Рішення

від 15.11.2017 по справі 386/22/17

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/22/17

Провадження № 2/386/132/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого судді Гут Ю. О.

секретаря судового засідання Корніцької Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ цивільну справу за позовом Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю Союзнатурпродукт , третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеної додаткової угоди,

встановив:

Агрофірма Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю Союзнатурпродукт третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, посилаючись на те, що 01 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря , правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 498 , за яким остання передала товариству в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,41 га ., яка знаходиться на території Грузької сільської ради Голованіського району Кіровоградської області, строком на 5 років з дня набрання чинності цим договором. Державну реєстрацію договору оренди землі № 498 було проведено 22.06.2009 року.

23 листопада 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору оренди землі № 498 , за якою було продовжено строк оренди земельної ділянки до 31 серпня 2016 року. Додаткова угода до договору оренди землі № 498 була зареєстрована 30.03.2012 року.

Позивач зазначає, що пунктом 3.2. договору оренди землі № 498 погоджено, що після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у зв'язку з чим орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, що узгоджується з нормами ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі . Позивач належним чином виконує умови договору оренди землі, вчасно розраховується та виплачує орендну плату, продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та 12.07.2016 року направив ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі, до якого було долучено Додаткову угоду в якій прописувались основні пункти договору та запропоновано збільшити орендну плату, відносно договору оренди землі №498 до рівня 7% від нормативної грошової оцінки землі, а також визначити строк дії договору до 31 грудня 2026 року. В даний час ОСОБА_2 відповідь на лист-повідомлення не надала, однак позивач і надалі використовує орендовану земельну ділянку та здійснює всі умови договору оренди землі №498 .

Позивач в позові вказує, що він звернувся до суду оскільки дізнався про те, що 02.09.2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_3 було проведено реєстрацію договору оренди землі від 02.09.2016 року між ОСОБА_2. та ТОВ Союзнатурпродукт , тієї самої землі, яку вже орендує позивач. Умови договору оренди землі укладеного 02.09.2016 року між відповідачами значно гірші ніж умови запропоновані позивачем, що призвело до порушення його переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Новий договір оренди землі укладений між відповідачами на той самий об'єкт нерухомості, призвів до передачі в оренду однією і тієї ж земельної ділянки за двома різними договорами, а тому має бути визнаний недійсним. Позивач зазначає, що відповідачами було порушено його переважне право на поновлення договору, та посилаючись на ст. 33 Закону України Про оренду землі , вважає, що має бути визнана укладеною додаткова угода між позивачем т ОСОБА_2 ,направлена останній листом-повідомленням.

У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Союзнатурпродукт ; визнати укладеною між позивачем та ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі № 498 від 01.09.2008 року з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених цією додатковою угодою; судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що 01.09.2008 року між ТОВ Агрофірма Зоря , правонаступником якого являється позивач, та ОСОБА_2 . було укладено договір оренди землі №498 , площею 2,41 га., яка знаходиться на території Грузької сільської ради Голованівського району. Строк договору оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 23.11.2011 року, було визначено до 31.08.2016 року. 12.07.2016 року, тобто не пізніше ніж за один місяць до закінчення договору оренди землі, позивач повідомив ОСОБА_2 про намір продовжити договірні зобов'язання, на що останній відмову не надав, у зв'язку з чим позивач має переважне право на поновлення цього договору оренди. Однак в порушення свого права, позивачу стало відомо про існування договору оренди землі, укладеного 02.09.2016 року між відповідачами на ту ж саму земельну ділянку, яку використовує позивач за договором оренди землі № 498 від 02.09.2008 року. У зв'язку з наведеним, представник позивача просив визнати недійсним договір оренди землі від 02.09.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Союзнатурпродукт ; посилаючись на ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі - визнати укладеною між позивачем та ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі № 498 від 01.09.2008 року з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених цією додатковою угодою; судові витрати покласти на відповідачів. Пояснив, що після закінчення строку договору оренди землі, починаючи з 01.09.2016 року позивач не використовує земельну ділянку ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила повністю відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що такий договір з ТОВ Союзнатурпродукт вона не укладала, а про його існування дізналась лише в червні 2016 року, у зв'язку з чим зверталась до поліції та Міністерства юстиції України. На теперішній час скасована державна реєстрація договору на підставі наказу Міністерства юстиції України від 31.10.2016 року. Позовні вимоги в частині визнання укладеною додаткової угоди вважає необґрунтованими.Вважає, що додаткова угода не може бути визнана укладеною оскільки сторони є вільними в укладенні договору, а вона не виявила бажання укладати додаткову угоду. Вона зареєструвалась як одноосібник і здіснює обробіток належної їй земельної ділянки самостійно з осені 2016 року .

Представник відповідача ТОВ Союзнатурпродукт в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_2 вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України , є визнання права та визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №0274789 , належить земельна ділянка площею 2,41 га ., кадастровий номер 3521480800:02:000:0489 , яка знаходиться на території Грузької сільської ради Голованіського району Кіровоградської області (а.с. 21).

01 вересня 2008 року між ТОВ Агрофірма Зоря та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 498 , який зареєстрований у Голованівському районному офісі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.06.2009 року за №04:09:368:00327, за умовами якого, ОСОБА_2 передала орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 2,41 яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ІІ-КР № 0274789 на строк 5 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 9-11).

23 листопада 2011 року між ТОВ Агрофірма Зоря та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №498 від 01 вересня 2008 року, яка зареєстрована у ВДКЗ у Голованівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2012 року за №352148084001141, за умовами якої, було визначено дію договору оренди землі №498 до 31 серпня 2026 року (а.с. 12).

Відповідно до п.3.2. договору оренди землі № 498 після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач є правонаступником ТОВ Агрофірма Зоря , що підтверджується витягом зі статуту позивача, затвердженого 15.08.2016 року протоколом загальних зборів учасників (а.с. 22-24).

Надані позивачем довідка від 21.12.2016 року №3412 та копії відомостей видачі орендної плати продукцією/послугами за 2014-2016 роки, підтверджують факт належного виконання позивачем умов договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2 (а.с. 9, 44-78).

Як вбачається з копій проекту додаткової угоди від 01.01.2016 року, листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 12.07.2016 року, опису та фіскального чеку Укрпошти від 14.07.2016 року №2650000617212, які наявні у позивача, останнім на адресу ОСОБА_2 . зазначену в договорі оренди землі №498 в с. Грузьке Голованівського району Кіровоградської області, цінним листом було направлено додаткову угоду до договору оренди землі №498 від 01.01.2016 року та повідомлено про намір позивача скористатися переважним правом на продовження договору оренди землі (а.с. 4-6, 18-19)

Враховуючи наявність у позивача фіскального чеку, опису вкладеного у цінний лист на ім'я ОСОБА_2 про направлення їй повідомлення на адресу, яка значиться в договорі оренди землі № 498 , та отримання нею цінного листа, суд вважає, що позивач належним чином повідомив ОСОБА_2 про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач посилався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором оренди землі та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем, а саме: ТОВ Союзнатурпродукт .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за №71938152 від 01.11.2016 року, станом на дату такої довідки в реєстрі були відомості про реєстрацію 02.09.2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3521480800:02:000:0482, укладеного 02.09.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Союзнатурпродукт строком на 10 років з орендною платою в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (номер запису про інше речове право 16198408) (а.с. 17).

У відповідності до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки, кадастровий номер - НОМЕР_1: 02000: 0489, являється ОСОБА_2. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні ( а/с- 25 ) .

За нормами ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 Цивільного кодексу України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 Цивільного кодексу України тощо). Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 року, за наслідками розгляду цивільної справи №6-308цс16, виклав правовий висновок про те, що відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ). У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

Отже, враховуючи те, що державна реєстрація спірного договору оренди землі від 02.09.2016 року на час розгляду справи скасована, суд приходить до висновку, що такий договір є недійсним в силу ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 210 Цивільного кодексу України, не створює жодних цивільних прав та обов'язків, а тому предмет спору в частині заявлених вимог про визнання такого недійсним відсутній.

Вирішуючи спір щодо визнання укладеною додаткової угоди суд виходить зі слідуючого.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 25.02.2015 року №6-219цс16 та від 23.03.2016 року №6-146цс16.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України ).

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення по закінченню строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою-п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Право орендаря на продовження договору оренди землі при користуванні земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору, підлягає захисту відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Законодавець чітко визначив два види пролонгації договору оренди землі, за ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , який застосовується по закінченню строку дії договору оренди землі та за ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , який застосовується після закінчення строку дії договору оренди землі, в той час перший вид може бути реалізований лише за згодою як орендаря так і орендодавця, тоді як другий вид реалізовується незалежно від згоди орендодавця, а лише за відсутності його заперечень, і лише на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Визнання ж укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на інших умовах та на інший строк, при відсутності волевиявлення орендодавця, призведе до порушення його майнового права, як власника своєї земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2 ; не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомив останнього про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, однак після закінчення строку дії договору не користується земельною ділянкою. В той час ОСОБА_2 після того, як позивач належним чином по закінченню договору оренди землі (не пізніше ніж за місяць до закінчення) повідомив про намір поновлення договору, позивачу не подавав ніяких заперечень та не надавав згоди на укладення договору на новий строк та на нових умовах.

Згідно ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконливого висновку про те, що дії позивача були направлені на укладення договору оренди землі на новий строк на нових умовах за нормами ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , однак враховуючи відсутність згоди ОСОБА_2 на укладення додаткової угоди до договору оренди, таке право позивача не може бути реалізовано, і така додаткова угода не може бути визнана судом укладеною, оскільки зміни, запропоновані позивачем, стосуються істотних умов - орендної плати, строку дії договору, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення ОСОБА_2.

В той час позивач мав право очікувати у поновленні договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк згідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у випадку продовження користування орендованою земельною ділянкою протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі, при дотриманні порядку, визначеного цією нормою, однак таке право у позивача не виникло, у зв'язку з тим, що земельна ділянка після закінчення строку договору оренди землі ним не використовувалась, що підтверджується поясненнями представника позивача та наданою відповідачем довідкамою Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 12.09.2017 року № 641 про те, що ОСОБА_2 зареєстрована як одноосібник на земельну ділянку площею 2,41 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 215, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 3, 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю Союзнатурпродукт , третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеної додаткової угоди.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини, в той же строк з моменту виготовлення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повний текст рішення складено 20.11.2017 року.

Суддя: Гут Ю. О.