Рішення

від 17.11.2017 по справі 299/2662/16-ц

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/2662/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17.11.2017 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Кашуби А.В., за участю секретаря судового засідання - Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до колективного підприємства "Агрошляхбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, який під час судового розгляду справи уточнено, до колективного підприємства "Агрошляхбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Зокрема, позивач просить поновити його варником бітуму асфальтобетонного заводу КП "Агрошляхбуд", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 2008 року працював на колективному підприємстві "Агрошляхбуд" варником бітуму. З 05.08.2016 року на підприємстві змінився керівник, який з суб'єктивних причин, що не пов'язані з трудовими відносинами, не допускав його до виконання трудових обов'язків. В усному порядку йому повідомляли, що він звільнений, а отже не має права заходити на територію підприємства. Він намагався отримати від відповідача пояснення щодо підстав звільнення, копію наказу та документів, які стали підставою для звільнення, а також трудову книжку та повний грошовий розрахунок. Не отримавши ніякої відповіді, змушений був звернутися до органів поліції з повідомленням про порушення законодавства про працю. Лише після втручання органів поліції дізнався, що відповідачем прийнято наказ №51 від 17.08.2016 р., згідно з яким він вважається звільненим. Дії відповідача є протиправними, вчиненими з грубим порушенням законодавства про працю, з огляду на наступне.

Наказом від 17.08.2016 року №51 його, позивача, звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обов'язків (неодноразові невиконання вказівок майстра та керівника підприємства, неодноразовий невихід на роботу без поважних причин, за проникнення 11.08.2016 року на територію АБЗ в с. Гудя, в неробочий час, з метою крадіжки) згідно п.3 ст. 40 КЗпП України з 17.08.2016 року. Підставою для звільнення послужила доповідна від 12.08.2016 року охорони "Безпека Універсал" та акт №7 від 17.08.2016 року. Однак така доповідна до підприємства не надходила та в журналі реєстрації вхідних документів не реєструвалась. Акти та накази не нумерувались по підприємству, що викликає сумнів у їх складанні саме в ті дні, якими вони датовані. Викладені в службовій документації відповідача відомості з приводу звільнення є недостовірними. Наказ №51 про звільнення ОСОБА_1 17.08.2016 р. не видавався. Відображення в табелі обліку робочого часу прогулу є також незаконним, оскільки фактичного прогулу не було. Особи які входили до складу комісій і підписували акти, є залежними від роботодавця особами і виконували будь-які доручення керівника. Його не повідомлено про причини, дату звільнення, не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано копію наказу. В порушення ст. 47 КЗпП України його вимога про видачу копії наказу безпідставно ігнорується, незважаючи на те, що він виходив на роботу. На підприємстві відмовляються реєструвати будь-яку заяву, посилаючись на вказівки керівника. Трудова книжка не видається, розрахунок не проведено, сума розрахункових коштів не відома. Правила внутрішнього трудового розпорядку по підприємству позивачу не відомі та не доводились до його відому, зборами трудового колективу не затверджувались.

Окрім того, з 17.08.2016 року позивач перебував на лікарняному, про що було відомо керівництву підприємства.

Також, на підприємстві діє профспілкова організація (код ЄДРПОУ 37108138), до якої входять більшість працівників підприємства, як і позивач. Профком у його присутності жодних питань не розглядав. Повідомлень про розгляд подання ОСОБА_1 не отримував, заяву про розгляд питань без його участі не подавав. Пояснення ні роботодавець, ні профком не відбирав. Для підкріплення протиправності своїх дій керівник звільнив голову профкому, тим самим унеможливлюючи захист працівників від беззаконня. В матеріалах справи знаходиться протокол загальних зборів працівників - членів первинної профспілкової організації Виноградівського колективного підприємства "Агрошляхбуд", згідно якого нібито 08.08.2016 р. проводились збори з вирішенням питань про припинення діяльності первинної профспілкової організації та обрання уповноваженого трудового колективу. В дійсності збори 08.08.2016 р. не проводились, працівники до 08.08.2016 р. про проведення зборів не повідомлялись, участі у зборах не брали. Профспілкова організація до сьогоднішнього дня існує, керівником її є ОСОБА_3, відомості щодо перебування організації в процесі припинення відсутні. Ні позивач, ні голова профкому, ні ряд інших працівників КП "Агрошляхбуд" не писали заяви про вихід з профспілкової організації, а отже є членами профспілки.

На підставі положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України позивач вважає, що повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за період з 17.08.2016 року по 17.11.2017 року складає суму 54983,00 грн. Враховуючи відсутність додаткових засобів існування, наявність зобов'язань перед комунальними службами, необхідність утримання сім"ї просить стягнути всю суму боргу по заробітній платі.

В результаті порушення трудових прав йому заподіяна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов'язаних з неможливістю влаштуватися на роботу, оскільки трудову книжку йому так і не повернуто. Крім того, він був вимушений докладати додаткові зусилля до організації свого життя, звернення до суду за захистом свого права. Відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сім'ї на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй сім'ї. Звільненням з роботи відповідач вчинив дії спрямовані на приниження його честі, гідності, та ділової репутації як перед трудовим колективом, так і перед іншими оточуючими його людьми.

Відповідач подав суду письмове заперечення проти позову, яке обґрунтовує тим, що твердження позивача про те, що йому не було відомо про звільнення, підприємство відмовлялося надавати відомості про звільнення, а також, що звільнення є незаконним не відповідають дійсності. Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП, працівник зобов'язаний виконувати роботу за трудовим договором та дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до п.3.2. затверджених Правил внутрішнього трудового розпорядку від 15 листопада 2011 року, на КП Агрошляхбуд встановлено восьми (8) годинний робочий день з 8:00 до 17:00 годин з обідньою перервою з 12:00 до 13:00 годин. 09, 12 та 16 серпня 2017 року, у супереч Правил внутрішнього трудового розпорядку, варник бітуму КП Агрошляхбуд - ОСОБА_1, ігнорував роботу, що підтверджується доповідними записками майстра асфальтобетонного заводу ОСОБА_4, а також Табелем обліку використаного робочого часу.

Отже, як встановлено із табеля обліку та підтверджено доповідними записками та складеним відповідним актом, варник бітуму ОСОБА_1 05.08.2016 року в проміжок часу з 16 до 17 години пішов з роботи не попередивши; 09.08.2016 року з 15 години до 17 години залишив робоче місце без попередження; 10.08.2016 року з 16 години до 17 години, 12.08.2016 року з 16 до 17 години, 15.08.2016 року з 15 до 17 години, 16.08.2017 року з 15 до 17 години, проігнорувавши вказівки майстра асфальтобетонного заводу ОСОБА_4 щодо роботи, та дачі пояснень стосовно такої поведінки, покинув роботу та вийшов за межі підприємства. Окрім того, 12.08.2016 року на ім'я керівника КП Агрошляхбуд надійшла доповідна, від ТОВ Безпеки Універсал , підприємства яке здійснює охорону територій КП Агрошляхбуд , що 11.08.2016 року на територію підприємства асфальтобетонного заводу в с. Гудя, в позаробочий час пройшли особи, серед яких був ОСОБА_1, мотиви і підстави такого проникнення охороні не були відомі, з огляду на що, вони були розцінені як спроба крадіжки в зв'язку з чим і був викликаний наряд міліції.

