Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/16596/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2017Справа №910/16596/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16596/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Морська зірка , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю ПІ.ДІ.ЕМ. , м. Київ,

про стягнення 7 837,61 грн.,

за участю представників:

позивача - Шарко Д.Р. (довіреність від 28.08.2017 № б/н); Чихірьова В.Л. (довіреність від 28.08.2017 № б/н);

відповідача - Мостової М.І. (довіреність від 24.05.2017 № 21/17).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Морська зірка (далі - ТОВ Морська зірка ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ПІ.ДІ.ЕМ. (далі - ТОВ ПІ.ДІ.ЕМ. ) про стягнення з відповідача: 5 500 грн. основного боргу, який виник у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки від 17.11.2015 № 88 (далі - Договір); 1 034,34 грн. пені, 1 058,01 грн. втрат від інфляції та 245,26 грн. 3 % річних, а всього 7 837,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 11.10.2017.

У судовому засіданні 11.10.2017 було оголошено перерву до 16.11.2017 відповідно до статті 77 Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України).

13.11.2017 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач подав суду копію платіжного доручення від 29.09.2017 № 1002403 на суму 5 500 грн., що підтверджує сплату основного боргу.

У судовому засіданні 16.11.2017 представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 було припинено провадження у справі № 910/16596/17 в частині стягнення 5 500 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 16.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2015 ТОВ Морська зірка постачальник) і ТОВ ПІ.ДІ.ЕМ. (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар (пункт 1.1 Договору);

- покупець здійснює оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки товару (пункт 4.2 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016. Строк дії Договору автоматично подовжується у випадку якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Шиліним С.О., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - генеральним директором Мікаеляном Г.Л., який діяв на підставі статуту та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на суму 31 423,88 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: від 29.12.2015 № РН-0005222 на суму 2 278,45 грн.; від 13.01.2016 № РН-0000047 на суму 13 225,62 грн.; від 30.11.2016 № РН-0003516 на суму 1 000,90 грн.; від 27.12.2016 № РН-0003899 на суму 3 299,54 грн.; від 20.01.2017 № РН-0000158 на суму 3 585,72 грн.; від 24.01.2017 № РН-0000183 на суму 1 096,50 грн.; від 07.02.2017 № РН-0000353 на суму 4 978,14 грн.; від 24.02.2017 № РН-0000581 на суму 1 959,01 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін і скріплені печаткою позивача та штампом відповідача.

У свою чергу відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар у сумі 24 646,30 грн.

Крім того, відповідач повернув позивачу товар на суму 1 277,58 грн., що підтверджується накладною від 03.02.2016 № 19.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 5 500 грн.

07.06.2017 з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість за договором.

Факт отримання вказаного листа відповідачем 14.06.2017 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач залишив звернення позивача без відповіді та належного реагування; грошові кошти не перерахував.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 5 500 грн. основного боргу, 1 034,34 грн. пені, 1 058,01 грн. втрат від інфляції та 245,26 грн. 3 % річних.

Разом з тим, після порушення провадження у справі відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 5 500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.09.2017 № 1002403 на суму 5 500 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 було припинено провадження у справі № 910/16596/17 в частині стягнення 5 500 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 1 058,01 грн. втрат від інфляції, 245,26 грн. 3% річних і 1 034,34 грн. пені. Позивач визначає період прострочення з 28.01.2016 по 22.09.2017 для 3 % річних та втрат від інфляції; з 28.01.2016 по 28.07.2016 та з 11.03.2017 по 11.09.2017 для пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Договору передбачено, що якщо покупець порушує порядок оплати товарів передбачений пунктом 4.2 Договору, то він сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПІ.ДІ.ЕМ. (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12-А; ідентифікаційний код: 39398410) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Морська зірка (04074, м. Київ, вул. Мукачівська, 14-а, кв. 46; ідентифікаційний код: 31865104): 1 058 (одну тисячу п'ятдесят вісім) грн. 01 коп. втрат від інфляції; 245 (двісті сорок п'ять) грн. 26 коп. 3 % річних; 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 34 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 23.11.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук