Постанова

від 26.02.2019 по справі 822/1185/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №822/1185/17

адміністративне провадження №К/9901/36054/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 822/1185/17 (Сторчака В.Ю., Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Борг Хіко Україна

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В :

25 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Борг Хіко Україна (далі - податковий орган, контролюючий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 квітня 2017 року № 0006/14-08, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито за товари, що ввозяться суб'єктами господарювання в загальній сумі на суму 458,24 грн, у тому числі основний платіж 366,59 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 91,65 грн, № 0007/14-08 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем додатковий імпортний збір на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання за основним платежем на загальну суму 38,43 грн, у тому числі основний платіж 30,74 грн, та штрафні (фінансові) санкції у сумі 7,69 грн, №0008/14-08, яким збільшено суму грошового зобов'язання по антидемпінговому миту на товари, на суму 8504,10 грн у тому числі за основним платежем у сумі 6803,28 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1700,82 грн, №0009/14-08 про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання за податковими зобов'язаннями 5461 грн 95 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1365,49 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 травня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково, скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 13 квітня 2017 року № 0008/14-08 та №0009/14-08 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 1360,66 (одна тисяча триста шістдесят шість грн.66 коп.) та штрафної санкції 340,60 грн (триста сорок грн 60 коп.), в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16 листопада 2017 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, прийнято нову постанову, позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 13 квітня 2017 року № 0006/14-08, № 0007/14-08, № 0008/14-08, № 0009/14-08, з мотивів недоведеності податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

11 грудня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

13 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №822/1185/17 з Хмельницького окружного адміністративного суду, фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

04 січня 2018 року Товариством поданий до Вищого адміністративного суду України відзив на касаційну скаргу податковому органу, в якому позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу податкового органу на постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення адміністративного позову.

12 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/36054/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

16 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/36054/18 прийняті до свого провадження та витребувано з Хмельницького окружного адміністративного суду справу № 822/1185/17.

22 березня 2018 року справа № 822/1185/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство є юридичною особою, зареєстроване 02 березня 2009 року Хмельницьким міськрайонним управлінням юстиції Хмельницької області, включене до ЄДРПОУ за кодом 36397896, здійснювало зовнішньоекономічну діяльність пов'язану із вивезенням з митної території України товарів українського походження у митному режимі "Експорт" (насіння кукурудзи, гібридні потрійні, сорту Розовский 311 СВ; насіння кукурудзи, гібридні прості, сорту Солонянський 298 СВ та пов'язану із ввезенням на митну територію України іноземних товарів, зокрема пластикових каністр, авто товарів, засобів по догляду за автомобілями та технічних рідин іноземного виробництва у митному режимі "Імпорт".

Податковим органом у лютому-березні 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань державної митної справи за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 31 березня 2017 року №00295/7/22-01-14-08/0036397896, на підставі якого керівником контролюючого органу 13 квітня 2017 року винесені податкові повідомлення-рішення, в основу прийняття яких покладені правопорушення встановлені актом перевірки.

Податковий орган впродовж усіх судових розглядів доводить порушення Товариством пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України щодо заявлення митної вартості в частині подання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, частини 1 статті 257 пункту 1 та частини 1 статті 279 цього кодексу в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення, а також правильності визначення бази оподаткування ввізним митом, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 366,59 грн.

Посилаючись на порушення позивачем пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України щодо заявлення митної вартості в частині подання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, частини 1 статті 257 цього кодексу в частині декларування точних відомостей про товар, необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України в частині правильності визначення бази оподаткування митом, статті 3 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року" від 28 грудня 2014 року №73-VІІІ в частині правильності визначення бази оподаткування додатковим імпортним збором, внаслідок чого Товариством занижено податкове зобов'язання зі сплати додаткового імпортного збору на загальну суму 30,74 грн.

