Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/15365/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017№910/15365/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна лінія"

до Приватного підприємства "Під Ключ плюс"

про стягнення 323 942,47 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Лозниця О.О. - довіреність б/н від 25.10.2017;

від відповідача : не з'явився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15 листопада 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна лінія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Під Ключ плюс" (далі - відповідач) про стягнення 323 942,47 грн., в тому числі 297 785,24 грн. основного боргу, 18 560,57 грн. пені, 2 227,00 грн. 3 % річних, 5 369,66 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 15/02 від 15.02.2017 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15365/17, її розгляд призначено на 09.10.2017 року.

09.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2017 року не з'явився, проте 06.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 30.10.2017.

27.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 30.10.2017 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строків розгляду спору у справі № 910/15365/17 на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.10.2017 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 15.11.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.11.2017 року надав додаткові пояснення по справі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.11.2017 року не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до якого просив відмовити у позові.

Місцезнаходження відповідача за адресою 04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 42/44 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2017 року між Приватним підприємством "Під Ключ плюс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна лінія" (постачальник) укладено Договір поставки № 15/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник відповідно до умов цього Договору зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти продукцію, зазначену у специфікації до цього Договору і сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму.

Згідно п. 2.1. Договору покупець зобов'язаний провести оплату за товар в терміни, зазначені в специфікації на кожну партію товару.

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що датою поставки вважається дата підписання накладної (товарно-транспортної або товарної) обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 43 від 01.06.2017 року на суму 402 785,24 грн.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на суму 402 785,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № 45 від 09.06.2016 року.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 105 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

За твердженням позивача, відповідач у встановлені Договором строки не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 297 785,24 грн. основного боргу.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що сума боргу за поставлений товар не відповідає дійсності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 297 785,24 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 297 785,24 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 560,57 грн. пені, 2 227,00 грн. 3 % річних, 5 369,66 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений позивачем товар не провів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за порушення зобов'язання своєчасно оплатити постачальнику вартість товару покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми несвоєчасно виплаченого зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 18 560,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2 227,00 грн. 3 % річних та 5 369,66 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 297 785,24 грн. основного боргу, 18 560,57 грн. пені, 2 227,00 грн. 3 % річних, 5 369,66 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Під Ключ плюс" (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 42/44, ідентифікаційний код 38307390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна лінія" (02660, м. Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 114-А, ідентифікаційний код 39933202) 297 785 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 18 560 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 57 коп. пені, 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 00 коп. 3 % річних, 5 369 (п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 4 859 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 14 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017

Суддя М.Є. Літвінова