Відповідач вважає, що посилання позивача на те, що його не повідомляли про причини звільнення та не видавали документів, не відповідає дійсності, оскільки листами № 165 від 23.08.2016 року та № 170 від 26.08.2016 року його повідомляли про звільнення та запрошували на підприємство для отримання трудової книжки та розрахунку за відпрацьований період. Копія наказу № 51 від 17.08.2016 року про звільнення ОСОБА_1, була розміщена на дошці оголошень підприємства, яка знаходиться біля входу та була доведеною таким чином не тільки до відому звільненої особи, але і до відома всіх працівників КП Агрошляхбуд . В частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, у запереченні вказано про те, що наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов'язковість виникнення моральної шкоди. Судовою практикою Європейського суду з прав людини вироблено правило, за яким у певних випадках суд, замість винесення рішення про грошову компенсацію моральної шкоди, може вважати визнання самого факту правопорушення, вчиненого щодо потерпілого, достатньою справедливою компенсацією. У задоволенні вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, однак позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд такі задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача КП "Агрошляхбуд" будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з'явився. Керівник КП "Агрошляхбуд" надіслав до суду повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у судовому засіданні в апеляційному суді Закарпатської області. Однак суд залишає дане клопотання без задоволення, причини неявки вважає неповажними, оскільки до клопотання не надано доказів перебування представника відповідача у судовому засіданні. Представник відповідача неодноразово звертався до суду з безпідставними клопотаннями про відкладення розгляду справи, що стало причиною для суттєвого затягування розгляду справи. Так, 26.10.2017 року було подано відповідне клопотання про неможливість явки, проте доказів поважності неявки до суду так і не було надано, як і на судове засідання, призначене на 17.11.2017 року. Окрім того, в аналогічній справі №299/2664/16-ц, призначеній на 25.10.2017 року, що перебуває на розгляді у Виноградівському районному суді Закарпатської області, головуючий суддя Кашуба А.В., представником відповідача подавалося клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в судовому засіданні в господарському суді Закарпатської області 25.10.2017 року, проте відповідно до копії ухвали господарського районного суду Закарпатської області №907/526/17 від 25.10.2017 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, чим ввів обидва суди в оману, а тому суд розцінює дії відповідача, як зловживання процесуальними правами, що безпідставно затягує розгляд справи.

Представник третьої особи, без самостійних вимог на стороні позивача Управління Держпраці у Закарпатській області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює в охороні, яка охороняє КП Агрошляхбуд . Доповідна дійсно була ним підписана та направлена директору ОСОБА_7. Міліцію викликав ОСОБА_8, він був начальником ділянки асфальтобетонного заводу. Чи було щось викрадено він не знає. Доповідна складена на підставі пояснень охоронця, який чергував в той день, прізвища його не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 був начальником асфальтобетонного заводу. Був рейдерський захват КП Агрошляхбуд . 15.08.2016 року на завод прийшов ОСОБА_7 і спитав у ОСОБА_4 чого ще він не звільнив людей. ОСОБА_4 пояснював, що ОСОБА_8 судиться із ОСОБА_7, і тому останній не хоче мати на заводі його родичів і друзів. Свідок зазначив, що вони з позивачем працювали разом, він слюсарем, а ОСОБА_1 бетонувальником. Акт №7 він не підписував. Комісія, що перерахована в акті у такому складі не працювала. Така комісія була створена десь через місяць, як звільнили ОСОБА_1. Тоді ходили і вимагали від них підписувати документи. Про порушення трудової дисципліни з боку позивача свідку нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що з його телефону 18.08.2016 року ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_1, запитав де він є, і сказав, що якщо він не з'явиться на роботу, він його звільнить. ОСОБА_1 на той час був на лікарняному. Тоді попереднім числом 17.08.2016 року, ОСОБА_7, ОСОБА_11 і ОСОБА_4 звільнили позивача. Порушень трудової дисципліни з боку позивача не було, а звільняли з особистих мотивів. Комісія їх не опитувала, про її створення він не знав. Щодо інциденту з крадіжкою пояснив, що вони йшли на роботу у після робочий час заливати бітум, який тоді лиш доставили. Оскільки їх не пускали на територію заводу, вони викликали поліцію. Крадіжки 11.08.2016 року не було. Там був ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_17.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що позивач його зять. У вересні 2015 року помер їх керівник, а його частка у КП Агрошляхбуд була продана. Почалися судові спори з цих питань. 31.03.2016 року були проведені збори власників і вже 07.04.2016 року нотаріус зареєстрував керівником ОСОБА_7. Свідок разом з іншими подав скаргу, реєстрація була скасована. 25.05.2016 року судом було визнано незаконною реєстрацію. Після 08.06.2016 року вони працювали в звичайному режимі. 04.08.2016 року нотаріус вдруге зареєструвала ОСОБА_7 керівником. 08.08.2016 року, коли свідок був у м. Київ, його незаконно звільнили. 11.08.2016 року він виїхав на асфальтний завод, яким тоді вже керував ОСОБА_11, 12.08.2016 року він знову поїхав туди, але йому заборонили заходити. Свідок зазначив, що був відповідальний за матеріали, оскільки не здав їх. ОСОБА_7 у телефонному режимі погрожував йому, що якщо він не забере позови, то постраждають його родичі, що він звільнить не тільки його, а і сина, і зятя. 16.08.2016 року знову були погрози, він вважає, що його було звільнено з особистих мотивів. Порушень трудової дисципліни не було. Він судився із КП Агрошляхбуд , був позивачем у справі. Окрім того, він був учасником і співзасновником КП Агрошляхбуд , на території заводу знаходилась його техніка. До 12.08.2017 року майстром був він, а ОСОБА_4 водієм на підприємстві. Звільнили свідка 10.08.2016 року, він також був членом профкому.

У відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 169, 224, 225 ЦПК України суд, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою суду від 12.09.2017 року по справі були вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти, які розміщені на розрахункових рахунках №26007017000678 в ПАТ КомІнвестБанк , МФО 312248, №26006278931 в ПАТ Райффайзен банк Аваль , МФО 380805, 26008423323001 в ПАТ Приватбанк на загальну суму 95953 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 44 коп..

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, показання свідків, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі працював на колективному підприємстві "Агрошляхбуд" на посаді варника бітуму. Наказом № 51 від 17 серпня 2016 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_1", який видано виконавчим директором КП "Агрошляхбуд", позивача звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України (Т. 1, а.с.53).

Звільнення аргументовано систематичним невиконанням трудових обов'язків (неодноразові невиконання вказівок майстра та керівника підприємства, неодноразовий невихід на роботу без поважних причин, за проникнення 11.08.2016 року на територію АБЗ в с. Гудя, в неробочий час, з метою крадіжки). Підставами, як зазначено в наказі, виступили доповідна від 12.08.2016 року охорони Безпека Універсал та акт №7 від 17.08.2016 року.

У доповідній записці б/н від 09 серпня 2016 року Про ігнорування роботою ОСОБА_10, машиністом бульдозера та ОСОБА_1, варником бітуму, складеної майстром на АБЗ в с. Гудя КП Агрошляхбуд ОСОБА_4, вказано, що останні 05 серпня 2016 року в проміжок часу з 16 години до 17 години, покинули робоче місце без попередження. 09 серпня 2016 року, вони знову покинули робоче місце в проміжок з 15 години до 17 години, без попередження (Т 1, а.с.55).

У доповідній записці б/н від 12 серпня 2016 року Про ігнорування роботою ОСОБА_10, машиністом бульдозера та ОСОБА_1, варником бітуму, складеної майстром на АБЗ в с. Гудя КП Агрошляхбуд ОСОБА_4, вказано, що останні 10 серпня 2016 року в проміжок часу з 16 години до 17 години, покинули робоче місце без попередження. 12 серпня 2016 року, вони знову покинули робоче місце в проміжок з 16 години до 17 години, без попередження (Т 1, а.с.56).

У доповідній записці б/н від 16 серпня 2016 року Про ігнорування роботою ОСОБА_10, машиністом бульдозера та ОСОБА_1, варником бітуму, складеної майстром на АБЗ в с. Гудя КП Агрошляхбуд ОСОБА_4, вказано, що останні 15 серпня 2016 року в проміжок часу з 15 години до 17 години, покинули робоче місце без попередження. 16 серпня 2016 року, вони знову покинули робоче місце в проміжок з 15 години до 17 години, без попередження (Т 1, а.с.57).

У акті б/н від 16 серпня 2016 року "Про відмову надання пояснень про порушення трудового розпорядку ОСОБА_8, ОСОБА_1", вказано про те, що машиніст бульдозера ОСОБА_10 та варник бітуму ОСОБА_1 відмовились надавати письмові пояснення по факту щодо відсутності їх на робочому місці в робочий час (Т. 1 а.с. 59).

У зв'язку із складенням вищезгаданого акту було створено комісію наказом б/н від 16 серпня 2016 року у складі трьох працівників КП "Агрошляхбуд", а саме: виконавчого директора, машиніста асфальтоукладчика та токаря (Т. 1 а.с. 60).