Відповідач посилається на порушення позивачем частини 2 статті 43 та пункту 2 частини 3 статті 44 Митного кодексу України щодо обов'язковості подання оригіналів документів про походження товару, пункту 1 частини 1 статті 279 цього кодексу в частині правильності визначення бази оподаткування митом, пункту 3.3 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23 липня 2008 року №АД-1 83/2008/143 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну виробів, виготовлених з чорних металів, без електричної ізоляції (за винятком виробів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі та виробів для цивільної авіації) походженням з Китайської Народні Республіки" в частині застосування антидемпінгового мита, в результаті чого занижено податкове зобов'язання Товариством зі сплати антидемпінгового мита на суму 6 803,28 грн.

Посилаючись на порушення Товариством пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині правильності визначення бази оподаткування податком на додану вартість, податковий орган доводить заниження податкового зобов'язання Товариством зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 4 101,29 грн.

Оцінюючи спір в частинні визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, як вартості товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень статей 49, 50, частини першої статті 51, частин першої, другої статті 52, частин першої та другою статті 53, частини п'ятої статті 54, частини третьої статті 345 Митного кодексу України, дослідили питання визначення бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України та пункту першого частини першої статті 58, статті 279 Митного кодексу України, підстави та порядок фіксування господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку в розумінні пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статей 2, пункту 3.2 статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV.

Під час проведення перевірки розрахункових документів, що стосуються оплати за отримані транспортно-експедиційні послуги, посадовими особами контролюючого органу встановлено, що акти виконаних робіт та рахунки фірм-перевізників (експедиторів) до сплати не містять розмежування вартості транспортних витрат до та після ввезення вантажів на митну територію України, зокрема за МД від 07 листопада 2016 року №400050000/2016/015729, за МД від 26 вересня 2016 року №400050000/2016/013166, при виконанні договорів про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів укладених Товариством 03 вересня 2015 року з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, 09 вересня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервисбуд", 19 січня 2016 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Судами попередніх інстанцій встановлено виконання зазначених договорів на підставі досліджень акта перевірки та рахунків фактури, актів здачі - приймання робіт, з яких вбачається, що послуги, які надавалися контрагентами позивача складаються із транспортних послуг по маршруту до перетину кордону, транспортні послуги після перетину кордону та винагорода експедитору, яка не розділена до та після перетину кордону по перевізниках.

Податковим органом встановлено неврахування до складу витрат на транспортування товарів при декларуванні митної вартості товарів сум вартості експедиційного обслуговування вантажних перевезень (винагорода з організації перевезення вантажу), що не розмежовані до та після перетину кордону, зокрема до митного оформлення товарів за митною декларацією від 14 вересня 2015 року №400050000/2015/010197 позивачем на підтвердження транспортних витрат подавалась довідка про транспорті витрати б/н від 11 вересня 2015 року, відповідно до якої сума транспортних витрат по перевезенню вантажу автомобілем державний номерний знак НОМЕР_1 за маршрутом Бидгощ (Польща) - п/п Ягодин склала 11000,00 грн.

Суд першої інстанції оцінюючи спір у цій частині дійшов висновку про те, що при декларуванні митної вартості товарів за митними деклараціями, Товариством не включено до митної вартості товарів суми витрат на транспортування товарів на загальну суму 21316,67 грн., оскільки в рахунках-фактурах та в актах виконаних робіт окремим рядком, відсутнє розмежування до та після перетину митного кордону України. Також в рахунках-фактурах експедитором не розподілені витрати на транспортно-експедиційні послуги, понесені до та після перетину митного кордону України, а отже вказані витрати повинні включатись у повному обсязі до митної вартості оцінюваних товарів.

Суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що підтвердженням розмежування вартості транспортних витрат до та після перевезення вантажів на митну територію України не є виключно рахунки-фактури та акти виконаних робіт, суд прийняв до уваги наявність інших документів, зокрема довідок про транспортні витрати, які підтверджують розмежування вартості транспортних витрат до та після ввезення вантажів на митну територію України, з врахуванням частини другої статті 53 Митного кодексу України, положеннями якої не визначено, які саме транспортні документи повинен подавати декларант на підтвердження транспортних витрат, а тому на думку апеляційного суду, довідка про транспортні витрати, може слугувати допустимим доказом, на підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.

За позицією суду апеляційної інстанції неповнота інформації в рахунках-фактурах та актах виконаних робіт не може бути визнана підставою неправильності визначення митної вартості товарів, оскільки жодним нормативно-правовим актом не затверджено форми бланку акта виконаних робіт (послуг) чи звіта про виконані послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що довідки про транспортні витрати дають можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у розрахункових документах, на які посилається відповідач, (рахунки та акти виконаних робіт/наданих послуг) в більшості випадків зазначено, що експедиційне обслуговування здійснювалось на митній території України, а у випадках, де таке розмежування території надання експедиційних послуг відсутнє, такий розподіл здійснено перевізником у довідках, де винагорода експедитора віднесена ним до вартості перевезення вантажу на митній території України.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи податкового органу не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару та доводять протиправність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2017 року № 0006/14-08, №0007/14-08.

Щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 13 квітня 2017 року №0008/14-08, та №0009/14-08.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при формуванні позивачем митної декларації від 19 вересня 2014 року №400050000/2014/011439 оформлено товар "Вироби з чорних металів, троси без електричної ізоляції, з полімерним покриттям, з наконечниками на обох кінцях розмір поперечного перерізу 6мм: трос з наконечниками. Торгівельна марка НІСО Виробник НІСО GROUP sp.z о.о." (товар№9), задекларований ТОВ "Борг Хіко Україна" за кодом згідно з УКТ ЗЕД - 7312 10 98 00, із застосуванням антидемпінгового мита.

Вирішуючи спір у частині застосування антидемпінгового мита, як особливого виду мита, судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 1, 7 статті 36, частини першої статті 275 Митного кодексу України, преамбули, статей 1, 28 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", приписів Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі Правила), якими затверджено порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначеними положеннями, за якими "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Сертифікат про походження товару у відповідності до частини третьої статті 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Пунктом 6.1 Правил передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1, пунктом 6.3 цих Правил, передбачено, що під час вивезення товарів з держави - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Системний аналіз наведених норм зумовлює висновок про те, що надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правил та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Податковий орган доводить, що позивачем не надавались для перевірки оригінали сертифікатів від 17 вересня 2014 року №PL/MF/AK0322890/0322891 та від 16 травня 2016 року №PL/MF/AL0616320/0616321, оскільки вони в справах митного поста "Хмельницький-центральний" відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оригінали сертифікатів про походження загальної форми від 17 вересня 2014 року №PL/MF/AK0322890/0322891 та від 16 травня 2016 року №PL/MF/AL0616320/0616321 надавались під час митного оформлення, що підтверджується записами у гр.44 (код документу 7011) митних декларацій №400050000/2014/011439 від 19 вересня 2014 року та №400050000/2016/006053 від 18 травня 2016 року, №400050000/2016/006053 від 18 травня 2016 року (код документу 7003).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що митне оформлення товарів, які надходять на адресу Товариства здійснюється у формі електронного декларування, з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом та інших електронних документів або реквізитів у встановлених законом випадках, з урахуванням вимог Митного кодексу України. До Хмельницької митниці ДФС направлено електронну митну декларацію, засвідчену електронним цифровим підписом, та інші електронні документи, в тому числі і сертифікат про походження товару, при цьому відповідач під час перевірки вимагав надання саме оригіналів сертифікатів про походження товарів загальної форми і проігнорував наявність як в справах Товариства, так і в справах Хмельницької митниці ДФС паперових копій та електронних документів (сканкопій сертифікатів про походження товарів загальної форми), засвідчених електронним цифровим підписом.

Суд висовуючись на аналізі положень статті 257 Митного кодексу України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено Митним кодексом України, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, доводять безпідставність висновків про те, що відомості про країну походження товарів, заявлені позивачем при митному оформленні в графі 34 митних декларацій №400050000/2014/011439 від 19 вересня 2014 року та №400050000/2016/006053 від 18 травня 2016 року, документально не підтверджуються.

Суд визнає, що недоведеність податковим органом правопорушень обумовлює протиправність збільшення грошового зобов'язання по антидемпінговому миту на товари та з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 822/1185/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер