ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/14312/17 16.11.17 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп"
про стягнення 140 555,33 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Гарматюк А.Д. за договором № 1 від 10.05.2017 р.;
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп" про стягнення 134 578,27 грн.
Ухвалою суду від 29.08.20117 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.09.2017 р.
Ухвалою суду від 20.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 12.10.2017 р.
03.10.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приймає до розгляду заяву позивача від 03.10.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог та здійснює подальший розгляд справи у відповідності до вказаної заяви.
11.10.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, клопотання, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про призначення судової експертизи.
У судовому засіданні 12.10.2017 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою суду від 12.10.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.
У судовому засіданні 12.10.2017 р. оголошувалась перерва до 30.10.2017 р.
30.10.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.
Ухвалою суду від 30.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2017 р.
У судове засідання 16.11.2017 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 16.11.2017 р. представник позивача надав для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви (оригінали договору, специфікацій №1, 2, 3 до договору, видаткової накладної №РН-МС-594, рахунка-фактури №СФ-МС-0452, платіжного доручення №2829, акта звірки та виписки по рахунку).
Ухвалою суду від 16.11.2017 р. відмовлено у задоволенні клопотань відповідача від 11.10.2017 р. про залишення позовної заяви без розгляду та про призначення у справі судової експертизи.
У судовому засіданні 16.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС" (надалі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір №04/08/16 поставки продукції (надалі - Договір).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору, Постачальник зобов'язується виготовити та передати (поставити) в узгоджені строки Замовнику продукцію, визначену в порядку, зазначеному в п. 2.2 даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суму. Асортимент продукції, що поставляється, кількість, ціна за одиницю, вартість продукції, терміни та умови поставки визначаються Сторонами в Специфікаціях, що оформлюється за кожну партію продукції, яка поставляється, окремо і є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 8.2. Договору, оплата кожної партії продукції згідно з Специфікацій за даним Договором, здійснюється Замовником наступним чином: Замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок Постачальника у розмірі 50 % від вартості партії Товару, що вказана в Специфікації, протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідної Специфікації. Решту від вартості продукції - протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження продукції.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-МС-452 від 03.08.2016 р. на загальну суму 299 836,80 грн.
04.08.2016 р. сторони підписали Специфікації № 1,2,3 до Договору №04/08/16 від 04.08.2016 р., якими визначили найменування товару, його кількість, асортимент та ціну.
Платіжним дорученням № 2829 від 08.08.2016 р. відповідач сплатив на рахунок позивача 50 % від загальної вартості товару у розмірі 150 000,00 грн., з призначенням платежу: передоплата згідно рахунку №СФ-МС-452 від 03.08.2016 р.
Позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 252 412,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-МС-594 від 19.08.2016 р., копія якої наявна у матеріалах справи.
Таким чином, з урахуванням умов договору та специфікацій, у відповідача виник обов'язок зі сплати вартості отриманого товару 02.09.2016 р.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості отриманої продукції у повному обсязі та у визначений строк не виконав, чим допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 102 412,80 грн.
У позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) ТОВ "МАРАМАКС" просить суд, крім основної заборгованості у розмірі 102 412,80 грн., стягнути з відповідача 18 202,78 грн. пені, 16 541,98 грн. інфляційних втрат та 3 397,91 грн. 3 % річних.
Пунктом 11.5. Договору сторони встановили, що за невиконання та/або неналежне виконання Замовником умов оплати, що визначені п. 8.2. даного Договору, Замовник повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5 відсотків за кожний день прострочення від суми, що повинна бути сплачена, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення, та відшкодувати Постачальнику у повному обсязі збитки завдані таким невиконанням або несвоєчасним виконанням.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за несвоєчасну оплату товару має сплатити 18 202,78 грн. пені, 16 541,98 грн. інфляційних втрат та 3 397,91 грн. 3 % річних.
При цьому, відповідачем контррозрахунку суми позовних вимог чи будь-яких доказів сплати вартості поставленого позивачем товару не надано.
Проте, у матеріалах справи міститься заява відповідача від 11.10.2017 р. про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як встановлено судом при розгляді даної справи, обов'язок відповідача зі сплати вартості отриманого товару настав 02.09.2016 р.
При цьому, позивач звернувся до суду з позовом 23.08.2017 р., тобто, в межах трирічного строку позовної давності.
Крім того, частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені здійснюється з 03.09.2016 р.
Таким чином, дана позовна заява подана і в межах річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
З урахуванням викладеного, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, а тому не підлягає задоволенню.
За правилами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 34613469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС" (01103, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; код ЄДРПОУ 36019770) 102 412 (сто дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 80 коп. заборгованості, 16 541 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 18 202 (вісімнадцять тисяч двісті дві) грн. 78 коп. пені, 3 397 (три тисячі триста дев'яносто сім) грн. 91 коп. 3 % річних та 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн. 33 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 22.11.2017 р.
Суддя Н.І. Зеленіна
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.11.2017 |
Оприлюднено | 26.11.2017 |
Номер документу | 70486578 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Зеленіна Н.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні