Постанова

від 16.11.2017 по справі 822/2255/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2255/17

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянця Е. С.,

представника позивача ОСОБА_2М

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці" третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ держгеокадастру в Ярмолинецькому районі Хмельницької області до Державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро нерухомості "Поділля" ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача - Приватне підприємство "ГВМ-АГРО" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року позивач - ТОВ "Гером Інвест-Ярмолинці" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро нерухомості "Поділля" ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2017 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта осіб у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 31.10.2007 року між ТОВ "ГЕРРОМ ІНВЕСТ-ЯРМОЛИНЦІ" та фізичною особою - власником земельної ділянки (ОСОБА_5І.) укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825882600:03:032:0033, площею 3, 87 га та строком на 10 років.

Вказаний договір зареєстрований Ярмолинецьким відділом Хмельницької регіональної філії ДП ЦДЗК 31.10.2007 року, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 31.10.2007 року за № 040776500324.

Слід зазначити, що вказаний договір за формою та змістом повністю відповідає вимогам чинного законодавства, містить усі необхідні реквізити та істотні умови.

Крім того, як свідчить відмітка на примірнику договору, про їх реєстрацію у Державному реєстрі земель було вчинено відповідний запис 31.10.2007 року.

У подальшому, 13.02.2017 року між ПП "ГВМ-АГРО" та фізичною особою - власником земельної ділянки (ОСОБА_6, який є спадкоємцем ОСОБА_5І.) було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки строком на 7 років.

На підставі зазначеного договору оренди державним реєстратором комунального підприємства "Бюро нерухомості "Поділля" ОСОБА_4 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34330846 від 20.03.2017 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6825882600:03:032:0033 за приватним підприємством "ГВМ-АГРО".

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного кодексу України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що земельна ділянка яка орендована ПП "ГВМ-Агро" та право оренди якої зареєстровано державним реєстратором комунального підприємства "Бюро нерухомості "Поділля" 20.03.2017 року має кадастровий номер 6825882600:03:032:0033, а в свою чергу земельна ділянка право оренди якої зареєстровано за ТОВ "Гером Інвест-Ярмолинці" 31.10.2007 року відповідно до витягу із книги записів реєстрації договорів оренди має кадастровий номер 6825882600:03:032:0020, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки під час здійснення реєстрації відповідачем земельної ділянки за кадастровим номером 6825882600:03:032:0033, відомості щодо перебування у власності або у користуванні цією ділянкою були відсутні.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 04.06.2017, №1952-15 ( далі - Закон №1952-15).

Відповідно до статті 2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з статтею 3 Закону №1952-15, загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема:

- гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

- обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частиною 2,3 цієї ж статті встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Статтею 4 Закону №1952-15, державній реєстрації прав зокрема підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За змістом статті 9 Закону №1952-15, до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; формування та зберігання реєстраційних справ.

Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна;

В силу положень ч. 3 статті 10 Закону №1952-15, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно статті 15 Закону №1952-15, реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.

Згідно положень статті 18 Закону №1952-15, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Стаття 24 Стаття 24 Закону №1952-15 передбачає зокрема що, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України в постанові від 30 березня 2016 року по справі №814-3015-14.

Отже, враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що державний реєстратор під час вирішення питання про державну реєстрацію або відмову у такій реєстрації повинен перевірити подані йому документи, на відповідність їх вимогам встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зокрема вчинити дії щодо встановлення факту наявності чи відсутності державної реєстрації обтяження на земельну ділянку з приводу реєстрації права на яку звернулися відповідні особи, тобто перевірити відсутність підстав зокрема для відмови у здійсненні державної реєстрації на підставі ч.6 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За наслідком такої перевірки державний реєстратор повинен прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. При цьому зазначеним законом встановлений чіткий перелік підстав такої відмови, та зазначене про недопустимість відмови у реєстрації з підстав які прямо не передбачені у відповідній статті цього закону.

Згідно з матеріалами справи, державний реєстратор перевіривши подані йому документи, також на виконання вимог п. 3 ч. 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", при прийнятті рішення про проведення спірної реєстрації договору оренди земельної ділянки 02.03.2017 року звертався до відділу Держгеокадастру у Ярмолинецькому районі Хмельницької області із запитом про надання інформації про наявність зареєстрованого до 2013 року права оренди чи інших речових прав на земельні ділянки зазначені у таблиці, серед яких наявна і спірна ділянка ( а.с. 25).

На що, 06.03.2017 року відділ Держгеокадастру надав інформацію з відомостей якої встановлено відсутність зареєстрованих обтяжень на земельну ділянку 6825882600:03:032:0033, що належить ОСОБА_6 ( а. с. 27).

Отже, державний реєстратор фактично вжив необхідних заходів при проведенні реєстрації спірного договору оренди, здійснення яких від нього вимагають зазначені норми, а тому колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо здійснення державної реєстрації в даному випадку відповідали вимогам чинного законодавства щодо вчинення таких дій.

Водночас , як вже зазначалося, що положення вказаного закону суворо контролюють та спрямовані на уникнення здійснення так званої повторної реєстрації прав та обтяжень на відповідний об'єкт, тобто на уникнення наявності одночасно зареєстрованих прав чи обтяжень зокрема і права власності чи користування на одну і ту ж земельну ділянку, оскільки така наявність фактично суперечить вимогам чинного законодавства та взагалі цілям цього закону.

