Постанова

від 16.11.2017 по справі 822/1185/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1185/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання:ОСОБА_2

представників відповідача: ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області та товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна"(далі ТОВ "ОСОБА_5 Україна") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі ГУ ДФС України у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони вважаючи, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно та необ'єктивно, оскаржили його в апеляційному порядку. Позивач просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову, а відповідач, в свою чергу, просив її скасувати в частині задоволення позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "ОСОБА_5 Україна" необхідно задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДФС України у Хмельницькій області--відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується слідуюче.

ТОВ "ОСОБА_5 Україна" зареєстроване 02.03.2009 року Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції Хмельницької області, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36397896.

На підставі посвідчень на право проведення виїзної перевірки від 14.02.2017 року №282, виданого ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 06.02.2017 року №258 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ОСОБА_5 Україна" та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на І квартал 2017 року, затвердженого Головою ДФС України ОСОБА_6 30.12.2016 року, посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ТОВ "ОСОБА_5 Україна" законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI щодо заявлення митної вартості в частині подання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості; частини 1 статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення; пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в частині правильності визначення бази оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов'язання Підприємства зі сплати ввізного мита на загальну суму - 366,59 грн.;

- пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI щодо заявлення митної вартості в частині подання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості; частини 1 статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення; пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI в частині правильності визначення бази оподаткування митом; статті 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 №73-VІІІ в частині правильності визначення бази оподаткування додатковим імпортним збором, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання Підприємства зі сплати додаткового імпортного збору на загальну суму 30,74 грн.;

-частини 2 статті 43 та пункту 2 частини 3 статті 44 Митного кодексу України щодо обов'язковості подання оригіналів документів про походження товару; пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України в частині правильності визначення бази оподаткування митом, пункту 3.3 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 №АД-1 83/2008/143 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну виробів, виготовлених з чорних металів, без електричної ізоляції (за винятком виробів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі та виробів для цивільної авіації) походженням з Китайської Народні Республіки» в частині застосування антидемпінгового мита, в результаті чого занижено податкове зобов'язання Підприємства зі сплати антидемпінгового мита на суму 6 803,28 грн.;

-пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в частині правильності визначення бази оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання Підприємства зі сплати податку на додану вартість на загальну суму-4 101,29 грн.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою відповідача складено Акт №00295/7/22-01-14-08/НОМЕР_1 від 31.03.2017 року, на підставі якого контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 13 квітня 2017 року за номерами: 0006/14-08 на суму 458,24 грн. (основний платіж-366,59 грн., штрафні (фінансові) санкції - 91,65 грн); 0007/14-08 на суму 38,43 грн. (основний платіж-30,74 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7,69 грн); 0008/14-08 на суму 8504,10 грн. (основний платіж-6803,28 грн., штрафні (фінансові) санкції-1700,82 грн); 0009/14-08 на суму 6827,44 грн. (основний платіж-5461,95 грн., штрафні (фінансові) санкції-1365,49 грн), які були оскаржені ТОВ "ОСОБА_5 Україна" в судовому порядку.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спору з огляду на наступне.

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно частини першої статті 51 та частини першої статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами першої та другою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Згідно частини третьої статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Пунктом першим частини першої статті 279 МК України передбачено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пунктом 3.2 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

В силу статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Як встановлено судом, в перевіряємий період ТОВ "ОСОБА_5 Україна" здійснювало зовнішньоекономічну діяльність пов'язану із вивезенням з митної території України товарів українського походження у митному режимі "Експорт" (насіння кукурудзи, гібридні потрійні, сорту Розовский 311 СВ; насіння кукурудзи, гібридні прості, сорту Солонянський 298 СВ та пов'язану із ввезенням на митну територію України іноземних товарів, зокрема пластикових каністр, автотоварів, засобів по догляду за автомобілями та технічних рідин іноземного виробництва у митному режимі "Імпорт".

Як видно з Акту №00295/7/22-01-14-08/НОМЕР_1 від 31.03.2017 року, під час проведення перевірки розрахункових документів, що стосуються оплати за отримані транспортно-експедиційні послуги, посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що акти виконаних робіт та рахунки фірм-перевізників (експедиторів) до сплати не містять розмежування вартості транспортних витрат до та після ввезення вантажів на митну територію України, а саме:

До митного оформлення товарів за МД від 07.11.2016 №400050000/2016/015729, ТОВ "ОСОБА_5 Україна" на підтвердження транспортних витрат подавалась довідка ФОП ОСОБА_7О, про транспортні витрати від 04.11.2016 №76, в якій сума транспортних витрат по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_2, реєстраційний номер причіпу АІ0757ХО за маршрутом Бидгощ (Польща) - п/п Ягодин склала 9 000 гривень, однак відповідно до акту надання послуг ФОП ОСОБА_7 від 08.11.2016 № 11Ю-37, позивачу надано транспортні послуги за маршрутом Польща м. Бидгощ - Україна м. Хмельницький (сума транспортних витрат по перевезенню вантажу -15000 гривень). Вказану у акті вартість наданої послуги з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом розраховано відповідно до рахунку за надання послуг ФОП ОСОБА_7 від 04.11.2016 № 11Ю-37, який також не містить розмежування сум витрат до кордону України та після ввезення.

До митного оформлення товарів за МД від 26.09.2016 №400050000/2016/013166, позивачем на підтвердження транспортних витрат подавалась довідка про транспортні витрати від 23.09.2016 б/н ТОВ «КТК Транс» відповідно до якої сума витрат на транспортування вантажу автомобілем НОМЕР_3, реєстраційний номер напівпричіпу бортового ВХ3726ХР по маршруту Бидгощ (Польща) - п/п Рава-Руська склала 13000 гривень, однак, згідно з актом за виконані роботи/надані послуги від 26.09.2016 №849, наданого ТОВ «КТК Транс» на запит ГУ ДФС у Хмельницькій області від 16.03.2017 №3454/10/22-01-14-11-15, позивачу надавались міжнародні транспортні послуги по маршруту Бидгощ - Хмельницький на суму 23500 гривень.

Також встановлено, що 03.09.2015 року між ТОВ"Борг ОСОБА_5 Україна" ) та ФОП ОСОБА_8 укладено Договір №03092015/1 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, 09.09.2015 року між ТОВ "ОСОБА_5 Україна" та ТОВ "Спецсервисбуд" укладено Договір №09092015/1 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, та 19.01.2016 року між ТОВ "ОСОБА_5 Україна" та ФОП ОСОБА_9 укладено Договір №19012016 про транспортно - експедиційне обслуговування вантажів.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 вказаних договорів, розрахунки за фактично виконані автомобільні перевезення проводяться Замовником після пред'явлення Виконавцем оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, ТТН, видаткової накладної та довіреності протягом п'яти банківських днів, згідно тарифів та відстаней, заздалегідь письмово узгоджених з представником Замовника.

На виконання умов договорів Виконавцями надавалися Рахунки фактури, та акти здачі - приймання робіт, відповідно до яких встановлено, що послуги, що надавалися підприємствами, складаються із транспортних послуг по маршруту до перетину кордону, транспортні послуги після перетину кордону та винагорода експедитору, яка не розділена до та після перетину кордону по перевізниках ТОВ «Спецсервісбуд» , ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9

Зокрема, встановлено неврахування до складу витрат на транспортування товарів при декларуванні митної вартості товарів сум вартості експедиційного обслуговування вантажних перевезень (винагорода з організації перевезення вантажу), що не розмежовані до та після перетину кордону, зокрема до митного оформлення товарів за митною декларацією від 14.09.2015 №400050000/2015/010197 позивачем на підтвердження транспортних витрат подавалась довідка про транспорті витрати б/н від 11.09.2015, відповідно до якої сума транспортних витрат по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_4/ВВ4743ХХ за маршрутом Бидгощ (Польща) - п/п Ягодин склала 11000,00 грн.

Покладаючись на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при декларуванні митної вартості товарів за митними деклараціями, ТОВ "ОСОБА_5 Україна" не включено до митної вартості товарів суми витрат на транспортування товарів на загальну суму 21316,67 грн., оскільки в рахунках-фактурах та в актах виконаних робіт окремим рядком, відсутнє розмежування до та після перетину митного кордону України. Також в рахунках-фактурах експедитором не розподілені витрати на транспортно - експедиційні послуги, понесені до та після перетину митного кордону України, а отже вказані витрати повинні включатись у повному обсязі до митної вартості оцінюваних товарів.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що підтвердженням розмежування вартості транспортних витрат до та після перевезення вантажів на митну територію України є виключно рахунки-фактури та акти виконаних робіт і безпідставно не взяв до уваги наявність інших документів, зокрема довідок про транспортні витрати, які підтверджують розмежування вартості транспортних витрат до та після ввезення вантажів на митну територію України.

Слід зазначити, що у ч. 2 ст. 53 МК України не визначено, які саме транспортні документи повинен подавати декларант на підтвердження транспортних витрат, а тому на думку апеляційного суду, довідка про транспортні витрати, може слугувати допустимим доказом, на підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.

Окрім того, сама лише неповнота рахунків та актів виконаних робіт не може бути визнана підставою неправильності визначення митної вартості товарів, оскільки жодним нормативно-правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених стааттею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Митним законодавством також не передбачено конкретного способу, в який вартість перевезення від місця за кордоном до митної границі України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказано, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню.

Таким чином, наявність довідок про транспортні витрати дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вартість перевезення імпортних товарів від місця завантаження до пункту перетину митного кордону визначалась на підставі виданих перевізниками довідок про вартість перевезення, які містять вичерпну інформацію щодо виконавця наданих послуг, його місцезнаходження, маршруту доставки, відстані від постачальника до покупця, в т.ч. до перетину митного кордону, а також від митного кордону до місця призначення (Хмельницький); загальної вартості доставки, яка підлягає обчисленню окремо по території іноземної держави та по території України. Ці довідки скріплені печаткою та підписом виконавця наданих послуг і мають всі ознаки документу.

Враховуючи те, що у довідках (калькуляціях), які складені перевізниками з урахуванням реквізитів, про які зазначалось вище, вартість перевезення до кордону з Україною та після виділена окремо, то сама лише відсутність окремих сум такого перевезення, в актах виконаних робіт, на думку суду, не робить такі довідки недійсними документами або документами, які не відповідають вимогам МК України.

Також варто звернути увагу на у обставину, що у розрахункових документах, на які посилається відповідач, (рахунки та акти виконаних робіт/наданих послуг) в більшості випадків зазначено, що експедиційне обслуговування здійснювалось на митній території України, а у випадках, де таке розмежування території надання експедиційних послуг відсутнє, такий розподіл здійснено перевізником у довідках, де винагорода експедитора віднесена ним до вартості перевезення вантажу на митній території України.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає, що вказані відповідачем в оскаржуваних рішеннях розбіжності є несуттєвими і формальними, та спростовуються наданими позивачем доказами, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Хмельницькій області від 13 квітня 2017 року №№ 0006/14-08, 0007/14-08.

Визначаючись щодо правомірності податкових повідомлень-рішеннь ГУ ДФС у Хмельницькій області від 13 квітня 2017 року №0008/14-08, та №0009/14-08 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 1360,66 грн. та штрафної санкції 340,60 грн., колегія суддів виходить із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, при формуванні позивачем митної декларації від 19.09.2014 №400050000/2014/011439 оформлено товар «Вироби з чорних металів, троси без електричної ізоляції, з полімерним покриттям, з наконечниками на обох кінцях розмір поперечного перерізу 6мм: трос з наконечниками. Торгівельна марка НІСО Виробник НІСО GROUP sp.z о.о.» (товар№9), задекларований ТОВ "ОСОБА_5 Україна" за кодом згідно з УКТ ЗЕД - 7312 10 98 00, із застосуванням антидемпінгового мита.

Відповідно до ч.1 ст.275 МК України, у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита, зокрема антидемпінгове мито.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" цей Закон визначає механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань. Він регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

Антидемпінгові заходи, як зазначено у статті 1 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", - це попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до цього Закону під час або за результатами антидемпінгового розслідування.

Згідно із частиною першою статті 28 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Відповідно до пункту першого статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно пункту сьомого статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_6 України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 р. (далі Правила)

Відповідно до положень зазначених Правил, "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до п.6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Пунктом 6.3 Правил, передбачено, що під час вивезення товарів з держав - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Стаття 43 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару, зокрема відповідно до частини першої цієї статті документом, що підтверджує країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до частини третьої статті 43 МК України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п.6.1 Правил та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Як пояснив представник відповідача, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не надавались для перевірки оригінали сертифікатів від 17.09.2014 №PL/MF/AK0322890/0322891 та від 16.05.2016 №PL/MF/AL0616320/0616321, оскільки такі в справах митного поста «Хмельницький-центральний» відсутні.

Однак твердження представника відповідача, спростовані поясненнями представника позивача наданими суду під час розгляду справи в суді першої інстанції, з яких вбачається, що оригінали сертифікатів про походження загальної форми від 17.09.2014 №PL/MF/AK0322890/0322891 та від 16.05.2016 №PL/MF/AL0616320/0616321 надавались під час митного оформлення, що підтверджується записами у гр.44 (код документу 7011) митних декларацій №400050000/2014/011439 від 19.09.2014 та №400050000/2016/006053 від 18.05.2016, №400050000/2016/006053 від 18.05.2016 (код документу 7003).

Окрім того, представник позивача показав, що митне оформлення товарів, які надходять на адресу ТОВ "ОСОБА_5 Україна" здійснюється у формі електронного декларування, з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом та інших електронних документів або реквізитів у встановлених законом випадках, з урахуванням вимог Митного кодексу України. До Хмельницької митниці ДФС було направлено електронну митну декларацію, засвідчену електронним цифровим підписом, та інші електронні документи, в тому числі і сертифікат про походження товару. Однак відповідач під час перевірки вимагав надання саме оригіналів сертифікатів про походження товарів загальної форми і проігнорував наявність як в справах ТОВ "ОСОБА_5 Україна" так і в справах Хмельницької митниці ДФС паперових копій та електронних документів (сканкопій сертифікатів про походження товарів загальної форми), засвідчених електронним цифровим підписом.

Представником позивача надано для огляду суду першої інстанції оригінал та дублікат сертифікату про походження товару.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено Митним кодексом України, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, було встановлено порушення статті 2 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що відомості про країну походження товарів, заявлені позивачем при митному оформленні в графі 34 митних декларацій №400050000/2014/011439 від 19.09.2014 та №400050000/2016/006053 від 18.05.2016, документально не підтверджуються.

Згідно з частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведень правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відстуність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення позовних вимог, тобто прийняте рішення в частині задоволення позовних вимог не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини шостої, вказаної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що за подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3200 грн., а за подання апеляційної скарги 1760 грн., і судом апеляційної інстанції прийнято рішення, яким позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ТОВ "ОСОБА_5 Україна" задоволено в повному обсязі то відшкодуванню підлягають всі судові витрати, понесені останнім--4960 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна", задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 квітня 2017 року № 0006/14-08, № 0007/14-08, № 0008/14-08, та № 0009/14-08.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, судові витрати в сумі 4960 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11