Згідно акту №7 від 17 серпня 2016 року Про систематичне невиконання обов'язків , вказано, що керівником КП Агрошляхбуд ОСОБА_7, виконавчим директором ОСОБА_11, майстром ОСОБА_4, бітумником асфальтобетонного заводу ОСОБА_14, слюсарем асфальтобетонного заводу ОСОБА_9, бітумником ОСОБА_12, машиністом змішувача асфальтобетону ОСОБА_15, було встановлено, що останні тижні, а саме з 05 серпня по 15 серпня 2016 року, в робочий час, ОСОБА_1, варник бітуму, з умислом покидав робоче місце і зривав роботу, а потім взагалі не вийшов на роботу, не попередивши адміністрацію підприємства. Вказівки і попередження майстра та виконавчого директора ігнорував. Виправдовувальних документів не надавав і письмове пояснення дати відмовився (Т 1, а.с.54).

Однак відсутність позивача на робочому місці у вказані у вищезгаданих доповідних записках проміжки часу спростована показами самого позивача, а також показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8.

Окрім того, відповідно до копії листка непрацездатності серії АГЮ №401814, позивач з 17.08.2016 року перебував на лікарняному (Т 1, а.с.7).

Жодними доказами не підтверджується, а в матеріалах справи відсутні, посилання на те, що відноситься до робочого місця позивача, а також що входить у його службові обов'язки, чи ознайомлений він з цими документами.

Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що КП Агрошляхбуд складається з декількох територіально відокремлених структурних підрозділів, суд не має змоги встановити чи порушував позивач свої трудові обов'язки, при можливому залишенні території асфальтобетонного заводу.

Згідно пункт 3 статті 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судам трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 зазначеної постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.

Доказів застосування до позивача заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, які мали місце до винесення наказу про звільнення позивача суду не надані. Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України проведено із порушенням вимог трудового законодавства.

Крім цього, судом встановлено, що позивач є членом профспілкової організації КП Агрошляхбуд .

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Твердження представника відповідача, що рішенням зборів трудового колективу від 08.08.2016 року на підприємстві КП Агрошляхбуд профспілкова організація ліквідована, суд не бере до уваги, оскільки письмових доказів про ліквідацію профспілкової організації суду не надано.

Існування профспілкового органу підтверджується відомостями в ЄДРПОУ, при цьому профспілкову організацію КП Агрошляхбуд на час звільнення ОСОБА_1 не було ліквідовано, що також підтверджується ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18.09.2017 року.

До вищого виборного органу профспілкової організації за наданням попередньої згоди на звільнення позивача - члена профспілкової організації КП Агрошляхбуд відповідач також не звертався.

Зважаючи, що представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт не звернення до профспілкового комітету, з питань звільнення з роботи позивача ОСОБА_1, суд визнає порушенням з боку роботодавця ст. 43 КЗпП України при його звільненні.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, звільнення позивача проведено із порушенням законодавства про працю, оскільки в день звільнення позивач перебував на лікарняному, і відповідно до положень ст.235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на роботі. Перебування на лікарняному підтверджується копією листка непрацездатності серії АГЮ №401814 (Т 1, а.с.7).

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Кількість днів вимушеного прогулу позивачем становить (з 17.08.2016 року по 17.11.2017 року): серпень 2016 року - 10 робочих днів; вересень 2016 року - 22 робочих дня; жовтень 2016 року - 20 робочих днів; листопад 2016 року - 22 робочих дня; грудень 2016 року - 22 робочих дня; січень 2017 року - 20 робочих днів; лютий 2017 року - 20 робочих днів; березень 2017 року - 22 робочих днів; квітень 2017 року - 19 робочих днів; травень 2017 року - 20 робочих днів; червень 2017 року - 20 робочих днів; липень 2017 року - 21 робочий день; серпень 2017 року - 22 робочих дня; вересень 2017 року - 21 робочий день; жовтень 2017 року - 21 робочий день; листопад 2017 року - 13 робочих днів (станом на 17.11.2017 року), що разом становить 315 робочих днів.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, далі по тексту - Порядок) працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абз. б) п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо.

Виходячи з вищенаведеної норми, суд дійшов висновку, що при обчисленні середньомісячної заробітної плати позивача за весь період затримки розрахунку необхідно враховувати останні два календарні місяці роботи, тобто червень-липень 2016 року, без врахування отриманих за цей місяць виплат у зв'язку із виходом у відпустку, матеріальної допомоги та соціальної допомоги.

Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Виходячи з наведеного вище, середньоденна заробітна плата становить: 1714 грн. 00 коп. (червень 2016 року) + 3168 грн. 48 коп. (липень 2016 року), тобто 34 робочі дні за два останні відпрацьовані місяці роботи (13 робочих днів у червні 2016 року та 21 робочий день у липні 2016 року) = 143 грн. 60 коп..

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки у період з 17.08.2016 року по 31.12.2016 року становить 13785 грн. 60 коп.. (143 грн. 60 коп.* 96 робочих днів).

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

Відповідно до довідки №273 від 06.12.2016 року, виданої виконавчим директором КП Агрошляхбуд Лемак О.Й., заробітна плата ОСОБА_1 складала 2446,00 грн. (а.с.72).

Для визначення коефіцієнту коригування оклад після підвищення необхідно поділити на оклад до підвищення: 3200,00 грн.: 2446,00 грн.=1,3.

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки у період з 01.01.2017 року по 17.11.2017 року становить 40882 грн. 92 коп. (143 грн. 60 коп. * 219 робочих днів * 1,3 коефіцієнт корегування).

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу становить 54668 грн. 52 коп. (13785 грн. 60 коп. + 40882 грн. 92 коп.).

Згідно розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача в зв'язку з незаконним звільненням, доданого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2016 року по 17.11.2017 року з врахуванням коефіцієнту підвищення за період з червня 2016 року по січень 2017 року становить 54983,00 грн., проте відповідно до розрахунку, проведеного судом, загальний розмір середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу становить 54668 грн. 52 коп., а відтак в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про незаконне звільнення позивача з роботи, та порушення в результаті цього його прав, доведеним є факт протиправності дій відповідача щодо позивача.

Так, позивач зазнав моральних страждань в результаті незаконного звільнення. Відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй сім'ї на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не мав засобів для забезпечення належного рівня життя своїй сім'ї..

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З врахуванням характеру порушення прав позивача, глибини душевних страждань, керуючись засадами розумності та справедливості, позов в частині стягнення моральної шкоди є підставним та підлягає частковому задоволенню - в сумі 10000,00 грн.

Таким чином суд прийшов до висновку, що уточнені вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"позивач при зверненні з позовом до суду був звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Судовий збір, який підлягав сплаті, становить 551,20 грн. за кожну із згаданих вимог, усього 1102,40 грн. Тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Позивачем сплачено судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 1378,00 грн. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди, як вимога немайнового характеру, підлягала оплаті судовим збором у розмірі 551,20 грн. Виходячи із даної ставки судового збору, враховуючи вимогу закону щодо пропорційності присудження судових витрат у разі часткового задоволення позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача 137,80 грн. судового збору.

Згідно ч.2 ст. 367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до ч.6 ст. 154 ЦПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, скасовує заходи забезпечення позову.

Враховуючи, що ухвалою Виноградівського районного суду від 12 вересня 2017 року, було винесено ухвалу про забезпечення позову, суд у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України скасовує заходи забезпечення позову після набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 14, 60, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до колективного підприємства "Агрошляхбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держпраці у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді варника бітуму колективного підприємства "Агрошляхбуд" з 17 серпня 2016 року.

Стягнути з колективного підприємства "Агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03580334, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 92, м. Виноградів, Закарпатської області, 90300) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2016 року по 17.11.2017 року у сумі 54668 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот шістдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки), та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Стягнути з колективного підприємства "Агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03580334, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 92, м. Виноградів, Закарпатської області, 90300) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1, сплачений ним судовий збір у розмірі 137,80 грн. (сто тридцять сім гривень вісімдесят копійок).

Стягнути із колективного підприємства "Агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03580334, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 92, м. Виноградів, Закарпатської області, 90300) на користь держави 1102,40 грн. (одну тисячу сто дві гривні 40 копійок) судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 2441 (дві тисячі чотириста сорок одна гривня двадцять чотири копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 вересня 2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії до Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його оголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2017 року.

ГоловуючийА. В. Кашуба