Постанова

від 23.11.2017 по справі 906/803/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Справа № 906/803/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1792 від 30 травня 2017 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2017 року у справі №906/803/17 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області

про стягнення 81 657,93 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) від 28 вересня 2017 року у справі №906/803/17 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 81657,93 грн.. Присуджено до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (12301, Житомирська область, смт.Черняхів, вул.Гречка, 35, ід.код 03192661) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18, ід. код 21560766) в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20, ід. код 01184114) 81657,93 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, а також 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджено існування перед позивачем боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 81657,93 грн. та відсутність оплати останнього з боку відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2017 року по справі №906/803/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртелеком" повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд приймаючи рішення визнав управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА Житомирської області належним відповідачем, належним боржником у зобов'язанні вважаючи управління головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, чим порушив норми матеріального та процесуального права. При прийнятті рішення суд не застосував положення частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, яка дає визначення основних термінів, які застосовуються у Бюджетному кодексу України. Суд при прийнятті рішення безпідставно не застосував норми Бюджетного кодексу України, які визначають поняття головного розпорядника бюджетних коштів, які установи можуть бути головними розпорядниками бюджетних коштів, функції головних розпорядників бюджетних коштів і яким нормативним актом затверджуються головні розпорядники бюджетних коштів. Натомість у спірних правовідносинах застосовано положення пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, на підставі якого встановив, що управління є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, порушуючи пункти 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 цього ж порядку. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та Порядку, виникнення в управління повноважень головного розпорядника коштів місцевого бюджету з виконання державних програм соціального захисту за рахунок субвенцій з державного бюджету напряму залежить від наявності бюджетних призначень, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, чого суд не врахував при винесенні рішення і що суттєво вплинуло на об'єктивність прийняття рішення. Отже, висновок суду, що управління є головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є належним відповідачем і належним боржником порушує норми Бюджетного кодексу України, є помилковим і не ґрунтується на законі, оскільки лише у разі отримання бюджетних призначень управління в особі керівника матиме повноваження головного розпорядника бюджетних коштів. Акти звіряння, які готувались ПАТ "Укртелеком" без відповідних повноважень і надані як доказ боргу в сумі 81657,93 грн. не можуть бути належним і допустимим доказом у справі, тому що не мають юридичної сили, сформовані позивачем без відповідних повноважень, порушуючи норми чинного законодавства. Висновок суду, що матеріалами справи підтверджено існування перед позивачем боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 81657,93 грн. не ґрунтується на нормах чинного законодавства і суперечить вимогам Порядку та Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, відповідно до яких належними документами для здійснення розрахунків з надавачами послуг є інформація про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги, які надсилаються фінансовим органам. Тому обов'язок управління щодо відшкодування коштів за надані послуги напряму залежить від наявності бюджетних асигнувань. Окрім цього, управління вчиняло всі можливі дії щодо вирішення питання відшкодування коштів ПАТ "Укртелеком" за надані пільги з послуг зв'язку, зокрема були направлені численні листи до сільських (селищних) рад з метою виділення коштів з місцевого бюджету. Таким чином, управлінням було вчинено усіх необхідних та можливих дій щодо вирішення питання відшкодування коштів ПАТ "Укртелекому", а тому відсутня вина управління, яке діяло у межах наданих повноважень на підставі Конституції та законів України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2017 року у справі №906/803/17 апеляційну скаргу відповідача було повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 ГПК України.

08 листопада 2017 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла повторна апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 листопада 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії по справі №906/803/17 - ОСОБА_2 у період з 05 листопада 2017 року по 10 листопада 2017 року включно та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2017 року у справі №906/803/17 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 23 листопада 2017 року.

Від позивача - ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надійшов відзив №596/20 від 21 листопада 2017 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені в оскаржуваному рішенні.

22 листопада 2017 року від апелянта - Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшла заява №3366/04 від 20 листопада 2017 року з проханням розглядати справу №906/803/17 без участі представника відповідача.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Черняхівського району Житомирської області, які підпадають під дію Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", в підтвердження чого позивачем подано зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці /а.с. 9/.

Відповідно до пункту 3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету", встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у Черняхівському районі є Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області..

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року відповідачем відшкодовані не були.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА Житомирської області про стягнення заборгованості в сумі 81657,93 грн..

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

За приписами частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема: у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у частині 6 статті 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством; у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ; у статті 52 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

При цьому, колегія суддів зазначає, що у Черняхівському районі таким головним розпорядником є Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА Житомирської області.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" №256 від 04 березня 2002 року визначено, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що позивачем належним чином виконуються обов'язки, щодо надання пільговим категоріям громадян Черняхівського району телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. На виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 81657,93 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актами звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства форма №3-пільга за спірний період.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18 лютого 2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446, від 15 травня 2012 року у справі №3-28гс12.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30 червня 2011 року №31-07310-10-24/16584 Міністерством фінансів України роз'яснено, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

З врахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА про стягнення 81657,93 грн. - заборгованості підлягають задоволенню.

Доводи Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА Житомирської області про те, що управління не є головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є неналежним відповідачем та боржником є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 21 ГПК відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року в редакції Постанови №45 від 30 січня 2013 року боржниками виступають розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства та які визначені в рішенні про стягнення коштів.

Згідно пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений Постановою Кабінету міністрів України №256 від 04 березня 2002 року головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг у Черняхівському районі Житомирської області та належним відповідачем у справі є Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської РДА Житомирської області.

Крім того, колегія суддів враховує, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20 грудня 2016 року внесені зміни до статті 102 Бюджетного кодексу України та відмінено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20 грудня 2016 року частину першу статті 91 "Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів" доповнено пунктом 20-4) щодо пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, що надаються певним категоріям населення відповідно до чинного законодавства.

У пункті 3 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено, що місцеві бюджети є самостійними. Тому місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість передбачати вищезазначені видатки у місцевому бюджеті в складі асигнувань на місцеві програми соціального захисту та соціального забезпечення відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 28.09.17 року у справі №906/803/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/803/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Тимошенко О.М.