Колегія суддів з урахування вказаної вище практики ВСУ зазначає, про неможливість існування подвійної реєстрації прав та обтяжень на один і той самий об'єкт, а у разі наявності (виявлення), рішення державного реєстратора яке створює таку подвійність реєстрації - його протиправності, та як наслідок не можливості існування.

Згідно матеріалами справи, земельна ділянка 6825882600:03:032:0033 площею 3,87 га, яка на даний момент належить ОСОБА_6, між яким і третьою особою і був укладений договір оренди посвідчений (зареєстрований в держреєстрі) за результатами дій державного реєстратора, що є предметом оскарження по даній справі, належала на праві приватної власності гр. ОСОБА_7 та перейшла до ОСОБА_6 у порядку спадкування за заповітом (а. с. 14).

Відповідно до копії договору про оренду землі № 364 від 31.10.2007 року (а. с. 11) укладеного між ОСОБА_8 та позивачем ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" вказана земельна ділянка площею 3,87 га, земель сільськогосподарського призначення, надається останньому у оренду строком на 10 років, тобто до 31.10.2007 року, що також підтверджується актом прийомки-передачі ( а. с. 13).

При цьому, вказаний договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ДП центру ДЗК 31.10.2007 року за № 040776500324.

Згідно з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, і відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 23.05.2003 року №135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Таким чином, 31.10.2007 року між ОСОБА_8 та ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" укладено договір оренди землі строком на 10 років до 31.10.2017 року та був зареєстрований у встановленому на той момент законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, зазначений договір оренди строком на 10 років між ОСОБА_8 (на той час власником) та ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" набрав законної сили саме з моменту його реєстрації тобто з 31.10.2007 року, а тому укладення нового договору між власником ОСОБА_6 та ПП "ГВМ-АГРО" 20.03.2017 року (тобто в період дії попереднього договору) та його державна реєстрація є порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано інформації наявної у Розділі 4 - Записи державної реєстрації договорів оренди землі, Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі ( а. с.), в якій міститься запис про державну реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_8 та ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці" від 31.10.2007 року за № 040776500324.

Разом з тим, вказані записи, а саме інформація у графі "Місцезнаходження та кадастровий номер" земельної ділянки, яка надається в оренду містить інформацію в якій зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 6825882600:03:032:0020

Колегія суддів звертає увагу, що у про відсутність у ОСОБА_8 будь-яких інших земельних ділянок на території відповідної сільської ради та водночас відповідність земельної ділянки площею - 3,87 га, місцем розташуванням - Виноградівська сільська рада та номером, датою та сторонами укладення договору, земельній ділянці 6825882600:03:032:0033, щодо якої укладений та зареєстрований договір оренди від 31.10.2007 року за вказаним номером.

Дані обставини у своїй сукупності, дають колегії суддів змогу прийти до висновку про фактично допущену описку у відповідній книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, зокрема у зазначенні невірного кадастрового номеру земельної ділянки щодо якої укладений та зареєстрований договір оренди від 31.10.2007 року - 6825882600:03:032:0020 замість вірного 6825882600:03:032:0033.

Колегія суддів вважає, що дані обставини і спричинили надання відділом Держгеокадастру неточної інформації відповідачу на його запит та як наслідок призвели до здійснення державним реєстратором повторної реєстрації права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

Як у же зазначалося, відповідно статті 15 Закону №1952-15, об'єкту нерухомого майна присвоюється свій індивідуальний номер, що є незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта, а тому у колегії суддів відсутні сумніви щодо тотожності земельної ділянки щодо якої укладався договір у 2007 році та ділянки щодо якої укладений договір посвідчений спірною реєстрацією у березні 2017 року.

Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду помилково не врахував дану обставину при ухваленні свого рішення та прийшов до невірного висновку про відсутність підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чиному, в діях державного реєстратора відсутня протиправність, так як він виконав всі необхідні вимоги при прийнятті рішення про державну реєстрацію, а порушення закону сталося саме з вини Держземеагенства оскільки останнє фактично надало державному реєстратору недостовірну інформацію.

Разом з тим, враховуючи наявність у позивача на момент здійснення спірної реєстрації законного (зареєстрованого у відповідності до закону) права користування земельною ділянкою, рішення державного реєстратора хоч і прийняте ним з дотримання передбаченого законом порядку, однак підлягає скасуванню, оскільки фактично не відповідає вимогам закону Закону №1952-15 та грубо порушує права позивача.

Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.

Суд першої інстанції вірно посилався на практику Європейського суду з прав людини, саме рішення від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" у якому зазначено, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи, а не на особу, однак дійшов не вірного висновку про те чиї саме права порушуються у результаті такої помилки з боку державного органу, оскільки внаслідок цієї помилки порушено саме законне право позивача - ТОВ "Герром Інвест-Ярмолинці".

Відповідно статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Отже, враховуючи вищезазначене колегія суддів прийшла до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці" задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Герром Інвест-Ярмолинці" третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ держгеокадастру в Ярмолинецькому районі Хм до Державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро нерухомості "Поділля" ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача - Приватне підприємство "ГВМ-АГРО" про визнання протиправними та скасування рішень скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Бюро нерухомості "Поділля" ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 34330846 від 20.03.2017 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6825882600:03:032:0033 за Приватним підприємством "ГВМ-АГРО".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 листопада 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10