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Апеляційним господарським судом встановлено, що у період з 02.10.2014 по 30.09.2015 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 616 339,24 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справ видаткові накладні, які містять посилання на договір № 22/09/14-1 від 22.09.2014. При цьому судом не взято до уваги видаткові накладні № 000000028 від 29.10.2014 на суму 61 189,84 грн, № 000000007 від 22.01.2015 на суму 70 759,80 грн та № 000000065 від 14.05.2015 на суму 41 958,00 грн, оскільки дві перші видаткові накладні не містять посилання на жодний з договорів, а зазначені в них замовлення, які б дозволили ідентифікувати їх належність до спірного договору, в матеріалах справи відсутні. Видаткова накладна № 000000065 від 14.05.2015 містить посилання на договір поставки № 32404 від 24.04.2015, позбавило суд можливості віднесення зазначених видаткових накладних до спірного договору № 22/09/14-1 від 22.09.2014 з урахуванням наявності між сторонами декількох договорів поставки та здійснення поставок без підписання відповідних договорів.

Судом апеляційної інстанції також встановлено перерахування ТОВ "Невіс" на виконання умов договору № 22/09/14-1 від 22.09.2014 на рахунок ТОВ "Ферроекс інвест" 5 392 462,32 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений по договору № 22/09/14-1 від 22.09.2014 товар склала 223 876,92 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних та 3 % річних колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок 3% річних та визначено, що з урахуванням несвоєчасності відповідачем оплати поставленого товару, стягненню з ТОВ "Невіс" підлягають 3% річних у розмірі 11 095,71грн, нараховані за період 13.10.2015 - 07.06.2017. Також судом здійснено розрахунок інфляційних та визначено, що стягненню з ТОВ "Невіс" підлягають інфляційні у розмірі 50 645,12грн, нараховані за період листопад 2015р. - травень 2017р. відносно суми заборгованості 223 876,92 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного провадження з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції про часткове задоволення позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферроекс Інвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 908/2884/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір