Рішення

від 16.11.2017 по справі 910/2867/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2867/17 16.11.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМЕТИКО-

ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК"

до 1) Державної служби інтелектуальної власності України

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство

"Про-Фарма"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія

"Здоров'я"

4) Публічне акціонерне товариство "Стома"

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм"

6) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про визнання частково недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №19850,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мороз Н.С. за довіреністю № б/н від 12.01.2017 р.;

від відповідача-1: Потоцький М.Ю. за довіреністю № 1-8/8565 від 21.11.2014 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Титаренко Ю.П. за довіреністю № 4405/3 від 26.08.2016 р.;

від відповідача-4: Барсученко О.В. за довіреністю № 150 від 01.03.2017 р.;

від відповідача-5: Барсученко О.В. за довіреністю № б/н від 24.02.2017 р.;

від відповідача-6: Потоцький М.Ю. за довіреністю № 2434-03/361 від 06.06.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебуває справа №910/2867/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК" до Державної служби інтелектуальної власності України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Про-Фарма", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", Публічного акціонерного товариства "Стома", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про визнання частково недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №19850.

Ухвалою від 20.07.2017 р. у справі призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовим експертам Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Провадження у справі № 910/2867/17 було зупинено до надходження з Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

До господарського суду міста Києва з Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України надійшов висновок експерта та матеріали справи № 910/2867/17 .

Ухвалою суду від 23.10.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 30.10.2017 р.

30.10.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.10.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.10.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2017 р.

15.11.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення.

16.11.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про призначення судової експертизи.

16.11.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

16.11.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли пояснення по справі.

Представник відповідача-4 у судовому засіданні 16.11.2017 р. подав пояснення по справі.

Представник відповідача-5 у судовому засіданні подав заяву про застосування строку позовної давності та клопотання про призначення у справі повторної експертизи.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача-3 підтримав клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Представники відповідачів-4, -5 підтримали клопотання про призначення у справі повторної судової експертизи та заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник відповідачів-1, -6 вирішення заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності залишив на розсуд суду та не заперечив проти призначення у справі повторної судової експертизи.

Ухвалою суду від 16.11.2017 р. відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судової експертизи та про призначення у справі повторної судової експертизи.

Також, у судовому засіданні суд відмовив у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

У судовому засіданні 16.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представники відповідачів-1,-3,-4,-5,-6 проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 16.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів -1,-3,-4,-5,-6, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Про-Фарма" (відповідач-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" (відповідач-3), Публічне акціонерне товариство "Стома" (відповідач-4) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм" (відповідач-5) являються власниками знака для товарів і послуг "ИНГАЛИПТ", захищеного Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 19850 від 15.06.2001 р. (дата подання заявки 17.02.1998 р.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання частково недійсним Свідоцтва на знак для товарів і послуг №19850.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг №19850, не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки позначення "ИНГАЛИПТ" станом на дату подання відповідної заявки не мало розрізняльної здатності.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначають, що спірний знак станом на дату подання відповідної заявки повністю відповідав умовам надання правової охорони.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в державі.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі, зокрема, невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Згідно приписів п. 62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.93 № 3771-XII "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки. Таким чином, господарські суди повинні оцінювати відповідність зареєстрованих позначень умовам надання правової охорони згідно із законодавством, що було чинним на дату подання заявки.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( в редакції, що діяла на дату подання заявки - 17.02.1998 р.), правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Відомства і продовжується Відомством за клопотанням власника свідоцтва, поданим протягом останнього року дії свідоцтва, щоразу на 10 років. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється Відомством. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Статтею 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( в редакції, що діяла на дату подання заявки - 17.02.1998 р.) визначено, що:

1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують:

державні герби, прапори та емблеми;

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

не мають розрізняльної здатності ;

є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

є загальновживаними символами і термінами.

Позначення, вказані в абзацах 2, 3, 4, 6 цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака .

3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Відомства заявки щодо однорідних товарів і послуг;

найменуваннями місць походження, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;

сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

4. Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

За результатом дослідження матеріалів справи, з огляду на предмет спору у справі, підстави позову та заперечення проти заявлених вимог, суд дійшов висновку необхідність призначення у справі судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовим експертам Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (ухвала суду від 20.07.2017 р.).

На вирішення судового експерта було поставлено питання:

- Чи являється знак для товарів і послуг "ИНГАЛИПТ", зареєстрований за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 19850 від 15.06.2001 р., таким, що не мав розрізняльної здатності станом на дату подання заявки (17.02.1998 р.)?

З Висновку судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Коваленко Т.В. №1159 від 29.09.2017 р. вбачається наступне:

знак для товарів і послуг "ИНГАЛИПТ", зареєстрований за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 19850 від 15.06.2001 р., є таким, що не мав розрізняльної здатності станом на дату подання заявки (17.02.1998 р.), відносно товарів 05 класу МКТП.

Дослідивши матеріали справи та Висновок судової експертизи №1159 від 29.09.2017 р., судом встановлено, що висновок експерта із поставленого судом питання являється належним чином обґрунтованим та відповідає матеріалам справи, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг матеріалів, нормативних актів та науково-практичної літератури.

З урахуванням результатів судової експертизи та за результатами дослідження зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що спірний Знак для товарів і послуг "ИНГАЛИПТ", захищений Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 19850 від 15.06.2001 р., яке належить станом на час розгляду справи Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Про-Фарма", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", Публічному акціонерному товариству "Стома" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм", було зареєстровано з порушенням вимог, встановлених ст. ст. 5, 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (відносно товарів 05 класу МКТП).

За таких обставин, вимоги позивача про визнання Знака для товарів і послуг "ИНГАЛИПТ" за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 19850 від 15.06.2001 р., частково недійсним (відносно всіх товарів 05 класу МКТП), являються підтвердженими, обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи і зібраним доказам, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання внести зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг щодо визнання Знака для товарів і послуг "ИНГАЛИПТ" за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг № 19850 від 15.06.2001 р., частково недійсним (відносно всіх товарів 05 класу МКТП), та опублікування відомостей про це в офіційному білетені "Промислова власність", суд зазначає наступне.

Внесення змін до Реєстру про визнання свідоцтва недійсним, станом на дату подання позовної заяви, відносилась до виключної компетенції Державної служби інтелектуальної власності.

У той же час, відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 320 від 11.05.2017 р., Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (відповідач-3 за первісним і зустрічним позовами) передано функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, які до цього здійснювала Державна служба інтелектуальної власності України.

Таким чином, оскільки Міністерство економічного розвитку і торгівлі України являється правонаступником Державної служби інтелектуальної власності України в частині функцій ведення Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, суд задовольняє вимоги про внесення змін до Реєстру та зобов'язує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести такі зміни і опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Крім того, у засіданні 16.11.2017 р. суд розглянув заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності та встановив наступне.

Вказана заява обґрунтована тим, що спірне Свідоцтво України №19850 зареєстровано 15.06.2001 р., відтак, трирічний строк для заявлення вимог про визнання Свідоцтва недійсним станом на час звернення позивача до суду закінчився.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України) .

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємство позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК", було зареєстровано як юридична особа 03.07.2014 р. (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1 480 102 0000 063199).

Відтак, позивач у будь-якому випадку не міг дізнатись про порушення при реєстрацію спірного Свідоцтва України до дати свого створення - 03.07.2014 р.

У той же час, дана позовна заява надійшла до господарського суду міста Києва 21.02.2017 р., тобто, у будь-якому випадку, в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строків позовної довності.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати на Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Про-Фарма", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", Публічне акціонерне товариство "Стома" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм" у рівних частинах.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати Свідоцтво України № 19850 від 15.06.2001 р. на знак для товарів і послуг недійсним частково відносно всіх товарів 5 класу МКТП, для яких він зареєстрований.

3. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Про-Фарма" (03170, м. Київ, просп. Перемоги, буд.9, оф. 20 ; код ЄДРПОУ 34414427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК" (61051, м. Харків, вул. Артилерійська, буд.6; код ЄДРПОУ 39283067) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 22; код ЄДРПОУ 31437750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК" (61051, м. Харків, вул. Артилерійська, буд.6; код ЄДРПОУ 39283067) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Стома" (61105, м. Харків, вул. Ньютона, буд. 3; код ЄДРПОУ 00481318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК" (61051, м. Харків, вул. Артилерійська, буд.6; код ЄДРПОУ 39283067) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрофарм" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 20; код ЄДРПОУ 21257625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМЕТИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ "ГРІН ФАРМ КОСМЕТИК" (61051, м. Харків, вул. Артилерійська, буд.6; код ЄДРПОУ 39283067) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 23.11.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна